Шрам

дуже схоже на творчість НАБУ/САП, яку вони розповідають підозрюваним та обвинуваченим у їх справах. нє? )

про законодавчі ініціативи Я. Железняка щодо змін до КПК згадався анекдот: «потрапили в яму ведмідь, вовк і лось. сидять день, другий, а на третій не витримали й кажуть лосю: - їсти хочеться, сил терпіти вже немає. тож готуйся... лось у відповідь: - жеріть, що вже робити. тільки є в мене одне прохання: на дупі в мене написаний заповіт. прочитайте перед моєю смертю. вовк із ведмедем сунулися читати, а лось як дасть копитами. вовка на смерть, а ведмідь ледь живий лежить і голосить: - ну гаразд вовк, він тупий як баран. але я? я куди поліз? я ж читати не вмію!» так от, Я. Железняк, з вашими пізнаннями кримінального процесуального законодавства та роботи органів досудового розслідування вам, по великому рахунку, пасують обидві ролі: і вовка, і ведмедя. можете навіть обирати )

один із вірних способів перевірки, чи є у сторони обвинувачення зацікавленість у ході та результатах досудового розслідування, яке здійснюється з очевидним порушенням вимог підслідності, - заявити про це порушення і чекати на їхню реакцію. якщо замість прийняття відповідного законного рішення починають упиратися, щось вигадувати, а тим більше фармазонити докази на підтвердження своєї позиції та начебто належної підслідності, то, як кажуть, до бабки не ходи: хтось із тих, від кого залежить таке рішення, точно має протиправний інтерес, а може, вже й отримав відповідну вигоду. тобто або вже прийняли обіцянку, або й саму неправомірну вигоду. чи є якесь інше пояснення?

сьогодні представник сторони обвинувачення поставив питання, від якого був дещо здивований: чим я, як адвокат, який надавав правничу допомогу свідку у кримінальному провадженні під час його допиту, керувався, коли подав до протоколу допиту письмові зауваження, в яких, зокрема, зазначив, що досудове розслідування здійснюється з порушенням вимог щодо територіальної підслідності? відповідь була наступною. відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, Правилами адвокатської етики та договором про надання правничої допомоги, необхідні для належного виконання такого договору. так, права свідка передбачені ст. 66 КПК України, однак вони аж ніяк не є вичерпними. щодо свідка та його адвоката, як учасників кримінального провадження (п. 25 ч. 1 ст. 3 КПК України), так само діють і загальні засади кримінального провадження, і положення Конституції України, і Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, і практика ЄСПЛ. крім того, зауваження до протоколу є одним із процесуальних способів фіксації обставин, які, на думку учасника кримінального провадження, мають значення для оцінки законності дій сторони обвинувачення та дотримання вимог кримінального процесуального законодавства. тому свідок, як і його адвокат, мають цілковите право викласти у протоколі допиту свої зауваження щодо порушень стороною обвинувачення вимог КПК України, у тому числі й щодо дотримання правил територіальної підслідності. тим більше, коли свідок у заяві, на підставі якої було розпочато це кримінальне провадження, зазначений як особа, яка начебто його вчинила, а сама заява про кримінальне правопорушення є завідомо неправдивою, про що представнику сторони обвинувачення, який і поставив це питання, достовірно відомо ;) _ _ _ _ _ у ситуаціях, коли сторона обвинувачення намагається використовувати інструменти кримінального провадження всупереч його завданням, коли намагається створити власну «реальність» (у НАБУ, наприклад, це називають «моделюванням злочину»), вважаю за необхідне використовувати всі, будь-які не заборонені Законом засоби для фіксації порушень вимог закону та протиправних дій сторони обвинувачення.

пропоную внести певну ясність. зобов’язання щодо запобігання корупції покладені на незалежне НАЗК - центральний орган виконавчої влади (ЦОВВ) зі спеціальним статусом, який забезпечує формування та реалізацію державної антикорупційної політики. зобов’язання щодо протидії корупційним кримінальним правопорушенням покладені на незалежне НАБУ - ЦОВВ зі спеціальним статусом, завданням якого є протидія корупційним та іншим кримінальним правопорушенням, вчиненим вищими посадовими особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, які становлять загрозу національній безпеці, а також вжиття інших передбачених законом заходів щодо протидії корупції. підслідність НАБУ визначена ч. 5 ст. 216 КПК України і є виключною. завдання щодо нагляду за додержанням законів НАБУ під час здійснення оперативно-розшукової діяльності та досудового розслідування, а також підтримання державного обвинувачення у справах НАБУ покладені на незалежну САП. зобов’язання щодо здійснення судового контролю та правосуддя у кримінальних провадженнях, віднесених до підслідності НАБУ, покладені на незалежний ВАКС - постійно діючий вищий спеціалізований суд у системі судоустрою України. зобов’язання щодо виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, формування відповідної політики, покладені на незалежне АРМА - ЦОВВ зі спеціальним статусом. чому названі органи є незалежними і від кого? їхні керівники призначаються за результатами конкурсів, вирішальне право голосу у яких мають іноземні представники, делеговані західними партнерами України. звільнення таких керівників у зв’язку з неналежним виконанням покладених на них та очолювані ними органи обов’язків можливе лише за результатами зовнішнього незалежного аудиту, який мають право проводити знову ж таки іноземні представники, визначені західними партнерами. за весь час існування цих органів такий аудит був проведений щодо НАБУ лише один раз - за період діяльності з березня 2023 року по листопад 2024 року. щодо НАЗК аудит проводився теж один раз за 2020–2021 роки. щодо АРМА триває перший аудит. щодо САП зовнішній незалежний аудит не проводився жодного разу. єдиним наявним у держави інструментом контролю за діяльністю НАЗК, НАБУ, САП та АРМА фактично є парламентський контроль, віднесений до повноважень Комітету Верховної Ради з питань антикорупційної політики. водночас цей комітет, по суті, може лише заслуховувати звіти керівників зазначених органів, ставити їм запитання та висловлювати зауваження, оскільки жодних безпосередніх юридичних наслідків для керівників цих органів така діяльність Комітету не породжує. і все. отже, зазначені антикорупційні органи є незалежними від Уряду, Верховної Ради України та Президента України, тобто від вищих органів держави влади, визначених Основним Законом та сформованих прямо (Президент, ВР) чи опосередковано (КМУ) громадянами. з огляду на зазначене є цілком логічним питання: кого саме в нашій державі слід вважати відповідальним за запобігання корупції, протидію корупції та боротьбу з нею? хто несе політичну, управлінську та інституційну відповідальність за результати такої діяльності? відповідь, мені здається, очевидна. щодо правосуддя, про яке згадав Я. Железняк, ситуація, по своїй суті, аналогічна.

як так виходить, що під час обрання всіляких Рад громадського контролю та громадських рад, яке відбувається шляхом інтернет-голосування, майже завжди спостерігається дуже значний розрив між 15-м, тобто останнім із переможців, і 16-м, тобто тим, кому кажуть «дякуємо за участь»? різниця не в десятках і навіть не в сотнях голосів. у тисячах і далеко не одній. випадковість, що трапляється щоразу, наче диво ))

якось незрозуміло виходить, що Я. Железняк з «Голосом» навіть не планують бути наступниками. може тому, що їх поточний рейтинг десь на рівні 1,5% з тенденцією до зниження, тобто десь в межах статистичної похибки… Я. Железняк, як думаєте, чому так?

вибачаюсь, але тут сильно помиляються. навпаки, сьогодні дедалі частіше можна спостерігати людей, які щиро і без найменшого сумніву у власній компетентності переконані, що їхньої голови достатньо для всього світу одразу. достатньо подивитися на наших експертів/реформаторів із кола громадського сектору, які однаково впевнено розуміються на питаннях правового регулювання цивільних відносин, державного управління, фінансів, корпоративного управління, антикорупційної політики, правоохоронної діяльності, правосуддя, військового управління, озброєння, ракетобудування і ще багатьох десятках інших сфер. «прекрасні» у всьому )

ставлення до злочинів проти правосуддя, в даному випадку йдеться про завідомо неправдиві показання, - це мабуть те, що справді хотілося б запозичити у США. у нас із цим, м’яко кажучи, велика біда. такі кримінальні правопорушення не просто в абсолютній більшості випадків залишаються без жодних наслідків. більше, мають місце непоодинокі випадки, коли прокурори свідомо, тобто умисно, використовують завідомо неправдиві повідомлення про злочини та завідомо неправдиві показання осіб у кримінальних провадженнях для вирішення на користь лжесвідка чи користь третіх осіб корпоративних, господарських чи цивільно-правових спорів, притягнення завідомо невинуватих осіб до кримінальної відповідальності, створення умов для завідомо незаконних затримань і тримання під вартою, протиправних втручань та грубого порушення інших конституційних прав - права власності, права на приватність спілкування і т.д. повага до правосуддя, як і саме правосуддя, має починатися з невідворотності покарання за злочини проти правосуддя.

у понеділок, 15 червня, на другій зустрічі Міжурядової конференції щодо вступу України до ЄС буде відкрито перший кластер — «Основи», до якого входять п'ять розділів: • розділ 23 - судова система та основоположні права; • розділ 24 - правосуддя, свобода та безпека; • розділ 5 - державні закупівлі; • розділ 18 - статистика; • розділ 32 - фінансовий контроль. цей кластер охоплює такі питання, як правова система, верховенство права, демократія та державне управління. насправді буде дуже цікаво побачити результати оцінки цих сфер. наприклад, судова реформа за участю іноземців та їхніх посіпак у нас безперервно триває вже понад 12 років, а кінця-краю їй не видно. те саме, тією чи іншою мірою, стосується і «реформування» інших сфер. тобто матимемо нагоду побачити більш менш реальну оцінку результатів діяльності всіх причетних. з іншого боку, якщо за цим кластером у нас буде все ок, то куди подіти всіх тих реформаторів, які ризикують залишитися без роботи та засобів до існування? звичайно, що освоєних грантів вистачить їм ще не на один рік байдикування, але ж усе має властивість закінчуватися...

керівник органу прокуратури має право скасовувати незаконні та необґрунтовані постанови слідчого та прокурора нижчого рівня. так встановлено в ч. 6 ст. 36 КПК. а от чи зобов’язаний? чи може керівник органу прокуратури пройти повз незаконних рішень слідчих та прокурорів? звідки керівник органу прокуратури може дізнатися про існування таких постанов? що робити підозрюваному, потерпілому та ін. особам, яких такі постанови стосуються, але процедура їх оскарження відсутня? чекати підготовчого судового засідання, де можна оскаржити все те, що не підлягає оскарженню під час досудового розслідування? але й в підготовчому засіданні фактично є лише право оскаржити без результату, бо у суду відсутні матеріали провадження для вирішення таких скарг. що тоді, чекати роками на якийсь вирок чи інше рішення суду, яке набуде законної сили та поставить крапку у провадженні? згідно із ч. 7 ст. 110 КПК постанова слідчого, дізнавача, прокурора, прийнята в межах компетенції згідно із законом, є обов’язковою для виконання фізичними та юридичними особами, прав, свобод чи інтересів яких вона стосується. а от що робити з тим, коли вона незаконна та/або необґрунтована, КПК мовчить ще з 2012 року, тобто з дня його прийняття. як все це корелюється з загальними засадами та завданнями кримінального провадження, в першу чергу щодо забезпечення застосування до кожного належної правової процедури, принципу верховенства права та законності? з огляду на зазначене, КПК потребує внесення відповідних змін, як варіант, на зразок процедури оскарження недотримання розумних строків. отже, КПК необхідно доповнити: 1) п. 9-2 ч. 1 ст. 303 наступного змісту: «На досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора: … 9-1) рішення прокурора про відмову в задоволенні скарги на постанову слідчого, дізнавача, прокурора під час досудового розслідування - особою, якій відмовлено у задоволенні скарги, її представником, законним представником чи захисником». 2) статтею 308-1 такого змісту: «Стаття 308-1 Оскарження постанов слідчого, дізнавача, прокурора 1. Підозрюваний, потерпілий, інші особи, права чи законні інтереси яких обмежуються під час досудового розслідування, мають право оскаржити прокурору вищого рівня постанови слідчого, дізнавача, прокурора нижчого рівня під час досудового розслідування. 2. Прокурор вищого рівня зобов’язаний розглянути скаргу протягом п’яти днів після її подання і в разі встановлення незаконності та/або необґрунтованості оскаржуваної постанови скасувати її. Особа, яка подала скаргу, невідкладно письмово повідомляється про результати її розгляду. 3. Службові особи, які винесли незаконну та/або необґрунтовану постанову, можуть бути притягнуті до відповідальності, встановленої законом». буду вдячний за думки, пропозиції, зауваження, доповнення …

пишуть, що зараз Шабуніна допитують на засіданні ТСК ВР, яку очолює О. Гончаренко. сподіваюсь, хтось із членів ТСК поцікавиться у нього про, наприклад, наступне: чи мали місце факти розголошення представниками НАБУ/САП відомостей досудового розслідування йому чи йому колегам з ЦПК. наприклад, про заплановані обшуки перед звільненням Г. Углави; де всі ті провадження НАБУ/САП, про які він заявляв (3 чи 4 десятки), які начебто могли бути закритими у разі не скасування т.з. «правок Лозового»?

ок, подивимось цікаво інше. чи задали ви питання, коли буде призначено та проведено черговий щорічний (!) зовнішній незалежний аудит НАБУ? перший і останній такий аудит охопив діяльність цього Бюро з березня 2023 по листопад 2024. звіт оприлюднений в травні 2025, до речі, з оцінкою - два з мінусом за пʼятибальною шкалою, а далі тиша. коли буде призначено та проведено перший зовнішній незалежний аудит САП. має проводитися кожні два роки, двічі за строк повноважень керівника САП? питання тим більше актуальне, що для всього цього не потрібно прийняття жодних Законів, а виконати ті, що вже є. бо ж питання руху в ЄС це далеко не прийняття законів чи змін до них, а хоча б виконання вже існуючих. Я. Железняк, поправте, якщо помиляюсь

ок, подивимось цікаво інше. чи задали ви питання, коли буде призначено та проведено черговий щорічний (!) зовнішній незалежний аудит НАБУ? перший і останній такий аудит охопив діяльність цього Бюро з березня 2023 по листопад 2024. звіт оприлюднений в травні 2025, до речі, з оцінкою - два з мінусом, а далі тиша. коли буде призначено та проведено перший зовнішній незалежний аудит САП. має проводитися кожні два роки, двічі за строк повноважень керівника САП? питання тим більше актуальне, що для всього цього не потрібно прийняття жодних Законів, а виконати ті, що вже є. бо ж питання руху в ЄС це далеко не прийняття законів чи змін до них, а хоча б виконання вже існуючих. Я. Железняк, поправте, якщо помиляюсь

проблема (ув’язнення), яку можна вирішити грошима (донатом), - це не проблема, а витрати. пропоную, щоб ніхто нікому не морочив голову, внести зміни до санкцій за корупційні злочини, підслідні НАБУ, і замість покарання у виді позбавлення волі прямо передбачити штрафи та донати. так буде принаймні чесно.

щось мені підказує, що з новим складом цієї ради, а головне те, як вона буде «контролювати» НАБУ, в принципі нічого не зміниться. ключові питання суспільства до НАБУ так і залишаться без відповідей, а найболючіші - навіть без реакції.

Я. Железняк та А. Радіна, шах і мат вам. ось як можна детективів НАБУ призначати на керівні посади в інші органи влади, а не оті всі ваші танці з бубнами конкурси за участю іноземців з їх переважним правом голосу.

«Настав час переходити від нескінченних точкових змін до системного переосмислення всієї моделі кримінальної юстиції. Не заради чергової реформи як такої, а заради утвердження того, що має бути основою будь-якої правової держави: верховенства права, справедливості та реального захисту прав людини». https://blogs.pravda.com.ua/authors/stavniychuk/6a27bff8a4b6f/

якщо коротко, кіна не буде ) до речі, саджати на 5-ть років навіть замало, бо, нагадаю, завданням кримінального провадження є не збирання матеріалів для кіна та влаштування шоу, а захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

думки вголос якщо досудове розслідування здійснюється з порушенням вимог підслідності, але для приховування цього факту до ЄРДР внесено «потрібну» попередню кваліфікацію - ч. 4 ст. 191 КК, бо якби була ч. 5, то підслідність належала б БЕБ або НАБУ. коли факт порушення вимог підслідності підтверджується і статусом юридичних осіб - суб’єктів, щодо нібито протиправних дій яких здійснюється досудове розслідування, і кількістю контрагентів, які взаємодіяли з цими суб’єктами, і сумами відповідних контрактів і т.д. якщо рівень процесуального керівника - окружна прокуратура, хоча з огляду на суб’єктний склад мав би бути центральним. коли після того як на ці обставини було звернуто увагу, коли в ЄДРСР уже містилося понад 70 ухвал слідчих суддів про надання дозволів на тимчасовий доступ до документів контрагентів, усе, що зробили, - спочатку відкликали із суду близько двох десятків ще не розглянутих клопотань, а згодом приховали від загального доступу всі наступні ухвали. наразі їх, з огляду на попередні темпи «роботи», скоріш за все, далеко за півтори сотні. якщо проаналізувавши зміст тих ухвал, складається стійке переконання, що сторона обвинувачення має у своєму розпорядженні лише перелік контрагентів відповідних суб’єктів та інформацію про дати реєстрації податкових накладних, оскільки подальші дії більше нагадують «стрільбу навмання», та ще й з постійними осічками. коли усі процесуальні документи - клопотання, протоколи тимчасового доступу і навіть повістки - підписані окружним прокурором, супровід - ДСР. при цьому, від слідчих, принаймні з того, що довелося побачити, - жодного сліду. якщо це ще не все, бо можна, наприклад, згадати і про наслідки порушення вимог щодо виключної підслідності тощо, однак уже більш ніж достатньо для цілком логічного запитання: чи можливо в такому провадженні віднайти чорну кішку в темній кімнаті завдання кримінального провадження та принцип законності, закріплені в КПК України і Законі України «Про прокуратуру»?! відповідь лише така - навряд, навіть якщо дуже сильно захотіти. звичайно, можна намагатися щось розповідати, надуваючи при цьому щоки та імітуючи утаємниченість … але це спрацює хіба що з тими, хто не розуміє, що таке досудове розслідування, його предмет і межі, методику розслідування та вимоги кримінального процесуального закону. з тими, хто навряд чи тримав у руках матеріали кримінального провадження, не кажучи вже про проведення досудового розслідування. …