ПТСР && Айті

​​Чому ветерану важко пояснити свій досвід цивільному роботодавцю? Уявімо двох кандидатів на одну вакансію. Перший кілька років працював менеджером, керував командою, вирішував проблеми й відповідав за результат. Другий кілька років був на війні. Також керував людьми, вирішував проблеми й відповідав за результат. Але на співбесіді першому буде набагато легше пояснити, що саме він робив і чим може бути корисним компанії. Чому? Тому що цивільний досвід роботодавець розуміє. Є знайомі посади, назви, інструменти та зрозумілі кар'єрні траєкторії. А військовий досвід часто залишається за межами цього розуміння. Управління особовим складом? Це скільки людей у підпорядкуванні? Робота в умовах невизначеності? А є приклад із конкретним результатом? Відповідальність за рішення? А як це допоможе на посаді проєктного менеджера, керівника відділу чи фахівця з кібербезпеки? І тут ветеран може зіткнутися з проблемою. Він має досвід, але не знає, як правильно його презентувати цивільному роботодавцю. А роботодавець не завжди розуміє, як цей досвід оцінити. Виходить замкнене коло. Але є нюанс. Військовий досвід не робить людину автоматично хорошим керівником, менеджером чи технічним спеціалістом. Проте він може дати унікальні компетенції, які варто побачити й правильно оцінити. Тому тут відповідальність лежить на обох сторонах. Ветеранам потрібно вчитися перекладати свій досвід мовою цивільного ринку праці: говорити про конкретні завдання, рішення, масштаби відповідальності та результати. Роботодавцям - не обмежуватися назвами посад у резюме, а розбиратися, що людина реально робила, які навички здобула і як їх можна застосувати в компанії. Іноді ветерану справді потрібне перенавчання. Іноді - додатковий досвід у цивільному середовищі. А іноді він уже має значну частину необхідних компетенцій, але просто не вміє їх показати. Це не питання поблажок. Це питання нормального зіставлення досвіду з вимогами до роботи. Я взагалі вважаю, що працевлаштування - один із найважливіших етапів соціалізації після війни. Але для цього недостатньо просто написати у вакансії "готові розглядати ветеранів". Потрібно навчитися бачити за військовою спеціальністю конкретну людину, її досвід, сильні сторони та прогалини. Бо ветеран не обов'язково починає з нуля. Але й роботодавець не повинен здогадуватися, що саме він уміє. Тому не потрібно приховувати свій військовий досвід. Потрібно просто навчитися зрозуміло пояснювати роботодавцю, що ти робив, за що відповідав і які навички можеш застосувати в цивільній роботі.🫡

​​Найбільша проблема кібербезпеки часто не в хакерах. Можна купити дорогий NGFW, поставити EDR, розгорнути SIEM, налаштувати моніторинг і найняти хороших спеціалістів. Зловмисник може навіть не використовувати якусь надскладну вразливість. Достатньо скористатися тим, що в організації вже працює не так. Проблема в тому, що купити засіб захисту часто простіше, ніж побудувати нормальний процес. Обладнання можна замовити. Ліцензію - оплатити. Систему - встановити. А ось організувати роботу так, щоб підрозділи дотримуватися правил доступу, визначити відповідальних за дані, організувати контроль змін, регулярно перевіряти резервне копіювання та навчити людей не відкривати все підряд - це вже зовсім інша історія. Тут починається робота не тільки ІТ чи відділу інформаційної безпеки, а всієї організації. І є ще один нюанс. Від ІБ часто очікують, що вона зробить організацію безпечною. Але при цьому бюджет, повноваження та підтримка керівництва можуть залишатися на рівні "ну ви там щось зробіть". Так не працює. Безпека потребує ресурсів, але не менш важливі рішення керівництва. Якщо ризик відомий, рішення щодо нього має бути прийняте: зменшити його, уникнути, передати або свідомо прийняти. Просто покласти звіт у папку - не рішення. І ні, я не знецінюю технічні засоби захисту. Вони критично важливі. Але їхня ефективність залежить від того, як вони впроваджені, налаштовані та вбудовані в роботу організації. Кібербезпека - це не кількість куплених ліцензій і не кількість зелених індикаторів на дашборді. Це здатність вчасно виявити проблему, обмежити її наслідки, відновити роботу та знизити ймовірність повторення та обмежити можливі наслідки. Іноді найважливіше покращення безпеки - це не нова система за десятки тисяч доларів. А вчасно забрати зайві доступи, перевірити відновлення з резервної копії та призначити людину, яка справді відповідає за процес. Технології захищають інфраструктуру. Процеси допомагають зробити цей захист системним. А відповідальність за безпеку не можна просто купити разом із ліцензією.🫡

Той, хто придумав поставити пару з дискретної математики в понеділок зранку, має чудове почуття гумору.🥲

Підтримка АЗОВу - інвестиція в нашу безпеку та перемогу! 🇺🇦 Знаєте, я завжди підтримував свій рідний підрозділ: підпискою та її розповсюдженням, власною грошовою участю, допомого зборами та точковою підтримкою побратимам. Зараз я долучився до великого збору, який організовує DOU на НРК «Верблюд» для Бригади «Азов». «Азов» - це один із найефективніших і найвмотивованіших бойових підрозділів, на базі якого виріс цілий Армійський корпус. Вони щодня тримають найважчі ділянки фронту, тому наша підтримка для них має бути системною та безперервною. 🎁 Приємний бонус за вашу підтримку: За кожний донат від 300 грн ви отримуєте 1 шанс виграти Macbook Pro M5! Більше донатів - більше шансів на виграш та, найголовніше, більше допомоги нашим Захисникам. Долучайтесь до збору, закриємо цю ціль разом! 🎯 Моя ціль: 20 000 ₴ 🔗 Посилання на банку: https://send.monobank.ua/jar/5yLmr5gjQX

​​Посвята в студенти SET University🚀 Вчора відбулася офіційна посвята в студенти в SET University, і це був потужний заряд мотивації! Вдалося наживо поспілкуватися з однокурсниками та зустріти знайомих із ком'юніті. Ось кілька головних вражень та думок після першого дня: 👉AI-first підхід у навчанні: Мені надзвичайно імпонує, що програма не обмежується класичною базою з кібербезпеки. Основну ставку роблять саме на штучний інтелект та новітні технології. ШІ - це не просто тренд, це майбутнє всієї нашої індустрії. 👉Неймовірний нетворкінг та екосистема: Можливості, які дає університет, дійсно вражають. Вже зараз видно, скільки успішних кібербезпекових (і не тільки) стартапів виросли зі стін SET. Більше того, розробка та захист власного стартапу тут може бути повноцінною дипломною роботою! 👉Амбітні цілі: Прагну взяти максимум як від основного навчального процесу, так і від додаткових активностей, хакатонів та нетворкінгу. Звісно, є певні сумніви, щодо того, чи вдасться збалансувати всі завдання та потягнути таке навантаження. Але легких шляхів у сфері високих технологій не буває, але здаватися я точно не збираюся! 🫡

Як у вас справи після веселої нічки від русні? Мені підвищили дозу антидеприсантів і інших ліків, то я став себе краще почувати. Краще настільки, що навіть вийшов позаймався на турінчки і бруси.💪 А так з нового в мене сьогодні посвята в студенти і з понеділка починається навчання на магістратурі. Сподіваюсь, тепер, як стало краще то і навчання піде норм. Всім гарного дня!🫡

Не знаю, про шо писати зараз. Коли прийшла осінь мене щось сильно пригрузило. Взагалі немає ніякого задоволення, постійна втома і не дуже приємні думки. Працюю через силу, бо сил і бажання ніякого взагалі немає. А з нового, зараз проходить онбординг дні в SET University. Дуже прикольно, багато активностей буде в мене на магістратурі. Нарешті підучу Python, бо так в мене часу і бажання немає, а так як це обов'язковий курс буде, то вибору немає. Хоча, якщо чесно зараз стан не для навчання взагалі. Але діватись нікуди.🤷‍♂️ Всім гарного дня.

​​Вчора, у День захисників і захисниць України, ми дякуємо тим, хто тримає небо, землю й море нашої держави. Ціною власних сил, здоров'я та, на жаль, життів вони щодня виборюють право нашої нації на життя. Ми пам’ятаємо кожного, хто віддав найдорожче. І ми підтримуємо тих, хто сьогодні в строю чи повертається до цивільного життя. Саме про єдність, підтримку і повагу був вчорашній день. ВГО «Піксельне серце», яка є складовою Руху ветеранів України, провела потужну подію до свята: 🚗 Масштабний автопробіг - понад сто автомобілів об'єдналися в колону в пам'ять про наших героїв. 🎯 Спортивні змагання - ветерани мірялися силами у петанку та волейболі просто в парку. Жодної нудьги, лише здорова конкуренція та свої люди поруч. 🎷 Жива музика - саксофон створив особливу атмосферу, яка нікого не залишила байдужими. 🐕 Кінологічне шоу - показовий виступ військового кінолога та його чотирилапої напарниці Кіри викликав захват і посмішки. 🍲 Польова кухня - смачно нагодували всіх гостей та учасників. Такі дні нагадують: ветеранська спільнота - це про силу, плече побратима і життя, яке ми боронимо і продовжуємо будувати попри все. Дякуємо всім, хто долучився. Тримаємо стрій! 🇺🇦

​​З Днем Захисників та Захисниць України! Чесно кажучи, я не дуже люблю всі ці пафосні привітання. Для тих, хто пройшов війну, це не чергова дата в календарі. Це шрами, це пам'ять про побратимів, яких уже немає поруч, і це розуміння того, ким ми стали після всього цього. Коли твій мозок бачив речі, які не повинні бачити людські очі, твоє сприйняття світу змінюється раз і назавжди. Ти інакше дивишся на роботу, на проблеми, на людей, на те, що справді має значення, а що повна хєрня. І найголовніше, війна не закінчується в той момент, коли ти знімаєш піксель чи повертаєшся в тил. Вона просто змінює форму. Захищати своє тепер доводиться в інших місцях. У цивільному житті, де треба наново відбудовувати себе, розбиратися з новими задачами, адаптуватися до реальності, яка рухається далі, поки ти був там. Захищати свої кордони, свої проєкти, свої команди й тих, хто поруч. Я дивлюся на свій досвід і розумію, головне, що залишається з нами - це вміння тримати удар, коли все летить до біса, і здатність будувати порядок там, де інші бачать лише хаос. Дякую всім, хто тримає стрій. Тим, хто на позиціях. Тим, хто вже робить свою справу в тилу. І вічна пам'ять тим, хто віддав своє життя.🫡

​​Чому я більше не хочу бути просто хорошим кібербезпекарем? Колись я хотів бути просто хорошим пентестером. Знайти вразливість, отримати доменні адмінські права, довести impact і здати замовнику красивий звіт на 50 сторінок. Це круто, але з часом я зрозумів одну річ. Знайти проблему - ще не означає зробити організацію безпечнішою. Можна знайти RCE. Можна отримати доменні адмінські права. Можна показати, що через одну помилку атакуючий може забрати собі півінфраструктури. Можна написати красивий звіт на 50 сторінок. А потім співробітник відкриє фішинговий лист. Або колишній працівник залишиться з доступом до внутрішніх документів. Або критичні дані лежатимуть без нормального контролю доступу. Або backup існуватиме тільки на папері. Або ніхто не знатиме, що робити, коли атака вже почалася. І вся ця технічна краса дуже швидко втрачає сенс. Тому моє ставлення до кібербезпеки за останній рік сильно змінилося. Раніше я більше думав категорією: "Як знайти проблему?" Зараз дедалі частіше думаю: "Чому ця проблема взагалі стала можливою?" І ще важливіше: "Що потрібно змінити, щоб вона не повторилася?" Це вже зовсім інший рівень мислення. Тут недостатньо знати Burp, Metasploit, Active Directory чи Linux. Треба розуміти бізнес, говорити з людьми, прораховувати ризики й бачити всю картину від конкретного кейсу до стратегії. І найголовніше - треба розуміти, що саме ти захищаєш і навіщо. Безпека заради безпеки нікому не потрібна. Бізнесу треба працювати, медичному центру - лікувати людей. Тепер мені цікаво будувати. Побудувати систему, де помилка користувача не стає катастрофою. Побудувати процес, де вразливості не просто знаходять, а закривають. Побудувати культуру, де безпека - це не "відділ ІБ знову щось забороняє", а частина нормальної роботи організації. Мабуть, саме тому я більше не хочу бути просто хорошим кібербезпекарем. Я хочу розуміти всю картину. Від конкретної вразливості до ризику для бізнесу. Від технічного контролю до стратегії. Від "ми знайшли проблему" до "ми побудували систему, в якій ця проблема більше не є системною". І, схоже, саме туди я зараз і рухаюся. 🫡

Маю проблему За рік роботи з бізнес-процесами, людьми та міжнародними стандартами безпеки, я звичайно дуже виріс в цьому напрямку. Та тепер маю іншу проблему мої технічні знання, дещо просіли.🥲 Тому тепер думаю треба час виділяти і на поновлення технічних знань. Попроходить кімнати в TryHackMe чи згадати, як ламати тачки в HackTheBox. Коротше важко, бо часу і так не вистачає. Взагалі не знаю, як все тримати в голові бо в моєму випадку це важко. Адже пам'ять та увага після війни та всіх проблем зі здоров'ям не першої свіжості. Ще починається навчання на магістратурі з кібербезпеки, то може там оновлю знання. Але оновити це одне а ось затримати їх там це вже зовсім інше. Бо в моєму випадку, якщо я цим не займаюсь, то просто забуваю те що зараз не потрібне.🥲 А як ви балансуєте між управлінськими задачами та підтримкою хардскілів на плаву? Може щось порекомендуєте.🙏 PS. навіть кіт пентестом займається, а я ні.🥲

​​Ветеран не повинен починати кар'єру з нуля Після повернення з війни ветерану часто пропонують почати все спочатку. Нова професія. Нове навчання. Нова кар'єра. Іноді це справді необхідно. Військова спеціальність не завжди напряму переноситься у цивільну професію. Якщо людина хоче стати програмістом, інженером, бухгалтером чи кібербезпековцем - професійні знання все одно доведеться отримати. Але починати з нуля - не означає починати з порожніми руками. За роки служби людина могла отримати навички, які мають цінність далеко за межами військової сфери. Дисципліна та відповідальність. Робота в умовах стресу та невизначеності. Вміння працювати в команді. Прийняття рішень, коли немає ідеального варіанту. Розуміння ризиків та їх наслідків. Комунікація. Організація людей і процесів. Лідерство. Здатність доводити завдання до результату. Це не означає, що ветеран автоматично стає хорошим керівником, менеджером чи спеціалістом. Військовий досвід не замінює професійної компетентності. І про це важливо говорити чесно. Ветерану не потрібна поблажливість у питаннях професійної компетентності. Якщо для роботи потрібні знання, навички чи сертифікація - їх потрібно отримати. Але є інша сторона, про яку часто забувають. Ветеран може мати поранення, інвалідність, хронічні захворювання, проблеми зі сном, наслідки контузій або просто потребувати більше часу на адаптацію. І тут вимагати від усіх однакового шляху до результату - теж не зовсім справедливо. Це не зниження професійних вимог. Це створення умов, у яких людина може цим вимогам відповідати. І саме тут роботодавцям важливо навчитися розділяти дві речі: 👉поблажливість до результату і підтримку на шляху до нього. Ми не повинні говорити: "Він ветеран, тому йому можна менше". Але й не повинні говорити: "Усі мають однакові умови, тому нехай справляється сам". Ветеранство не робить людину автоматично хорошим спеціалістом. Але поранення чи інвалідність не повинні автоматично робити її гіршим спеціалістом. Тому професійну планку можна залишати високою, а умови для її досягнення - адаптувати під конкретну людину. І це, на мою думку, значно здоровіший підхід до ветеранської зайнятості. Роботодавцям доведеться вчитися будувати ці процеси вже зараз. Бо далі ветеранів у компаніях ставатиме тільки більше, а от часу на розгойдування все менше.🫡🇺🇦

​​🇺🇦 Рух ветеранів України - рухаємось далі. Цими днями зібралися в Кам’янці-Подільському кістяком Руху. Не заради фоточок і не для галочки. І точно не для того, щоб ще раз поговорити про те, як «важливо підтримувати ветеранів». До Руху приєдналися нові люди. Визначили основні напрямки роботи. 👉Доступне розмитнення автомобілів для ветеранів. 👉Зміни у ветеранській політиці. 👉Розвиток регіональної політики. 👉Робота з громадами. 👉Зміни у системі ОТГ. І це тільки початок.🫡 Окрема подяка побратимам Андрію Єлексєєву та Артему Кшемінському за організацію зустрічі. 🫡 А тепер головне. Я бачу, як Рух поступово повертається до життя. І мені це подобається. Я взагалі не дуже вірю в концепцію "хтось прийде і вирішить наші проблеми". Держава має виконувати свою роботу. Чиновники мають виконувати свою. Політики - свою. Але ветерани теж мають перестати бути лише об’єктом ветеранської політики. Ми можемо і повинні бути її суб’єктами. Рух ветеранів України - це платформа для таких людей. Без політичних замовників. Без «старших» і «молодших». Є питання - говоримо. Є проблема - шукаємо рішення. Є можливість щось змінити - беремо і робимо. Бо якщо ми хочемо, щоб до нас дослухалися, треба не тільки вимагати. Треба мати власний голос і власну силу його відстоювати. Попереду багато роботи. А значить, буде чим займатися. До роботи.🫡 🇺🇦 Слава Україні!

​​Робота для ветерана! 🫡 Є вакансія, на яку я б радив звернути увагу тим ветеранам, хто має досвід у продажах і хоче зайти в defence tech. Європейська defence & aerospace компанія шукає Sales Manager в Україні. Продавати потрібно не "щось там", а компоненти та підсистеми для БПЛА - силові установки, сенсори, авіоніку, системи живлення, комунікаційні модулі та інше. Тобто людина потрібна не для сидіння з готовою базою клієнтів. Треба самому шукати виробників БПЛА та оборонні компанії, виходити на них, вести переговори й закривати угоди. Що потрібно: 👉від 2 років у B2B sales / Business Development; 👉вміти самостійно знаходити клієнтів; 👉розуміти повний цикл продажів; 👉не боятися технічних продуктів; 👉англійська B1+/B2; 👉вміти працювати автономно. Досвід у defence / aerospace / UAV - великий плюс. 💰 До $3500 + бонуси від продажів. 🏠 Remote. 📍 Київ - пріоритет. Для інших міст - готовність регулярно приїжджати до Києва. ✈️ Відрядження оплачуються. Якщо серед побратимів або посестер є людина з продажів, яка хоче перейти в defence - скиньте їй цю вакансію. Посилання на вакансію в коментарях.⬇️

Всім привіт🤗 Трішки випав з блогу, багато роботи( А ще через зміну погоди постійно погано себе почуваю, то якось не до ведення блогу поки( Але думаю треба повертатись вже, то ж скоро повернусь вже.🫡

Навчання персоналу з інформаційної безпеки. Сьогодні провів додаткову сесію з кібергігієни для наших команд Superhumans Center із Дніпра та Одеси, як доповнення до основного навчання. І щоб сильно не навантажувати колег в п'ятницю ввечері,я звів усю теорію до трьох простих правил, які рятують від більшості проблем: 1️⃣ Будь уважним. Зупинися на секунду перед тим, як клікнути на підозріле посилання в пошті, відкрити файл у месенджері чи виконати чийсь незрозумілий запит. 2️⃣ Сумніваєшся - переспроси. Не впевнений, чи можна передавати цей документ, чи справді керівник просить зробити певну дію в чаті? Краще зайвий раз уточнити у колег чи профільних фахівців. 3️⃣ Зробив факап - не мовчи. Помилки трапляються з кожним. Найгірша стратегія - намагатися замести сліди або сподіватися, що "саме пронесе". Такі прості правила, але вони можуть запобігти складним проблемам. Сподіваюсь і вам вони допоможуть!🫡 Всім гарних вихідних!

В моєму випадку, які я відклав після відпустки🥲

​​1 рік у Superhumans! Рік тому я змінив суто технічну кібербезпеку на інформаційну безпеку. І це рішення виявилося правильним. Раніше здавалося, що ІБ - це виключно про контроль, правила і нескінченні папірці. На практиці все виявилось по-іншому. Головна мета інформаційної безпеки не в тому, щоб усе заборонити, а в тому, щоб організація працювала безперервно і безпечно. Якщо говорити про саму роботу в Superhumans, то тут є свої робочі виклики і труднощі, як і скрізь. Але головне одне - це 100% збіг за цінностями. Культура організації та реальна допомога військовим і ветеранам роблять цей досвід особливим. Адже це саме те, що я роблю і сам у вільний від роботи час. Тому в цьому плані мені комфортно. За цей рік я зрозумів ще одну важливу річ - інформаційна безпека дуже тісно пов'язана з бізнесом і людьми. Неможливо просто прийти й сказати: "Ось політика, ось правила, виконуйте". Потрібно розуміти, як живе організація, де в неї критичні процеси, що справді створює ризик і де безпека може не допомогти, а навпаки - заважати роботі. Тому за цей рік я багато чого переосмислив і в професійному плані теж. Від технічного "як це захистити?» поступово перейшов до питання "від чого саме ми захищаємось, навіщо цей контроль і що буде, якщо його не буде?". І, мабуть, це один із головних професійних результатів цього року для мене. Попереду ще багато роботи. Є що будувати, що змінювати і що доводити до ладу. Але після року в Superhumans можу точно сказати - перехід від чисто технічної безпеки до інформаційної був правильним рішенням. Далі - більше. 🫡

Хотів вчора відос записати на цікаву тему. Але на вихідних стався приступ невралгії, думав всьо габела. Аж швидку хотів викликати, але слава Богу попустило. То вихідні пройшли так собі(