Храм поезії (🖤)

Останній день здати вірш про червиве сонце

Вечоріє. Насичений день на дні чашки блищить, Мов духмяний бульйон —  зігріває натомлену душу. Сонце сушить намоклу одежу. Спалахує дужче Перша зірочка-родимка десь на засмаглім плечі. Слабнуть чари зими, із останніх тримаються сил, І весна прокрадається у сновидіння частіше, Щоб залишити згадку яскраву про себе в час тиші, Пробудити бажання тепла, доброти і краси. Золотим кривим рогом виблискує зоряна ніч, Із-під срібних копит вибиває морозні іскрини. Я із скрині дістану світлину (де літо їсть дині) І вигадливу мушлю, даровану морем мені. Обійнявши подушку, ти дивишся сонячні сни. Що тобі ніч зимова? Вона неодмінно розтане. І світанок наш обрій забарвить у біле востаннє, Щоб на білому тлі розлилася веселка весни. Таланна #таланна

ти була найгарнішою рибою в цьому озері в цьому вимірі залягала на дно і слухала як нам сутінки в вікна стукали ти була колисково-ніжною ніби з світу якогось іншого залягала мені під шкірою і по тілу всьому шепотілася ти була всепроникна витівка але з часом ти з тіла витекла залишила мене на березі і на картах озера стерлися ти весняним бувала поспіхом а тепер я сиджу удосвіта і ні кроку ні в бік ні в сторону все зникає між нами створене ти була ідеальним контуром малював я тебе закохано але як мені все це стримати? коли ти залишилась рибою найгарнішою в цьому озері найгарнішою в цьому вимірі @diominpoetry #дьомін

⛰️🌊 Шаман 🌊⛰️ Коли ідеш углиб океану – будь океаном, Коли потрапляєш у серце бурі – будь громовицею, Гранітні вилиці скель підкажуть, як стати каменем, Вітри повідають вітряні таємниці. Старий шаман підіймає долоні віття, І миттю світ темнішає, ніби морок – Не бійся, говорить, усі ми – стихії діти, Бери своє, йди донизу, а потім – вгору. Віддай чуже, тобі непотрібне – комусь згодиться, Не бійся болю, той біль тепер – жертовна данина. Не будь наївним, віднині ставай невинним. Невинний знає про зло та іде в долину. Невинний знає про страх, він боятись вміє, Але стихія серця тримає міцно. Коли океан міліє, приходять змії, Отрута їхня – цілюща, і точить крицю.   Старий шаман підіймає чоло до неба, А потім крокує прямо, стає горою, А потім крокує криво в зелених стеблах, І тіні його кружляють осиним роєм.  Ідеш углиб – так ставай глибиною, хлопче, Ідеш догори – розгортай-но, дівчино, крила. Ніхто насправді сили собі не хоче, Усім, хто може – сила себе відкрила.  @worldscrossroads #вічнавічзістихією #alldoroga

коли світ наш зламається навпіл, розсиплеться сіль на трухляву кору, я серп, що на небі ржавів, рукою дістану і в степ безнадії з собою його заберу. вітер розчеше колосся моїх рудо-сивих думок і спогад про те, як жилося, вкине у прілу траву, я візьму розчесані коси в смиренний і вутлий пучок і все, де плутались оси, рішуче нараз відсіку. нúтки руді тепер білі — хвилями пестять чоло, під скронями тихі надії пишуть свіжий рядок, додому повернусь під ранок, вже півень будить село, в руках — лише серп, і на ґанку забуду усе, що було.

Такі прикраси можна виграти за донат всього за 50 грн💗🩵💜

Остапу злість як маркер зшитої ідентичності, злість та втома. вивернутий наплічник, а в ньому — назбирано, наче у дзьоб пелікана: три вірші й навушники, більше нічого гуманного, лиш засоби стримання болю й нанесення шкоди. вміння ламати кістки - як навичка кодити, стане в нагоді, коли набува застосунку. а так - алкоголь як знебол та настояний сум. все, що дістало — зводиш до спільного гасла, димом від свічки, що десь у дитинстві погасла разом з міцною рукою недоброго татка. інше — потрібне й не дуже — ховаєш в додатку. інше — гаряче й гірке— лиш неправильний синтаксис, звернена з гречки до Бога дужка безсилля. в біса най дропнуться світ, лицеміри й політики, снапшотом залишивши нас поцілунки і літо.

​Втома часто вимірюється величиною синяків під очима, Вдома перед сном болять ноги, і сусід знизу знову нагримав За зраду своїй коханій дружині. Прощення шукають тільки блаженні. Ті, кого гартували гречка і ремінь, На шкірі відбився весь спектр синього. Раніше хотілось заглянути Богу за пазуху, Коли ще не був так отруєний газами Сигаретного й кальянного диму. Хотілось покласти світ на коліна, Створити власний культ поклоніння, Сидіти в кабінеті із золотими дверима. Я щиро вірив, що в мене це життя недаремно, Що вдасться осягнути цінності метамодерну, І плакати на старості старим сивим дідом. Осягнути кожне із таїнств кохання, Жити кожен із днів як останній, Зустріти смерть по-справжньому гідно. Але реальність жорстокіша за Скрябіна "Квінти". У спину летять полум'яно-ядучі привіти У суміші зради, хвороби та заздрощів, Свідомість блукає буденними хащами. Бо ніщо не вічне, а любов тим більше, Я хотів як краще, а пишу ці вірші. У бога пазух немає, бо він ж безтілесний, Апостоли правди давно це донесли. Для чого це все, заради всього святого? Метаморфози грядуть, що навіть і Мордор Буде здаватись острівцем на Мальдівах. Будемо жжати те, що посіяв Нутром тваринним люд насильства. Гени проявляють справжню схильність До повної відсутності моралі Із цим всім в голові я засинаю. Коли тіло порубцьоване шрамами, Осколків цілунків більше ніж маминих, Серед кіптяви і моторошного диму Нам залишиться померти молодими. Зостанеться лиш той стражденний образ, Що потім щось чекає на нас добре. Але поки кров та піт стікають щоками, Розклад майбутнього простий, що таки. Молодість, що захована за мурами, Молодість сплюндрована кометами, Молодість валяється на землі обкуреній, Молодість у епітафіях затерта. Тож по факту в пизду це все. В пизду суперечки, батли, мордобої, В пизду людей, які не приймають української ідентичності . В пизду лицемірів, які роблять це все, тільки тому що це вигідно, І суддів, прокурорів та ментів, що продовжують красти. Останні тижні я існую на автопілоті, Від роботи, до роботи. Я бачу надто багато знівечених доль щодня, Що прив'язані до ліжка після важких поранень. Вони є щитом, який захищає мою домівку від перетворення на попіл. Але вони не вічні, І я не вічний. Ми постали проти історії, а вона методично, Виконує задачу нашого знищення. Я розряджена батарейка. Дріт для підзарядки перебитий, І я не знаю, що робити Живіть своє краще життя, а я піду зашивати рани, Якщо ще залишилося що зашивати. Кудлатий #кудлатий

Витісненому поколінню Вкарбовані в місячне коливо, вилами вколені, довкола живуть міріади забутих митців. Не ці, що ми в школі вивчали між вусами й комами, а ті, що словами в рухливу потрапили ціль, однак непомічено, стримано, заслано, стомлено поси́віли, наче нечитаних книг корінці. Лишега, Чубай і Кир’ян, Семененко, Отрощенко. Чи чули про них? Мельничук вже не стане на герць. У Львові скуйовджений дим втік у джинсах від вогнища* — то сів у осінній трамвай дисидент Калинець. Позичивши жар, познаходили попелу трошки ще,* іде пан Василь зі світильником, має ще десь «Летюче віконце» й Любляною йде навпростець. Взірцеві митці потрапляють на шпальти, на шопери. Вже пишуть про вас, хоч полин між словами росте. Простерлись рядки з Коломиї до Адріанополя, простерлась естетика вільних митців, наче степ. Злетілись птахами гучні голоси, ніби в опері. Як ва́льдшеп самотній мовчу, б’юся з межами стель: таки геніальне — не за́вжди прозоре й просте? Мій час не настав? Чи помер, наче вірш у Тернополі? © Олена Галунець 🚃 -------------------------- * Відсилка до вірша Ігоря Калинця “Дим”. * Відсилка до вірша Василя Голобородька “Називаємо вогнем невогонь”. “Летюче віконце” — дебютна збірка поета, недопущена до друку радянською владою. Андріанополь (Луганщина) — місце народження Василя Голобородька. У Любляні він живе нині. Коломия (Івано-Франківщина) — останнє місце проживання поета витісненого покоління й дисидента Тараса Мельничука. @virshoplitkarka #олена_галунець

Втеча кави Джезви містичні знаки Поза контролем інших. Прагну майбутнє знати, Час для важливих рішень! Пахне горілим доля, Осад гіркий від послуг. Розпач ховає погляд В чистий для кави посуд. Протяг дверима гупав Оплески в наші скетчі. Всотує фатум губка Вкотре з плити за вечір. @pavukzdytynstva #василь_капця

Поки вицвілий клапоть неба тремтить під вітром, Вчитель начитує млявому класу, що час - відносний. Замовчує на виріст розширену теорему: системи відліку - мінливі, залежать від низки факторів, як-то: - координат субʼєкта на мапі - його життєво-користувацького досвіду - персональних полів гравітації - рівня серотоніну в крові - роду зайнять і навіть того, у що він вірить. Наприклад, літній час можна вимірювати: - подорожами по маршрутах з «Орел чи решка» - рейвами open-air - сезонами дощів і черешні, - кучерями вечірніх заграв на Трухановому, - сторінками книжок, що вкотре прочитані наново - швидкістю просочення червоного на мапі Deepstate - приростом прапорців, що встромлені в землю. Час сполохано бʼється у скронях морзеткою, Коли рахуєш його в кілометрах зворотного відліку до центру тяжіння власного всесвіту. Ближче до осені - видовжується у річку або нитку: повільно тече крізь думки і вʼяже на присмак. Бульбашки-намистини перекочуються по вологій шиї плеса. Ось той, хто вимірює час, як ти. Бульбашки зʼєднуються і всередині стає більше кисню. @Ma_ri_ua #марися

💫 Пишіть в коментарях про себе в моєму дописі-знайомству в Instagram: https://www.instagram.com/p/DLdGE0kNmt1/?img_index=1&igsh=eDR6bWxhdXV2cnE3 Безкоштовна реклама + можливість знайти людей зі спільними інтересами ❤️‍🔥 І не забудьте прочитати також про мене 😅

Вірш на "Листя трави", той самий з непристойно вибірковою пунктуацією 🙃 *** мені достатньо не пам'ятати про себе ніякого початку — ні напівстертих ліній часу ні перетинань антецедентних слідів з моїми першими кроками мені достатньо розгойданого вагадла моєї земної колиски яку качало маминими руками коли мої найближчі друзі знали розмови всесвіту ще не відокремлені звуками і трясучись новим брязкальцем моє серце билося за право бути збиваючи у піну людські здобутки щоб потім весело здмухнути їх прямо тобі в лице зойк розсипаних зерняток жбурляли у саме небо жменя пшоняних зірок ще ніколи не світила так опукло наче скляна бульбашка галактик роздувається від почуття власної важливості а всередині лише мірне-відміряне земне тік-так так мало відрізано тоненький хлібний окрайчик але ж смакувати й смакувати пульсувати галасливим хапаючим за батьківську штанину балансуючим між щедрим та щезни ще... ще. цифровий відбиток ступні закарбований у бетон з відбитим краєм із чотирьох цифр три з них — забігані години незліченні видобуті з горлянки літери силоміць заштовхані грудки позавчорашньої каші тисне дедлайн чи в грудях дихай, серденько не затамовуй же подих та від першого до останнього достатньо лише тире

Лоти🔥

У Львові на 86-му році життя помер видатний український поет, дисидент із покоління шістдесятників Ігор Калинець. Про це повідомила донька поета Дзвінка Калинець-Мамчур.

*** продовж своє літування у кожному оці по золотій говерлі у кожному подиху альпійські луки вулик нашої хати солодкий в одно віконце вбігає чорний черемош у друге віконце вибігає білий черемош вдягаєм радість на показ як гуцули на празник вмістиме скринь виносимо сміх на вуста як полонинка білі овечки на осоння це ж ми зупинили греблю каміння посеред ріки літа на цім камені ти ноги мила на цім камені ми зібрали усю живицю сонця смерека дня вже стрункішою не буде виложе осінь косівськими кахлями навколишні гори хто приїде поглянути на писані камені написи невидимі для смертних кому відчиняється як на улюбленому вірші книжка кому непорочна згадка віддасться як дівчина Ігор Калинець #ігор_калинець #калинець

Пам’яті Я пам’ятаю молоко, тепле, щойно з під корови, яке ти розливала нам по квартах так бережно, ніби ділилася найціннішим. Воно пінилось у відрі, і той спогад зігріває мене більше ніж піна слів сьогодні. Я пам’ятаю руки, покриті борознами і борозенками, чорними, як поле, на якому ти працювала. Я пам’ятаю, що не можна було гукати «бабуся», бо «бабуся-ягуся», а потрібно неодмінно «бабо». Я пам’ятаю хліб, якому ти допомогла народитись щойно з печі, як ти його складала і припасовувала, накривала та закутувала ніжно, ніби немовля. Я пам’ятаю чорне волосся з прожилками сивини. Вони бились не на життя, а на смерть, і врешті перемогли. Я пам’ятаю білу хату і сині ставні, а ще голосне «Таїсьо» від сусідки баби Наді. Я пам’ятаю твою постать, яка завжди ставила хрест-оберіг, проводжаючи нас додому. Я пам’ятаю, Ба… @novakain_poetry #новакаїн #оля_новак

Увага! Увага! Поети і не тільки!‼️ Стартує великий розіграш крутецьких ніштячків, виручені кошти з якого підуть на два важливі обʼємні збори: Вероніки Мовчан на реб (інфо тут https://t.me/c/1718515598/3050) та Олі Новак на реабілітацію жінок військовослужбовиць, які повернулися з полону (інфо тут https://www.instagram.com/p/DJcIEXsoje0/?igsh=MWJkN3F1ams1eWhxcg==) Отже розігруємо: Лот 1: збитий ворожий дрон надісланий з Донецького напрямку 81 аемб бригадою мого брата. За донат від 200 грн є можливість отримати цей неймовірний трофей🔥 Лот 2: набір книг письменника Дена Брауна з 3 шт любʼязно наданий поетом і військовим Сашком Негричем https://t.me/sashkonehrych за донат від 100 грн📚 Лот 3: великий набір шоколаду Millenium з 22 шт(пастила, арахіс в шоколаді, банановий мармелад в глазурі, молочні і шоколадні батончики, шоколад із начинкою, желейки зі смаком коли і кислі в цукрі, батончики з начинкою кранч, кожного виду по 2 шт) також наданий для розіграшу Сашком Негричем за донат від 100 грн😋 Лоти 4 і 5: сухпаї ЗСУ надіслані мені братом(строки до кінця липня, строки на продуктах всередині можуть бути довші) за донат від 30 грн🥄 Лот 6: книга Олі Лавриченко https://t.me/muzahuyuza «Стилет волі" — захоплююча історія про незламну боротьбу українських повстанців у часи війни та окупації. Це історія про тих, хто не здався, навіть коли надія згасала. Буде надіслана авторкою з підписом. Можна отримати за донат від 40 грн📗 Лот 7: неймовірної краси силянка від майстрині Анастасіі https://www.instagram.com/saffron.ua_art?igsh=M2drYzR0MDQ5bW9q (подарункове пакування+ стікери з котиками) за донат від 50 грн🧚‍♀️ Лот 8: яскраве літнє намисто з метеликами від мене https://www.instagram.com/inspiration_style_ua?igsh=cTVwc2kzNmpqYW8w (з додаванням натурального перламутру, нержавіюча фурнітура, подарункове пакування+ стікери з котиками) за донат від 50 грн☀️ Тобто 30 грн = один шанс/60 грн = два шанси, 40 грн = один шанс/80 грн = два шанси, 50 грн = один шанс/100 грн два шанси і так далі за нарастаючою. Алгоритм дій: робите донат на баночку або картку банки (якщо донат робиться не з картки монобанку, то пишете коментар де вказуєте свої контактні дані). Розіграємо всі лоти одразу як набереться потрібна сума! Баночка https://send.monobank.ua/jar/7iFs6f8u2Z Картка банки: 4441111125234736 Дуже сподіваюсь на вашу активність у розіграші і його поширенні🙌 Не проходь повз – бери участь обовʼязково! по всім питанням пишіть мені @ola_poetry #збір