Каптьорка ім. Рибакова

Городище на Менке не перестает удивлять! Теперь там нашли "дуб громовержца" Во время изучения деревянных конструкций, которые лежали в основании вала, обнаружился дуб, с вживленной туда челюстью кабана. Это такая первая находка на территории Беларуси, сообщает Институт истории НАН. Челюсть вепря была вживлена в древесину, когда дерево было еще живым. Только потом его срубили и использовали для постройки клетей. Такие находки дубов с вживленными челюстями кабанов известны из других регионов. Находили подобные дубы на территории Подесенья и польского Гнезно. Обычно их отождествляют с культом бога-громовержца в силу того, что дуб традиционно считается деревом бога грома. По одной из гипотез, челюсти принадлежали не дикими кабанам, а домашним свиньям. Это была такая своеобразная жертва, которая проводилась поздней осенью или в зимний период. Если оттолкнуться от этой гипотезы, то очень соблазнительно провести параллели с ритуальным забоем свиньи на Каляды. Вполне вероятно, что такой обычай уходит в седую индоевропейскую древность, поскольку ритуальное жертвоприношение свиньи в конце года было известно, например, римлянам, которые закалывали хрюшек на Сатурналии. Культ кабана в Беларуси известен с самых древних времен. Про это рассказывают, например, неолитические подвески из Кривинского торфяника. А использовать клыки кабана в качестве подвески начали в каменном веке и носили их чуть ли не до средневековья. Интересный аспект еще связан с кабаном в сюжете правильного погребения человека. Совий, изобретатель традиции трупосожжения, поймал однажды кабана и его девять селезенок раздал сыновьям, чтобы они испекли их. Дети съели селезенки, а разгневанный Совий решил отправиться на тот свет. Спуститься он смог только через девятые ворота. Дети похоронили Совия в земле, на утро он пришел и сказал, что изъеден червями. Тогда дети положили тело Совия в дерево, на утро он снова пожаловался, что его ели комары и совы. Лишь после сожжения душа Совия успокоилась. В тексте «Хроники» Иоанна Малалы Совий назван проводником в царство мертвых. Миф о Совии связан с Солнцем, ученые связывают пойманного вепря и огонь с солярными элементами. Девять селезёнок вепря символизируют девять ворот в потусторонний мир. Необходимо отметить, что по селезёнке вепря литовцы гадали, каким будет следующий год. Тацит, описывая быт балтов эстиев, сообщает, что они поклоняются праматери богов и как отличительный знак своего культа носят на себе изображения вепрей; они им заменяют оружие и оберегают чтящих богиню даже в гуще врагов. В скандинавских мифах вепрь служил ездовым животным бога Фрейра, а у полабских славян существовало предание, что недалеко от священного города Ретры из озера выходит гигантский вепрь с блестящими клыками, валяется в болоте и таким образом предсказывают войну. Напомню, что буквально недавно при обработке и консервации конструкций из-под вала Менского городища обнаружилась фигура, которая одним исследователям напомнила птиц или дракона, а другие склонны видеть в ней голову барана.

МОЙ "СИМВОЛ ВЕРЫ" Верю в Небо и Землю, в Солнце и Луну, и в священный звёздный шатёр над головой. Верю в Природу Всеживую и Сердце Вещее в груди человека, откуда Боги говорят с умеющим слушать и слышать. Верю в чистое и беспредельное Волшебство, повсюду разлитое, бурлящее вином ликования опьяняющим. Верю в то, что Предки живут в моей Крови и судят моей Совестью. Верю в то, что пределов нет в Восхождении Вечном. Верю в Неизречённое и Несказанное, что превыше всех имён и слов. #Велеслав

#КіР_рідновірство Послухав другу доповідь семінару, в якій Велеслав Черкасов розповідає про те, як у Рідновірстві з'явилась концепція Кощного віку. ✅ Велеслав, наскільки це можна зрозуміти, щиро і невимушено описує, як в ході дискусій кінця 1990-х - початку 2000-х народжувалися поняття та образи, які прижилися серед рідновірів і навіть вийшли за межі рідновірської спільноти. ✅ Як досвідчений лектор, він так само невимушено поєднує адекватне наукове розуміння певних джерелознавчих нюансів із метафізичною та етичною проповіддю волхва. Від Фасмера, Срезнєвського і Рибакова - до розмови про те, як треба жить 😁 Ну і, слід сказати, що ці проповіді працюють. ❌ З іншого боку, коли я знайомився із вченням Велеслава 16 років тому, для мене абсолютно не була очевидною етимологія "Кощний" від "кості", а сам образ Кощія здавався значно вужчим за образ Чорнобога. Відтак, поняття "Кощний вік" сам я майже не вживаю, хоча і ставлюсь до нього нейтрально. ❌ Як часто буває під час виступів, Велеслав розтікається думкою по древу, перестрибує з одного предмета розмови на інший і не дуже структурує свою доповідь. Нічого страшного, звісно, в цьому немає, але від інших людей я неодноразово чув, що (пр)оповіді Велеслава не зайшли їм сам через це 🤷‍♂ На відміну від інших доповідачів з надмірно серйозним есхатологічним їбалом, Черкасов вдається і до умісного гумору: з його доповіді неминуче запам'ятається олдскульний образ українського козака (Білобога) у сутичці з негром (Чорнобогом) і слово з явним чорносотенним душком žидормордствовать 🌚 https://youtube.com/watch?v=-9EBzxaT3dc&t=2176s

#КіР_рідновірство Послухав другу доповідь семінару, в якій Велеслав Черкасов розповідає про те, як у Рідновірстві з'явилась концепція Кощного віку. ✅ Велеслав, наскільки це можна зрозуміти, щиро і невимушено описує, як в ході дискусій кінця 1990-х - початку 2000-х народжувалися поняття та образи, які прижилися серед рідновірів і навіть вийшли за межі рідновірської спільноти. ✅ Як досвідчений лектор, він так само невимушено поєднує адекватне наукове розуміння певних джерелознавчих нюансів із метафізичною та етичною проповіддю волхва. Від Фасмера, Срезнєвського і Рибакова - до розмови про те, як треба жить 😁 Ну і, слід сказати, що ці проповіді працюють. ❌ З іншого боку, коли я знайомився із вченням Велеслава 16 років тому, для мене абсолютно не була очевидною етимологія "Кощний" від "кості", а сам образ Кощія здавався значно вужчим за образ Чорнобога. Відтак, поняття "Кощний вік" сам я майже не вживаю, хоча і ставлюсь до нього нейтрально. ❌ Як часто буває під час виступів, Велеслав розтікається думкою по древу счє https://m.youtube.com/watch?v=-9EBzxaT3dc&t=2176s

#КіР_рідновірство Почав слухати семінар "Слов'янська есхатологія в міфології та сьогодні", зокрема доповідь Владіміра Хтонія "Есхатологія Слова о полку Ігоревім та Голубиної книги". Напишу чисто суб'єктивний коментар по цій доповіді: ✅ Текст доповіді та її подача на достатньо високому, майже академічному рівні. ✅ Доповідач добре володіє матеріалом, постійно звертається до конкретних прикладів і робить необхідні зауваження там, де це потрібно. ✅ Слушно підмічений нюанс, що у СоПІ немає ніяких "темних місць". Якщо це дійсно автентичний текст ХІІ століття, то у його автора не було потреби переповідати повністю міфи, які на той час ще були "живі" у пам'яті його спільноти (наприклад, щодо "віків / тропи Троянової"). ✅ Видобуток есхатологічних мотивів із клятви князя Ігоря в ПВЛ, сонячного затемнення в СоПІ й різних місць Голубиної книги цілком доцільний. ❌ Висмоктаний з пальця космологічний конфлікт між Дажбогом і Стрибогом, який доповідач манівцями виводить із гіпотетичного ототожнення князя з Сонцем, Сонця з Дажбогом, а "Стрибожі онуки" в СоПІ начебто діють проти дружини князя, а значить Дажбога. При цьому слов'янська есхатологія дійсно може бути уявлена як остаточне (в рамках цього космічного циклу) пробудження Змія і його перемога над Перуном, який досі стримував і долав його; дійсно це якимось чином може бути пов'язане з життєвим циклом Дажбога-Сонця. Однак Стрибог тут з усією очевидністю ні до чого. ❌ З прикінцевого заклику доповідача "більше займатися теологією, а не збиранням сухих гербаріїв з фольклорно-етнографічного матеріалу" можна хіба що посміятися. Адже можна скільки завгодно вчитуватися в СоПІ й вигадувати нові міфи на основі давніх мотивів, можна видовбати ідол Гайдеґґера і молитися йому, але людиною слов'нського Звичаю від цього ти не станеш. Той, хто багато балакає про Богів, але при цьому не може заспівати по-старому, по-народному бодай якоїсь протяжної пісні, або станцювати "очерет" чи "гречаники", або посіяти і зібрати врожай, або бути долученим до традиційного ремесла - просто балабол, а ніякий не рідновір-традиціоналіст. https://www.youtube.com/watch?v=-9EBzxaT3dc&t=556

#хроники_дна И опять, как всегда – неоязычество, фашизм, Украина...

Цель — язычество и сатанизм. А насаждение язычества происходит для того, чтобы как можно глубже была пропасть между народами. Хотя есть серьезное подозрение, что цель этих процессов была и есть — полное уничтожение украинского народа. "До последнего украинца", в духовном смысле так точно. Как фашизм был тесно связан с языческими верованиями древних германцев. Так и современное украинство тесно связано с возрождением язычества. И, естественно, для того чтобы отвернуть народ от бога, надо сначала разрушить церковь и уничтожить священников морально и физически.

(...) на Украине идёт гражданская религиозная война. Россия участвует в этой внутренней гражданской войне на стороне одной из сторон. А в процессе этой гражданской войны народ Украины проваливается во всё большее язычество, в архаику своего существования. Особенно это характерно для сельского населения и сельских областей. И очень мало характерно для индустриальных центров и Донбасса, который был и остается индустриальным краем.

Как они теперь будут выбираться из этой ямы сатанизма, язычества, и чем обернется для страны возврат к их так называемым исконным богам?

А ещё вспомнили про языческие корни колядок:

Милый народный обычай колядования, такой популярный в селах на Украине, на самом деле языческий. Никакого отношения к церкви он не имеет.

Лекція відбудеться на платформі Zoom. Посилання на конференцію - 250 грн. Заявки на слухання приймаються до 15-ї години 06.07 Писати @Azrayar ЯВ

Райан В.Ф. Баня в полночь. Исторический обзор магии и гаданий в России. - М.: Новое литературное обозрение, 2006. - 720 с. #КіР_наука Раян підходить до теми, як справжній британський вчений, у пробковому шоломі колонізатора розуму. У той час, як більшість притомних релігієзнавців і антропологів відійшли від розмежування релігії та магії як двох окремих сфер людського життєсвіту, Раян витягує на світ Божий цю позитивістську байку з позаминулого століття (нагадаю, перше видання "Лазні опівночі" вийшло у 1999 році). Мовляв, релігія спрямована до вищої благості, а магія задовільняє плотські забаганки неприродним шляхом. Еліаде, здається, все життя боровся з таким підходом і, зрештою, майже переміг. Звичайно, релігія та магія однаково стосуються сфери Священного, яка у до-протестантську епоху так чи інакше охоплювала все життя людини як таке. Тільки тривалий вжиток слова "релігія" в одному-єдиному значенні й духовна кастрація раціоналізованої релігії після Лютера могли привести до таких недолугих висновків.

֎ ЯРОСЛАВИЕ КАК АУТЕНТИЧНОЕ (САМО?)НАЗВАНИЕ СЛАВЯНСКОЙ РЕЛИГИИ ֎ Венгерский лингвист, исследователь и популяризатор русинского языка Ласлов Чопей в своём знаменитом «Русинско-мадьярском словаре», изданном в 1883-м году, приводит интересное слово ярославый ‘nem keresztényi, pogány’ = ‘нехристианин, язычник’. Оно находит интересную параллель в колядной песне, записанной уже на Вятке, которая начинается словами «Пришли славцы, пришли ярославцы к доброму хозяину». Вяч. Вс. Иванов в статье «Мотивы восточно-славянского язычества и их трансформация в русских иконах» замечает, что под ярославцами здесь следует понимать не жителей города Ярославль, а «славящих яр и Ярилу», что подтверждается данными о славцах, ходивших большими артелями на Ярилу в Пензенской и Саратовской губерниях. От себя добавлю, что ярославцы могут быть изоморфны христославцам, которые народно-христианской традиции ходили и славили родившегося Христа во время святок, учитывая, что в двоеверческой традиции, по всей видимости, образ Ярилы нашёл продолжение не только в св. Георгии, но и в Иисусе Христе. Исходя из этих данных, можно реконструировать понятие ярославие как народное (само?)название славянского язычества. Примечательно, что данное понятие происходит от имени Ярилы, что указывает на значимость этого божества в мифе и культе. #ethnographia_et_folklore #reflexiones #historia #linguistica #gottesweltanschauung

Погружаясь в фольклор и этнографию, нередко поражаюсь тому, что как народная интуиция пересекается с различными «высокими» философскими концепциями, до которых учёные мужи доходят десятилетиями, а то и столетиями. Вот, например, расколдовывание мира (Шиллер, Вебер) из «Народной Библии»:

Дзеўки касматые, голые, страшные [русалки — прим. В.]. До Савецкай власци яны были́.

(Головки Речицкого р-на Гомельской обл., ПА 1991, зап. В. В. Казначеев) Вообще сокрытие русалок от Советской власти — это тема если не для картины, то для плаката точно =) #mythologia_slavica #ethnographia_et_folklore #reflexiones #theologia_et_philosophia