Палітурка
الذهاب إلى القناة على Telegram
Рекомендуйте Палітурку своїм друзям, книга - це могутня інтелектуальна зброя. @paliturka - посилання для друзів З усіх питань: @olegbutenko
إظهار المزيد📈 نظرة تحليلية على قناة تيليجرام Палітурка
تُعد قناة Палітурка (@paliturka) في القطاع اللغوي أوكراني لاعباً نشطاً. يضم المجتمع حالياً 16 697 مشتركاً، محتلاً المرتبة 2 175 في فئة الكتب والمرتبة 3 646 في منطقة أوكرانيا.
📊 مؤشرات الجمهور والحراك
منذ تأسيسه في невідомо، حقق المشروع نمواً سريعاً وجمع 16 697 مشتركاً.
بحسب آخر البيانات بتاريخ 29 يوليو, 2026، تحافظ القناة على نشاط مستقر. خلال آخر 30 يوماً تغيّر عدد الأعضاء بمقدار -227، وفي آخر 24 ساعة بمقدار -9، مع بقاء الوصول العام مرتفعاً.
- حالة التحقق: غير موثّقة
- معدل التفاعل (ER): يبلغ متوسط تفاعل الجمهور 11.89%. وخلال أول 24 ساعة من النشر يحصد المحتوى عادةً 5.80% من ردود الفعل نسبةً إلى إجمالي المشتركين.
- وصول المنشورات: يحصل كل منشور على متوسط 1 985 مشاهدة. وخلال اليوم الأول يجمع عادةً 968 مشاهدة.
- التفاعلات والاستجابة: يتفاعل الجمهور بانتظام؛ متوسط التفاعلات لكل منشور يبلغ 36.
- الاهتمامات الموضوعية: يركز المحتوى على مواضيع رئيسية مثل путін, століття, твір, вбивство, номінація.
📝 الوصف وسياسة المحتوى
يصف المؤلف القناة بأنها مساحة للتعبير عن الآراء الذاتية:
“Рекомендуйте Палітурку своїм друзям, книга - це могутня інтелектуальна зброя.
@paliturka - посилання для друзів
З усіх питань: @olegbutenko”
بفضل وتيرة التحديث المرتفعة (أحدث البيانات بتاريخ 30 يوليو, 2026) تحافظ القناة على حداثتها ومستوى وصول مرتفع. وتُظهر التحليلات تفاعلاً نشطاً من الجمهور، ما يجعلها نقطة تأثير مهمة ضمن فئة الكتب.
16 697
المشتركون
-924 ساعات
-537 أيام
-22730 أيام
جاري تحميل البيانات...
القنوات المماثلة
لا توجد بيانات
هل تواجه مشاكل؟ يرجى تحديث الصفحة أو الاتصال بمدير الدعم الخاص بنا.
سحابة العلامات
الإشارات الواردة والصادرة
---
---
---
---
---
---
جذب المشتركين
يوليو '26
يوليو '26
+11
في 0 قنوات
يونيو '26
+31
في 1 قنوات
Get PRO
مايو '26
+30
في 0 قنوات
Get PRO
أبريل '26
+5
في 0 قنوات
Get PRO
مارس '26
+9
في 2 قنوات
Get PRO
فبراير '26
+24
في 5 قنوات
Get PRO
يناير '26
+14
في 0 قنوات
Get PRO
ديسمبر '25
+6
في 2 قنوات
Get PRO
نوفمبر '25
+6
في 0 قنوات
Get PRO
أكتوبر '25
+11
في 1 قنوات
Get PRO
سبتمبر '25
+9
في 1 قنوات
Get PRO
أغسطس '25
+10
في 1 قنوات
Get PRO
يوليو '25
+9
في 0 قنوات
Get PRO
يونيو '25
+16
في 0 قنوات
Get PRO
مايو '25
+8
في 3 قنوات
Get PRO
أبريل '25
+9
في 2 قنوات
Get PRO
مارس '25
+7
في 3 قنوات
Get PRO
فبراير '25
+12
في 2 قنوات
Get PRO
يناير '25
+2 137
في 2 قنوات
Get PRO
ديسمبر '24
+30
في 3 قنوات
Get PRO
نوفمبر '24
+84
في 3 قنوات
Get PRO
أكتوبر '24
+50
في 0 قنوات
Get PRO
سبتمبر '24
+153
في 0 قنوات
Get PRO
أغسطس '24
+172
في 1 قنوات
Get PRO
يوليو '24
+94
في 0 قنوات
Get PRO
يونيو '24
+47
في 0 قنوات
Get PRO
مايو '24
+81
في 0 قنوات
Get PRO
أبريل '24
+1 347
في 0 قنوات
Get PRO
مارس '24
+3 584
في 56 قنوات
Get PRO
فبراير '24
+4 737
في 63 قنوات
Get PRO
يناير '24
+378
في 24 قنوات
Get PRO
ديسمبر '23
+303
في 30 قنوات
Get PRO
نوفمبر '23
+261
في 40 قنوات
Get PRO
أكتوبر '23
+174
في 36 قنوات
Get PRO
سبتمبر '23
+194
في 0 قنوات
Get PRO
أغسطس '23
+242
في 0 قنوات
Get PRO
يوليو '23
+477
في 0 قنوات
Get PRO
يونيو '23
+393
في 0 قنوات
Get PRO
مايو '23
+459
في 0 قنوات
Get PRO
أبريل '23
+358
في 0 قنوات
Get PRO
مارس '23
+515
في 0 قنوات
Get PRO
فبراير '23
+460
في 0 قنوات
Get PRO
يناير '23
+730
في 0 قنوات
Get PRO
ديسمبر '22
+748
في 0 قنوات
Get PRO
نوفمبر '22
+653
في 0 قنوات
Get PRO
أكتوبر '22
+745
في 0 قنوات
Get PRO
سبتمبر '22
+721
في 0 قنوات
Get PRO
أغسطس '22
+496
في 0 قنوات
Get PRO
يوليو '22
+1 426
في 0 قنوات
Get PRO
يونيو '22
+359
في 0 قنوات
Get PRO
مايو '22
+494
في 0 قنوات
Get PRO
أبريل '22
+629
في 0 قنوات
Get PRO
مارس '22
+726
في 0 قنوات
Get PRO
فبراير '22
+433
في 0 قنوات
Get PRO
يناير '22
+318
في 0 قنوات
Get PRO
ديسمبر '21
+247
في 0 قنوات
Get PRO
نوفمبر '21
+349
في 0 قنوات
Get PRO
أكتوبر '21
+461
في 0 قنوات
Get PRO
سبتمبر '21
+366
في 0 قنوات
Get PRO
أغسطس '21
+231
في 0 قنوات
Get PRO
يوليو '21
+679
في 0 قنوات
Get PRO
يونيو '21
+460
في 0 قنوات
Get PRO
مايو '21
+146
في 0 قنوات
Get PRO
أبريل '21
+685
في 0 قنوات
Get PRO
مارس '21
+597
في 0 قنوات
Get PRO
فبراير '21
+254
في 0 قنوات
Get PRO
يناير '21
+853
في 0 قنوات
Get PRO
ديسمبر '20
+9 917
في 0 قنوات
| التاريخ | نمو المشتركين | الإشارات | القنوات | |
| 30 يوليو | 0 | |||
| 29 يوليو | 0 | |||
| 28 يوليو | +1 | |||
| 27 يوليو | 0 | |||
| 26 يوليو | 0 | |||
| 25 يوليو | 0 | |||
| 24 يوليو | +1 | |||
| 23 يوليو | 0 | |||
| 22 يوليو | +1 | |||
| 21 يوليو | 0 | |||
| 20 يوليو | +1 | |||
| 19 يوليو | 0 | |||
| 18 يوليو | 0 | |||
| 17 يوليو | 0 | |||
| 16 يوليو | +1 | |||
| 15 يوليو | +1 | |||
| 14 يوليو | 0 | |||
| 13 يوليو | 0 | |||
| 12 يوليو | 0 | |||
| 11 يوليو | 0 | |||
| 10 يوليو | 0 | |||
| 09 يوليو | 0 | |||
| 08 يوليو | 0 | |||
| 07 يوليو | 0 | |||
| 06 يوليو | 0 | |||
| 05 يوليو | +3 | |||
| 04 يوليو | 0 | |||
| 03 يوليو | 0 | |||
| 02 يوليو | +2 | |||
| 01 يوليو | 0 |
منشورات القناة
🐎 «Одіссея» Крістофера Нолана опинилася в епіцентрі культурних війн і політиканства, але глядачам плювати
Фільм Крістофера Нолана «The Odyssey» (2026) з Меттом Деймоном у ролі Одіссея, що вийшов 17 липня 2026 року, став однією з головних касових подій року. До кінця липня світові збори вже перевищили 700 мільйонів доларів (бюджет близько 250 мільйонів), це рекордне відкриття в кар’єрі режисера, сильні результати в IMAX і високі оцінки глядачів.
Більша частина критики зосередилася на кастингу та «історичній точності»:
Лупіта Ньонґо в ролі Єлени Троянської (і Клітемнестри). Головний тригер. В «Одіссеї» Гомера Єлену називають «білорукою». Праві коментатори та користувачі X сприйняли вибір чорношкірої актриси як класичний «race-swapping» і DEI-квоту. Ілон Маск називав Нолана «антибілим расистом», звинувачував у «оскверненні Гомера» та «втраті цілісності» заради оскарівських вимог до різноманіття.
Елліот Пейдж (трансгендерний актор) у ролі Сінона. Спочатку ходили чутки, що він грає Ахілла (виявилося неправдою). Навіть після уточнення ролі критика не вщухла — багато хто бачив у цьому «woke»-повістку. 🏳️⚧️
Тревіс Скотт у ролі барда Демодока. Нолан пояснював вибір аналогією з усною поетичною традицією (реп як сучасний аналог). Для критиків це виглядало як ще одне «невідповідне» рішення.
Додатково: майже повна відсутність грецьких акторів у головних ролях 🇬🇷 (голлівудський зірковий склад — Деймон, Зендая в ролі Афіни, Енн Гетевей, Том Голланд, Роберт Паттінсон та інші), американські акценти й розмовна сучасна англійська, «неісторичні» обладунки (порівняння з Бетменом) і дизайн кораблів. У Греції лунали скарги на використання місцевих субсидій при «спотворенні» національної спадщини.
Праві та «анти-woke» видання часто підкреслювали, що Нолан раніше сприймався як режисер, чиї фільми (особливо «Темний лицар») подобалися і консервативній аудиторії. Вибір касту виглядав для частини з них як «зрада».
Критика з «лівого» або академічного боку теж була. Перекладачка Емілі Вілсон (її переклад Нолан цитував) у London Review of Books рознесла сценарій: назвала його поверхневим, позбавленим глибини, психологічної та етичної складності, з «жахливим» текстом. Вона написала, що «соромилася б написати хоч частину цього сценарію».
Підсумок
Бойкот провалився. Фільм став великим комерційним і (для більшості глядачів) художнім успіхом. Багато видань констатували, що онлайн-лють навколо кастингу слабо вплинула на реальні збори та прийом. Сам фільм при цьому значною мірою «переріс» ці суперечки завдяки касі та глядацькому інтересу.
@paliturka / Підтримати
| 2 |  🇵🇱 Стефан Грабінський: машиніст примарних поїздів
Його часто називають польським Едгаром По чи навіть польським Лавкрафтом. Але ці порівняння неточні. У Грабінського — своя, особлива темрява.
За життя письменника майже не помічали. Польська література початку ХХ століття віддавала перевагу реалізму й «серйозним» темам. А Грабінський писав про поїзди-привиди, вогняних духів, роздвоєння особистості та жінок, у яких ховалося щось значно давніше й небезпечніше за звичайну людину. 🗡️
Його головний твір — збірка «Демон руху» (1919). Весь цикл побудований навколо одного образу: залізниці. Не як символу прогресу, а як живої, демонічної сили. Поїзди тут божеволіють, машиністи зустрічають своїх двійників, станції опиняються на межі світів. Грабінський щиро любив залізницю — навіть думав стати залізничником. Саме ця любов зробила його жах особливо переконливим. Він справді знав, про що пише. 🚇
Окрім «залізничного» циклу є й інші: оповідання про вогонь («Книга вогню»), еротико-окультні історії, романи «Саламандра» та «Тінь Бафомета». Письменник серйозно цікавився парапсихологією, демонологією, теософією й німецьким експресіоністським кіно. У теоретичних текстах називав свою прозу «психофантастикою» або «метафантастикою» — літературою, що досліджує глибинні, ще не пізнані наукою шари реальності.
Грабінський не просто лякав. Він намагався показати: реальність значно тонша й моторошніша, ніж нам здається. Рух сам по собі може бути одержимим. Вогонь пам’ятає. А людина — лише тимчасовий пасажир у поїзді, який мчить невідомо куди.
@paliturka / Підтримати | 930 |
| 3 |  🇺🇸🇺🇦Книга американського посла про втрачений шанс України
Книга колишнього посла США в Україні Стівена Пайфера «The Eagle and the Trident» («Орел і тризуб», 2017) — один із найтверезіших і найпрофесійніших розборів американо-українських відносин 1990–2000-х років. Написана без істерик і моралізаторства, вона тим не менш малює досить безжалісну картину того, як українська влада, і насамперед президент Леонід Кучма, раз по раз упускала історичні можливості.
Важливо зазначити: книга досі не перекладена українською і доступна лише англійською мовою.
Кучма в книзі постає типовим «червоним директором» — жорстким, прагматичним, умілим домовлятися, коли це вигідно. У середині 1990-х він ще виглядав людиною, з якою можна працювати. Створюється комісія Ґор–Кучма, оголошується стратегічне партнерство, точаться розмови про реформи.
Дуже швидко з’ясовується, що «реформи» для української влади означали щось інше, ніж для американців. Замість побудови інститутів, незалежних судів і прозорої економіки формувалася класична пострадянська модель: сильний президент, слабкий парламент, ручне управління і «фінансово-промислові групи».
Пайфер прямо пише, що американська допомога і підтримка реформ дали лише скромний результат. Україна так і не стала стійкою державою. І коли 2014 року Росія завдала удару, з’ясувалося, що країна виявилася набагато крихкішою, ніж могла б бути.
Особливо жорстко Пайфер описує період після 2000 року. Касетний скандал, справа Гонгадзе і історія з «Кольчугами» стали поворотною точкою. Американці, які до цього ще намагалися зберігати обличчя, отримали прямі докази: український президент особисто обговорював можливий продаж сучасних систем виявлення літаків режиму Саддама Хусейна в обхід міжнародних санкцій.
Навіть якщо «Кольчуги» зрештою не були поставлені, сам факт розмови виявився для Вашингтона шокуючим. Довіра була підірвана. Відносини різко охололи. Україна, яка могла б закріпитися як серйозний партнер Заходу, замість цього опинилася в ізоляції.
Книга Пайфера — це холодний професійний розбір. І тим страшніший його висновок: українська влада за Кучми систематично віддавала перевагу короткостроковій вигоді, контролю і «багатовекторності» — довгостроковому державному будівництву.
Занадто багато влади в руках однієї людини. Занадто слабкі інститути. Занадто велика терпимість до корупції. Занадто мало реальної політичної конкуренції. Усе це в сумі і створило ту Україну, яка 2014 року виявилася недостатньо сильною, щоб швидко і жорстко відповісти на російську агресію.
@paliturka / Підтримати | 1 227 |
| 4 |  🦥 Прокрастинація | Джейн Б. Бурка, Ленора М. Юен
Класична психологічна праця, вперше видана 1983 року й згодом кілька разів оновлена. Автори — психологи, які одними з перших у США почали проводити спеціальні групи й семінари для людей, що постійно відкладають справи.
Головна думка книги проста: прокрастинація — це не лінощі й не брак сили волі. Це спосіб захиститися від неприємних почуттів. Людина відкладає завдання, щоб на короткий час позбутися страху, навіть якщо потім проблеми лише зростають.
Автори виокремлюють кілька основних страхів, які стоять за цим явищем: страх невдачі, коли результат роботи сприймається як оцінка власної вартості; страх успіху, бо разом із ним можуть з’явитися нові очікування, відповідальність і зміни в стосунках; страх втратити контроль і свободу; а також страх близькості або, навпаки, розлуки.
Крім того, у книзі описано так званий «кодекс прокрастинатора» — жорсткі переконання на кшталт «має бути ідеально» або «краще взагалі не починати, ніж зазнати невдачі».
Книга пропонує не лише пояснення, а й практичні поради. Автори рекомендують розбивати великі завдання на невеликі частини, ставити реалістичні цілі, змінювати ставлення до часу й помилок, працювати безпосередньо зі страхами, а не лише з графіком, і не соромитися звертатися по підтримку. Оновлені видання враховують сучасний ритм життя та такі чинники, як синдром дефіциту уваги.
Загалом це одна з найдобріших і найкорисніших книг на цю тему: вона не звинувачує, а допомагає зрозуміти себе й почати діяти.
@paliturka / Підтримати | 1 357 |
| 5 |  🤩 Марія Антуанетта | Стефан Цвейг
«Марія Антуанетта» (повна назва «Марія Антуанетта. Портрет ординарного / середнього характеру») — біографічна книга Стефана Цвейга 1932 року. Її вважають однією з найкращих біографічних книг в історії.
Це психологічний портрет, написаний із характерною для Цвейга проникливістю. Австрійський письменник свідомо відмовляється від двох крайнощів, у яких зазвичай зображували королеву: ні «свята мучениця роялізму», ні «розпусна австрійка, що занапастила Францію».🇫🇷 Для нього Марія Антуанетта — звичайна жінка середнього масштабу, яку обставини й історія піднесли на висоту, а потім розчавили.
Цвейг веде розповідь від віденського дитинства 🇦🇹 ерцгерцогині Марії Антонії через політичний шлюб із дофіном (майбутнім Людовіком XVI), роки Версаля, легковажність і марнотратство, скандал із «намистом королеви», 💍 наростаючу ненависть народу, спробу втечі до Варенна, ув’язнення, суд і гільйотину. 🤩
Головна теза Цвейга: лише під тягарем долі «середня» жінка виростає до справжнього трагічного масштабу. В останні місяці й дні вона здобуває гідність, мужність і ясність, яких у неї не було в роки розкоші.
Цвейг спирався на архіви, водночас він пише як психолог і художник, а не як суворий історик. Відчутний вплив психоаналізу (Цвейг високо цінував Фрейда). Оповідь жива, майже романна, із сильними емоційними акцентами та яскравими сценами.
Книга швидко стала одним із найвідоміших і найвпливовіших портретів Марії Антуанетти у XX столітті. Вона надихала екранізації (зокрема голлівудський фільм 1938 року) і довго визначала сприйняття королеви широкою публікою.
Якщо ви хочете зрозуміти не стільки «що сталося», скільки «ким була ця жінка і що з нею зробила історія», — книга Цвейга залишається однією з найсильніших і найлюдяніших. Вона читається легко, попри обсяг, і залишає відчуття, що ви справді прожили поруч із героїнею її шлях від безтурботної принцеси до жінки, яка врешті-решт виявилася рівною своїй долі.
@paliturka / Підтримати | 1 799 |
| 6 |  🚸 Коли діти зникають: найстрашніші романи про демографічний колапс
Останніми роками на полицях книгарень і в рейтингах електронних бібліотек дедалі частіше з’являються романи, у яких людство стикається не з ядерною війною, не з зомбі-апокаліпсисом і навіть не з кліматичною катастрофою в чистому вигляді. Головний жах цих текстів — тихий, повільний і майже буденний: люди просто перестають народжуватися. Глобальне безпліддя, різке падіння народжуваності, зникнення дітей — ці сюжети раптом виявилися надзвичайно близькими до реального світу. 👦
Найчистіший і найжорсткіший зразок теми — роман П. Д. Джеймс «Дитя людське» (1992). У світі цієї книги з 1995 року не народилося жодної дитини. Причина — раптове й незворотне чоловіче безпліддя. До 2021 року останні представники покоління «омег» уже дорослі, суспільство занурюється в апатію, а влада поступово перетворюється на тиху диктатуру. Джеймс показала не вибух, а повільне згасання: порожні школи, занедбані парки, ритуали прощання з майбутнім. Книга читається як застереження, а не як чиста антиутопія. 👶
Поруч із нею стоїть «Оповідь служниці» Маргарет Етвуд. Тут безпліддя не тотальне, але достатньо поширене, щоб здатність народжувати стала найціннішим ресурсом. Жінки, які зберегли фертильність, перетворюються на державну власність. Роман 1985 року несподівано отримав друге дихання у 2010–2020-х роках — саме тоді, коли розмови про падіння народжуваності та контроль над жіночими тілами вийшли далеко за межі літератури. Продовження — «Заповіти» — лише посилило інтерес до цієї теми. 👧
Після Етвуд і Джеймс тема розгалузилася. Мег Елісон у «Книзі безіменної повитухи» зображує світ після пандемії, яка вбиває більшість жінок під час пологів або робить їх безплідними. Решта чоловіків створюють жорстокі спільноти, а рідкісна вагітність стає об’єктом полювання. Книга жорстка, феміністична і дуже тілесна — вона говорить не лише про демографію, а й про те, хто і як розпоряджається жіночим тілом, коли дітей майже не залишилося. 🤱
Лорен Джеймс у романі «Тиша наприкінці світу» зосереджується на поколінні, яке виросло вже без молодших братів і сестер. Головні герої — одні з наймолодших людей на планеті. Їхній світ тихий, порожній і дивно ніжний. Тут катастрофа вже сталася, і залишається лише жити з її наслідками.
Інтерес до цих книг зріс не випадково. Демографічна криза перестала бути абстрактною статистикою. Її обговорюють у новинах, політичних програмах, розмовах про пенсії, імміграцію та майбутнє націй. Коли реальна народжуваність падає, фантастика про її повне зникнення починає звучати особливо гостро.
@paliturka / Підтримати | 2 006 |
| 7 |  👩🏫 Вчительку першого класу оштрафували в Києві за мультфільм на російській
Під час навчального заняття у 1 класі одного з ліцеїв Києва вчителька використала фрагмент мультфільму, звуковий супровід якого був виконаний недержавною мовою - російською.
Під час розгляду матеріалів державного контролю цей факт вона визнала. У своїх поясненнях вчителька зазначила, що:
використання цього матеріалу (на її думку), нібито мало "виховну мету";
звук "був приглушений";
діти "не заперечували".
"Такі пояснення є неприйнятними, а поведінка педагогічного працівника неприпустимою", - констатував Спірідонов, представник Уповноваженої із захисту державної мови.
Він нагадав, що "виховна мета" - не є підставою для відступу від вимог чинного закону "Про забезпечення функціонування української мови як державної". "Українська школа має навчати, виховувати і комунікувати державною мовою. Використання мови держави-агресора, зокрема в освіті, є грубим та неприпустимим порушенням законодавства", - наголосив представник Уповноваженої.
За результатами здійсненого державного контролю Спірідонов:
встановив порушення (21 статті мовного закону);
склав відповідні акт і протокол про адміністративне правопорушення.
"Уповноважена із захисту державної мови Олена Івановська винесла постанову про застосування адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3400 гривень". Уточнюється, що штраф було сплачено того ж дня.
"Це - важливий результат. Не лише через сам факт притягнення до відповідальності, а через чіткий сигнал: у сфері освіти не буде легковажного ставлення до порушень мовного законодавства. Особливо зараз, коли українські діти живуть і навчаються в умовах війни, розв'язаної росією", - наголосив Спірідонов.
@paliturka / Підтримати | 1 942 |
| 8 |  🇬🇧Скандал у Великій Британії. Книга про стійкість, видана величезним тиражем, виявилася заснованою на шахрайстві
«The Salt Path» (Соляна стежка / Соляний шлях) Рейнор Уінн (Raynor Winn / справжнє ім’я — Саллі Вокер), 2018 рік. Опинившись бездомними і майже без грошей, подружжя приймає імпульсивне рішення: взяти рюкзаки і пройти пішки 630 миль (близько 1000 км) Південно-Західним береговим шляхом Англії — одним із найскладніших і найкрасивіших прибережних маршрутів.
Книга показує, як у повній невизначеності, голоді, втомі, дощах і холодних ночах у наметі вони поступово знаходять фізичну і душевну силу. Читачі полюбили книгу як історію про те, що навіть коли здається, що все зруйнувалося, можна продовжувати йти — крок за кроком — і в цьому русі здобути нове життя. Природа тут виступає не просто тлом, а майже ліками і вчителем.
📽 У 2025 році вийшла екранізація книги «The Salt Path» під назвою «Соляний шлях», у якій головні ролі виконали Джилліан Андерсон і Джейсон Айзекс.
⚡️У липні 2025 року The Observer опублікував розслідування:
Справжні імена — Саллі і Тім Вокер.
Втрата дому пов’язана не стільки з «невдалими інвестиціями друга», скільки з боргами після звинувачень у крадіжці близько £64 000 у свого роботодавця (агенція нерухомості, де Саллі працювала бухгалтером).
Неврологи висловили серйозні сумніви щодо описаної «ремісії» хвороби та того, що людина з таким діагнозом могла залишатися відносно здоровою через 18 років.
Пізніше з’явилися додаткові матеріали (зокрема ймовірний лист-визнання про крадіжки у родичів, який сама Уінн заперечує). Вийшов документальний фільм The Salt Path Scandal на Sky, планувався подкаст.
Видавництво Penguin стверджувало, що провело необхідну перевірку. Сама авторка називає розслідування такими, що вводять в оману, і наполягає, що книга — «правдива історія нашого шляху». Книгарні пропонували повернення коштів, продажі після скандалу навіть зросли (ефект Стрейзанд), але довіра до мемуарів як жанру суттєво постраждала. BBC Culture прямо назвала це «найбільшим літературним скандалом».
@paliturka / Підтримати | 2 241 |
| 9 |  👨🏫 Прощавай, школо. Прощавайте, вчителі! У США батьки дедалі частіше відмовляються від традиційних шкіл і передають дітей під опіку ШІ-тьюторів
Про це пише The Wall Street Journal. Поки що йдеться про сім’ї з високим рівнем доходу, але тенденція поступово охоплює всі соціальні групи.
Приклад: Alpha School (найбільш відома з таких шкіл) — мережа, яка почалася в Остіні (Техас) близько 12 років тому. У 2025 році вона відкрила ще вісім кампусів (зокрема в Сан-Франциско та Нью-Йорку), планує майже два десятки нових локацій.
Модель: приблизно 2 години на день персоналізованого навчання з ШІ-тьютором, а решту часу — проєкти, майстер-класи та розвиток життєвих навичок. Дорослі в класі виступають не як вчителі, а як «гіди» або «коучі». Плата — до 75 000 доларів на рік.
Батьки вважають, що традиційна школа готує дітей до світу, якого вже немає. Вони хочуть, щоб діти вміли працювати в епоху ШІ, були підприємливими та мали практичні навички, а не просто зубрували програму 60–80-річної давнини.
Цитата:
«Майбутнє змінюється. Якщо ми продовжуємо вчити дітей так само, як 60, 70 чи 80 років тому, то як ми їх готуємо?»
Серед прихильників Alpha School — відомі люди, зокрема мільярдер Bill Ackman. Багато сімей, які віддають дітей у такі школи в Нью-Йорку, працюють у фінансах і венчурному капіталі, а в Каліфорнії — у технологічних компаніях.
Прихильники нової моделі вважають, що персональний ШІ-тьютор може бути ефективнішим за класичну систему, у якій один учитель працює одразу з кількома десятками учнів.
Алгоритми аналізують успішність дитини, швидкість виконання завдань і навіть рівень концентрації, після чого автоматично коригують програму навчання на наступні дні чи тижні.
@paliturka / Підтримати | 2 023 |
| 10 |  +2🇩🇪У Німеччині несподіваним бестселером стала книга про останнього німецького алхіміка. Він винаходив спосіб добування золота зі свинцю
Це книга історика й письменника Флоріана Іллієса «Мрії з вогню». Її головний герой — Йоганн Кункель, алхімік XVII століття, якого сьогодні називають людиною на межі двох епох. Він мріяв розкрити таємниці матерії й знайти шлях до золота, але врешті залишив по собі відкриття, що наблизили народження сучасної хімії. 🧪
Кункель зробив блискучу кар’єру при дворі бранденбурзького курфюрста Фрідріха Вільгельма. В епоху, коли європейські правителі охоче фінансували пошуки філософського каменю, вчений швидко здобув репутацію експерта, здатного відрізнити науку від обману. Проте справжнє багатство йому принесла не золото, а технологія виробництва унікального рубінового скла, яке вражало сучасників глибоким червоним світінням і стало модним по всій Європі. 💎
Найвищого успіху Кункель досяг на Павиному острові неподалік від Берліна. Там він створив лабораторію й скляну мануфактуру, де в умовах майже повної таємності працювали майстри та вчені. По суті це був справжній технологічний стартап XVII століття, навколо якого ходили легенди й таємничі чутки про чаклунство та магічні експерименти.
Усе змінилося після смерті покровителя Кункеля. Новий правитель виявився менш прихильним до алхіміка, почалися інтриги й звинувачення, а згодом пожежа знищила лабораторію й виробництво на острові. Здавалося, справа всього життя загинула разом із вогнем. Однак Кункель зміг почати все заново: переїхав до Швеції, 🇸🇪 отримав дворянський титул і продовжив наукову роботу.
Кункель так і не навчився перетворювати свинець на золото, зате допоміг перетворити алхімію на науку. Його життя стало нагадуванням про те, що найвеличніші відкриття нерідко народжуються тоді, коли люди шукають зовсім не те, що знаходять.
На фото: Портрет Йоганна Кункеля, чайник з рубінового скла роботи Кункеля і Павиний острів
@paliturka / Підтримати | 2 331 |
| 11 |  🇨🇳Глобальний зсув. Китай обігнав США за рівнем позитивного сприйняття у більшості країн світу
У понад 130 країнах медіанний рівень схвалення керівництва Китаю становив 36 %, тоді як США — лише 31 %. Це найбільша перевага Китаю за майже 20 років спостережень.Несхвалення керівництва США досягло рекордних 48 %, у Китаю залишилося на рівні близько 37 %.
Серед країн, де Китай тепер оцінюють вище, опинилися навіть традиційні союзники США — Велика Британія, Канада, Франція, Німеччина та інші. США зберігають перевагу лише в меншості держав, зокрема в Японії, Південній Кореї, Індії, Філіппінах, Ізраїлі та Польщі.
США поступово втрачають своє традиційне домінування у здатності залучати симпатії та формувати міжнародний порядок денний. Китай отримує наративну перевагу: його модель «взаємної вигоди» та невтручання сприймається багатьма країнами як більш передбачувана і менш нав’язлива.
✔️Хто передбачив цей зсув?
1. Джозеф Най (Joseph Nye) Найавторитетніший експерт із цього питання. Саме він наприкінці 1980-х запровадив поняття «м’яка сила» (soft power). Ще під час першого президентства Трампа Най неодноразово попереджав, що політика «Америка передусім», тиск на союзників і зневага до цінностей руйнують американську привабливість. У 2025 році, вже в другий термін Трампа, він прямо заявив, що президент «ліквідує резерви американської м’якої сили». Його прогнози виявилися одними з найточніших.
2. Кішор Махбубані (Kishore Mahbubani) Колишній сингапурський дипломат і один із найвідоміших азійських інтелектуалів. Понад 15–20 років він послідовно стверджував, що епоха західного (передусім американського) домінування завершується, а «азійський вік» настає. Махбубані критикував американську самовпевненість і відсутність довгострокової стратегії щодо Китаю, передбачаючи, що саме помилки США прискорять відносний підйом Пекіна та падіння американського іміджу у світі.
3. Китайський офіційний і експертний дискурс З кінця 2010-х років у Китаї активно просувається формула «Схід піднімається, Захід хилиться до занепаду». Китайські аналітики та державні ЗМІ давно розглядали внутрішні проблеми США, політичну поляризацію, ставлення до союзників і перший термін Трампа як ознаки структурного занепаду американської м’якої сили. Другий термін Трампа вони сприйняли як підтвердження та прискорення цього тренду.
🇺🇦Що це означає для України?
На жаль, Україна допустила низку грубих помилок у відносинах із Китаєм. Варто згадати, як колишній секретар Ради національної безпеки Олексій Данілов у Facebook матом послав китайського спецпосланця з питань врегулювання в Україні. Або як президент Зеленський назвав «проросійським» мирний план, запропонований Китаєм і Бразилією.
Україна більше не може дозволити собі таке зневажливе ставлення до країни, яка поступово стає наймогутнішою у світі. З Китаєм необхідно розпочати послідовний, прагматичний і продуманий дипломатичний діалог.
@paliturka / Підтримати | 2 050 |
| 12 |  +5У Києві та інших містах розпочалась акція протесту проти рішення Зеленського звільнити Федорова з посади міністра оборони
Як ви помітили, останніми тижнями ми опублікували кілька дописів про книги з історії України перших років незалежності. Саме в той період були допущені основні помилки в державному будівництві, які мали тяжкі наслідки. Однак, якщо ми уважніше придивимося до того періоду, то побачимо, що українське суспільство спало, а егоїстичні та швидко корумповані «еліти» діяли.
Тому ми не вважаємо себе вправі залишатися осторонь від поточних подій. Помилки дорого коштують — платити за них доводиться кров'ю.
@paliturka / Підтримати | 2 976 |
| 13 |  🇺🇦Українська політична економія: перші десять років | Роберт С. Кравчук.
Українська влада не хотіла створювати інститути незалежної держави - це один із центральних аргументів книги Роберта Кравчука Ukrainian Political Economy: The First Ten Years.
Кравчук підкреслює: Україна у 1991 році не успадкувала готову незалежну державу. Вона отримала лише уламки радянської системи, які потрібно було терміново перебудовувати під нові завдання. Ця перебудова затягнулася на все десятиліття і стала однією з головних причин економічного провалу. 😡
У 1991 році в України не було:
Власного центрального банку.
Нормальної казначейської системи.
Ефективної податкової адміністрації.
Механізмів контролю над державними фінансами.
Чіткого розподілу повноважень між президентом, урядом і Верховною Радою.
Все це доводилося створювати «на ходу», паралельно з економічною кризою.
Держава була слабкою і фрагментованою. Роберт Кравчук описує українську державу 1990-х як слабку, роздроблену і нездатну проводити послідовну політику. Конкретні прояви:
Стара номенклатура залишилася при владі. Леонід Кравчук та багато регіональних еліт були колишніми комуністами. Вони не були зацікавлені у швидких радикальних реформах — їм потрібен був час, щоб адаптуватися до ринку і зберегти вплив.
Регіональні клани та «хижацький капіталізм». Уже в середині 1990-х почали формуватися регіональні групи впливу, які захоплювали активи і блокували реформи, якщо ті загрожували їхнім інтересам.
Відсутність ефективної бюрократії. Державний апарат був роздутим, корумпованим і некомпетентним у ринкових питаннях.
Як це проявлялося за періодами (за книгою)
1991–1994 (Кравчук): Майже повна відсутність інтересу до інституційного будівництва. Головна мета — політичне виживання. Економічні реформи відкладалися. Результат — гіперінфляція 1993 року та глибокий спад. 📉
1994–2001 (Кучма): Реформи почалися (стабілізація гривні, деяка лібералізація), але інститути залишалися слабкими. Фіскальна реформа йшла важко, податкову систему не вдалося зробити ефективною, приватизація проходила в інтересах еліт, а не держави.
У результаті Україна отримала «хижацький капіталізм» (predatory capitalism) — коли нові власники та регіональні клани використовували слабку державу у своїх інтересах, а не для розвитку країни.
Книга Роберта С. Кравчука Ukrainian Political Economy: The First Ten Years вийшла у 2002 році у видавництві Palgrave Macmillan (Нью-Йорк, США). Роберт С. Кравчук (Robert S. Kravchuk) — доцент (Associate Professor) у Школі публічних та екологічних справ Індіанського університету (Indiana University, США). На жаль, українською мовою книга перекладена не була.
@paliturka / Підтримати | 1 945 |
| 14 |  +3🇺🇦База народної мудрості
В Україні з’явилася нова відкрита база народної мудрості verba. Автори платформи вирішили зібрати в одному цифровому корпусі українські прислів’я та приказки, які раніше були розпорошені по старих книгах і сканах.
Пареміологія — це розділ фольклористики та мовознавства, що вивчає прислів’я, приказки та інші короткі народні вислови, в яких у стислій образній формі передається життєвий досвід, моральні настанови та світогляд народу.
Фундаментом платформи стали оцифровані збірки видатних діячів та інституцій: «Галицькі приповідки і загадки» Григорія Ількевича 1841 року, фундаментальна праця Матвія Номиса «Українські приказки, прислів’я і таке інше» 1864 року, тритомне видання «Галицько-руських народних приповідок» Івана Франка, випущене Науковим товариством імені Шевченка у 1901–1910 роках, академічна збірка Видавництва АН УРСР 1961 року, а також репринт «Практичного російсько-українського словника приказок» Г. Млодзинського.
Загалом у корпусі зібрано майже сорок дев’ять тисяч записів, що охоплюють період понад сто вісімдесят років.
Тепер у базі можна шукати вирази не лише за окремими словами, а й за змістом завдяки семантичному пошуку на основі штучного інтелекту. Кожен запис містить оригінальний текст зі старовинним правописом, сучасну нормовану версію та тематичну розмітку. Для зручності передбачено режим вільного перегляду, а також можливість зберігати улюблені вирази. Крім того, платформа дозволяє створювати візуальні картки для поширення прислів’їв.
Таким чином, значна частина української народної мудрості, яка раніше була доступна лише в паперовому вигляді, тепер зібрана в одному місці з сучасними інструментами пошуку та повністю відкрита для всіх.
Ми переглянули ці прислів’я. Більшість із цих висловів — це класичний грубуватий народний гумор XIX століття. Вони часто побудовані на іронії, абсурді або дуже прямолінійних порівняннях. Наприклад:
«Наговорив такого, що як би дав псу з’їсти, то би здох.» (Франко, 1901)
«Не кажи дурному перднути, бо він ся вс-е.» (Франко, 1901)
«Ото-то горе, що риба в морі!» (Бобкова)
@paliturka / Підтримати | 2 041 |
| 15 |  🇫🇷Немеркнуча французька класика. «Засуджений до смерті втік, або Дух віє, де хоче»
У 1956 році Робер Брессон зняв фільм, який досі вважається одним із найчистіших і найпронизливіших творів світового кіно — «Засуджений до смерті втік, або Дух віє, де хоче».
В основі — реальна історія лейтенанта Андре Девіньї, бійця французького Опору. У квітні 1943 року гестапо заарештувало його в Аннемассі. Після тортур і допитів — в’язниця Монлюк у Ліоні, смертний вирок.
Більше чотирьох місяців в одиночній камері він готував втечу: плів мотузку з простирадл і одягу, виточував гачки з заліза, розбирав важкі дерев’яні двері міліметр за міліметром, вивчав кожен звук і крок охоронців. У ніч на 25 серпня 1943 року Девіньї разом із співкамерником здійснив те, що вважалося неможливим.
Девіньї описав свій досвід у спогадах «Un condamné à mort s’est échappé» (українською — «Засуджений до смерті втік»), які вийшли того ж 1956 року. Книга написана сухо й точно, без найменшого пафосу — як технічний звіт про виживання та боротьбу з відчаєм. Саме цю книгу Брессон поклав в основу сценарію. Він особисто радився з Девіньї, знімав у реальній в’язниці (або її максимально точній реконструкції) і довірив головну роль непрофесійному акторові — студентові Франсуа Летер’є.
Брессон зробив аскетичний шедевр, де напруга народжується не з динамічної дії, а зі звуку: скрегіт металу, краплі води, віддалені кроки, дихання людини в темряві. Великі плани рук, що працюють у повній тиші. Майже повна відсутність музики — лише «Kyrie» Моцарта в ключові моменти. Друга частина назви фільму — пряма цитата з Євангелія від Івана: «Дух віє, де хоче…». І в цій картині справді відчувається дихання чогось більшого, ніж просто історія втечі.
Якщо ви ще не читали книгу Девіньї і не бачили фільм Брессона — саме час. Це одна з тих рідкісних історій, які не старіють.
@paliturka / Підтримати | 1 797 |
| 16 |  🇺🇸Скоропостижно помер впливовий сенатор США Ліндсі Грем
Він був неоднозначним політиком, і ми вирішили згадати про нього нарисом про важливу книгу «The Corruption of Lindsey Graham» Вільяма Салетана (2023), яка показує занепад не лише сенатора, а й політичних інститутів США.
Автор використовує Грема як яскравий приклад того, як Республіканська партія поступово здалася Дональду Трампу та авторитарним тенденціям. Салетан показує еволюцію Грема поетапно. У 2015–на початку 2016 року сенатор був одним із найрізкіших критиків Трампа: називав його «куком», «демагогом», «расистським ксенофобом» і заявляв, що краще програти без Трампа, ніж перемогти з ним.
Після перемоги Трампа на виборах Грем почав шукати з ним спільну мову — насамперед із зовнішньої політики. Поступово, крок за кроком, він переходив від критики до захисту, від захисту — до виправдання і нападок на тих, хто розслідував Трампа (імпічменти, 6 січня).
Книга поділена на глави, де простежується цей шлях: від «моральної ясності» до «найкращого друга Трампа», зсуву влади, «внутрішніх ворогів», першого імпічменту, 6 січня і повернення Трампа як центральної фігури партії.
Головний тезис: Трамп діяв як повільна отрута. 🦂 Грем та інші республіканці бачили небезпеку, але щоразу знаходили раціоналізації — заради впливу, виживання чи збереження влади. У підсумку партійні інститути та норми опинилися підпорядкованими одній людині.
У будь-якому разі робота Салетана — корисний матеріал для розуміння, як публічний політик може поступово змінювати принципи під тиском обставин та партійної лояльності. Вона вийшла у 2023 році і не стосується пізніших подій, але залишається одним із найдетальніших розборів цього політичного перетворення.
🇺🇦Позиція Грема щодо України була загалом проукраїнською протягом багатьох років, але в 2025-му вона стала більш прагматичною і обережною під впливом Трампа. У 2026 році він знову активізувався як союзник України, особливо в питаннях санкцій та військово-технічного співробітництва.
@paliturka / Підтримати | 1 856 |
| 17 |  🇺🇦Книга першого посла України в Москві: гіркий розбір стратегічних провалів перших років незалежності
Книга Володимира Крижанівського «Ми знову здобули державність. Спогади першого посла незалежної України в Росії» (2021) — це жорсткий, місцями гіркий аналіз перших кроків незалежної України, написаний людиною, яка була там: депутатом Верховної Ради I скликання, учасником Біловезької пущі та першим послом у Москві (1992–1994).
Червоною ниткою через книгу проходить думка про неминучість конфлікту з імперською Росією. Але Крижанівський не звалює все на «підступного сусіда». Він прямо називає помилки самої України — ті, які, на його думку, зробили майбутні проблеми передбачуваними й частково рукотворними. Ось головні з них, які він виокремлює з позиції безпосереднього учасника подій.
1. Біловезька пуща — «величезна помилка» та «величезна дурниця»
Це центральний і найболючіший момент книги та подальших інтерв’ю автора.
«Нашою величезною помилкою стала активна участь у Біловежжі. Я був там особисто. І після багаторічних роздумів зрозумів, що ми помилилися. Нам не треба було там бути.»
Україна вже мала Декларацію про суверенітет і провела референдум (навіть у Криму — 54 % за незалежність). На думку Крижанівського, нам не потрібен був цей документ. Він був потрібен тільки Єльцину — щоб прийти в Кремль і «показати Горбачову». Беручи участь у Біловезькій пущі, українці: фактично допомогли Єльцину захопити владу в Москві («Це ми, по суті, зробили Єльцина володарем Росії»).
мало не підписали нову реальну союзну угоду (за словами упорядника книги Ігоря Стамбола, «лише дивом не було підписано нової реальної союзної угоди»);
2. Створення територіальної армії в Криму
Ще одна «величезна дурниця», яку Крижанівський називає прямо:
«А ще ми вчинили величезну дурницю, коли зробили територіальну армію в Криму. Цього не можна було робити в жодному разі. У Криму військо не мало бути прив’язане, як ми його прив’язали, й військові стали населенням півострова.»
Прив’язавши армію до місцевого населення, Україна сама створила умови для майбутньої сепаратизації та анексії. Це була помилка, яку автор вважає принциповою й непростимою.
3. Загальна наївність і низька якість еліти.
Крижанівський пише про «провінціалізм» і «кочубеївщину» частини української еліти, яка звикла дивитися на Москву. Він зазначає, що багато хто в 90-ті не розумів: Росія — це не просто «братній народ», а імперія, для якої незалежна Україна — екзистенційна загроза.
Мир з Росією завжди був тимчасовим. Єльцин не напав на Україну в 90-ті значною мірою тому, що в Росії була глибока криза (нафта по 10–12 доларів за барель). Якби на місці Єльцина опинилася більш жорстка й рішуча людина (або якби вони помінялися місцями з Путіним), війна могла початися значно раніше.
Головний урок книги.
Крижанівський не ідеалізує 90-ті й не шукає виправдань. Він прямо каже: «Ми набили тисячі ґуль, щоб здобути досвід. Ми зробили багато помилок». Але ці помилки мали ціну — вони зміцнили реваншистські настрої в Росії та послабили позиції України.
@paliturka / Підтримати | 1 918 |
| 18 |  🎂 Важко в це повірити, але Тому Хенксу сьогодні 70. У зв’язку з цим згадуємо культового Форреста Гампа — фільм і книгу
Фільм «Форрест Гамп» (1994) Роберта Земекіса сильно відрізняється від роману Вінстона Грума 1986 року. Книга — це грубувата, сатирична та абсурдна плутівська історія, повна чорного гумору й цинізму. Фільм перетворив її на сентиментальну історію про невинного «простака», який мимоволі стає свідком ключових подій американської історії XX століття.
У книзі Форрест — величезний хлопець (близько 2 метрів зростом і приблизно 110 кг у 16 років). Він ідіот-савант: геній у математиці, фізиці, шахах і музиці. Водночас він агресивний, часто лається матом, курить траву, має багато сексуальних зв’язків, може бути жорстоким і грає в рок-гурті. Не святий і не такий «чистий», як у фільмі.
У фільмі він звичайної статури (Том Хенкс). Чистий, добрий, наївний і майже святий «простак». Немає лайки, наркотиків і агресії. У дитинстві в нього проблеми з ногами та ортопедичні скоби (це повністю вигадка сценаристів).
Фраза про коробку шоколадок:
• Фільм: «Життя — як коробка шоколадок. Ніколи не знаєш, що попадеться».
• Книга: «Бути ідіотом — не коробка шоколадок».🍫
Вінстон Грум, автор, загалом схвалив фільм і сказав, що суть персонажа (людську гідність людини, яку всі вважають «ідіотом») зберегли. Але книга — це зовсім інша історія: більш жорстка, абсурдна, сатирична і подекуди шокуюча. Фільм зробив з неї універсальну історію про добро, любов та американську історію. 🇺🇸
Є сиквел книги — Gump & Co. (1995), де пригоди тривають ще безглуздіше. Але це вже інша історія.
@paliturka / Підтримати | 1 697 |
| 19 |  🇨🇳«Коли Китай правив морями: Флотилія скарбів під троном Дракона, 1405–1433» Луїза Леватес
Якщо ви хочете зрозуміти, чому Китай так довго залишався «закритою» цивілізацією і чому саме Європа, а не Піднебесна, стала лідером епохи Великих географічних відкриттів — читайте саме цю книгу.
Це не спекулятивна теорія, а чесна, добре задокументована і дуже захоплива історія реальних подій.
У 1405–1433 роках імператор Чжу Ді (Юнле) відправив у море сім грандіозних експедицій під командуванням євнуха-адмірала Чжен Хе. Флот складався з сотень кораблів (деякі завдовжки понад 100 метрів), на борту яких було до 28 тисяч людей. Китайські «кораблі скарбів» на той момент були найбільшими і найтехнологічнішими суднами у світі.
Луїза Леватес детально описує маршрути всіх семи подорожей. Ось основні регіони та країни, які відвідала флотилія. Південно-Східна Азія: В’єтнам,
Ява та Суматра (Індонезія), Сіам (сучасний Таїланд), Борнео, Філіппіни, Шрі-Ланка (Цейлон), Індія — особливо важливий порт Калікут. Аравійський півострів і Перська затока. Східна Африка (найдальша точка): Сомалі, Кенія.
Деякі дослідники стверджують, що окремі китайські кораблі досягали берегів Австралії та Північної Америки, однак для цих тверджень немає достатніх наукових підстав.
Цілі експедицій. Не колонізація в європейському сенсі і не пошук нових земель для поселення. Головне — дипломатія та демонстрація сили («всі країни під небесами визнають владу Сина Неба»). Китайці прагнули збирати данину, розширювати торговельні зв’язки та підвищувати престиж імператора. Вони не намагалися захоплювати території чи навертати місцеве населення у свою віру.
Китайці везли шовк, фарфор, лаки та золото, а поверталися з прянощами, коштовним камінням, екзотичними тваринами (в тому числі жирафами, 🦒 яких вважали міфічним цилінем) і послами, які визнавали владу китайського імператора.
Чому все закінчилося. Після смерті імператора Юнле (1424) конфуціанські чиновники взяли гору над євнухами. Вони вважали морські експедиції дорогою витратою ресурсів, загрозою для внутрішньої стабільності та відволіканням від головної небезпеки — монголів на півночі.
Почалися жорсткі заборони на далеке плавання, флотилію розібрали, верфі закрили. Через 100 років Китай уже не мав флоту, здатного протистояти португальцям. 🇵🇹
Луїза Леватес показує цей поворотний момент дуже чітко і без зайвих фантазій. Вона пояснює, чому Китай, маючи все необхідне для створення світової морської імперії, відмовився від цього шляху.
На фото: Один із кораблів китайської флотилії в порівнянні з «Санта-Марією» — кораблем, на якому Колумб відкрив Америку. Пропорції збережено.
@paliturka / Підтримати | 1 836 |
| 20 |  👽ШІ пожирає старовинні та рідкісні книги (буквально)
Книжкові магазини в Європі, що торгують рідкісними антикварними виданнями, зіткнулися з несподіваним попитом. Компанії, які спеціалізуються на штучному інтелекті (ШІ), закуповують великі партії таких книг, щоб використовувати їх для навчання мовних моделей та чат-ботів.
Німецькі продавці антикварних книг обговорюють ситуацію на тематичних форумах. За їхніми словами, у деяких торговців замовляли книги на суму, що відповідає їхньому річному доходу. Крім того, у низці випадків видання обретали нових власників, якими ніхто не цікавився протягом кількох років.
Перевагу віддають науково-популярним та академічним книгам, тоді як романи практично не купують. Розробники ШІ цілеспрямовано шукають старі книги з регіональної історії, лінгвістики, правознавства та економіки — тексти, що містять історичні мовні варіанти та стилістичні тонкощі, яких поки немає в інтернеті.
Раніше повідомлялося, що ШІ вже обробив усі цифрові текстові матеріали, які знаходяться в інтернеті у вільному доступі. Необробленими залишилися лише аналогові матеріали, тому американська технологічна компанія Anthropic у рамках секретного проєкту «Панама» скупила та відсканувала мільйони друкованих книг для навчання своїх ШІ-моделей. Для пришвидшення процесу з книг зрізали палітурки, 😨 що фактично означало їхнє знищення. Згодом каліфорнійську компанію звинуватили в порушенні авторських прав, однак вона погодилася виплатити 1,5 мільярда доларів для врегулювання позову.
Торговці антикварними виданнями побоюються, що таке безцеремонне ставлення до старих книг призведе до втрати культурної спадщини.
@paliturka / Підтримати | 1 986 |
