Нотатки орієнталіста. Orientalist notes

Чому умовний Схід часто ставав дзеркалом для представлення Європи? Кілька роздумів про візуальне осмислення Сходу у європейській графіці: ✍️Звернення Європи до образу «Сходу» в епоху Ренесансу та Просвітництва було одним зі способів зрозуміти й репрезентувати «себе», через образ «іншого». В часи великих мандрівок, коли європейські країни налагоджували контакти зі Сходом, до дипломатичних і торгівельних місій включали науковців, картографів, філософів та художників, які створювали численні карти, тревелоги, путівники, картини та «книги костюмів», допомагаючи через них осмислити інший світ, з відмінним для європейця господарством, державною системою, підданим. Велику увагу приділяли релігіям, через які намагались зрозуміти «загадкову душу» жителів цих країв. А також дзеркально (на контрасті) відобразити, підкреслити, засудити чи похвалити риси власного народу й цивілізації. В добу Просвітництва сформувався певний канон того, як треба репрезентувати «Орієнт». На противагу "прогресивному західному світу», зі збалансованими й зрозумілими суспільними відносинами, законами, моральними нормами й наукою, образ Сходу (навіть позитивний) мав бути протилежний: «всесильні деспоти» у розкішних палацах, добродушні, але войовничі й жорстокі «варвари», «загадкові інші», наївні «діти лісу» - екзотичні типажі, що існували серед «живописних руїн» (атрибут давно минувшої величі), «шумних базарів», «заплутаних міських вулиць» чи «величних диких ландшафтів» ще неосвоєної природи. Цей уявний образ Сходу є своєрідною декорацією для сцени, на якій грали «африканські», «арабські», «китайські» чи інші сюжети, не залежно від їх реальної географії. #роздуми #текст

📚Орієнтальні типажі у альбомі «...усілякі костюми та одяг різних станів і націй». Гравюри Крістофа Вайгеля, виготовлені за Каспаром Луйкеном. Нюрнберг 1703. ✍️Видання присвячене Абрахаму а Санта-Клара (1644-1709), августинському монаху, сатирику й віденському придворному проповіднику. За ідеєю, тут має бути представлено актуальну моду віденського двору початку 18 ст., з правителями та їх оточенням, а також вбрання народів з різник куточків світу. Чим далі від Відня, тим екзотичніше виглядають типажі. Адже їх сенс – не визначати деталі зовнішнього вигляду мешканців різних регіонів, а підкреслити блиск і велич Відня. Подібне стосується не лише Марокко, Османської імперії чи Вест-Індії, але й Балкан, Східної Європи, Криму. 📌П.с. У виданні також є «козак» (занадто екзотичний) і «татарин». Повний альбом дивіться тут. #мистецтво #орієнталізм #мода

⛩️Сакральний простір Японії у об’єктиві Енамі Нобукуні (1859-1929) та студії «T.Enami», найбільш продуктивної майстерні комерційної фотографії у Японії епохи Мейдзі і Тайсьо. ✍️Енамі Нобукуні заснував «T.Enamі» у 1892 році, після переїзду до Йокогами. Студія спеціалізувалась на фотографіях, листівках та альбомах для іноземців, які заповнили японські вулиці у «добу реформ». Їх прагнення мати сувеніри з місцевими видами, пам’ятками й типажами сприяли піднесенню японського мистецтва фотографії. «T.Enamі» «пережили» два катаклізми – землетрус у Канто (1923) та бомбардування Японії (1944), під час яких доводилось починати з чистого аркушу. Після смерті Енамі Нобукуні, фотосправу очолив його старший син Тосі (Тосідзо), на честь якого вірогідно й названо студія. 📷Тисячі книг та статей про звичаї й природу Японії ілюстровані роботами студії «T.Enami». Серед них навіть кілька випусків «National Geographic». Тож, мільйони людей сформували своє уявлення про цю країну і її мешканців через об’єктив сім’ї Енамі.

🎶Орієнтальна пристрасть і вечірній джаз у Марокко. Епізод, який «підгледіла» у кав’ярні Софія Яблонська, українська мандрівниця, репортерка та письменниця: ✍️«В европейську каварню ввійшла молоденька арабка. Її чорне блискуче волосся фантазійно закутане у шовкову хустку, і кольорові тороки розсипаються по боках та обхоплюють у пушисті рамки її гарне, бронзове, ще діточе обличчя. З нею входить молоденький араб із двома суворими зморшками поміж палкими очима, у білому одязі, якого кінець спливає гармонійними хвилями з рамени. Дивно чужими виглядають ці дві чарівні постаті поміж европейськими одягами та бденними каварняними столами. Прийшли послухати модерної музики, що сильніше ділає на них від алкоголю. Вже по першому поганенькому фокстроті, до якого піаніст докинув стук своїх нігтів об клавіші, груди гарної арабки заколихались під її легким одягом, а очі чорного араба жадібно вп’ялися в її уста. Дикі, свобідні та пристрасні діти. По фокстроті засвистіли звуки чарльстона. Джазбендист хвалиться своїм умінням, вистукує бубном такти, заглушує фортеп’ян та скрипку і свище у саксофон з усієї сили щоби й сумніву не було про його талант. Сидять обоє лице до лиця, вслухані у звуки чарльстона та у шум своєї крови. Час від часу араб котячим рухом хапає чарку, вливає кілька ковтків вина у розхилені уста своєї милої, а решту допиває сам. Нежданно він схоплюється, поспішним рухом витягає п’ять франків і кидає їх на стіл та, мов кіт, легко підстрибує до своєї здивованої арабочки, хапає її за руку, мов дітвак, і обоє, мов пташки, легко вилітають із каварні…». 📕Софія Яблонська. «Чар Марока», 1932. #текст #Марокко #Україна #тревелог #джаз

⚡Кримськотатарські традиційні страви «чіберек» та «янтик» були прийняті до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України. Чіберек (в різних регіонах Криму відомий як «чебурек», «чубурек», «шимиш», «чір-чір») та янтик (або ж «янтих») – важлива частина гастрономічної культури кримських татар. Без них важко уявити знакові події в житті кримськотатарської спільноти: візит гостей, святкування Байраму, весілля чи народження дитини. Процес їх приготування та подачі на стіл супроводжується самобутніми традиціями, які передаються в родинах від покоління до покоління, а швидко й правильно приготований чіберек, як і кілька століть тому, є індикатором вправної господині-ханум. 📷Вуличний торговець чібереками в Алушті, на поч. ХХ ст. У руках він тримає «давул» - термос, який вміщував бл. сотні чібереків. На дні цієї посудини було гаряче вугілля, яке підтримувало тепло й свіжість їжі. #новини #кухня #кримські_татари #Україна #Крим

✍️Дипломатія, зерно, колоніалізм та інформаційна війна. Два цікавих тексти про «африканський вимір» російської агресії в Україні: 📌«Чи може Африка стати союзником України у боротьбі з Росією»? - сюжет на BBC про те, через яку призму країни Африки сприймають російську агресію в Україні? Які суб’єктивні чинники впливають на ці погляди? У чому полягають труднощі у взаєминах з Африканським союзом, та навіщо нашій країні взагалі підтримка Африки? 📌«Голодна війна Росії» (дуже вдала відсилка до Холодної війни) – стаття у The Atlantic, про африканський фронт інформаційної війни росії: чому успіхи України в медіапросторі на Заході, ще не означають поразку москви в інформаційній війні? Як російська пропаганда використовує антизахідні настрої й колоніальне минули африканських країн проти України? Та чому продовольча криза в Африці може призвести до вигідної росіянам політичної кризи на африканському континенті? #Африка #Україна #стаття #текст

🖌️🐈Коли малювати риб, креветок, крабів та інших морських жителів у тебе виходить дійсно дуже добре. Знаменитий китайський художник Ці Байши (1864-1957), та його менш відомий співавтор. #Китай #мистецтво #кіт

📕Трохи пост/колоніальних новинок: "Orientalism and Empire: North Caucausus Mountain Peoples and the Georgian Frontier, 1845-1917", від американського професора Остіна Єрсільда, з Університету Старого Домініону в Норфолку. Як на мене, польський варіант перекладу "Orientalizm po rosyjsku" звучить більш поетично. ✍️Книга присвячена тривалій експансії росії на Північному Кавказі. Одна з її основних ідей – детальний розбір історіографічного міфу про «вимушену експансію на Кавказ, з метою власного захисту від диких горців та інших ворогів». Ідеологічний конструкт «вимушеної агресії заради власного захисту» («а я вам зараз покажу, звідки на нас хотіли напасти…») російські інтелектуали творили й по відношенню до Кримського ханства, анексію якого проф. В. Смірнов (автор відомої класики «Крымское ханство под верховенством Оттаманской Порты») пояснював в тому числі й «цивілізаційною місією росіян-землеробів у замиренні кочівників-варварів, від яких віками страждала росія». Радянська література тут пішла ще далі, виправдовуючи депортації абсурдними формулюваннями «історичної справедливість за вікові страждання слов’ян». 📌Український переклад книги Єрсільда буде ще не скоро, але на деяких сайтах вже можна купити електронну версію англійською та польською мовами. Як дістану для себе примірник, обов’язково поділюсь враженнями. #колоніалізм #книга #Кавказ

🖼️Трохи сучасного мистецтва. Переосмислення традицій, від сучасного турецького художника Hemad_Javadzade😎. #мистецтво #Туреччина

🖼️Містика Стародавнього Єгипту, від Фредеріка Артура Бріджмена (1847-1928), художника-орієнталіста зі штату Алабама, якого називали «американський Жеромом». Схід став захопленням Бріджмена після переїзду до Парижу у 1866 році, де його прийняли на навчання у майстерню знаменитого Жана-Леона Жерома. Візити до Африки художник здійснив у 1872, 1874 та 80-х роках. За цей час в Єгипті та Алжирі ним були створено близько 300 ескізів, на основі яких постали крупні картини митця. «Похоронний обряд мумії на Нілі» (1876-1877) - одна з перших знакових і найбільш впливових робіт Бріджмена. Після її представлення у Паризькому салоні, художник отримав знак Ордену Почесного Легіону та широке визнання в мистецькому середовищі. Сучасники також згадували про велику колекцію східного антикваріату й одягу у майстерні художника, якій "позаздрив би навіть музей" (с). Ці речі наповнювали деталями картини Бріджмена, та створювали потрібний для митця екзотичний образ Сходу. #мистецтво #орієнталізм #Єгипет #Алжир #США #Франція

📷Скільки Байрактарів на фото ви бичите? А якщо без жартів, Сельчук та Халук Байрактари отримали цікавий подарунок від Василя Бондара, посла України в Туреччині - українські вишиванки з зображенням безпілотника "Baykar", що вплетені у традиційні символи оберегу. Можемо на власні очі спостерігати, як ще одне тюркське слово стає звичною частиною українського (й не лише) мовного та культурного середовища. Чи не про подібні випадки писали дослідники, аналізуючи титули, козацькі прізвиська, мілітарні терміни чи інші тюркізми на Степовому кордоні у 16-17 століттях?😊 П.С. Таку ж сорочку невдовзі можна буде замовити у майстрів, які її виготовили. #фото #Байрактар #Туреччина #Україна

🌸Любов до японських квітів та саду, в теплих акварелях британської художниці Елли Дю Кейн (Кан) (1874-1943). ✍️Елла Дю Кейн народилась у Тасманії, де її батько займав посаду губернатора. В юності, разом з молодшою сестрою Флоренс, вона вирушила у ризиковану подорож світом, відвідавши Японію, Китай, Єгипет, Канарські о-ви та Мадейру. Досвід своїх вражень вона втілювала у картинах, які після виставки в Лондоні відзначила навіть королева Вікторія. Згодом, художницю стали регулярно запрошувати як ілюстраторку книг і підручників про подорожі, географію, мистецтво країн Сходу. Мандрівки проявили талант і її молодшої сестри Флоренс, яка реалізувала себе як письменниця. Спільна праця сестер Дю Кейн «The flowers and gardens of Japan» (1908) була сприйнята позитивно, адже знайомила читача не лише з багатою флорою Країни вранішнього сонця, але й показала зв’язок садів з різними видами мистецтва, світоглядом, естетикою й повсякденним життям японців. #мистецтво #Японія #квіти

✍️"На відміну від звичайних пожалувань своїм підданцям Гаджжі Ґерей видав цей ярлик туркові, до того ж довіреному купцю самого османського султана Мегмеда ІІ. Не випадково ярлик і зберігся у султанському палаці Топкапи. Тому у документі не лише ретельно перелічено податкові пільги, що докладно розкривають економічну політику у Кримському ханаті. Гаджжі Ґерей також маніфестував власний статус по відношенню до держави Джучидів (Золотої Орди), з якої він намагався виломитися..." (c); 🎥«Тарханний ярлик Гаджжі Ґерея 1453 р.: помонгольська історія сходу Європи». Розповідає український тюрколог Олександр Галенко. #лекція #відео #Кримський_ханат #Ґераї #Османські_імперія

🌄Магічна сила світанку, у роботах Казуюкі Суто (нар. у 1981) - сучасного японського художника й куратора (а ще доктора філософії), який творить у стилі "ніхонґа", заснованому на традиційних японських художніх традиціях, техніках і матеріалах. #Японія #мистецтво

Сьогодні з приводу дня народження Нельсона Мандели маю честь порекомендувати вам кілька українських каналів, які я сам читаю 📜 KGB files — історик і журналіст Едуард Андрющенко публікує розсекречені документи совєцьких спецслужб. До лютого 2022-го ми разом робили однойменний влог на ютубі 🪖 RESSENTIMENT — офіцер армії Ізраїлю і воєнний оглядач Ігаль Левін. Війна в Україні та інші конфлікти на глобусі. Багато з вас має щастя знати про мій канал саме завдяки цій людині ⚰️ Гроби, гриби і дисертації — фольклористка й антропологиня Дар’я Анцибор. Етнографічні спостереження з України і з-за кордону 📿 Обранці духів — релігієзнавець Віталій Щепанський. Цікаве з повсякденного життя релігійних спільнот 🚜 UkrDiaspora, Камінний хрест — українці за кордоном в історичній та географічній перспективі 🧿 Стамбульский синдром — релігієзнавиця Ірина Каплан. Стамбул, його церкви та релігійні меншини 🕌 Нотатки орієнталіста — український погляд на Схід і Африку ⚒ Занимательное донбассоведение — цікаво про Донеччину 🪗 Вісник Югославії, Югославські хроніки, Аналітичний центр балканських досліджень — сонячні Балкани тридцять років тому і зараз ⚔️ Театр Війни — war porn. Красиві фотографії жахливих історичних подій

🖼️Хвилинка лірики. Св. Софія в Києві (худ. Михайло Сажин, 1854) та Ая-Софія в Стамбулі (худ. Гаспаро Фоссаті, 1853). Два образи, створені в один і той самий час. #мистецтво #Стамбул #Київ

📕Колоритна розповідь про енергійних галицьких пані, які під час подорожі до Марокко пройнялись турботами з рівноправ’я місцевих жінок. Їх описала у своєму тревелозі Олена Кисілевська (1869-1956) - українська письменниця, репортерка, мандрівниця, відома громадсько-політична діячка й одна з засновниць руху за права українських жінок. 📌Вельми цікавий для роздумів фрагмент: «Чотириста сімдесять і вісім кілометрів переїхати за чотири й пів години, чи уявляєте собі, як виглядає така їзда? Вона можлива мабуть тільки тут, де прекрасними рівненькими асфальтованими дорогами майже ніхто не їздить… Ми летимо, наче випущена з луку стріла, а пільною витоптаною дорогою тюпає собі, як перед тисячею роками, арабська каравана. Навантажених верблюдів ведуть за уздечки араби. А ось ще оригінальніша група: на малій ослиці сидять два великі бородаті араби, майже торкаючись ногами землі, ще й дитину посадили перед себе. Осля веде закутана по самі брови в білу накидку арабка. Пані Зосі на вид арабів майже очі на лоба не вискочили: – Скандал! Гей, шофере, здержіть авто! Чи тут нема охорони звірят? Таж цей бідний ослище впаде під цими драбами! – Через те й звуть се звіря ослом, що дає себе так використати – відповідає флегматично (шофер). Зрештою, вони вже далеко. На обрію зарисовується інша група. Арабка веде верблюда, що на ньому сидить араб. – Мої панство, що за варварський край! Знову хлоп, як дуб, на верблюді, а жінка тупцює пішки. То гріх! То скандал! Що варті французи зі своєю цивілізацією, коли таке дозволяють? – Видно тут треба не тільки товариства охорони звірят, але й жінок, - завважує злобно один з наших товаришів. – Не товариство охорони жінок, а феміністичного еманципаційного товариства тут треба. Мушу звернути увагу на це тутешніх європейок. Жіноче питання арабок починає нас, жінок, щораз то більше цікавити… – Дивіться! І тут у чоловіка легша робота! – Зате в гаремах у кожного багатшого араба по дві-три жінки панує в розкошах та вигодах, - втручається наш провідник. – Кажуть звичайно по три, бо тоді живуть у згоді, а дві – сваряться, - не втерпів, щоб не докинути слова шофер. – Дякую за такі розкоші! Дякую за таке панування! Або ці заслони, що ледве шпаринка на очі лишається. Хто бачив щось таке у 20 столітті? Ех, якби я вміла по арабськи! – запалює пані Зося. – Але спробую! Справді, варто тут якісь жіночі збори скликати. – Мабуть не схотіли б вас слухати. Їм з тим добре, - впевняє провідник. – Добре? Мабуть, як тому ослові, що двигає цілу арабську родину… – Привик. У тому ціла річ… #тревелог #текст #чтиво #Африка #Марокко #Україна

🖼️Ігнатій Мураджа д’Оссон (Тосунян) (1740-1807) - вірменський сходознавець, історик і дипломат, який намагався осмислити й створити комплексну історію Османської імперії. ✍️Народився в Стамбулі, у родині вірмен-католиків. Його батько служив при шведському посольстві у Османській імперії. Згодом, він привів туди власного сина, який завдяки знанню арабської та турецької мов збудував кар’єру на дипломатичній службі Швеції й Франції, отримав там дворянство й визнання. Ігнатій д’Оссон прагнув описати правління султана Селіма ІІ. Але, в результаті зібрав матеріали на серію ілюстрованих видань «Tableau Général de l’Empire Othoman», присвячениї історію й звичаям Османської імперії, які опублікував у Франції напередодні революції (1788, 1789). #Османська_імперія #Стамбул #Швеція #Франція

На вшанування пам’яті Івана Гречка, який 15 червня 2022 року завершив свій земний шлях, Львівський музей історії релігії 20 липня презентує виставку предметів буддійського культу. Ці предмети були передані п. Іваном на постійне зберігання до музею. Колекція буддійських пам'яток показує багату сакральну історичну культуру бурятів, яку Російська імперія і радянська влада системно знищувала. Сьогодні ж РФ використовує тисячі представників цього народу як гарматне м'ясо у війні з Україною. Але попри все важливо надійно зберігати та досліджувати скарби поневоленого народу, які вдалося врятувати легендарному львівському колекціонеру під час експедиції в Бурятію далекого 1962 р. https://youtu.be/CXe1rnOl1Ds

🗻«Гора Фудзі та квіти» (1972), від сучасного британського художника й експериментатора Девіда Гокні. #мистецтво #Японія #настрій