in book we trust

Здається, час відкривати сезон книжок, після яких хочеться Різдва 👀🎄 READBERRY відкрили передпродаж на зимові новинки. 🔥 «Домашня вечірка» — засніжений будиночок посеред лісу, камін, гаряча купіль і почуття, яким знадобилося п’ятнадцять років, щоб нарешті отримати свій шанс. ✨ «Змієві святки» — різдвяний Київ на межі XIX і XX століть, де старовинні колядки, вишукані бали й міські історії переплітаються з містикою, фольклором та зустрічами з міфічними істотами. 🎄 «Без тебе Різдва не буде» — святковий ромком від авторки бестселера «Будка поцілунків»: дві сестри, одне біле Різдво, сімейні зустрічі, романтика й плани, яким точно не судилося здійснитися так, як задумано. ❄️ «Ефект снігової кулі» — зимовий ромком, у якому є фальшиві стосунки, трохи сердечних драм, багато гумору й небезпечна близькість, яка дуже швидко перестає бути удаваною 👀 📚 Нові дві історії в серії «Зимові мрії» — такі гарячі, але такі різні 🔥❄️ Багато льоду, сильних емоцій, небезпечної близькості й почуттів, від яких тане навіть засніжений Аспен. Абсолютно різні історії — і кожна з них як спосіб увімкнути собі зимовий настрій задовго до першого снігу ❄️ Передпродаж уже відкрито 👉🏼 https://bit.ly/4fWjcMU #promo

Тімоті Ґартон Еш любить жартувати, що «Рідні землі» він писав п’ятдесят років. Насправді це не перебільшення. Книжка вийшла 2023 року, але автор почав збирати матеріал ще на початку 1970-х, коли поїхав з Британії досліджувати материкову Європу. Чому? Бо тут не просто книжка історика, який взяв собі еспресо-тонік і занурився в архіви. Сам Тімоті опинявся всередині історії: говорив із польськими робітниками, спостерігав за революціями 1989 року, бував у розділеній Німеччині, Косові та Україні, зустрічався з політиками — і постійно щось записував у свої блокноти. За його словами, книжка зайняла рівно пів століття: пів століття подорожей, зустрічей, читання — і записування того, що він побачив чи подумав. Наприклад, ось одна з історій: у 1994 році Ґартон Еш був на конференції в російському Санкт-Петербурзі. Вона була нудна й він вже майже засинав. І тут слово взяв якийсь ноунейм і почав розповідати про території, які після розпаду СРСР опинилися поза Російською Федерацією, хоча, за його твердженням, «історично завжди належали Росії». Зокрема, він говорив про Крим. Цим ноунеймом був заступник мера Санкт-Петербурга. Звали його Владімір Путін. І таким чином, зараз репліка маловідомого тоді чиновника отримала зовсім іншу історичну вагу. «Рідні землі» — це спроба написати історію Європи з позиції людини, яка перебувала всередині теперішнього й не знала, що з цього стане історією. Ґартон Еш десятиліттями накопичував саме такі фрагменти: розмови, спостереження, нотатки, зустрічі зі звичайними людьми й політиками. Через пів століття він повернувся до них уже знаючи, що сталося далі. Так виникла незвичайна книжка: історія Європи, де великий політичний процес іноді можна побачити через маленьку нотатку у старому блокноті. in book we trust

🔥 ПЕРЕДПРОДАЖ «Левада Чорного Лебедя» Девід Мітчелл • Від одного з найкращих романістів сучасності, автора «Атласу хмар» • У довгому списку Букерівської премії • У топ-10 найкращих книжок 2006 року за версією Times Січень 1982 року. Джейсон Тейлор — тринадцятирічний хлопець, який потай бореться з затинанням і друкує вірші під вигаданим ім‘ям. Від наступного року він не очікує нічого особливого. Головне — вижити в суворій хлопчачій ієрархії середньої школи Левади Чорного Лебедя — найнуднішого й найтуманнішого села графства Вустершир. Однак події наступних місяців запускають ланцюжок незворотних змін на шляху його дорослішання. Тринадцять оповідей сплітаються в єдину історію — іронічну, болісну, сповнену справжнього життя в усіх його проявах. Життя, де в дитячих іграх на замерзлому озері розігрується «реальна політика» в дусі Кіссінджера; де таблоїди розпалюють захват від Фолклендської війни, водночас нагадуючи про її високу ціну; де дорослі поводяться менш відповідально, ніж діти; де холодні війни точаться не тільки на світових аренах, а й у вітальнях за сімейним обідом. Життя, в якому ще все можна відчути вперше: перші поцілунки, перші бійки, перші платівки Duran Duran та перші втрати… Якщо «Атлас хмар» Девіда Мітчелла — це погляд на людське життя в широкій перспективі, то «Левада Чорного Лебедя» зосереджується на конкретному моменті межі старого і нового, дитинства і дорослого світу, коли важливо не тільки отримувати визнання, а й вміти визнавати. ❌ 690 грн ✅ 552 грн Тверда обкладинка, 392 сторінки Перекладачка Ганна Яновська, літературний редактор Роман Трифонов Наявність ~ грудень 2026 року. Передзамовлення приймаємо в соцмережах «Жоржа» — директі або месенджері. Безкоштовна доставка по Україні при замовленні від 1000 грн.

Там у видавництва «Жорж» партія дуже крутих і очікуваних книг І я ж то знаю хедлайнера. Йдіть дивіться та замовляйте. А хто ще грошів не підназбирав — гляньте наш подкаст про Кена Бруена. Ось тут. 🙃 in book we trust

💤 «Каверзні запитання для швидкого засинання» — книжка видавництва Ранок ☀️, яка перетворить вечірні «чому?» на захопливу подорож світом науки! 🌙✨ У цій книжці зібрані прості, дотепні та науково обґрунтовані відповіді, які допоможуть задовольнити дитячу цікавість і зроблять вечірні розмови ще цікавішими: ✨ цікаві факти про світ навколо; 🔬 відповіді, засновані на науці; 🌍 теми від біології та історії до космосу; 👨‍👩‍👧 чудова нагода провести час разом і знайти відповіді навіть на найнесподіваніші дитячі запитання. Вже не терпиться читати? 👀 Електронна версія вже доступна 👉🏼 https://bit.ly/3RT0MCK А паперова книжка — зовсім скоро 💜 Натискайте «Повідомити про наявність», щоб не пропустити її появу. #promo

Обовʼязково собі запланую поїздку у Львів на таку подію! А хто у Львові — маєте таку можливість уже. Організатори кажуть отак:

Ця вечеря — просте нагадування про те, що «краса» та «потворність» є лише соціальним конструктом. Ми самі вигадали стандарти та симетрію, намагаючись загнати живу природу в рамки геометрії. Проте природа не знає про наші стандарти. Під нерівною шкіркою ховається та сама соковитість, вітаміни та солодкість. Форма — мінлива й нав’язана. Смак — справжній і незмінний. Приносьте й свої помідори, моркву, селеру чи огірки, які своїми формами та гримасами радше викликають посмішку ніж відразу. Милуватимемось та смакуватимемо їх разом, зібравшись навколо столу задля розмов, контактів, нових знань та сенсів.

Зареєструватись тут. in book we trust

Не можна ігнорувати той факт, що Києву зараз стало морально ще важче. Кажу за нього, бо я тут Бачу, як люди нестримано та нервово реагують на ті чи інші речі. Знаю, що за інших обставин таких розмов навіть не виникало б. Звісно, працювати у творчій сфері теж важко. Треба брати десь ці енергію та ресурси. Книжки та екосистема навколо них дуже тримають купи. А ще виявилось не так просто купити в центрі Маккофе, уявляєте? Супермаркети закриті, кавʼярні такого не запропонують. Знайшли в одному переході за порадою. Але менше 10 пакетиків брати заборонено, тому в нас ще залишився запас. І ось ми тут. Я про фото. Попри все, записали подкаст про «Куб». Подискутували чи з усіма він «працює». Про метафоричність і зачіпки в тексті. А грає воно там сильно-сильно. До прикладу, Серафима відкрила рандомну сторінку, а там «Люди» і «Вовки». І ми такі вооот? Де це там таке було. Які вовки? 🐺 А потім зрозуміли, що це про імена! Під час читання, у моменті ця гра не зчитувалась. Класно. Беріть. Приходьте до нас на події. Це тримає і покращує настрій. А ще в неділю будуть маленькі солодкі сюрпризи. in book we trust

1 жовтня «Своя полиця» святкує свій День народження 🥳 І вас теж запрошують долучитися до святкування. Цей рік був насиченим: «Своя полиця» підтримувала українську жанрову літературу, знайомила читачів із новими іменами, проводила події та розвивала премію. Тепер хоче зупинитися на мить, озирнутися на пройдений шлях і розповісти, куди рухається далі. На святкуванні: ✨ ви почуєте про досягнення «Своєї полиці» за рік; ✨ вам розкажуть про зміни, які чекають на щорічну премію жанрової літератури; ✨ частування смаколиками; ✨ розіграш книжок 📚 ✨ святкові активності та сюрпризи 😉 🗓 1 жовтня, 18:30 📍 «Книгарня «Є», Київ, вул. Левка Лук'яненка, 29 🎟 Вхід вільний за реєстрацією: https://forms.gle/Mqynpf8FfPPGck54A Приходьте святкувати 🥂📚 #promo

Вірджинія Вулф, Джейн Остін і Одіссеєве мислення: новинки від Yakaboo Publishing ◽️«Вірджинія Вулф. Поміж рододендронів», Гезер Крістл — у книзі поєднуються мемуари, літературна біографія та роздуми про пам’ять і родинний досвід. Авторка розповідає про своє життя, проводячи паралелі з історією Вірджинії Вулф, яка стала для Гезер не тільки класикинею модернізму, а й своєрідною співрозмовницею й орієнтиром. Крістл досліджує теми втрати, насильства, близькості та внутрішніх змін. Вона показує, як читання і повернення до минулого допомагають інакше побачити себе і свою родину. ◽️«Джейн Остін вдома», Люсі Ворслі — у біографії Джейн Остін історикиня Люсі Ворслі розповідає про відому письменницю через місця, де вона жила, писала й формувала свій погляд на світ. Авторка досліджує, як особистий досвід Джейн Остін пов’язувався з темами її романів. Переїзди, родинні стосунки, фінансова нестабільність і суспільні правила початку XIX століття допомагають краще зрозуміти, чому дім у її творчості має таке велике значення. ◽️«Одіссеєве мислення», Сем Акбар — посібник із саморозвитку Сем Акбар поєднує психологію, філософію і давньогрецький епос. Авторка говорить про те, як проходити зміни, втрати й невизначеність, тримаючи внутрішній орієнтир. Вона звертається до «Одіссеї» Гомера й показує, що ця давня епічна поема говорить не лише про мандри героя, а й про досвід людини, яка шукає опору в складні періоди. Авторка поєднує античну мудрість із сучасною психологією та практичними інструментами для щоденного життя. in book we trust

І про маккохве і біляші — завтра пишемо із Серафимою Білою подкаст про «Куб». То це наші реквізити на стіл! Інші члени команди ще не знають 😅, але… ну а як? Це ціла епоха (плюс вайб) нашого покоління.

Я вже бачу «Куб» Євгена Товстонога у своєму портфоліо як один із улюблених комунікаційних кейсів. Він добре показує: щоб книжку помітили, автору не обовʼязково танцювати в TikTok. Особливо якщо йому це абсолютно не органічно. Принцип — не ламати під інструмент✌️ in book we trust

Думала, якось окремо розповісти про кейс співпраці видавництва з автором, який уникає публічності. Але тут розповіли доволі лаконічно:)

Як «Свічки догоріли» повернули письменника, якого його країна майже стерла з літератури У 1942-му Шандор Мараї випустив роман про двох старих чоловіків, які зустрічаються після сорока одного року мовчання, щоб нарешті повернутися до того, що колись зруйнувало їхню дружбу. Потім приблизно те саме сталося із самим романом. «Свічки догоріли» на десятиліття зникли з літературного життя — і повернулися вже тоді, коли автора не було серед живих. У 1930-х Мараї був одним із найвідоміших угорських прозаїків. Він писав романи, есеї, п'єси, працював журналістом і був частиною тієї центральноєвропейської культури, світ якої невдовзі почне розвалюватися. Мараї був противником фашизму, пережив Другу світову, але після встановлення в Угорщині комуністичного режиму опинився в конфлікті вже з новою владою. У 1948 році він залишив країну — спочатку жив в Італії, потім у США. Разом із письменником з угорського культурного життя фактично зникли і його книжки. Їх не перевидавали, ім'я автора десятиліттями майже не звучало. Для письменника, який уже мав на батьківщині велику репутацію, це означало дивний вид існування: він продовжував писати угорською для аудиторії, до якої майже не мав доступу. У щоденнику 1949 року Мараї написав, що світ не потребує угорської літератури. На батьківщині, вважав він, нормальне літературне життя знищене, за кордоном перед ним стояв інший вибір — або пристосовуватися до чужого смаку, або писати у своєрідну порожнечу. Він обрав друге. «Свічки догоріли» тим часом залишалися романом 1942 року про світ, який теж уже майже зник. У карпатському замку старий генерал Генрік чекає на Конрада — найближчого друга юності, якого не бачив сорок один рік. Колись між ними сталися зрада, мовчання і жінка. Тепер вони сідають за вечерю й намагаються зрозуміти, що насправді відбулося десятиліття тому. Це майже весь сюжет. Але його сила в очікуванні: люди можуть прожити ціле життя, змінити країни, постаріти — і все одно залишитися прив'язаними до однієї незавершеної розмови. Сам Мараї до своєї незавершеної розмови з Угорщиною повернутися не встиг. Наприкінці життя він мешкав у Сан-Дієґо. За кілька років померли його дружина й прийомний син, здоров'я самого письменника погіршувалося. У лютому 1989 року, у 88 років, Мараї наклав на себе руки. До падіння Берлінського муру залишалося менше дев'яти місяців. До перших вільних парламентських виборів у посткомуністичній Угорщині — трохи більше року. І саме після його смерті почалося повернення. У 1990 році в Угорщині знову почали видавати його тексти. «Свічки догоріли» поступово вийшли за межі країни. Особливо важливим став кінець 1990-х: роман потрапив до італійського видавця й 1998 року був перевиданий в Італії. Там книжка, написана понад пів століття тому автором, який уже дев'ять років був мертвий, продалася приблизно чвертю мільйона примірників. Потім прийшов великий успіх у Німеччині. Англійською роман вийшов 2001 року — майже через шістдесят років після угорської публікації. Видавці почали повертати й інші книжки Мараї. Письменник, який наприкінці життя міг здаватися автором зниклого світу для зниклої аудиторії, раптом став одним із великих заново відкритих голосів Центральної Європи. «Свічки догоріли» — роман про те, що час не обов'язково закриває незавершені історії. Генрік і Конрад можуть не бачитися сорок один рік, але їхня розмова все одно чекає. Минуле не зникає тільки тому, що про нього довго мовчать. Із книжкою сталося те саме. Політичний режим зміг прибрати Мараї з полиць, змусити його залишити країну й перетворити відомого письменника на майже невидимого для кількох поколінь читачів. Але не зміг зробити одну річ — змусити перестати існувати вже написаний роман. in book we trust

А це вже моя книга, яку мені везуть у подарунок! 🥹 Момент, коли я дізналась, що вона моя розчулив до сліз. Я як раз стригла каре і мала сумний настрій, але це було мені знаком, що світ прекрасний і як багато залежить від тебе та оточення. in book we trust

Думаю, він її і виграє А в мене історія з Марлоном Джеймсом закручується все більше. А часу прочитати «коротку» некоротку історію — все менше. Ось тут великий матеріал Читомо про Премію і що робити нам усім. in book we trust

Осінь надворі, а значить прийшов час затишних відьомських посиденьок 🍁 Запрошуємо на унікальну подію — онлайн-інтервʼю з Якубом Цвєком, автором роману «Чарівні Пані». Разом із польським автором поговоримо про: 💫 те, як це — писати не дуже компліментарний роман про рідне місто 💫 процеси над відьмами в Речі Посполитій і про те, як вони відлунюють в сучасній культурі 💫 те, як вміло працювати із гумором, сатирою, іронією – й при цьому створити роман на серйозні теми 💫 складнощі й виклики у сучасних польських письменників 27 вересня, неділя, 13:30 📍 м. Київ, книгарня «КнигоЛенд», вул. Жилянська 5/60 Модерує письменник Володимир Аренєв, перекладає та модерує Марія Шагурі, перекладачка та редакторка Приходьте послухати та поставити запитання Якубу Цвєку особисто! Нагадаємо, що автор одним із перших підтримав нас після знищення складу у Харкові. Детальніше про це писали тут. Вхід на подію вільний. Реєстрація за посиланням. У разі повітряної тривоги спускаємося в укриття на -1 поверх.

Що з нами робить Девід Мітчелл у «Атласі хмар»? Він дає нам історію, дозволяє звикнути до героя чи героїні, голосу й світу — а потім обриває все посередині й починає зовсім інший роман. Так відбувається п'ять разів поспіль. І лише діставшись шостої історії, читач починає рухатися назад: завершується п'ята історія, потім четверта, третя, друга і нарешті перша. Конструкція здається складною й так і хочеться уявити самого Мітчелла, як він розклеює на стіні стікери з нотатками, створює там схеми й проводить між ними нитками. Але насправді в основі цієї конструкції знаходиться просте читацьке роздратування. Однією з книжок, які найбільше вплинули на Мітчелла, був роман Італо Кальвіно «Якщо подорожній одної зимової ночі». Кальвіно будує його з початків різних романів: читач встигає зацікавитися однією історією, але вона переривається — і замість продовження починається наступна. Потім ще одна. І ще. Попередні сюжети вже не повертаються. Мітчелл згадував, що саме тут у нього виникла ідея: а що як зробити навпаки? Написати роман, у якому історії теж обриватимуться, але потім кожна повернеться — і всі вони завершаться у зворотному порядку. Спочатку задум був навіть амбітнішим за той, який вийшов у підсумку. Мітчелл хотів створити дев'ять історій: три в минулому, три в сучасності й три в майбутньому. Це пояснювалось технічно: чотири етапи руху вперед, центральна точка і чотири етапи назад. Але під час роботи виникла проблема. Кожна частина почала розростатися приблизно до ста сторінок. Дев'ять таких історій означали б роман десь на дев'ятсот сторінок. Згодом Мітчелл жартував, що для цього потрібен сміливіший письменник, ніж він. Тому схема 3–3–3 перетворилася на 2–2–2 — і в книжці залишилося шість історій. Одна з вирізаних ліній мала розповідати про корейського репепра. Мітчелл навіть поїхав узимку до Сеула, щоб дослідити місця для неї. Викинути всю зібрану інформацію йому було шкода, тому частина цього дослідження зрештою перейшла в іншу лінію — майбутній Сеул Сонмі-451. Яку структуру ми маємо у підсумку? Починається все з щоденника Адама Юїнґа й він обривається. Його читає герой наступної історії. Та теж переривається й стає текстом усередині наступної. Читач рухається дедалі далі в майбутнє, аж поки не доходить до центральної, постапокаліптичної історії Закрі. Вона єдина, яку Мітчелл розповідає відразу повністю. Після неї роман складається назад. Це, звичайно, все дуже ризиковано. Бо кожне таке переривання — шанс втратити читача. Тому Мітчелл вирішив, що якщо вже відмовляєшся від звичайної хронології, різні частини треба зв'язати чимось іншим. Для «Атласу хмар» цим зв'язком стала тема. Мітчелл порівнював роман із варіаціями однієї мелодії, зіграними на різних інструментах. Тому шість історій відрізняються не лише часом. Вони написані у різних жанрах й різними типами оповіді: щоденник, листи, детективний трилер, комічні мемуари, інтерв'ю, усна оповідь. Змінюються епохи, мова й герої, але знову виникають схожі питання — влада, експлуатація, насильство, свобода і те, як одна людина поводиться з іншою, коли отримує перевагу над нею. Ось так такий складний і захопливий роман виріс з того, що Девід Мітчелл просто читав книжку, йому дуже сподобалось як Кальвіно обриває історії, але захотілося дізнатися, що було б, якби автор усе-таки повернувся і розповів, чим вони закінчилися. in book we trust

Вчора у книгарні «Нашого Формату» говорили про готику «Nebo» «Стилет і Стилос» «Жорж» Як готика починалась, і як продовжує свій шлях, які її головні риси, в чому естетика та атмосфера. Але що розказувати, то треба читати. Тому ось по 3 книжки від видавництва, про які говорили та радили: «Жорж» • «Залишена» Оксана Ковальчук (готика в сетингу Полісся, зона відчуження) • «Привиди Дому на пагорбі» Ширлі Джексон (класика, якою надихались і надихаються ось уже скільки років, а скільки вже екранізацій?) • «Те, що тривожить мерців» Т. Кінгфішер (ретелинг «Падіння дому Ашерів від По, тільки з іншою оптикою і супер раціональним героєм) «Nebo» • «Заклад» Джон Гарвуд (купила собі, обіцяють небезпечні ігри з ідентичністю) • «Кармілла» Джозеф Томас Шерідан Ле Фаню (до речі, є в двох різних оформленнях) • «Дракула» Брем Стокер (маю просто, щоб була заради обкладинки) «Стилет і Стилос» • «Дракула» Брем Стокер (так, хто пропустив — книга на передзамовленні, в чому особливість — графічні ілюстрації від Надії Харт) • «Дядько Сайлас» Шерідан ле Фаню (текст 1864 року, а кажуть, що сприймається як сучасний психологічний трилер, тема родинних таємниць — вічна. Другий за популярністю після «Кармілли», див. вище) • «Марко проклятий» Олекса Стороженко (один із небагатьох зразків готичної прози в українській класичній літературі, про того самого козака з прислівʼя, який тиняється, бо дуже свого часу нагрішив) Під таку погоду як зараз — топ! in book we trust

Якщо ви у Львові і досі не ходите на Клуб Володимира, то я дуууже раджу! Підготовка та глибина знань вражають. Ви тільки послухайте як Володимир може розказати та зацікавити. На відео, до прикладу, про Нґі Во. І не кажіть, що не захотілось прочитати про цю любовну лінію. А я Володимира додатково сильно проситиму зробити клуб по Марлону Джеймсу. І тоді аж у Львів приїду. Бо це 100% буде тоооп. in book we trust

Горор — це більше, ніж набір скримерів💀 Авторка книжки «Анатомія жаху» Серафима Біла детально розбирає механізми страху улюблених кіножахастиків. Відкривай допис — буде страшно, але тобі сподобається. А якщо хочеш розбиратись в горорі так само класно, як Серафима — роби передзамовлення її книжки "Анатомія страху" на MEGOGO BOOKS 🛒