ЕПІЗОДИ ВІЙНИ

У 2016 році я все ж таки домігся омріяної участі в захисті територіальної цілісності нашої держави. Я потрапив до Окремої тактичної групи ім. Капітана Воловика ДУК ПС. Оскільки ми не були офіційним формуванням, перебування на передовій було суто нашою власною ініціативою. Потрапивши на базу, я хапався за абсолютно будь-яку посаду разом із моїм побратимом і другом «Фугасом». Так ми і потрапили до мінометного розрахунку 82 мм міномета. Але міномету нам було замало, хотілося боїв. Ми попросили нашого командира, щоб він домовився, щоб ми заступали на СПшку, але проблема була в тому, що у нас був один СКС на двох. Так і ходили на бойове чергування з однією одиницею зброї на двох, так нам хотілося здолати свого першого сепара. Фугас загинув 4 липня 2019 року під час розвідувального виходу, фактично прикривши собою своїх побратимів. У 2018 році я підписав контракт зі ЗСУ в 58-й бригаді 15-го батальйону. За час контракту ми провели кілька ротацій під Горлівкою. Ні для кого не секрет, що в період з 2017 по 2022 рік у нас було багато перемир’їв, що дозволило ворогу накопичити сили для початку повномасштабного вторгнення. У травні 2021 року я розірвав контракт у зв’язку з закінченням терміну. Навіть трохи встиг попрацювати адміністратором та намагався розібратися, що куди і як жити цивільним життям. 24 лютого 2022 року мене о 5 ранку розбудив дзвінок зі словами: «Каспер, почалося». Ми зібрали свою групу, яка переважно складалася з ультрасу, і почали працювати настільки, наскільки у нас вистачало сил. Після відходу військ РФ ми розійшлися хто куди: хтось у 3 ОШБр, хтось у морську піхоту, а я повернувся в рідну 58-у. 📍Інстаграм Каспера ЕПІЗОДИ ВІЙНИ

В березні 22-го так сталося, що я опинився на островах в районі Козачих Лагерів та Кринок. Попрацювати ми там мали місяць, але сталося так, що наступ підарів продовжився і ми опинились в їх глибокому тилу. Маючи змогу чинити опір, дивлячись на побратимів з Азовсталі, ми почали відчайдушно чинити опір. З того, про що можна сказати зараз - це наліт групою в 13 осіб на РТГР в кінці березня 22-ого в Понятівці, знищення ДРГ підарів у квітні 22-ого, разом з 2 офіцерами, наведення Himars по переправі в Садово зі знищенням танків і роти солдат ворога. Були і поодинокі контакти, і заходи вночі у окуповані українські села, для відпрацювання по противнику. І вони що тільки не робили: і з мавіків нас шукали, і по 2 години з мінометів обстрілювали, і навіть скидали воду з Каховської ГЕС так, що доводилось у рейди ходити по 15 км, 3-4 з яких по пояс у воді в болоті. Головне питання було у відсутності електрики. У нас була одна сонячна панель і іжї. Ми навчились ловити рибу, навчились беззвучно та швидко веслувати, стали мисливцями, інколи доводилось їсти комиш, коли по 3-4 дні голодували. Але завдяки місцевому підпіллю нам інколи, раз на місяць щось привозили. Так і жили. Допоки 12 листопада, скинувши в середньому по 15-20 кг ваги, не вийшли до розвідників славетної 80-ї ДШБ. І коли 12 листопада я цілував землю біля Іванівки, затиснувши прапор у руках, після 8 місяців партизанщини, нас зустрічало пів села, для яких ми стали прикладом незламності та віри в Україну. Як вони говорили, орки під час окупації казали: «Правий берег - росія, лівий берег - росія, а посередині на островах Україна». Потім були Бахмут, Кліщіївка, та багато інших цікавих пригод, але ця запам'яталась на все життя… 📍Інстаграм Вегаса ЕПІЗОДИ ВІЙНИ

Як зараз згадую ті моменти, коли ми приїхали з навчання і всі якнайшвидше рвались на той контрнаступ. Тоді ми всі були на максимум заряджені і мотивовані якнайшвидше дійти до азовського моря. Перші емоції перед виїздом на цей контрнаступ - не передати словами. Ми стояли в посадці вже в екіпіровці і очікували коли підʼїде бредлі для загрузки особового складу. Ми стояли розмовляли з хлопцями по душам, один одного мотивували і підтримували, хоча на той час ніхто не знав, що таке бій з ворогом і як це воно, бо ніхто з нас ніколи ніде не воював і не служив Наша задача полягала зайти і прорвати оборону першої лінії фронту, щоб потім зайшли інші підрозділи в глиб. Не зважаючи на труднощі, які були там, ми зайшли і виконали задачу на більш ніж достатньо Бій був дуже тяжкий за кожен метр окопу. Працювали всі злагоджено, як один організм. На ранок наступного дня мене мої побратими евакуювали на стаб пункт з пораненням ноги. Я підлікувався і повернувся знову нищити ворога. 📍Інстаграм Херсона ЕПІЗОДИ ВІЙНИ

Боротьба нагадує нам, що навіть у найважчі часи, коли здається, що надії вже немає, сила людського духу завжди може прокласти шлях до світлого майбутнього 🇺🇦 ЕПІЗОДИ ВІЙНИ

Долучився до війни з початку повномасштабного вторгнення. Я брав участь в обороні Києва, спроба сухопутної деблокади Маріуполя, Запорізька кампанія, визволення Херсонщини, Бахмут, Авдіївка.  За цей час відбулось дуже багато подій, перемоги та невдачі, гибель побратимів і неймовірна кількість знищених ворогів. Памʼятаю свою першу штурмову операцію, яка так і не вдалася. Це був Запорізький напрямок. Ми з побратимами були групою десанту в БТР 82А і мали залетіти на підмогу нашим побратим, але пушка нашого БТР зламалась і ми потрапили під обстріл та ледь забрали ноги звідти. Тоді я вперше зрозумів, що на війні багато чого іде не за планом. Якщо виділити найскладніше фізичне завдання, то це був наш перший захід в Бахмут в складі 1-го штурмового батальйону 3 ОШБр. Це було неймовірно важко фізично, мало відпочинку та нестача людей. Тоді були найхолодніші ночі в моєму житті, які я запамʼятав назавжди.  Якщо виділити найскладніше завдання в емоційному плані - то це оборона Авдіївки. По-перше, ситуація в Авдіївці мінялась досить стрімко і часу на планування операцій було мало. Нашим завданням було влетіти на позиції противника на Бредлі та завдати вогневого ураження. В той момент моя група зазнала втрат. Це була ніч і в цій ситуації ми ще втратили звʼязок зі штабом. Тоді я мав приймати рішення там і негайно. Це було складно, найскладніше заволодіти своїми емоціями.  Також я пишаюсь участю в операції по нічному штурму нп Андріівка, біля Бахмуту. Це було складно, але нашим підрозділам вдалось взяти контроль над селом після довгих невдалих спроб. Там загинули мої найближчі побратими, яких я буду памʼятати поки живу: Мішаня, Фарш та Дворф. 📍Інстаграм Різа ЕПІЗОДИ ВІЙНИ

Коли втомився від тилової служби, а також хотів помститися за своїх побратимів, то попросився з хлопцями на передову. Впустили! І знаєте, в тиловій роботі постійно не висипався та й поганий сон був, хвилювався за своїх побратимів, а на передовій відчув себе іншою людиною. Наче надздібності зʼявилися. Я почав там під обстрілами в рази два швидше пересуватися, а це з додатковим грузом на собі. Кращий був апетит та кращий сон. Памʼятаю якось розділилися через постійний танковий і мінометний обстріл. Коли трішки стихло я забігаю за задньою групою і кажу: «Хлопці, стало тихіше. Висуваємось вперед». І тільки ми трохи пройшли, як влупить з танку метрів 5 переді мною. Я відразу упав. Відкриваю очі - усе біле, у вухах - гуде, в коліно - залетів уламок. Хлопці кажуть, щоб виходив, бо 300-й. А я кажу: «Там фігня. То я просто на коліно впав та й болить». Йдемо далі під тими обстрілами. Гармати підарів не замовкають, правда бʼють криво. Відчуття, ніби ангел охоронець береже. Доходжу я до нашого в окоп, а він там контужений сильно. Кажу: «Старий, як ми маємо цю фігню виграти. Це пздц. Вони так криють нас, але криворукі попасти не можуть». Ми посміялись і продовжували виконувати завдання… 📍Інстаграм Джедая ЕПІЗОДИ ВІЙНИ