🇺🇦Волноваська райвійськадміністрація 🇺🇦

Сотні тисяч українців та представників інших народів пройшли через радянську машину терору. Абсолютна більшість із них – просто тому що були собою. Сьогодні разом вшанували пам’ять загиблих через політичні репресії в Національному історико-меморіальному заповіднику «Биківнянські могили», також поклали квіти до пам’ятного знака польських поховань. Ці історичні події свавілля Росії нагадують знову і знову, що зло не може залишатися безкарним, інакше репресії та знущання повертаються з новою силою. Зараз, коли тисячі наших людей – військовополонених та цивільних в’язнів – залишаються в російській неволі і проходять через такі ж випробування, важливо не забувати про це. Потрібно на всіх рівнях докладати необхідних зусиль, щоб повернути кожного та кожну. І обовʼязково – щоб справедливість була і злочинці відповідали за свої вчинки. У вільного світу достатньо сили, щоб це забезпечити.

Родина — це те, що тримає нас навіть у найважчі часи. Саме тому зібрали донеччан у Дніпрі на теплий захід до Дня сім’ї. Для багатьох наших людей останні роки стали часом втрат, переїздів і життя далеко від дому. Але де б не були донеччани, ми зберігаємо головне — любов до рідних, пам’ять про свій край і віру в майбутнє. Це не перша така зустріч — тиждень тому подібна відбулася у Києві. Для дітей підготували творчі й пізнавальні локації, майстер-класи та розваги. Дорослі могли отримати консультації й поспілкуватися з представниками різних служб та організацій. Дякую всім, хто долучився до організації цього дня. Деталі та атмосфера події — у відео.

Цілком справедливі наші відповіді на російське затягування війни та удари по наших містах і громадах. Цього разу українські далекобійні санкції досягли Московського регіону, і ми чітко говоримо росіянам: їхня держава повинна закінчити свою війну. Українські виробники дронів і ракет продовжують свою роботу. Вдячний СБУ та всім Силам оборони України за влучність. Дистанція від державного кордону України – більше 500 км. Концентрація російської ППО в Московському регіоні – найбільша. Але долаємо. Слава Україні!

2/2 Репресії не припинилися зі смертю Сталіна. Навіть у періоди «відлиги» та перебудови тривали арешти й політичні переслідування. До моменту розпаду Радянського Союзу було заарештовано понад 1,5 мільйона українців. Сотні тисяч невинних людей були страчені, мільйони — депортовані. Сьогодні ми згадуємо жертв репресій і вшановуємо їхню пам’ять.

1/2 У третю неділю травня в Україні вшановують пам’ять мільйонів жертв радянських репресій — передусім Великого терору 1937–1938 років. Це одна з найтемніших сторінок української історії, коли кремлівський радянський режим та його каральний апарат вчинили невимовні злочини проти українського народу.

За цей тиждень росіяни випустили по Україні понад 3170 ударних дронів, більше 1300 КАБів і 74 ракети різних типів, із них більшість – балістичні. Багато було влучань по житлових будинках та іншій цивільній інфраструктурі. На жаль, внаслідок обстрілів протягом тижня загинуло 52 людини. Мої співчуття рідним та близьким. Ще 346 людей постраждали, з них 22 дитини.   Нашим людям потрібно більше захисту, і все, що підтримує українську ППО, зрештою допомагає зберігати життя. Тому PURL і додаткові внески на антибалістичні ракети важливі. І не менш важливо працювати у Європі над спільним захистом проти балістики. Ми маємо бути самодостатні в захисті, щоб російський повітряний терор не міг загрожувати ні Україні, ні жодній іншій країні континенту. Вдячний усім партнерам, які підтримують наш захист конкретними діями.

17 травня Україна вшановує пам’ять жертв політичних репресій - мільйонів людей, чиї долі були зламані радянським тоталітарним режимом. Масові арешти, заслання, розстріли, штучні голодомори та переслідування стали страшною ціною боротьби українців за право бути собою, зберігати власну культуру, мову та національну гідність. З нагоди Дня пам’яті жертв політичних репресій працівники відділу культури, сім’ї, молоді та спорту Великоновосілківської селищної ради провели сінемалогію «Пам’ять крізь покоління». Учасники заходу переглянули тематичний фільм, присвячений трагічним сторінкам української історії, та долучилися до обговорення побаченого. Під час зустрічі говорили про наслідки тоталітарного режиму для українського народу, про ціну замовчування правди та важливість збереження історичної пам’яті. Сьогодні ці теми звучать особливо гостро, адже Україна знову змушена боротися за свободу, незалежність і право на власне майбутнє. Пам’ять про жертв політичних репресій - це не лише про минуле. Це про нашу відповідальність перед майбутніми поколіннями, про необхідність не допустити повторення трагедій та про силу народу, який вистояв попри всі спроби його зламати. Пам’ятаємо. Вшановуємо. Не пробачимо. За матеріалами Великоновосілківської селищної військової адміністрації

БИКІВНЯ - ТЕРИТОРІЯ ПАМ'ЯТІ До Дня пам'яті жертв політичних репресій, який традиційно вшановуємо у третю неділю травня, презентуємо відеоролик, присвячений Биківні — місцю масових поховань жертв Великого терору. Селище на околиці Києва вже давно перетворилося з географічної назви на слово-символ, що розповідає про злочини комуністичного режиму. Таємна спецділянка НКВС у Биківнянському лісі, що стала місцем останнього спочинку десятків тисяч людей, мала, за задумом комуністичного режиму, навіки сховати сліди вбивства українських громадян за сфальсифікованими свідченнями чи вибитими самозізнаннями, без суду й доказів. Але правда завжди знаходить шлях і виринає на поверхню. Нині Биківнянські могили стали територією пам'яті й нагадуванням про жахливі наслідки російсько-більшовицької окупації. Проєкт підготовлено за співпраці Українського інституту національної пам’яті та Національного історико-меморіального заповідника «Биківнянські могили». Відемонтаж: В'ячеслав Пономарьов. У відео використано матеріали Національного історико-меморіального заповідника «Биківнянські могили», Галузевого державного архіву Служби безпеки України, Державного архіву м. Києва, Центрального державного аудіовізуального та електронного архіву, Центрального державного архіву громадських об’єднань та україністики, відкритих джерел, приватних фотоархівів.

У Дніпрі вшанували пам’ять жертв політичних репресій До Дня пам’яті жертв політичних репресій голова Волноваської райдержадміністрації, начальник районної військової адміністрації Владислав Лаврик спільно із заступницею начальника управління з питань ветеранської політики Донецької облдержадміністрації Інною Старостіною, головою Маріупольської райдержадміністрації, начальником районної військової адміністрації Олександром Панасенком, представниками Волноваської, Маріупольської райдержадміністрацій, а також громад Волноваського району та Донецької області долучилися до церемонії покладання квітів до Меморіалу жертвам Голодомору та політичних репресій у місті Дніпро. Присутні вшанували пам’ять мільйонів українців, які стали жертвами злочинної політики тоталітарного режиму: були незаконно засуджені, ув’язнені, депортовані, позбавлені права на свободу, гідність і саме життя. Сьогодні, коли росія знову веде війну проти України, нищить наші міста, переслідує українців на тимчасово окупованих територіях і намагається стерти нашу ідентичність, пам’ять про злочини минулого має особливе значення. Ми пам’ятаємо всіх, чиї долі були зламані політичними репресіями. Бережемо правду про минуле й продовжуємо боротьбу за вільну, незалежну Україну. Вічна пам’ять жертвам політичних репресій.

Життя Ніни Лініченко відібрала російська армія 7 серпня 2024 року. Тоді ворог обстріляв село Михайлівка на Донеччині. Поряд не стало чоловіка Ніни, Вадима. Подружжя загинуло на власному подвірʼї… 52-річна Ніна була родом із Покровського району Донеччини. Зростала і навчалася у Михайлівці. У 1990-му одружилася. Разом із Вадимом виховували двох доньок – старшу Аліну і молодшу Вікторію. Ніна займалася домашнім господарством, родина тримала птицю та велику рогату худобу. «Ніна була завжди усміхненою, мала гарне почуття гумору. Чудова господиня. Подружжя прожило разом майже 35 років і, як-то кажуть, душа в душу. Власноруч побудували великий будинок, планували зустріти щасливу старість у рідному краї», – додали у Новогродівський громаді. Поховали Ніну та Вадима у місті Селидове. О 9:00 — загальнонаціональна хвилина мовчання. Донецька ОВА та платформа Меморіал згадують убитих росіянами жителів Донеччини.

Сьогодні ми вшановуємо пам’ять жертв політичних репресій – людей, чиї життя були зламані тоталітарним режимом за правду, українську ідентичність, вільну думку та любов до рідної землі. Мільйони українців у різні роки стали жертвами арештів, заслань, катувань і розстрілів. Їх намагалися позбавити голосу, пам’яті та права бути українцями. Але навіть через десятиліття правда вистояла. І сьогодні історія болісно перегукується із сучасністю. Україна знову переживає злочини, які світ уже бачив у часи тоталітарних режимів. На тимчасово окупованих територіях українців переслідують за державну позицію, мову, волонтерство, підтримку Збройних Сил України та просто за те, що вони залишаються вірними своїй країні. Російський агресор знову використовує залякування, незаконні ув’язнення, катування, депортацію дітей, фільтраційні табори та спроби знищити українську ідентичність. І саме тому пам’ять про жертв політичних репресій сьогодні є не лише даниною минулому, а й нагадуванням про те, за що українці продовжують боротися зараз. Ми пам’ятаємо кожного, хто постраждав від репресивної машини минулого і сьогодення.

День пам'яті жертв політичних репресій — щорічний національний пам'ятний день в Україні, що припадає на третю неділю травня. Кількість жертв політичних репресій в Україні досі неможливо підрахувати. Десятки тисяч людей було розстріляно, сотні тисяч пройшли в’язниці, заслання, табори, примусово проходили психіатричне лікування. Але нікому не вдалося зламати вільний дух українського народу. Українці зробив свій вибір, обравши долю незалежної демократичної держави. І сьогодні ми стоїмо на захисті свого вибору, своєї честі, своєї свободи заради майбутнього, заради минулого. Ми не маємо права забувати, яку страшну трагедію довелось пережити нашому українському народу. У цей День скорботи схиляємо голови на знак пам’яті про всіх тих, хто загинув або постраждав в Україні в наслідок політичних репресій. Вічна пам'ять загиблим, честь і слава тим героям, які живуть поруч з нами.

Напередодні був новий крок Росії щодо Придністровʼя: росіяни спростили можливість отримати громадянство для вихідців із цього регіону Молдови. Крок специфічний і означає не тільки те, що Росія таким чином шукає собі нових солдатів, бо громадянство означає військовий обовʼязок. Це і позначення Росією території Придністровʼя як начебто своєї. Вони у Москві часто кажуть різним співрозмовникам, що їх цікавить начебто тільки Донбас. Насправді далеко не тільки Донбас. Ми маємо на це реагувати. Тим більше що російський військовий контингент і розташування спецслужб у Придністровʼї – це для нас також виклик. Ми зацікавлені в стабільній, сильній Молдові. Я доручив МЗС України відповідно контактувати з Молдовою щодо спільної оцінки та спільних дій. Я очікую також пропозиції від українських спецслужб, від нашої розвідки по формату реагування. Росії треба більше думати про свої НПЗ та про свою нафтоперевалку, а не про громадян інших держав і землю інших народів.

У Києві відзначили найкращих медиків Донеччини — переможців регіонального етапу Відзнаки за професіоналізм і милосердя «Орден Святого Пантелеймона», який заслужено називають «медичним Оскаром». Серед лауреатів — військові медики, бойові медики Нацгвардії, лікарі, медичні брати, керівники медзакладів і цілі колективи лікарень, які навіть під обстрілами продовжують рятувати людей. Донеччину у всеукраїнському фіналі представлятимуть Максим Мельник, Владислав Шведчиков, Вікторія Котова, Дмитро Тарапака, Дмитро Узун, Валерія Ром і Слов’янська центральна районна лікарня. Особливо символічно, що «Орден Святого Пантелеймона» об’єднує не лише медичну спільноту, а й військових, волонтерів, духовенство та благодійників навколо головної цінності — людського життя. Щиро вітаю переможців регіонального етапу. Дякую за витримку, професіоналізм і врятовані життя.

У Центрі підтримки ВПО Волноваського району «Пліч-о-Пліч» м. Полтава відбувся яскравий та змістовний захід до Дня вишиванки — свята, яке є символом національної єдності, культурної спадщини та духовної сили українського народу. Особливою частиною події став майстер-клас із традиційної техніки «вибійка». Учасники заходу мали унікальну можливість власноруч створити орнаменти на тканині, використовуючи спеціальні штампи та фарби. Кожен зміг відчути себе майстром народного мистецтва, зануритися в атмосферу давніх ремесел та створити власний автентичний виріб, сповнений символіки та індивідуального змісту. Змістовним доповненням до практичної частини стала пізнавальна лекція, яку провела наукова працівниця державного історико-культурного заповідника «Поле Полтавської битви» Катерина Штепа. Вона розповіла про історію виникнення української вишиванки, її розвиток у різних регіонах України, а також розкрила глибокий зміст орнаментів і кольорів, які здавна виконували не лише естетичну, а й оберегову функцію. Учасники дізналися, що кожен елемент вишивки має своє значення: від символів родючості й достатку до знаків захисту та гармонії. Особливий інтерес викликали розповіді про регіональні особливості вишиванок та їхню роль у збереженні української ідентичності в різні історичні періоди.Висловлюємо щиру подяку науковій працівниці державного історико-культурного заповідника «Поле Полтавської битви» Катерина Штепа за змістовну та натхненну розповідь про історію української вишиванки. Завдяки Вашому професіоналізму, глибоким знанням і любові до української культури учасники заходу змогли по-новому відкрити для себе значення народних традицій. Захід пройшов у теплій, дружній та натхненній атмосфері. Він об’єднав людей різного віку, подарував нові знання, яскраві емоції та відчуття причетності до багатої культурної спадщини України. Такі зустрічі не лише збагачують, а й допомагають зберігати та передавати українські традиції наступним поколінням.

Наші далекобійні санкції за цей тиждень. І більша частина операцій ще триває, тому на відео далеко не всі наші результати. Є ураження літака-амфібії Бе-200, гвинтокрила Ка-27, корабля-суховантажу з боєприпасами, зенітного ракетно-гарматного комплексу «Панцир-С1», зенітного ракетного комплексу «Тор», комплексу звʼязку «Редут-2УС», дронів і багато іншого. Також наші далекобійні санкції били по обʼєктах російської нафтової сфери та кораблях. Відстані – майже 1000 кілометрів від лінії бойового зіткнення. Це цілком справедливі наші відповіді на те, що росіяни роблять. Дистанцію та кількість застосування санкцій будемо нарощувати. Дякую всім, хто працює на нашу силу! Дякую воїнам ЗСУ, СБУ та розвідок за влучність.

Україна тримається завдяки тим, хто своєю сміливістю, відданістю та силою забезпечують нам можливість бути – бути собою, бути Україною. П’ятий рік ми стоїмо проти ворога, який більше, ніж ми, але який не досягає того, чого хоче. І завдяки нашим людям, завдяки нашій українській налаштованості захиститись ми обовʼязково зупинимо Росію та гарантуємо безпеку для нашої держави й людей. Відзначив державними нагородами України тих людей, завдяки яким тримається все: Українська держава, українська незалежність, українське майбутнє – військових Cил безпеки і оборони України. І передав ордени родинам загиблих, яких нагороджено посмертно. Дякую всім, хто зараз у бою, на бойових постах і бойових завданнях, усім, хто працює в оборонній промисловості й забезпечує Україні силу. І хай буде світлою пам’ять усіх українців і українок, усіх наших героїв, які віддали своє життя, захищаючи Україну та незалежність.

Життя Вадима Лініченка відібрав російський обстріл села Михайлівка Донецької області 7 серпня 2024 року. Він із дружиною Ніною загинули на власному подвір'ї. Вадимові було 55 років. Народився у Михайлівці Покровського району. Працював шахтарем у Новогродівці на шахті Котляревська. У 1990-му одружився з Ніною. Того ж року у подружжя народилася донька Аліна, а через сім років – Вікторія. «Подружжя прожило разом майже 35 років і, як-то кажуть, душа в душу. Власноруч побудували великий будинок. Виховали доньок. Планували зустріти щасливу старість у рідному краї», – розповіли у Новогродівський громаді. Поховали Вадима та Ніну у місті Селидове. О 9:00 — загальнонаціональна хвилина мовчання. Донецька ОВА та платформа Меморіал згадують убитих росіянами жителів Донеччини.

Чітко розуміємо, що обговорюється між Росією та керівництвом Білорусі. Пішла зараз більша активність росіян – я маю на увазі, у розмові з Олександром Лукашенком. Хочуть значно більше втягнути Білорусь у війну та саме з території Білорусі розпочати додаткові агресивні операції – або проти нашого Чернігівсько-Київського напрямку, або проти однієї з країн у НАТО, які поруч із Білоруссю. Звісно, ми будемо і надалі захищати Україну, захищати наших людей, українців. Я доручив нашим Силам оборони та безпеки України підготувати план реагування, і на Ставці ми розглянемо та затвердимо. Чернігівсько-Київський напрямок ми будемо посилювати. Партнери теж знають, що відбувається і до чого схиляють Білорусь. Є в нас і російські документи, у яких пропонуються цілі для ударів по Києву та інших наших містах – по політичних та військових обʼєктах, де може бути керівництво армії, уряд, і тут, по Банковій. Давно вони виношують цей план. Зараз, після Ірану, знов активізувались – шукають, де ми знаходимось, де ми буваємо. Так само про інших людей з українського керівництва, з розвідки, наших спеціальних служб. Дехто там, у Москві, так і не зрозумів, що українці ніколи не здадуть свою незалежність, і в будь-якому випадку – на Банковій чи без Банкової – свою землю, свій суверенітет, свою державу ми не здамо.

Провів сьогодні нараду з керівниками ГШ ЗСУ, ГУР МО, СЗРУ та СБУ. Три ключові напрямки обговорення. Перше – визначаємось із цілями для наших подальших далекобійних санкцій проти Росії за цю війну та удари проти наших міст і сіл. Україна не залишить без наслідків для агресора кожен з ударів, які забирають життя наших людей. Ми цілком справедливо відповідаємо по російській нафтовій промисловості, воєнному виробництву й по тих особах, які безпосередньо вчиняють воєнні злочини проти України й українців. Вдячний нашим воїнам за відданість захисту українських інтересів та всім залученим українським структурам – за розбудову справді сильної системи наших далекобійних санкцій. Це те, що відчутно. Друге – продовжуємо фіксувати російські намагання більше втягнути Білорусь у війну проти України. Знаємо, що відбулись додаткові контакти між росіянами та Олександром Лукашенком, які мають на меті переконати його долучитись до нових російських агресивних операцій. Зокрема, Росія розглядає плани операцій за напрямками на південь та на північ від території Білорусі – або проти Чернігівсько-Київського напрямку в Україні, або проти однієї з країн НАТО – саме з території Білорусі. Україна володіє деталями розмови між Росією та Білоруссю. Україна, безперечно, буде захищати себе і своїх людей, якщо Олександр Лукашенко схибить та вирішить підтримати ще й цей російський намір. Доручив нашим Силам оборони та безпеки України посилити відповідний напрямок і представити план нашого реагування, який буде розглянутий та затверджений на Ставці. Третє – фахівці ГУР МО здобули документи, які свідчать про підготовку росіянами нових ракетно-дронових ударів по Україні, зокрема, як вони вказують, по «центрах ухвалення рішень». Серед них, зокрема, майже два десятки політичних центрів, військові пункти. Звісно, ми взяли до відома цю інформацію. Але варто зауважити спеціально для російського керівництва, що Україна все ж таки не Росія, і, на відміну від країни-агресора, де є чіткий автор цієї війни та його багатолітнє оточення, яке забезпечує його відірваність від реалій, джерелом захисту України є готовність українського народу битись за свою незалежність та свою власну самостійну державу. Українці заслуговують на свій суверенітет так само, як і будь-яка інша нація. Народ неможливо перемогти. Росії треба закінчувати свою війну та домовлятись про достойний мир, а не шукати, чим ще залякати Україну. Дякую всім, хто допомагає! Слава Україні!