🌱Базиліковий Сорбет🌱

Це скарб ❤️

Сьогодні був ярмарок, а значить, в ефірі рубрика #ярмаркові_розмови 😊 Щочетверга на наш ринок приїжджає літній чоловік. З асортименту його товарів видно, що не перекуп, продає своє. Влітку в нього найкращі домашні помідори - солодкі, кривенькі, суміш різних форм, кольорів і розмірів за одну ціну. Взимку продає квасолю кількох сортів, коренеплоди, соління, пахучу олійку й домашню птицю. І щотижня ми маємо один і той самий діалог: - Візьміть домашню олійку! - Дякую, в мене ж є, свекрушка привезла 3 літри. - А ви що, їй не сказали, що я тут стою?! Як же це вона не знала!.. - Вибачте, якось не подумала. 😭 - Ну хоч понюхайте. І щотижня я нюхаю ту пахучу олійку. Це вже традиція, ритуал. Ще одна наша з ним традиція - купувати все по "два кілограмчики". - А дайте оцієї квасольки. - Два кілограмчики? - Два кілограмчики! Але почнімо з пів кіло. І цибулі ще... - Два кілограмчики? 😊 Сьогодні в мене був якийсь такий настрій, що я відповіла "а давайте, давайте ваші два кілограмчики!!" - й отримала торбу цибулі й розповідь про її дивовижні цілющі властивості: - Оце будете тепер дуже здорова! Вона ж в мене знаєте яка солодка? Я її онучці даю з 6 місяців, то їй вже 4 роки й вона ні разу нічим не хворіла! Ми з нею спочатку ховалися, але баба внюхала цибулю, й тоді вже не ховалися, так давав. І оце вона за день набігається, й приходить до мене, а я її на коліно отак посаджу, цибулі вріжу, і вона їсть, і раденька, і ви будете! Доки вибирала квасолю, поруч став молодий хлопець. Дідо взявся за нього: - А візьміть томатний сік. - А він який... свіжовичавлений?.. - Та нє, хлопче. То ж томат домашній, стерилізований! От бери. Тільки що дівчина взяла одну пляшку, а через 5 хвилин прибігла, й ще дві забрала, бо такий смачний, що одразу випили! Хлопець здався й взяв сік. Я стою, внутрішньо скептично хмикаю, а сама ж тепер дивлюся на той сік. А сік дивиться на мене. - Ну дайте й мені того вашого соку... Вгадайте, чий чоловік потім біг на ринок докупити в діда дві останні пляшки? 😆 Бо той сік виявився як мед - чесне слово, не брешу, як помідорний мед! (Чоловіка він теж змусив нюхати олійку 😅 Наступного тижня треба взяти, бо ми в нього вже з літр винюхали)) Та й таке. 🤗

Теплу й затишну аватарку мого каналу намалювала талановита пані Гнів. І зараз вона збирає кошти на 2 станції РЕБ проти FPV дронів для аеророзвідки Куп'янсько-Лиманського напрямку, де служить її брат, який на фронті з 2014 року. https://send.monobank.ua/jar/3c9UKF3bVV Там не така й велика сума, а значить, є шанс спільними зусиллями швидко закрити збір. Це той випадок, коли "з миру по нитці" дійсно може змінити ситуацію. Давайте зробимо це 🤗

не знаю, чому мені так щастить на крінж 😞 "таке чуство, що бог наказує нас за щось" чи могло це бути ще більш шароварно? чи могло в цьому бути ще менш душі й зв'язної думки? і комусь же за це заплатили

Я просто залишу це тут 😬

Якщо ви в Києві й у вас вільне пообіддя суботи - ви ще встигаєте спробувати всяке смачне авторства Даші Крікунової (aka Бетонна галушка) в Автостанції, на благодійному поп-апі, кошти з якого підуть на підтримку 80 ОДШБр. Даша робить неймовірні ферментовані штуки, які стали ключовою нотою в стравах поп-апу. Я спробувала флетбред зі страчателою, прошутто та умебосі з персику, флетбред з лабне й кабачками, маринованими в оцті з бузини, салат з бурратою, хурмою та каперсами бузини й куснички з крем-фрешем та умебосі зі сливи. Це було так смачно, що коли офіціантка запитала, як нам, я з таким ентузіазмом ляпнула по столу руками, що ледь не звалила пляшку з водою й трохи злякала бідну дівчину. 😆 Умебосі - це взагалі щось оргазмічне, і я ДУЖЕ СПОДІВАЮСЯ, що Даша знайде в собі сили почати його виробництво, бо нам треба більше, БІЛЬШЕ цікавих ферментованих продуктів. (як бачите, мене ще не відпустило 😆) Це був чудовий досвід і можливість долучитися до корисної справи 😌

Тут дуже давно не було фото сніданочків (а колись це була моя улюблена рубрика). Бо тепер ранок часто починається з виття сирен або й вибухів, і часом я снідаю у ванній, а каву допиваю в коридорі. Але сьогодні був такий сонячний ранок, що захотілося зустріти його чимось гарним і смачним. Наприклад, форшмаком з хрумкими тостами, яйцем і овочевим салатом із запашною олійкою. 😊 Майте гарний день! А я піду вип'ю чаю за те, щоб міг упав на російську багатоповерхівку. 🥰

Тістечко короля Альфреда Цей похнюплений пан - король Альфред, а ці чорні кавелдики - гриб Дальдінія концентрична. Здавалося б, який між ними зв'язок? А він є. 878 р, Вессекс, черговий набіг вікінгів на землі англосаксів. Серед трясовин Сомерсета, намагаючись зібрати прибічників й дати відсіч, у сільській хатині переховується король Альфред. Заклопотана дружина пастуха просить його приглядіти за тістечками, які саме поставила пектися. Далі як в тому мемі - you had one job 🙄 Високочолий муж поринув у роздуми про битви, варварів і свою тяжку долю й спалив нещасні тістечка, за що справедливо отримав чортів від розлюченої селянки. А на честь горілої королівської випічки назвали гриб Дальдінію концентричну - King Alfred's cake, "тістечко короля Альфреда". (Спонсор сьогоднішньої інформації - книга "Сміючись і помру" Томаса Шиппі, присвячена тому, як жили, а, точніше, помирали, легендарні вікінги 🙂 Не про кулінарію, але дуже раджу)

Я рідко роблю репости в канал, бо чомусь думаю, що всі й без мене про всіх і все знають. 😅 Але раптом ви ще не підписані на канал Марії, яка пише неймовірні тексти про їжу - структуровані, повні цікавих фактів і виваженої аналітики, то саме час це виправити. А ще вони з друзями збирають на автівку для тих, кому вона зараз дуже треба, тож якщо у вас є змога закинути копієчку, і саме цей збір зараз трапився вам на очі - це знак. Дякую 🤗

​​Чому якісь страви ми пам'ятаємо роками, а якісь забуваємо за декілька годин? Чому нам щось здається смачним, а щось не дуже? І ще купа дивних питань.  Відповідаємо разом з науковцями.  Один з найвідоміших вчених-гатсрофізиків Чарльз Спенс в своїй статті “What Role Does Memory Play in Our Enjoyment of Meals?” формулює декілька важливих положень: Пам’ять про страву триває набагато довше, ніж сам досвід споживання їжі: він зазвичай витісняється протягом декількох годин. 🍒 Насолода від їжі пов’язана з пам’яттю. 🍒 Найдовше люди пам'ятають їжу, приготовану на честь особливих подій, comfort food (їжу, яку готували в родині і яка передає відчуття безпеки) та їжу, яку вони споживали або готували свідомо. 🍒 Сприйняття того, смачною чи не смачною нам видається конкретна страва, залежить він генетичних, фізіологічних особливостей людини, однак саме культурні практики, те, що заведено або не заведено їсти, те, що в певній спільноті заведено вважати смачним, суттєво пом’якшує, частково стирає ці індивідуальні відмінності. *** Амір Саядабті, досліджуючи діаспору іранців на території Нової Зеландії, визначив, що ритуали, пов’язані з їжею, допомагають їм «відчувати дім», хоча вони знаходяться далеко від нього. Він зосередився на тому, щоб зрозуміти, як саме це відбувається, і дійшов наступних висновків: 🍉 Вид, смак, а особливо запах смак можуть викликати сильне почуття ностальгії. 🍉 Сенсорний зв’язок надзвичайно важливий, коли йдеться про пам'ять про ті місця, які людина вимушено залишила, при чому часова дистанція не є тим фактором, який ослаблює цю пам’ять. 🍉 Пам’ять про дім здебільшого селективна, в діаспорі згадують «старі добрі часи» та дещо ідеалізовану версію дому. 🍉 Спільні гастрономічні практики дозволяють конструювати спогад наперед (уяву) на основі минулих спогадів: коли люди збираються разом, щоб щось приготувати, вони вже думають про те, як будуть згадувати цей момент. *** Дослідник Фабіо Парасеколлі, який на прикладі власної родини, аналізував способи передачі цього аспекту культурної пам’яті, а саме пам’яті про приготування тих чи інших страв, виділив три основні механізми: 🍝 Накопичення та передача інформації за допомогою рецептів, тобто текстів та зображень (наявність або відсутність такого механізму може бути пов’язана зі ступенем розвитку суспільства, гендерними та соціальними аспектами). 🍝 Передача пам’яті через успадкування кулінарного приладдя та техніки (вони не тільки передають, але й формують пам’ять, бо створюють середовище, в якому розгортається досвід взаємодії з їжею). 🍝 Передача пам’яті через розділене знання, тілесні спогади, які формуються під час спільного приготування та споживання їжі. Це все статті з великої збірки: Food in Memory and Imagination. Space, Place and, Taste, Bloomsbury Academic, London, 2022. (Поставте в коментарях +, і я надішлю всю книгу) ❤️⚠️ Друзі, я зараз планую робити більше постів. І для мене неоціненою підтримкою будуть ваші донати: збираємо з друзями на автівку для 78 полку спеціального призначення "Ґерць".  Якщо можете закинути хоча б 10-20-50 гривень або зробити репост та розповісти про канал, було б супер: https://send.monobank.ua/jar/3BzFksziAG