Красовицький щоденно

✅ Перший тираж МЕТАРОМАНТИКА: Кров, степ і вічність - майже розпродано 🫡 Видавництво замовило другий. Встигніть придбати паперові примірники, щоби не очікувати на друк наступних! 👇🏻 👉🏻 ЗАМОВИТИ Ми в соц-мережах: Telegram Instagram Facebook

Валерія Нава Суботіна на Львівському медіафорумі про сприйняття колишніх військовополонених та поранених суспільством. Важливо

Ангела Меркель повертається. З мемуарами. Її книга спогадів вийде наприкінці листопада під назвою Freiheit (“Свобода”). Ця праця одночасно з’явиться на прилавках книжкових магазинів у 30 країнах світу. Паперова версія на 700 сторінок коштуватиме 42 євро. Події, про які розповідатиме пані Меркель у своїх мемуарах, стосуватимуться періоду 1954-2021 років. Саме в грудні 2021-го тодішня канцлерка Німеччини пішла зі своєї посади. У видавництві, яке працює над книгою, підкреслили, що в ній буде багато такого, що Меркель раніше не відкривала для публічного ока. Особливо про дитинство, юність і навчання в НДР, а також про об’єднання Німеччини у 1989 році. Дуже цікаво: в якому контексті і з якими підтекстами екс-політикиня буде викладати у книзі все, що пов’язано з Україною? Підписатися на Книжкову Жабу

Видання українською буде в Фоліо. Попереджаю хейтерів: тільки обмежена людина відмовляється прочитати те, що їй може не сподобатися через політичні причини

Про Харків-2. Четвертий день активних боїв на Півночі Харківщини. Перше, що я хочу сказати всім нехарків'янам: максимально прошу брати участь у зборах, які пов'язані з Північчю Харківщини. Чи то, що там відбувається пов'язане з чимось неочікуваним, про що не знала розвідка? Ні, все відбувається згідно очікувань. Росіяни зібрали кулак приблизно в 35 тисяч п...в для того,  щоб спробувати на міцність прикордонну зону, виявити в ній наші недоліки (і, як з'ясувалося, вони є), розширити буферну зону від Білгорода, звузити її в бік Харкова, спробувати просунутися двома берегами Сіверського Донця в бік Старого Салтова, створити додаткову загрозу для Куп'янська, який другий рік відбивається від загарбників, спробувати зайняти панівні висоти біля Липців північніше Харкова. Про вихід до окружної мова йти не може, але і позиції біля Липців дуже важливі. Зрозуміло, що ЗСУ збереже цей район, можливо вдасться відсунути ворога від Вовчанська,  який поступово перетвориться не тільки на фортецю, а і на мертву зону. Всі ці взаємні дії двох армій, одна з яких обмежена в кількості для великого наступу, а друга не повністю скористалася часом для створення "сталевої" оборони, призведуть до того, що кордон, як такий, перестане існувати і бойові дії будуть постійно відбуватися з двох його боків. Дивно, що Україна досі частково виконує Оттавську конвенцію про заборону протипіхотних мін, хоча агресор її так і не підписав, як і США, до речі. Але маємо, що маємо. Ворог має надію відтягнути наші війська і лінії постачання від Донеччини та Запоріжжя, ми маємо зв'язати його під Харковом, щоб він не використав резерви північніше Сум та Охтирки і на Часів'ярському напрямку. Вчорашні кадрові зміни в Росії, безумовно, не наша справа, нам своє робить. Але є сенс звернути увагу на те, що путін маякує колективному Заходу - "ми прибрали головного яструба, а іншого законопатили керувати дежурним по дебільному телеграм-каналу Медведєвим. Поки що це лише означає визнання росіянами того, що бліц-криг протяжністю більше двох років не відбувся. Але, зрозуміло, що путін не може не звертати на еліти, які все більше страждають від недоотримання грошей через санкції та обмеження. Росія не має того самого безлімітного запасу людей та старої техніки, про які нам з кожного утюга віщає роспропаганда. Потрібно визнати, що інформаційні сутички частіше за все ми програємо, але торговельні та воєнні складні задачі частіше за все ми вирішуємо. Говорячи про Харків, потрібно розуміти не тільки величезне значення міста для економіки та геополітики. Харків є і головним центром військової промисловості нашої країни. І сьогодні саме наше місто кує міцний щит нашої держави - радарний, протиповітряний,  броневий,  повітряний. Місто дуже велике, кількість виробництв сильно перевищує можливості ворога їх знищити. Тому він і взявся за цивільну інфраструктуру та мирних харків'ян, знищуючи навчальні заклади, лікарні, м'ясокомбінати, цехи по прожарці кави. В будь-який момент це можуть бути супермаркети, харчові склади, друкарні, логістичні структури.  Запорукою захисту міського повітря мають стати не тільки складна система РЕБ та сучасне ППО, а і літаки F-16, які мають відсунути росіянські Сушки подалі від кордону. Впевнений, що після червня Харкову стане суттєво краще. Вірю в непереможність наших воїнів, які сьогодні  окапуються у Вовчанську та Липцах, Казачій Лопані та під Богодуховим. Слава Україні

Ця людина щось знає про відкриття нових книгарень. Нивкам повезло бути другими в мережі Book.ua

Про культуру радянську і патріотизм. Якщо провести вектор від канібалів штибу Корнійчука або Бузини через всіх цих Іванів Ле та Галанів до вершин творчості та спротиву рівня Василя Стуса, де по одній осі буде Якість, а по іншій - Гідність, виявиться, що значна частина тих, хто хоч раз досягнув вершин в мистецтві та  літературі (Тичина, Сосюра, Бажан, Глущенко, Вучетич, Гайдамака), повноцінно "співпрацювали" з владою. Після століть поневолення з перервою на три роки "визвольних змагань", які ще більше довели неможливість існування української культури поруч з людожерською,  але окремо, жоден з них, за виключенням одиниць, не намагався бути героєм, максимум, на що йшли, це на фігу в кармані, як Павло Загребельний, який не закавичував в своїх творах навмисно взяті довгі цитати з творів європейських письменників, заборонених в СРСР, не вказуючи прізвищ. Це був особистий протест. Хтось наважувався на демарш в юності, стаючи вірним ленінцем потім. Коли ми говоримо про Будинок "Слово", як ідеальний засіб контролю за творчістю, ми повинні зрозуміти, що більшість тих, хто там жив, мали ті самі "дружні" стосунки з партією, ОГПУ/НКВС, але, дійсно, наважувалися на спротив у розмовах на кухнях,  стаючи легкою здобиччю стукачів та агентів. Багато хто у вільний від творчості час писав доноси до "органів" та статті в партійну пресу, які не відрізнялися від доносів. І так, мало хто вижив, щоб ми могли судити тих, кому це вдалося. Їх мали судити ті їх товариші, хто загинув. Нове покоління письменників було навчене досвідом Підмогильного та Куліша, тому в 40-ві-50-ті якісної нової української літератури майже не існувало. Відлига була коротким часом мінімального повернення до витоків, але 70-ті-80-ті стали часом, коли все справжнє було погребено під тисячами тон переможної макулатури. Давайте зрозуміємо їх. І фільм в тому числі і про це. (Я ще крім кількох хвилин "екранок" не бачив).

Про Харків. Не відбувається нічого з того, чого б не очікували наші військові. Північ області ще взимку максимально звільнена від населення. Майже всі евакуйовані. Створена сіра зона між лініями оборони та кордоном. Ліній - три. Так, під землею не палац дракули путіна в Геленджику. Там - бетон. Попереду - мінні поля. Саме тому р.ня кинула туди те, чого не жаліє зовсім - свинособак (так, я не про звірів). Техніки все менше, вона є і вона піде, коли вони розмінують тілами проходи. І да, це може бути. Тих, хто дійшов до будинків, що ще вціліли, і посадок, знищують дистанційно. І так, їх 50 тисяч на всю ділянку - до білорусі. І так, у нас там досвідчені оборонці. На жаль, є і те, що дуже сильно їм допомагає - поки що наша безпорадність під час терористичних атак КАБами. Зрозуміло, що могли б пришвидшити рух F-16 до України - пришвидшили би обов'язково. Тільки це, а не Петріот, в який тут же покидьки інформатори спрямують ракету С-300, зможе відтиснути від кордонів російські літаки та скупчення піхоти, допоможе. А поки пропоную не створювати зайвого інформаційного галасу. Харків тримається, він працює та живе своїм життям.