Nonbinary shelter 🏳️⚧️
Тут говоримо про трансгендерність, небінарність, квір-сексуальність, фемінізм і ще мільйон речей. З любов'ю ❤️ Власник каналу - Едвард Різ, @DerangedPixie
Ko'proq ko'rsatish893
Obunachilar
Ma'lumot yo'q24 soatlar
-27 kunlar
+3630 kunlar
Post vaqtlarining boʻlagichi
Ma'lumot yuklanmoqda...
Find out who reads your channel
This graph will show you who besides your subscribers reads your channel and learn about other sources of traffic.
Nashrni tahlil qilish
| Postlar | Ko'rishlar | Ulashishlar | Ko'rish dinamikasi |
01 #НБС_abuse
Коли я починаю десь говорити про досвід аб’юзу, найчастіше питають про так звані “червоні прапорці”. Як зрозуміти, що ви в біді, коли все тільки починається? І хоч я вже писав про те, як бачу їх сам, хочу додатково процитувати нейропсихолога Андрія Васіна. У цієї людини я навчився ледь не всьому, що знаю про аб’юз із наукового боку, і десь по гештегу є наш із ним спільний подкаст. Далі трошки адаптований мною текст Андрія про ознаки аб’юзивних стосунків.
У здорових, динамічних стосунках люди роблять поступки та йдуть на компроміси, все більше відкриваються одне одному, визнають свої недосконалості і цим роблять себе вразливими. Так би мовити, знімають броню поряд із партнер_кою. Це вимагає довіри, але саме це в результаті і робить людину "рідною", створює затишок та безпеку. Те саме "домашнє вогнище", до якого хочеться повернутися і біля якого ми відпочиваємо від проблем зовнішнього світу.
Однак така поведінка небезпечна поряд із токсичною людиною. Аб'юзер_ка ніколи не поставить себе в уразливе становище. Навіть визнання слабкості (фізичної через хворобу, фінансової тощо) служить лише виправданням для їхньої поведінки і примусу жертви піклуватися і віддавати. А згадка про цю слабкість миттєво перекручується в звинувачення самої жертви: "Ти ж знаєш, мені боляче про це говорити! Невже не можна хоча б за вечерею не нагадувати??!"
Аб’юзер_ка завжди скористається вразливістю своєї жертви, щоб отримати щось або ще більше посилити контроль, самоствердитись за чужий рахунок. Це призводить до того, що замість безпеки та розслаблення у токсичного вогнища навпаки доводиться носити ще більше броні.
Ми далеко не завжди (майже ніколи) можемо розпізнати у партнер_ці аб'юзер_ку. Але ми можемо помітити токсичність; те, що ми не відчуваємо себе у безпеці. Ми можемо помітити, що не здатні передбачити поведінку партнер_ки - коли ми будемо обласкані, а коли і за що саме покарані. Ми можемо помітити, що навіть відчуваючи наближення сварки, не можемо їй запобігти. Ми можемо помітити, що ніби ходимо мінним полем, вибираючи з варіантів дій/відповідей правильний, і боїмося оступитися. Ми можемо помітити, що досвід минулих сварок не працює у запобіганні новим, що ми можемо бути покарані за те, що нам говорили робити минулого разу, або що нашому партнеру дозволено робити те, що нам заборонено.
Ми можемо не помітити, що наш_а партнер_ка аб’юзер_ка, але ми помітимо свій власний страх. В токсичних стосунках ми боїмося втратити, боїмося за наш_у партнер_ку або навіть просто боїмося цю людину. Причому партнер_ка не робить нічого, щоб страх розвіяти, а навпаки підтримує його.
У здорових стосунках немає місця страху. | 116 | 5 | Loading... |
02 Сподіваюся, що назавжди 💖 | 254 | 1 | Loading... |
03 Бар «Поза зоною» закрили.
У коментарі виданню «Накипіло» представники бару повідомили, що команда закладу займається ребрендінгом. Про це також написало харківське онлайн-медіа «Люк», журналіст якого дзвонив по контактному номеру «Поза зоною». На що отримав відповідь: «Коли відкриємось, тоді і відкриємось, вас це турбувати не повинно».
Нагадаємо, що сталося: харківський бар спричинив хвилю суспільного обурення через назви коктейлів на кшталт «мрія педофіла», «зґвалтований», «інцест», та інші.
На критику працівники бару зловтішалися, дякували за піар та хамили в коментарях.
Можливо, через реакцію суспільства і агенток змін, заклад все ж таки переглянув свої погляди?
Нагадуємо, що також було відкрите провадження.
Слідкуємо за розвитком подій і сподіваємося, що подібних випадків з порушенням прав людини та зловтішання з цього буде ставати дедалі менше.
Які ваші ставки?
🔥 бар змінив своє ставлення і розкаявся
🥲 відчуваєте, що може поновити роботу з ще більш недоречними меседжами | 257 | 7 | Loading... |
04 #НБС_abuse #НБС_кіно
Продовжуючи тему кіно, спитаю, чи ви вже дивилися Baby Reindeer? Якщо ні, то треба, бо якщо ви читаєте цей канал, то вам таке буде цікаво. У цьому шоу є ледь не всі теми, про які ми тут говоримо, але мене в першу чергу схвилювала лінія аб’юзу. Герой звинувачує себе в тому, що з ним сталося, а ще час від часу говорить “ні” своїм агресор_кам. Але це не допомагає.
Зараз в тіктоках крутиться тренд про чоловіків і ведмедів - “з ким би ви обрали залишитися наодинці в лісі?” Жінки обирають ведмедів, а чоловіки, звісно ж, обурюються - і кажуть, що людині можна сказати “ні”, а тварині не можна. І от якраз я згадав про те, як неодноразово говорив “ні” своєму аб’юзеру. Але це не допомагало.
Моя людина не була цисчоловіком, але на таке здатні, на жаль, всі Homo Sapiens.
1.
Сиджу я якось на вокзалі в сльозах після побиття, в руках у мене сумка з речами та кіт у переносці. Грошей у мене немає, тому що всі гроші я віддаю партнеру. Дзвоню своїй тітці рідній, яка нібито сім'я і все таке. А вона каже: "Немає у мене місця для тебе, і тим більше для кота, у мене свої коти та собака, вибач, племяш, не вийде".
Батькам я не телефоную, бо нещодавно батьки замикали мене вдома за те, що я лесбійка, і я поки що не можу їм довіритися. А друзів у мене немає, бо... ну, мабуть, я мудак і сам посварився зі своїми друзями і нових не нажив. У 20 років, ай-ай-ай.
Локі дзвонить мені знову і знову, і я відповідаю зрештою, і спочатку говорю "ні, я не повернуся". А потім слухаю. Слухаю вмовляння, образи, погрози. Потім його сльози і слова про те, що без мене він не виживе. Або навіть накладе на себе руки.
"Хіба ти хочеш цього?" "Ти що, зовсім мене не любиш?"
("Куди ти підеш, шматок гівна, кому ти ще, крім мене, потрібен?")
І я сиджу на вокзалі зі своїм "ні", без грошей, поряд з безхатьками і дворовими собаками, на яких волає мій кіт з переноски, і поступово, одночасно з заходом сонця, моє "ні" згасає і перетворюється на "так".
2.
Сиджу я якось працюю вночі, заробляю гроші, які годують та одягають нас обох. А йому хочеться сексу. Або поговорити. Я кажу “ні". Я говорю, що працюю, і якщо відійду від комп'ютера і пропущу дзвінки, мене оштрафують або звільнять, і нам нічого буде їсти. Йому не буде на що купити ліки та тестостерон.
Він підходить до мене, вимикає комп'ютер. Торкається мене, чіпає мої ерогенні зони, про які добре знає. І не відчепиться, поки я не відійду і не задовольню його бажання. Після ще одного "ні" може почати бити, і тоді я точно не зможу відпрацювати зміну з хворою головою та ломотою у всьому тілі від синців. Мені простіше перестати говорити "ні".
Для загального блага нашої родини.
3.
Валяюсь я якось на підлозі кухні вранці, його рука тримає мене за волосся, а кулак другої з розмаху гатить по ребрах, животі, ногах. Потім він сідає зверху, притискає мої руки всією вагою до підлоги і впивається зубами в м'які місця: плече, руку, щоку. До крові.
І ось я думаю. Може "Досить" та "прошу, відпусти" просто були неправильними словоформами? Потрібно було конкретно "Ні" говорити в цьому випадку, так би спрацювало?
Так, звичайно, у кожній із цих ситуацій (і в десятках інших) я (і десятки інших людей) самі зробили цей вибір. Вибір між поверненням до мудака та ночівлею на вулиці. Вибір між виживанням та неприємним сексом. Вибір між... ну навіть не знаю, який вибір можна зробити, коли вже б'ють. Хіба що вибір піти зняти побої і заявити в поліцію... а потім отримати за це ще серйозніше, бо повертатися тобі більше нікуди.
І всі ті, хто досі ратують за “достатньо просто сказати “ні” і звинувачують жертв, дають насильникам чіткі сигнали - так можна.
Мрію про світ, в якому ми не будемо навчати дітей, як захиститися від насильства. І для цього вже зараз треба навчати не вчиняти насильство. | 278 | 1 | Loading... |
05 #НБС_abuse #НБС_кіно
Продовжуючи тему кіно, спитаю, чи ви вже дивилися Baby Reindeer? Якщо ні, то треба, бо якщо ви читаєте цей канал, то вам таке буде цікаво. У цьому шоу є ледь не всі теми, про які ми тут говоримо, але мене в першу чергу схвилювала лінія аб’юзу. Герой звинувачує себе в тому, що з ним сталося, а ще час від часу говорить “ні” своїм агресор_кам. Але це не допомагає.
Зараз в тіктоках крутиться тренд про чоловіків і ведмедів - “з ким би ви обрали залишитися наодинці в лісі?” Жінки обирають ведмедів, а чоловіки, звісно ж, обурюються - і кажуть, що людині можна сказати “ні”, а тварині не можна. І от якраз я згадав про те, як неодноразово говорив “ні” своєму аб’юзеру. Але це не допомагало.
Моя людина не була цисчоловіком, але на таке здатні, на жаль, всі Homo Sapiens.
1.
Сиджу я якось на вокзалі в сльозах після побиття, в руках у мене сумка з речами та кіт у переносці. Грошей у мене немає, тому що всі гроші я віддаю партнеру. Дзвоню своїй тітці рідній, яка нібито сім'я і все таке. А вона каже: "Немає у мене місця для тебе, і тим більше для кота, у мене свої коти та собака, вибач, племяш, не вийде".
Батькам я не телефоную, бо нещодавно батьки замикали мене вдома за те, що я лесбійка, і я поки що не можу їм довіритися. А друзів у мене немає, бо... ну, мабуть, я мудак і сам посварився зі своїми друзями і нових не нажив. У 20 років, ай-ай-ай.
Локі дзвонить мені знову і знову, і я відповідаю зрештою, і спочатку говорю "ні, я не повернуся". А потім слухаю. Слухаю вмовляння, образи, погрози. Потім його сльози і слова про те, що без мене він не виживе. Або навіть накладе на себе руки.
"Хіба ти хочеш цього?" "Ти що, зовсім мене не любиш?"
("Куди ти підеш, шматок гівна, кому ти ще, крім мене, потрібен?")
І я сиджу на вокзалі зі своїм "ні", без грошей, поряд з безхатьками і дворовими собаками, на яких волає мій кіт з переноски, і поступово, одночасно з заходом сонця, моє "ні" згасає і перетворюється на "так".
2. Сиджу я якось працюю вночі, заробляю гроші, які годують та одягають нас обох. А йому хочеться сексу. Або поговорити. Я кажу “ні". Я говорю, що працюю, і якщо відійду від комп'ютера і пропущу дзвінки, мене оштрафують або звільнять, і нам нічого буде їсти. Йому не буде на що купити ліки та тестостерон.
Він підходить до мене, вимикає комп'ютер. Торкається мене, чіпає мої ерогенні зони, про які добре знає. І не відчепиться, поки я не відійду і не задовольню його бажання. Після ще одного "ні" може почати бити, і тоді я точно не зможу відпрацювати зміну з хворою головою та ломотою у всьому тілі від синців. Мені простіше перестати говорити "ні".
Для загального блага нашої родини.
3. Валяюсь я якось на підлозі кухні вранці, його рука тримає мене за волосся, а кулак другої з розмаху гатить по ребрах, животі, ногах. Потім він сідає зверху, притискає мої руки всією вагою до підлоги і впивається зубами в м'які місця: плече, руку, щоку. До крові.
І ось я думаю. Може "Досить" та "прошу, відпусти" просто були неправильними словоформами? Потрібно було конкретно "Ні" говорити в цьому випадку, так би спрацювало?
Так, звичайно, у кожній із цих ситуацій (і в десятках інших) я (і десятки інших людей) самі зробили цей вибір. Вибір між поверненням до мудака та ночівлею на вулиці. Вибір між виживанням та неприємним сексом. Вибір між... ну навіть не знаю, який вибір можна зробити, коли тебе вже б'ють. Хіба що піти зняти побої і заявити в поліцію після... а потім отримати за це ще серйозніше, бо повертатися все одно до тієї ж людини.
І всі ті, хто досі ратують за “достатньо просто сказати “ні” і звинувачують жертв, дають насильникам чіткі сигнали - так можна. Мрію про світ, в якому ми не будемо навчати дітей, як захиститися від насильства. І для цього вже зараз треба навчати не вчиняти насильство. | 1 | 0 | Loading... |
06 Режисерка Ірина Цілик повідомила, що на неї і її друзів напали в Києві
За словами Ірини, коли вони збиралися сісти в таксі, до них кинулися троє чоловіків, вони намагалися відтіснити компанію від машини. Чоловіки представилися «людьми Карася». | 284 | 3 | Loading... |
07 #НБС_новини
Карась надзвичайно заїбав. Дуже чекаю, коли доля і закон відсиплють йому і його секті заслужених пиздюлів. У мене з ним теж є історія, можна почитати тут. | 294 | 1 | Loading... |
08 ‼️ Важлива новина, яка спростовує аргументи анти-транс* рухів щодо того, що транс* жінки спортсменки, які вживають фемінізуючу гормональну терапію, мають біологічні переваги перед цис жінками і не мають права з ними змагатися.
Дослідження, профінансоване Міжнародним олімпійським комітетом і видане Британським журналом спортивної медицини дійшло висновку, що транс* атлетки навпаки мають гірші показники за низкою індикаторів, зокрема, таких як сила та витривалість до кардіо навантажень. Щільність кісток транс* жінок не перевищувала цей показник у цис спортсменок. Також їхні показники були гіршими під час оцінювання функцій легенів.
З детальним аналізом дослідження та його результатів можна ознайомитися у статті Forbes: https://www.forbes.com/sites/lindseyedarvin/2024/04/25/transgender-athletes-could-be-at-a-physical-disadvantage-new-research-shows/?sh=644fecc73729 | 290 | 18 | Loading... |
09 На початку тижня я допомагав Джул Сіроус, небінарним військовим медикам, збирати на машину для аеророзвідки. Дуже дякую всім за участь!
Три томи "Коли завмирає серце" і квірний мерч на додачу розіграно!!
Збір-розіграш проводився на всіх моїх платформах, і виграла людинка з Інстаграму. Всім дуже дякую за участь🖤
Подібні розіграші ще будуть 😏 | 415 | 2 | Loading... |
10 У НАС ЗАЛИШИЛОСЯ 43 ДНІ!!!
Петиція з вимогою впровадити вже розроблений механізм протидії сексуальним домаганням та насильству в ЗСУ та припинити безкарність тих, хто чинить насильство в армії досі НЕ набрала необхідних 25000 підписів. А часу стає все менше.
Пропонуємо вам зробити дещо важливе на вихідних. А саме: поширити максимально інформацію про петицію. Аби якомога більше людей дізналися про цю проблему. Аби якомога швидше збільшилася кількість небайдужих.
АБИ НАРЕШТІ ЗАМІСТЬ МОВЧАННЯ ЗАПРАЦЮВАЛА СПРАВЕДЛИВІСТЬ
(активне посилання на петицію №220188 https://petition.president.gov.ua/petition/220188) | 405 | 12 | Loading... |
11 Sunny Bunny завершився, і майже всі нагороди забрали фільми, яких я не бачив 🙂 Тепер треба буде наздоганяти, щоб зрозуміти, чи я згоден з таким рішенням. Я був на фестивалі щодня, і навіть трошки соціалізувався з уже знайомими людьми, приємненько. Сподіваюся, що до наступного сезону мої блоги ще трошки підростуть, і я одразу реєструватимусь на прес-абонемент, не соромлячись.
В будь-якому разі це надзвичайний досвід - щодня протягом тижня гуляти по контрольованому поліцією кварталу, щоб дивитися квір-кіно. В тому числі українське, зняте вже під час повномасштабної війни. Кіно про людей, яких я знаю особисто. Далі буде ще більше такого, бо вже на цьому фестивалі нова майбутня стрічка отримала фінансування.
Вдячний всім, хто дотичні до організації, це було чудово. Надалі продовжуватиму розповідати про все навколо квіра, в тому числі кіно, як і раніше. Також нарешті фанфіки допишу, бо планів багато, а часу не було. Радий, що вас не задовбали щоденні репортажі і ви не втекли 💚
Long live Sunny Bunny 🐰 | 429 | 0 | Loading... |
12 Адекватним мамам у наш час тяжко🤯
Блогерка Катя Маркова чекає на чоловіка з фронту та виховує дитину. Вона підтримує ідеї рівності та навчає сина бути доброю людиною – і розказує про це в соцмережах.
Але це подобається не всім. Декілька днів тому на неї накинулися гомофоби. Розказуємо про це у новому дописі. | 492 | 6 | Loading... |
13 #НБС_кіно #НБС_війна
Колекція українських короткометражних фільмів на Sunny Bunny - хороша. Мені не сподобалась тільки одна стрічка, в якій група людей танцювала в неонових спалахах, якийсь дядько називав їх підарасікамі (любя, очевидно), а потім падав на підлогу. Називалося воно “З любов’ю, Коптєв”, цей дядько був тим самим Коптєвим, а в кінці написали, що він андеграундний артист з Луганську і виступає за ідею “мистецтва заради мистецтва”. Я виступаю проти цієї ідеї, тому - не моє.
Особливо зважаючи на те, що цей фільм поставили одразу після стрічки “Крим” про небінарну військову, а в минулому режисерку і перформерку Антоніну Романову. Цей фільм я знайшов онлайн і приніс його вам, бо таке важливо дивитися. Розповідаючи про свій досвід роз’єднаності з рідним Кримом, про перформанси біля російських посольств, Антоніна каже, що мистецтва поза політикою не буває. І от з цим я повністю згоден. Будь-який акт мистецтва - це висловлювання, позиція, інакше це не мистецтво, а, ну не знаю, розважальний продукт.
Я не роблю перформансів з того моменту, як закінчився мій PostPlayТеатр. Щось планував у Данії, але засцяв, перестав вірити у себе і тепер тільки дивлюся на інших з білою заздрістю. Можливо, я просто не знаю, як говорити про те, що зараз відбувається навколо, або мені страшно робити це одному. Не можу уявити, яке мистецтво створюватимемо ми всі після перемоги… але якщо у нас на то будуть сили і ми доживем, то воно буде прекрасним. | 348 | 3 | Loading... |
14 💜 Тиждень видимості лесбійок продовжується – тримай тематичний контент!
~ Бути лесбійкою в Україні – складно|ГЕЙ-ПРОПАГАНДА
~ Лесбійки у творах митців.
~ Лесбійський прапор – як правильно? Історія та правила використання.
~ Чому фіолетовий лесбійський колір?
~ Стирання лесбійок!
~ «Ми будемо боротися!» – Історія лесбійок, що побралися у Харкові.
~ «Весілля ще буде» – історія дівчат із Кам'янця-Подільського. | 323 | 15 | Loading... |
15 #НБС_кіно
Фільм з потенційним розйобом я сьогодні пропустив через робочі справи, і пішов уже ввечері розслаблятися з документалкою про перший американський тур Lil Nas X “Long Live Montero”. Ця стрічка - саме те, чого від неї очікуєш. Шикарні кадри з концертів, історії про раптовий злет до музичних вершин, пісні і багато красивих людей, як на сцені, так і в глядацьких залах. Чого я не очікував, але отримав - так це дуже відкритого, простого і нервово-справжнього головного героя. Я знав у Наса тільки найбільші гіти, не слухав альбоми повністю (тепер послухаю) і в принципі фанатом не був. Але людина він виявився така, що хочеться стати.
(Можливо, я не в курсі якихось його зашкварів, повідомте, будь ласка, поки я не встиг закохатися).
В стрічці говорять про камін-аути родині, про відчуття єдності і спільноти, про відповідальність перед молодшими поколіннями, про унікальність всіх і кожного_ї. Таке надихає, і хочеться ожити і робити щось своє - от навіть якщо своє на цей момент це писати огляди на десяток фільмів з фестивалю. І пісні хороші, нерідко про секс 😏
Сходіть на другий сеанс завтра о 18:00, щоб підняти собі настрій і не тільки настрій під кінець фестивалю.
І головний інсайт, дуже серйозний: перед важливим виступом обов’язково треба посрать, щоб потім не боятися обісратися від нервів. | 353 | 2 | Loading... |
16 🙋 Привіт! Ми в Trans*Generation прагнемо створити для української транс*спільноти кращий досвід отримання інформації, пов'язаної з трансгендерністю та транс*переходом, транс*специфічних послуг та комунікації між організацією та спільнотою.
👉 І ви допоможете нам,g відповівши на 7 питань у цій анкеті: https://forms.gle/FX8uzWKTz5FqidJU6
⏰ Орієнтовний середній час проходження опитування - 4 хвилини.
Заздалегідь дякуємо! | 322 | 3 | Loading... |
17 👮♀️(Не)розслідування нападів на ЛГБТ+ людей. На основі матеріалу центру «Наш Світ».
У 2017 році на Україну була подана скарга в ЄСПЛ через через неналежне розслідування київською поліцією двох гомофобних нападів – справа «Karter v. Ukraine», яку країна програла ❗️
🧐 Чи змінилося щось у процедурі за ці 7 років? (Спойлер: ні)
Як доказ відсутності розслідувань можна взяти останні 4 напади – один у Запоріжжі та три у Києві. Перший стався минулого року – наступники сумнозвісного Тесака побили гея на підставному побаченні 🤬
🗂 Як результат – ст. 125 ККУ «Легкі тілесні ушкодження». Гомофобний мотив нападу враховано не було і майже ніяких слідчих дій не проводилося. Після скарги прокуратура доручила поліції провести певні дії, але ймовірність розкриття злочину через 8 місяців майже = 0.
В усіх інших справах також не враховували ненависницький гомофобний мотив. З початку 2024 року «Наш Світ» зафіксували 13 подібних інцидентів📈
Що можна зробити, щоб подолати цю ганебну для України ситуацію? Читай тут. | 323 | 4 | Loading... |
18 #НБС_кіно
Здається, єдина стрічка з документальної програми Sunny Bunny, яка мені вписалася в розклад - це Trans Runaways української режисерки Жа Бабаєвої. І я не пожалкував, що обрав саме її. В першу чергу, оскільки я сам був транс-втікачем певний час, було цікаво глянути на історії інших, ще і в довбаному Берліні, з яким у мене дивні стосунки. Крім того, якщо у мене є сили дивитися фільми про нашу війну, я це обов’язково роблю, бо є не завжди. Людей у залі було небагато, і я запрошую вас на “Транс-втікачів” на другому сеансі, сьогодні (у середу) о 16:00.
Героїню і героя фільму я трошки знаю по активістським івентам. Ганна працювала в “Когорті”, а Кирило колись десь з’являвся, знайоме обличчя. Жа починала знімати документалку про українських транслюдей ще до початку повномасштабної, але врешті решт фільм про транс-ідентичність перетворився на фільм про війну, біженство і ідентичність українську. Хоча, звісно, тема трансгендерності там досі є в самому центрі, від обговорення впливу війни на процес транспереходу в Україні до демонстрації тестостеронової ін’єкції і урочистого підняття транспрапорів на якійсь берлінській адмінбудівлі.
Сцена з цими транспрапорами і в цілому спілкування Ганни з німецькими можновладцями мене розірвала найбільше своєю абсурдністю. Я теж був у таких ситуаціях, коли перебував у статусі трансгендерного біженця з України. Оці картинки, коли тебе садять перед серйозними людьми в костюмах, і вони починають розпитувати:
а шо у вас там, можна і трансгендерний перехід зробити? Серйозно?!
а де ваші батьки, чи вони вас прийняли?
а що ви думаєте про роль жінки і квір-людини в маскулінно-патріархальному наративі війни? (я це запитання блять ніколи в житті не забуду, шоб та австрійська журналістка була здорова)
і ти сидиш каменем, думаючи про всіх вбитих у рідному місті за вчорашній день, і намагаєшся не втратити обличчя. А потім тобі дарують керамічний символ Берліна чи ще якусь діч, на згадку про цю надзвичайну подію у твоєму сумному житті біженця. Хоча… чому сумному, тепер же ти в найкращому, найвільнішому місті світу!
Вибачте, флешбеки.
Одним словом, це хороше правдиве кіно про людей, які досі рідко з’являються на документальних екранах. Я до повномасштабки брав участь у двох подібних проектах, і обидва вони не були завершені через війну. Жа свій фільм доробила, і це потужно.
Говорити про “Транс-втікачів” можна багато, особливо якщо ви мали схожий досвід. Якщо не мали, то вас точно торкнеться інша тематична лінія - російська мова, культура, грьобаний пацифізм і внєпалітікі. На жаль, таких у моїй спільноті вистачає, і війна це яскраво продемонструвала. Зважайте на trigger warning (росіяни) і підтримайте українське документальне. | 342 | 3 | Loading... |
19 #НБС_кіно
Так, я не засну, поки не напишу про всі фільми, вибачте 🙂
Ще мені сьогодні трапилася португальська абсурдна… трагікомедія? (напевно)
“Ми в етері” (Estamos No Ar) зацікавив саме тим, що ні за описом, ні за трейлером не було зрозуміло, шо там взагалі відбувається. Після перегляду ситуація не дуже змінилася, але мені сподобалось, бо я таке люблю. Якщо від, наприклад, фільмів Девіда Лінча ви не кричите в темряву від когнітівного дисонансу, то цей теж зайде.
Тут нам показують картинки з життя родини, яка дуже в тому житті заплуталась. Це, напевно, все, що я можу сказати - цей фільм краще сприймається як перформативний експірієнс, ніж як щось сюжетне. Дуже красивий, естетичний, місцями смішний і, не побоюся цього слова, по-хорошому всратий.
За квірну частину відповідає молодик Вітор, який ночами перевдягається в чужу поліцейську форму, щоб вдовольнити кінк свого коханця, а днями сидить у глядацькій залі студії божевільного телешоу і аплодує ведучій на милицях.
Отаке кіно, да. Мені сподобалось, досі посміхаюся як дурачок.
Другий сеанс у вівторок о 13:30. Сходіть, якщо вам треба трошки єбанци 💖 | 349 | 4 | Loading... |
20 #НБС_кіно
Сьогодні кіно-доля на Sunny Bunny мене пожаліла і я потрапив на два фільми без розриву і перелому. Вони були хороші, і на одному я навіть трошки поплакав, але то були хороші сльози - проняло, але не до смерті.
З нього і почнемо.
“Перехід” (“Crossing”) - це кіно з Сакартвело і Туреччини, зняте за скандинавської підтримки, тепле і ніжне роуд-муві про помилки, пошуки і каяття. Можливо, якби моєю останньою міжнародною поїзкою не була подорож в Тбілісі, я б так не зігрівся. Тут треба питати у вас, якщо подивитесь. Але мені надзвичайно подобається цей вайб, і я здивований, що якось пропустив “А потім ми танцювали”, інший квір-фільм режисера Левана Акіна.
У “Переході” сувора літня жінка Лія, вчителька історії на пенсії, перетинає кордон між Сакартвело і Туреччиною, щоб знайти у Стамбулі свою племінницю і повернути додому. Племінниця Текла - трансгендерна дівчина, і не факт, що вона захоче повернутися до маленького Батумі, до родини, яка її не приймала. Однак з родини залишилася тільки Лія, бо мама Текли померла - і, власне, повернення дочки є її передсмертним проханням.
Разом із Лією до великого міста прямує раптовий знайомий, брат її колишнього учня. Хлопець бажає кращого життя, а ще щиро прагне допомогти і робить це так, як може. Дорогою вони зустрічають інших людей, інші історії, всі дуже живі і справжні, - і щось знаходять, але не обов’язково те, що шукали.
Ще один сеанс буде у вівторок (завтра) о 15:30. Сходіть, якщо вам треба полікувати серце після того, що я вам уже порадив.
__________________________
А також нагадую про збір-розіграш, де можна виграти собі трошки Heartstopper і квірний мерч. Ми майже зібрали на машину для аеророзвідки, тому треба зовсім трошки піднажать. Дякую вам 💖 | 375 | 3 | Loading... |
21 #НБС_кіно
В якийсь із днів Sunny Bunny я оберу собі фільм(и), що не будуть переповідати найболісніші моменти мого життя. Але сьогодні цей день поки що не настав. Опис "Світло світло світло" (Valoa Valoa Valoa) зачарував мене шкільною літньою любов’ю, а виявилося, що воно знову про втрату. Буквально про таку, що була у мене - і далі буде прямий спойлер до фільму, бо інакше ніяк. Втім, мені десь у першій третині вже було зрозуміло, чим все закінчиться, тому подальше читання - на ваш розсуд.
Багато хто з вас уже знає цю історію. Коли мені було 17, моя подруга і однокласниця Леля Самохвалова пропала без вісті, а за декілька тижнів була знайдена мертвою в канаві, дуже далеко від того місця, де її бачили востаннє. Я досі не знаю, що з нею сталося, і навіть не впевнений, що знайшли саме її тіло. Обставини зникнення були загадковими, опізнання і похорон також. Я можу про це написати окремий пост, і коли ви почуєте всі деталі, навряд чи повірите, бо ця історія правда схожа на містичний або кримінальний серіал.
Втім, у фільмі, який я дивився сьогодні, нічого такого немає. Там є надто знайомі мені емоції і думки, що іноді досі спливають з брудних глибин пам’яті.
Я міг її врятувати.
Я міг не допустити цього, міг бути її опорою і піклуватися про неї так, як вона цього заслуговувала.
Я міг не відвернутися від неї в певні моменти.
Я міг частіше говорити, що люблю її, я міг раніше зрозуміти, що насправді любив її інакше, ніж люблять подруг.
Десь за півроку після її смерті я познайомився з людиною, яка потім забрала 12 років мого життя. Я звернув на ту людину увагу тому, що вона зовнішньо нагадувала мені Лелю, і моя нерозтрачена любов до мертвої дівчинки затягнула мене в пастку.
У “Світло світло світло” я почув те, чого тоді мені не сказав ніхто. Мати вже дорослої головної героїні говорить їй про її мертву кохану: “Ти була просто дитиною. Ти б не змогла її врятувати”.
Я був просто дитиною, але моя провина досі зі мною.
Якщо вам зараз є кому сказати, що ви їх любите, зробіть це. В теперішні часи, коли будь-яка секунда може бути останньою, варто говорити про це частіше.
І якщо вам хочеться відчути щось подібне або повернутися до свого, сходіть завтра на другий сеанс.
P.S. Іноді мені аж соромно, що у мене було настільки цікаве життя. Вибачте, я не спеціально :) | 425 | 3 | Loading... |
22 УВАГА!! Збір-розіграш 🏳️🌈
Від вас: донат від 200 грн на авто для "Рубак", репост, якщо маєте свій канал, і скрін донату в коментарі. Якщо не маєте каналу, можна взяти участь у твітері або інстаграмі 💖
Від мене: 3 томи "Коли завмирає серце" від видавництва «Видавництво», раритетна торба з Маршу рівності 2019, квірні піни, браслети і стікери (сюрпризні).
Збір організовує бойовий медик Джул Сіроус, звіти будуть на їх сторінці. Можна задонатити і просто так!
Ця торба побувала зі мною в Швеції, на Мальті і в США і досі як нова 🙂 якість + історія, вам це треба!
А на сюрпризних стікерах буде не тільки квір, але ще трохи Дюни і Зоряних воєн 😏 | 621 | 9 | Loading... |
23 🏳️🌈 Новий випуск ГЕЙ-НОВИН вже на каналі!
Про Джокера, сіамських близнюків, гомофобний напад і багато чого іншого дивись за посиланням: https://youtu.be/3pKqNzQFQHU
👕 Ми змінили умови розіграшу футболки: знімай в сториз Інстаграм як ти дивишся ГЕЙ-НОВИНИ та відмічай @gender.zed – результати вже 28 квітня!
Хочеш більше якісного українського квір-контенту? Підтримай наш канал спонсорством – всього від 35₴/міс. Або донатом на монобанку!💸 | 418 | 2 | Loading... |
24 #НБС_кіно
Якщо ви тільки шо на Подолі бачили людину, яка ледь дихає, іноді промовляє ЙОБАНИЙ СУКА БЛЯТЬ ПИЗДЕЦЬ, а потім підспівує Before The Party Is Over - це був я. Фінальний фільм дня, All Of Us Strangers, розмазав мене і поламав на крихітні скляні голки. Люди поруч не зрозуміли, і я їм надзвичайно заздрю. Це круто, не розуміти історії про втрату і самотність. Я ж майже весь фільм не дихав, а десь на середині стало ще і боляче. Як казав Адам, персонаж Ендрю Скотта, в грудях зав’язався вузол… точніше, той вузол, що був там завжди, став більш відчутним. Я намагаюся розплутати його з терапевтками час від часу, але наросло забагато втрат. Найсмішніше те, що у моєму випадку більшість втрачених ще живі, але з цим все одно нічого не можна зробити.
Окрім болю, є і трохи світла. Як мені здалося, цей фільм навчає робити кроки вперед, навіть якщо надзвичайно страшно, навіть якщо втома від втрат сильніша за бажання жити. Хоч я і не відпустив нікого зі своїх мертвих, а з деякими живими ніколи не говоритиму знов, останній рік я намагаюся хоча б відпустити свій страх. Бо життя все одно живеться, навіть якщо я в ньому закриваюся в неприбраній кімнаті і кричу у внутрішню порожнечу. Я роблю щось, щоб торкатися того життя, любити когось, слухати когось, ходити кудись, і тоді в безодню проривається світло.
Як бачите, нормального відгуку на це у мене не вийшло, бо тупо не могло. Так само я не міг спокійно рецензувати “Піклування про немертвих”, бо в цих двох творах багато схожих моментів. Давно вже помітив, що найсильніші розйоби я знаходжу або в скандинавських країнах, або в Японії (“Ми всі - незнайомці” є екранізацією роману Таічі Ямада).
Тим більше, якщо хоч трошки говорити про фільм, а не про враження від нього, можна заспойлерити все в двох фразах. Якщо подивитесь (на Sunny Bunny буде ще один сеанс, і на стрімінгах фільм вже наче як є), цікаво, як вам - якщо ви втрачали близьких людей, і якщо ні. | 479 | 3 | Loading... |
25 #НБС_кіно
Здається, єдине кіно зі східноєвропейських, що вписалося в мій графік, це Liuben. І я не пожалів, хоча багато в чому воно нагадує декілька відомих гей-стрічок про кохання з національною і класовою різницею. Але для мене це перший такий фільм з близької культури, де навіть алфавіт як у нас 😊
Юний Віктор приїжджає до рідного болгарського села на похорон діда. Він живе в Іспанії з бойфрендом, а вдома не був більше десяти років, бо там - нормальна Європа, з прайдами і свободою. Тут же корумпована поліція, ромські поселення, комп'ютерний клуб і згадки про російський автопром. Віктор згадує діда, якого сильно любив, не може порозумітися з батьком, а ще зустрічає рома Любена, якого в селі ненавидять. Як і всіх ромів.
Далі буде повільне пізнання, романтика, підозри, перепони і все, що можна уявити в контексті забороненої любові в сільській місцевості.
Цікаво, коли в Україні з'явиться своє кіно з таким сюжетом.
"Любена" можна побачити ще завтра, о 12:30. Готуйтеся плакати. | 407 | 3 | Loading... |
26 #НБС_кіно
Сьогодні прям з першого сеансу на Sunny Bunny починаємо плакати.
Американсько-канадська стрічка Soft (з перекладом "Слабак" я не згоден) розповідає про трьох квірних підлітків, які досліджують життя під час канікул. Від Джуліана відмовилась мати, Тоні шукає свою фемінність, Отіс щоразу спішить додому до суворого, але люблячого батька. Вони люблять одне одного, іноді сваряться, але потім все одно знаходять спільні пригоди. Їхня реальність крутиться навколо гліттера, райдужних прапорів і клуба, де працює трансжінка Дон, названа мама Джуліана. Але в одну ніч все змінюється...
Подальші деталі будуть спойлерними, а у стрічки є ще один сеанс у понеділок, 18:30. Якщо ви любите щемливе кіно про дитинство і юність, якщо ви не були квірним підлітком і цікавитесь як воно, тим більше - якщо були, то цей фільм для вас. Після перегляду в мені багато ностальгії за неіснуючим минулим, страху і ніжності. Вам сподобається. | 420 | 5 | Loading... |
27 #НБС_новини
Чи буде в Україні колись прийнятий Закон про заборону "пропаганди гомосексуалізму і трансгендеризму", який ледь не щороку пропонує депутат Геогій Мазурашу і якого так хочуть праворадикальчики? Закон, який росія потихеньку пропихує в Сакартвело і Казахстані прямо зараз?
Ніт. Міністерство юстиції нещодавно оприлюднило листа (на скрінах) з детальним описом того, що вони думають про таку ініціативу. Детальний розбір документу можете почитати у Святослава Шеремета на фейсбуці, а тут давайте поаплодуємо Міністерству за здорову позицію.
Бо задовбали ці борці з гомосексуалізмом не менше русні. | 708 | 12 | Loading... |
#НБС_abuse
Коли я починаю десь говорити про досвід аб’юзу, найчастіше питають про так звані “червоні прапорці”. Як зрозуміти, що ви в біді, коли все тільки починається? І хоч я вже писав про те, як бачу їх сам, хочу додатково процитувати нейропсихолога Андрія Васіна. У цієї людини я навчився ледь не всьому, що знаю про аб’юз із наукового боку, і десь по гештегу є наш із ним спільний подкаст. Далі трошки адаптований мною текст Андрія про ознаки аб’юзивних стосунків.
У здорових, динамічних стосунках люди роблять поступки та йдуть на компроміси, все більше відкриваються одне одному, визнають свої недосконалості і цим роблять себе вразливими. Так би мовити, знімають броню поряд із партнер_кою. Це вимагає довіри, але саме це в результаті і робить людину "рідною", створює затишок та безпеку. Те саме "домашнє вогнище", до якого хочеться повернутися і біля якого ми відпочиваємо від проблем зовнішнього світу.
Однак така поведінка небезпечна поряд із токсичною людиною. Аб'юзер_ка ніколи не поставить себе в уразливе становище. Навіть визнання слабкості (фізичної через хворобу, фінансової тощо) служить лише виправданням для їхньої поведінки і примусу жертви піклуватися і віддавати. А згадка про цю слабкість миттєво перекручується в звинувачення самої жертви: "Ти ж знаєш, мені боляче про це говорити! Невже не можна хоча б за вечерею не нагадувати??!"
Аб’юзер_ка завжди скористається вразливістю своєї жертви, щоб отримати щось або ще більше посилити контроль, самоствердитись за чужий рахунок. Це призводить до того, що замість безпеки та розслаблення у токсичного вогнища навпаки доводиться носити ще більше броні.
Ми далеко не завжди (майже ніколи) можемо розпізнати у партнер_ці аб'юзер_ку. Але ми можемо помітити токсичність; те, що ми не відчуваємо себе у безпеці. Ми можемо помітити, що не здатні передбачити поведінку партнер_ки - коли ми будемо обласкані, а коли і за що саме покарані. Ми можемо помітити, що навіть відчуваючи наближення сварки, не можемо їй запобігти. Ми можемо помітити, що ніби ходимо мінним полем, вибираючи з варіантів дій/відповідей правильний, і боїмося оступитися. Ми можемо помітити, що досвід минулих сварок не працює у запобіганні новим, що ми можемо бути покарані за те, що нам говорили робити минулого разу, або що нашому партнеру дозволено робити те, що нам заборонено.
Ми можемо не помітити, що наш_а партнер_ка аб’юзер_ка, але ми помітимо свій власний страх. В токсичних стосунках ми боїмося втратити, боїмося за наш_у партнер_ку або навіть просто боїмося цю людину. Причому партнер_ка не робить нічого, щоб страх розвіяти, а навпаки підтримує його.
У здорових стосунках немає місця страху.
❤ 10🤝 1
Repost from Гендер в деталях
Photo unavailableShow in Telegram
Бар «Поза зоною» закрили.
У коментарі виданню «Накипіло» представники бару повідомили, що команда закладу займається ребрендінгом. Про це також написало харківське онлайн-медіа «Люк», журналіст якого дзвонив по контактному номеру «Поза зоною». На що отримав відповідь: «Коли відкриємось, тоді і відкриємось, вас це турбувати не повинно».
Нагадаємо, що сталося: харківський бар спричинив хвилю суспільного обурення через назви коктейлів на кшталт «мрія педофіла», «зґвалтований», «інцест», та інші.
На критику працівники бару зловтішалися, дякували за піар та хамили в коментарях.
Можливо, через реакцію суспільства і агенток змін, заклад все ж таки переглянув свої погляди?
Нагадуємо, що також було відкрите провадження.
Слідкуємо за розвитком подій і сподіваємося, що подібних випадків з порушенням прав людини та зловтішання з цього буде ставати дедалі менше.
Які ваші ставки?
🔥 бар змінив своє ставлення і розкаявся
🥲 відчуваєте, що може поновити роботу з ще більш недоречними меседжами
😢 52🔥 7⚡ 3👏 3❤ 2❤🔥 1
#НБС_abuse #НБС_кіно
Продовжуючи тему кіно, спитаю, чи ви вже дивилися Baby Reindeer? Якщо ні, то треба, бо якщо ви читаєте цей канал, то вам таке буде цікаво. У цьому шоу є ледь не всі теми, про які ми тут говоримо, але мене в першу чергу схвилювала лінія аб’юзу. Герой звинувачує себе в тому, що з ним сталося, а ще час від часу говорить “ні” своїм агресор_кам. Але це не допомагає.
Зараз в тіктоках крутиться тренд про чоловіків і ведмедів - “з ким би ви обрали залишитися наодинці в лісі?” Жінки обирають ведмедів, а чоловіки, звісно ж, обурюються - і кажуть, що людині можна сказати “ні”, а тварині не можна. І от якраз я згадав про те, як неодноразово говорив “ні” своєму аб’юзеру. Але це не допомагало.
Моя людина не була цисчоловіком, але на таке здатні, на жаль, всі Homo Sapiens.
1.
Сиджу я якось на вокзалі в сльозах після побиття, в руках у мене сумка з речами та кіт у переносці. Грошей у мене немає, тому що всі гроші я віддаю партнеру. Дзвоню своїй тітці рідній, яка нібито сім'я і все таке. А вона каже: "Немає у мене місця для тебе, і тим більше для кота, у мене свої коти та собака, вибач, племяш, не вийде".
Батькам я не телефоную, бо нещодавно батьки замикали мене вдома за те, що я лесбійка, і я поки що не можу їм довіритися. А друзів у мене немає, бо... ну, мабуть, я мудак і сам посварився зі своїми друзями і нових не нажив. У 20 років, ай-ай-ай.
Локі дзвонить мені знову і знову, і я відповідаю зрештою, і спочатку говорю "ні, я не повернуся". А потім слухаю. Слухаю вмовляння, образи, погрози. Потім його сльози і слова про те, що без мене він не виживе. Або навіть накладе на себе руки.
"Хіба ти хочеш цього?" "Ти що, зовсім мене не любиш?"
("Куди ти підеш, шматок гівна, кому ти ще, крім мене, потрібен?")
І я сиджу на вокзалі зі своїм "ні", без грошей, поряд з безхатьками і дворовими собаками, на яких волає мій кіт з переноски, і поступово, одночасно з заходом сонця, моє "ні" згасає і перетворюється на "так".
2.
Сиджу я якось працюю вночі, заробляю гроші, які годують та одягають нас обох. А йому хочеться сексу. Або поговорити. Я кажу “ні". Я говорю, що працюю, і якщо відійду від комп'ютера і пропущу дзвінки, мене оштрафують або звільнять, і нам нічого буде їсти. Йому не буде на що купити ліки та тестостерон.
Він підходить до мене, вимикає комп'ютер. Торкається мене, чіпає мої ерогенні зони, про які добре знає. І не відчепиться, поки я не відійду і не задовольню його бажання. Після ще одного "ні" може почати бити, і тоді я точно не зможу відпрацювати зміну з хворою головою та ломотою у всьому тілі від синців. Мені простіше перестати говорити "ні".
Для загального блага нашої родини.
3.
Валяюсь я якось на підлозі кухні вранці, його рука тримає мене за волосся, а кулак другої з розмаху гатить по ребрах, животі, ногах. Потім він сідає зверху, притискає мої руки всією вагою до підлоги і впивається зубами в м'які місця: плече, руку, щоку. До крові.
І ось я думаю. Може "Досить" та "прошу, відпусти" просто були неправильними словоформами? Потрібно було конкретно "Ні" говорити в цьому випадку, так би спрацювало?
Так, звичайно, у кожній із цих ситуацій (і в десятках інших) я (і десятки інших людей) самі зробили цей вибір. Вибір між поверненням до мудака та ночівлею на вулиці. Вибір між виживанням та неприємним сексом. Вибір між... ну навіть не знаю, який вибір можна зробити, коли вже б'ють. Хіба що вибір піти зняти побої і заявити в поліцію... а потім отримати за це ще серйозніше, бо повертатися тобі більше нікуди.
І всі ті, хто досі ратують за “достатньо просто сказати “ні” і звинувачують жертв, дають насильникам чіткі сигнали - так можна.
Мрію про світ, в якому ми не будемо навчати дітей, як захиститися від насильства. І для цього вже зараз треба навчати не вчиняти насильство.
❤ 26💔 6😭 4😱 3❤🔥 1⚡ 1
#НБС_abuse #НБС_кіно
Продовжуючи тему кіно, спитаю, чи ви вже дивилися Baby Reindeer? Якщо ні, то треба, бо якщо ви читаєте цей канал, то вам таке буде цікаво. У цьому шоу є ледь не всі теми, про які ми тут говоримо, але мене в першу чергу схвилювала лінія аб’юзу. Герой звинувачує себе в тому, що з ним сталося, а ще час від часу говорить “ні” своїм агресор_кам. Але це не допомагає.
Зараз в тіктоках крутиться тренд про чоловіків і ведмедів - “з ким би ви обрали залишитися наодинці в лісі?” Жінки обирають ведмедів, а чоловіки, звісно ж, обурюються - і кажуть, що людині можна сказати “ні”, а тварині не можна. І от якраз я згадав про те, як неодноразово говорив “ні” своєму аб’юзеру. Але це не допомагало.
Моя людина не була цисчоловіком, але на таке здатні, на жаль, всі Homo Sapiens.
1.
Сиджу я якось на вокзалі в сльозах після побиття, в руках у мене сумка з речами та кіт у переносці. Грошей у мене немає, тому що всі гроші я віддаю партнеру. Дзвоню своїй тітці рідній, яка нібито сім'я і все таке. А вона каже: "Немає у мене місця для тебе, і тим більше для кота, у мене свої коти та собака, вибач, племяш, не вийде".
Батькам я не телефоную, бо нещодавно батьки замикали мене вдома за те, що я лесбійка, і я поки що не можу їм довіритися. А друзів у мене немає, бо... ну, мабуть, я мудак і сам посварився зі своїми друзями і нових не нажив. У 20 років, ай-ай-ай.
Локі дзвонить мені знову і знову, і я відповідаю зрештою, і спочатку говорю "ні, я не повернуся". А потім слухаю. Слухаю вмовляння, образи, погрози. Потім його сльози і слова про те, що без мене він не виживе. Або навіть накладе на себе руки.
"Хіба ти хочеш цього?" "Ти що, зовсім мене не любиш?"
("Куди ти підеш, шматок гівна, кому ти ще, крім мене, потрібен?")
І я сиджу на вокзалі зі своїм "ні", без грошей, поряд з безхатьками і дворовими собаками, на яких волає мій кіт з переноски, і поступово, одночасно з заходом сонця, моє "ні" згасає і перетворюється на "так".
2. Сиджу я якось працюю вночі, заробляю гроші, які годують та одягають нас обох. А йому хочеться сексу. Або поговорити. Я кажу “ні". Я говорю, що працюю, і якщо відійду від комп'ютера і пропущу дзвінки, мене оштрафують або звільнять, і нам нічого буде їсти. Йому не буде на що купити ліки та тестостерон.
Він підходить до мене, вимикає комп'ютер. Торкається мене, чіпає мої ерогенні зони, про які добре знає. І не відчепиться, поки я не відійду і не задовольню його бажання. Після ще одного "ні" може почати бити, і тоді я точно не зможу відпрацювати зміну з хворою головою та ломотою у всьому тілі від синців. Мені простіше перестати говорити "ні".
Для загального блага нашої родини.
3. Валяюсь я якось на підлозі кухні вранці, його рука тримає мене за волосся, а кулак другої з розмаху гатить по ребрах, животі, ногах. Потім він сідає зверху, притискає мої руки всією вагою до підлоги і впивається зубами в м'які місця: плече, руку, щоку. До крові.
І ось я думаю. Може "Досить" та "прошу, відпусти" просто були неправильними словоформами? Потрібно було конкретно "Ні" говорити в цьому випадку, так би спрацювало?
Так, звичайно, у кожній із цих ситуацій (і в десятках інших) я (і десятки інших людей) самі зробили цей вибір. Вибір між поверненням до мудака та ночівлею на вулиці. Вибір між виживанням та неприємним сексом. Вибір між... ну навіть не знаю, який вибір можна зробити, коли тебе вже б'ють. Хіба що піти зняти побої і заявити в поліцію після... а потім отримати за це ще серйозніше, бо повертатися все одно до тієї ж людини.
І всі ті, хто досі ратують за “достатньо просто сказати “ні” і звинувачують жертв, дають насильникам чіткі сигнали - так можна. Мрію про світ, в якому ми не будемо навчати дітей, як захиститися від насильства. І для цього вже зараз треба навчати не вчиняти насильство.
Repost from Wonderzine Україна
Photo unavailableShow in Telegram
Режисерка Ірина Цілик повідомила, що на неї і її друзів напали в Києві
За словами Ірини, коли вони збиралися сісти в таксі, до них кинулися троє чоловіків, вони намагалися відтіснити компанію від машини. Чоловіки представилися «людьми Карася».
🤬 47🤯 2
#НБС_новини
Карась надзвичайно заїбав. Дуже чекаю, коли доля і закон відсиплють йому і його секті заслужених пиздюлів. У мене з ним теж є історія, можна почитати тут.
Nonbinary shelter 🏳️⚧️
❤ 21🤝 4👍 2
Repost from TRANS*GENERATION✨
‼️ Важлива новина, яка спростовує аргументи анти-транс* рухів щодо того, що транс* жінки спортсменки, які вживають фемінізуючу гормональну терапію, мають біологічні переваги перед цис жінками і не мають права з ними змагатися.
Дослідження, профінансоване Міжнародним олімпійським комітетом і видане Британським журналом спортивної медицини дійшло висновку, що транс* атлетки навпаки мають гірші показники за низкою індикаторів, зокрема, таких як сила та витривалість до кардіо навантажень. Щільність кісток транс* жінок не перевищувала цей показник у цис спортсменок. Також їхні показники були гіршими під час оцінювання функцій легенів.
З детальним аналізом дослідження та його результатів можна ознайомитися у статті Forbes: https://www.forbes.com/sites/lindseyedarvin/2024/04/25/transgender-athletes-could-be-at-a-physical-disadvantage-new-research-shows/?sh=644fecc73729
❤ 39❤🔥 8⚡ 2👍 2
На початку тижня я допомагав Джул Сіроус, небінарним військовим медикам, збирати на машину для аеророзвідки. Дуже дякую всім за участь!
Три томи "Коли завмирає серце" і квірний мерч на додачу розіграно!!
Збір-розіграш проводився на всіх моїх платформах, і виграла людинка з Інстаграму. Всім дуже дякую за участь🖤
Подібні розіграші ще будуть 😏
❤ 31⚡ 4👍 2🥰 2❤🔥 1🔥 1
Repost from Гендер в деталях
Photo unavailableShow in Telegram
У НАС ЗАЛИШИЛОСЯ 43 ДНІ!!!
Петиція з вимогою впровадити вже розроблений механізм протидії сексуальним домаганням та насильству в ЗСУ та припинити безкарність тих, хто чинить насильство в армії досі НЕ набрала необхідних 25000 підписів. А часу стає все менше.
Пропонуємо вам зробити дещо важливе на вихідних. А саме: поширити максимально інформацію про петицію. Аби якомога більше людей дізналися про цю проблему. Аби якомога швидше збільшилася кількість небайдужих.
АБИ НАРЕШТІ ЗАМІСТЬ МОВЧАННЯ ЗАПРАЦЮВАЛА СПРАВЕДЛИВІСТЬ
(активне посилання на петицію №220188 https://petition.president.gov.ua/petition/220188)
❤ 26🙏 5