Блог юриста

Коли невиконання зобов’язань може кваліфікуватися як шахрайство Отримання майна з умовою виконання будь-якого зобов’язання може бути кваліфіковане як шахрайство, якщо встановлено, що винна особа вже в момент заволодіння цим майном мала на меті його привласнити, а зобов’язання – не виконувати. Такого висновку дійшов Касаційний кримінальний суд, залишаючи без змін ухвалу апеляційного суду у справі №295/17062/15-к. У цій справі особа обвинувачувалася в тому, що, не маючи наміру організовувати виступ музичного гурту, повідомила іншим особам про здійснення такої організації та продала квитки на концерт, а отриманими грошима заволоділа, розпорядившись ними на власний розсуд. Місцевий суд визнав винуватим і засудив обвинуваченого за чч.1 та 2 ст.190 КК. Апеляційний суд погодився з місцевим судом у частині доведеності вини та правильності кваліфікації дій обвинуваченого. У касаційній скарзі сторона захисту стверджувала, що кваліфікація дій підзахисного за чч.1 та 2 ст.190 КК є передчасною, оскільки він не мав умислу на вчинення шахрайських дій, а між ним і потерпілими виникли цивільно-правові відносини. Своєю чергою, ККС вказав, що розмежування кримінально караного злочину від цивільно-правової угоди необхідно здійснювати не за тим, як оформлені укладені між сторонами договори, а за тим, що стало результатом цієї договірної діяльності. Якщо одна сторона, беручи на себе зобов’язання, не має реальних можливостей і бажання їх виконувати, то йдеться про шахрайство. Цивільно-правові відносини, за допомогою яких суб’єкт прагне завуалювати свій злочинний умисел, за наявності підстав не повинні бути перешкодою для оцінки скоєного як злочину, передбаченого ст.190 КК. ККС констатував, що, особа, не маючи на меті організовувати виступу музичної групи, запропонувала потерпілим придбати квитки на концерт. Вони ж, будучи помилково впевнені в правильності та добросовісності дій особи, передали їй кошти. Таким чином, особа шляхом обману заволоділа чужим майном, яким потім розпорядилася на власний розсуд. Саме собою існування між обвинуваченим і потерпілим певних цивільно-правових чи інших подібних правовідносин, які були закріплені в певному правочині, не виключає можливості кваліфікації діяння особи як шахрайства за наявності всіх необхідних елементів складу цього злочину. В окремих випадках такі відносини цілком можуть бути частиною реалізації умислу особи на заволодіння чужим майном шляхом обману чи зловживання довірою. Блог юриста

⚡️Невимовно велика, можна сказати значна, або навіть в особливо великих розмірах кількість юридичних вакансій чекає, доки ви нарешті підпишетеся на Службу розшуку юристів -- безкоштовний сервіс, який зробила тусовка мертвих юристів. Це найбільший український юридичний джобборд, на секундочку. Ну окей, може не найбільший за абсолютною кількістю, але точняк найбільший за турботою, яку адміни вкладають у відбір вакансій від компаній, про які не соромно буде розповісти мамі. Прямо зараз там шукають юристів Baker McKenzie, Uklon, BetterMe, Eterna Law, Vasil Kisil & Partners та ще близько сотні контор. Зацінити -- https://t.me/DLS_career

Чи повинен адвокат сплачувати ЄСВ за відсутності доходів Особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема, адвокатську, зобов’язана сплачувати ЄСВ не нижче мінімального розміру незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. На цьому наголосив Касаційний адміністративний суд, залишаючи в силі рішення судів попередніх інстанцій у справі №480/4744/18. У цій справі позивач звернулась до суду із позовом до Головного управління ДФС у Сумській області, в якому просила визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки), визнання протиправним покладення на неї обов’язків щодо сплати єдиного соціального внеску як самозайнятої особи. Свої вимоги мотивувала тим, що вона працює на посаді начальника юридичного відділу ТОВ «Сумська паляниця» і одночасно має право на зайняття адвокатською діяльністю, перебуває на обліку в органах доходів і зборів як платник єдиного внеску, проте адвокатською діяльністю, як самозайнята особа, не займається і доходу не отримує. Суди першої та апеляційної інстанцій позов задовольнили частково. Своєю чергою, КАС указав, що з аналізу норм закону «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» вбачається, що платниками єдиного соціального внеску є самозайняті особи, зокрема, адвокати, які здійснюють адвокатську діяльність, як незалежну професійну діяльність. Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, адвокатської діяльності, як незалежної професійної діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування єдиного соціального внеску. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір єдиного соціального внеску не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування єдиного соціального внеску у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов’язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної зарплати. Метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов’язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов’язкового державного соціального страхування. Таким чином, КАС констатував, що особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема, адвокатську, вважається самозайнятою і зобов’язана сплачувати ЄСВ не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем у розмірі не меншому за мінімальний. Блог юриста

Повагу до суду виховуватимуть невідворотністю приводів До тривалого перебування справ на розгляді місцевих загальних судів призводить неявка учасників кримінального провадження, що є одним із проявів неповаги до суду. Аби і судам допомогти зі строками, і громадян навчити поважати судові рішення, велика група нардепів зареєструвала проект «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо забезпечення поваги до суду та оперативності розгляду кримінального провадження судом» (№11387). Як свідчить його назва, народні обранці стурбовані низьким рівне виконання ухвал про привід учасників кримінального процесу. Так, згідно зі звітом місцевих загальних судів, у 2023 році ними постановлено 12658 ухвал про привід обвинуваченого, з яких 7108 (56%) залишилися невиконаними. Так само не виконані й більше половини ухвал про привід свідка (1553 із 3050). Як один із способів подолати таку тенденцію, нардепи пропонують запровадити адміністративну відповідальність за невжиття заходів щодо ухвали суду про привід (ст.185⁶⁻¹ КпАП). Вона встановлюватиме штрафи для посадових осіб або виконавців, на яких буде покладено такий обов’язок, за не виконання ухвалм суду про здійснення приводу, а так само за повернення цієї ухвали без письмового пояснення причин її невиконання. За кожну невиконану ухвалу може стягуватися штраф у розмірі від 100 до 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 1700 до 3400 грн.). Також збільшиться до таких самих меж розмір штрафів за прояв неповаги до суду (ст.185³ КпАП), що виражається, зокрема, у злісному ухиленні від явки в суд свідка, потерпілого, позивача, відповідача, експерта чи перекладача. Водночас вдвічі збільшуються розміри грошових стягнень, що накладаються на учасників кримінального провадження у випадках невиконання процесуальних обов’язків (зміни до стст.3, 139, 179, 180 КПК). А ст.95 КПК визначатиме прямий обов’язок прокурора забезпечити прибуття до суду свідків обвинувачення, викликаних у судове засідання. Крім того, ст.314 КПК буде доповнено частиною, яка уможливить вирішення питань, пов’язаних з підготовкою до судового розгляду, у разі неприбуття у підготовче судове засідання потерпілого, цивільного позивача або їх представників, а також представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце засідання. Водночас такі особи відповідно до ст.315 КПК наділяються правом заявити відповідні клопотання, що мають бути розглянуті до початку судового розгляду. Блог юриста

⚡️Хто вам сказав, що в юристів не може бути свого ОЛX-су? Legal Market UA — перший правничий маркетплейс у Телеграмі. Тут можна буквально усе, наприклад: 📑 купити/продати шаблони юридичних документів; 🧑🏻‍⚖️ знайти фахівців у вузькій юрпрактиці; 💼 запропонувати власні послуги. Три головні фішки сервісу: - усі огогошення безкоштовні; - безпечні угоди захищені від шахрайства; - без спаму та флуду. 👉Зацінити — https://t.me/legalmarketUA

В Україні хочуть заборонити одноразовий посуд і пластикові лотки для їжі Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України повідомило, що наразі напрацьовується законопроект, який дозволить імплементувати Директиву ЄС 2019/904 про зменшення впливу деякої пластикової продукції на довкілля та поступово обмежити обіг пластикової продукції одноразового використання на території України. У відомств зазначають, що планується заборонити виробництво, ввезення, введення в обіг та розповсюдження такої продукції, як: - гігієнічні ватні палички з пластиковою основою; - ємності з пінополістиролу та пластикові ємності у формі блістерного паковання або лотків – для готових харчових продуктів, які споживаються на місці або беруться на виніс; - мішалки та соломинки для напоїв; - палички, що прикріплюються до повітряних куль; - шпажки; - одноразові виделки, ножі, ложки, тарілки тощо. У міністерстві додають, що за останні роки Україна довела, що поділяє та відстоює європейські цінності і готова до реформ, щоб стати повноцінним членом Європейського Союзу, тому трансформація системи управління відходами в країні триває. Блог юриста

Конфіскація майна не є безальтернативною для колаборантів Санкція ч.2 ст.111¹ КК, з урахуванням конкретних обставин кримінального провадження, надає можливість суду як призначити додаткове покарання у виді конфіскації майна, так і не застосовувати його. Такого висновку дійшов Касаційний кримінальний суд, відмовляючи прокуророві у відкритті касаційного провадження за його скаргою на ухвалу апеляційного суду у справі №646/3551/23. У цій справі особу було засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.111¹ Кримінального кодексу, до покарання у виді позбавлення права обіймати посади, пов’язані із виконанням функцій держави та місцевого самоврядування, на строк 10 років без конфіскації майна. Апеляційний суд залишив вирок без змін. У касаційній скарзі прокурор зазначив, що вчинене кримінальне правопорушення за своїм видом носить особливо велику суспільну небезпеку для держави та громадян, зокрема, в умовах воєнного стану. На його думку, призначене засудженій покарання не відповідає принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, оскільки не сприятиме виправленню засудженої та запобіганню вчинення нею нових кримінальних правопорушень. Своєю чергою, ККС зазначив, що нормами стст.51 та 52 КК урегульовано, що одним із додаткових покарань, яке може бути застосоване до осіб, визнаних винуватими у вчиненні злочинів, є конфіскація майна. Відповідно до ч.2 ст.59 КК конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини, а також за злочини проти основ національної безпеки України та громадської безпеки незалежно від ступеня їх тяжкості й може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині цього кодексу. Водночас, ККС зауважив, що вказане положення носить альтернативний характер, що дозволяє суду в межах наданих законом дискреційних повноважень як обрати цей вид додаткового покарання, так і не застосовувати його. Тому ВС відмовив прокурору у відкритті касаційного провадження. Блог юриста

Курс з медичного та фармацевтичного права Medical Law 4.0 повертається! 📝Програма курсу: ✔️Актуальні питання медичного права ✔️Правове регулювання діяльності медичних закладів ✔️Правове регулювання діяльності фармацевтичних компаній та ринку лікарських препаратів ✔️Реклама та інтелектуальна власність в медичній сфері ✔️Представництво інтересів лікарів ✔️Захист прав пацієнтів: попередження порушень та захист інтересів ✔️Нетипові питання медичного права В результаті ви отримаєте ефективні інструменти: 📎для ведення медичного бізнесу; 📎для побудови взаємовигідних трудових відносин з медперсоналом; 📎для захисту інтересів фармацевтичних компаній, медичних установ і пацієнтів в держорганах і суді; 📎для законної і при цьому ефективної реклами медичних послуг і препаратів. Ціна - 🔥 А при оплаті сьогодні ще два курси в подарунок 🎁 Реєстрація: https://www.bca.education/medical-lawyer/?traffic_mark=55008b

Україна посилить контроль за виробництвом та обігом дієтичних добавок КМУ розглянув законопроект, який усуне прогалини в законодавстві щодо контролю за виробництвом і обігом харчових доповнювачів (дієтичних добавок). Це одна з вимог інтеграції українського законодавства до законодавства ЄС. Про це інформує МОЗ. Попри те, що сьогодні законодавство регулює обіг харчових доповнювачів на ринку України, система державного контролю потребує вдосконалення. Через наявні прогалини недобросовісні суб’єкти господарювання припускаються зловживань, зокрема не здійснюють реєстрацію лікарських засобів та реалізовують їх під виглядом харчових доповнювачів (дієтичних добавок). Серед порушень, що становлять загрозу для здоров’я, можуть бути: - наявність в харчових доповнювачах активних фармацевтичних інгредієнтів, у тому числі рецептурних, які можна використовувати виключно для виготовлення лікарських засобів; - відсутність у складі харчового доповнювача заявлених поживних речовин (білків, жирів, вуглеводів, вітамінів, мінеральних речовин) або інших речовин з поживним або фізіологічним ефектом; - невідповідність маркування харчових доповнювачів встановленим вимогам, зокрема зазначення, що вони мають лікувальний ефект. Проект закону визначає чіткі механізми введення в обіг харчових доповнювачів, а також вимог до речовин, що можуть використовуватися для їхнього виробництва: вітамінів, мінеральних речовин та інших речовин з поживним або фізіологічним ефектом. Вона також дозволяє МОЗ затвердити перелік таких речовин і максимально допустимі дози, дозволені до застосування у харчових доповнювачах. Також документ посилює відповідальність за виробництво та реалізацію харчових доповнювачів, що не відповідають вимогам законодавства. Окрім того, встановлюється процедура надання повідомлень про введення в обіг харчових доповнювачів, ведення переліку таких повідомлень і розміщення їх на офіційному вебсайті Держпродспоживслужби. Блог юриста

За розголошення таємниці працівників звільнятимуть Правилами внутрішнього трудового розпорядку можна зобов’язати працівників не розголошувати інформацію з обмеженим доступом, зокрема державну чи комерційну таємницю, під загрозою звільнення. Такі нововведення передбачені законом «Про внесення змін до Кодексу законів про працю України щодо встановлення додаткових підстав розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця та деяких інших питань» від 04.06.2024 №3768-IX. Цим законом, зокрема, передбачено доповнити ст.142 КЗпП двома новими частинами такого змісту: «Складовою правил внутрішнього трудового розпорядку можуть бути правила поведінки на підприємстві, в установі, організації, які містять положення, зокрема, про зобов’язання працівників про нерозголошення інформації з обмеженим доступом, зокрема інформації, що становить державну чи комерційну таємницю, а також про умови роботи з конфіденційною інформацією. Встановлення правил поведінки на підприємствах, в установах, організаціях, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, та/або об’єктах чи операторах критичної інфраструктури є обов’язковим». Крім того, ч.1 ст.40 КЗпП буде доповнено пп.13 і 14 такого змісту: «13) набрання законної сили вироком суду, яким працівника засуджено (крім звільнення від відбування покарання з випробуванням) за вчинення злочину проти основ національної безпеки України; 14) невиконання працівником правил поведінки на підприємстві, в установі, організації в частині положень, передбачених частиною другою статті 142 цього Кодексу». Нововведення наберуть чинності з 27.09.2024. Прикметно, що новий п.13 ч.1 ст.40 КЗпП по суті дублює п.7 ч.1 ст.36 КЗпП з тією відмінністю, що останній містить уточнення про те, що таке покарання «виключає можливість продовження даної роботи». Тобто, п.13 ч.1 ст.40 КЗпП переважно стосуватиметься, наприклад, засуджених за колабораційну діяльність до покарання у вигляді штрафу. Блог юриста