Grumpy readerka

розпочала вчора читати, ніби і цікаво, але чомусь так повільно просуваюсь, не можу навіть пояснити собі чому так 🤔 ви вже читали? які опінії?

дочитала The Crimson Moth 🚬🚬 дивовижним чином авторці вдалося зробити стосунки героїв в кінці книги значно гіршими, ніж вони були на початку, дуже кортить почитати другу частину тепер, а ще стільки чекати 🥲

взялася ще за одне роментезі (ну є настрій), цього разу про відьму і мисливця на відьом. не буду приховувати, що я люблю відьомські історії, а ця нині справжній хіт з захопливими відгуками і високою оцінкою (4.21 з 111,244 рейтів). це "Heartless Hunter" Kristen Ciccarelli (або "The Crimson Moth", в Америці і Британії різні назви). її анонсував, здається, Артбукс українською, але в мене вона вже була на кіндлі. я сподіваюсь, що це дилогія, принаймні наразі мова йде про дві книжки, наступна частина мусить вийти у лютому 2025 року. дайбоже авторка не зробить з цього сагу на 15 книжок 🙏🏻 прочитала наразі чверть, ви знаєте, захопливо. між героями є світоглядний конфлікт, вони різняться не лише родом своїх занять, а мають ще й класові відмінності. події відбуваються у світі після революції, де відьомство стало поза законом. головні персонажі по-своєму виявилися героями цієї революції, але боротьба триває. ситуація вимагає від кожного з них втертися в довіру до іншого, напруга між ними відчувається. фентезі-героїням часто закидають відсутність менструацій, тут з цим точно все добре 🤭 настільки добре, що це стає частиною магії (але мені дуже цікаво було б дізнатися більше про практичну реалізацію). незрозуміло, що буде далі, але поки що в мене непогані враження і, головне, цікаво. чи є у вас думки про цю книжку, може вже читали?

дочитала на вечір "Пісню вічних дощів" Е. Дж. Меллов, meeh 😒 як я і боялася, це не та історія, які мені подобаються, шкода, що я така сорока і повелася на блискучу обгортку, буде мені наука, що варто довіряти інтуїції! написала довгий спойлерний відгук на гудрідзі, тут лишу один діалог, що дуже добре характеризує підхід авторки до тексту:

- Усе мине добре. - А якщо ні? - Тоді ні.

продовження читати не буду, якщо раптом хтось хоче купити цю книжку (за донат на збір), то пишіть 👉🏻👈🏻

зайшла у кав'ярню на районі, трохи крикнула з підбору книжок на їхніх полицях. там є і до десятка нормальних, але більшість отакі, причому радянські видання часто з автографами, видно, розчухрали чиюсь приватну колекцію 🤭

друзі, з цим фентезі ледь не забула, обговорення Річинських у бук юей на золотих о 19 вже СЬОГОДНІ! буду дуже на вас чекати, поговоримо про цю 🤌🏻🤌🏻 книжку, про жінок у ній, про їх перспективи, про сімейні мелодрами, про Бронка Завадку (🤭) і взагалі про все на світі! якщо у вас є змога, то обов'язково приходьте ❤️

зізнаюсь, цю книгу мені продала обкладинка. не впевнена, що "Пісня вічних дощів" Е.Дж. Меллов буде прямо тим фентезі, що я люблю, але вона така красива, що я не змогла собі відмовити 🫣 а от мапа всередині відразу розчаровує, якось вона так уже грубо і кривенько зроблена (срала-мазала-ліпила, вибачте), відверто не надихає. після прологу і частини першого розділу мало що ясно, тому враженнями буду ділитися потім, хочу лише спитати чи читали ви? чи сподобалося?

дочитала Starling House! усі хороші слова про нього я вже говорила вчора, а сьогодні хочеться підсумувати, що це був дивовижний мікс уривків легенд, казок, мітів, людського героїзму і слабкостей, триколірної кішки (❤️), шпаків, особливого будинку, корпоративних працівників, річок, бідності, жадібності, самотності, відданості, Чудовиськ і любові. чим довше я думаю про цю книжку, тим більше знаходжу. ще для мене було важливим те, що авторка мала ЩО сказати. вона не вважає читачів за безнадійних дураків і не пише прямо в лоба, але ми розуміємо, що байдужість до зла - це теж зло. дуже раджу звернути увагу, коли ця книжка вийде українською 🤌🏻 обкладинки в неї переважно однакові, але мені загалом всі подобаються 💖

друзі, серйозно, останнім часом я так багато скаржилася, що нічого не відчуваю до героїв, вже навіть почала думати, що це в мені щось поламалося, але трапляється Starling House - і все працює як слід! я вболіваю за героїв, мені болить серце за їхню самотність, мені нетерпеливиться дізнатися всі таємниці цього містечка, маєтку Старлінґів і особисто персонажів; я хочу, аби Опал розібралася зі своїми стосунками з братом; я радію, що Артур подружився з кішкою; я хочу, аби обидва вони були зрештою винагороджені і врятовані, а маєток наповнений життям ❤️‍🩹 ну чому всі авторки і автори не можуть писати так, аби особисто я відчувала історію і персонажів живими, неподобство! але добре, що Алікс Е. Гарроу може 🥹

у Starling House такий вже слоубьорн між героями, що в цей момент я буквально закричала НАРЕШТІ 🥹

ще одна моя спроба дочитати "Діва, матір і третя" за сніданком знову особливо нікуди не привела 🥲 я вже на 195 сторінці, тож маленькими ривками певно дочитаю таки у вересні, але метчу в нас з нею не виходить, на жаль. а ви читали? як враження?

прочитала вже десь під сотню сторінок Starling House (не можу перестати думати, що українською ця книга могла б називатися "Шпаківня" 🤭🤭), дуже подобається. воно і готичне, і трошки лячне, і романтичне, і соціальне. головна героїня Опал з молодшим братом живе у маленькому містечку з вугільними шахтами та величезною ТЕЦ, що дуже помітно впливає на екологічний стан у цьому містечку. у молодшого брата астма, тому Опал готова на все, аби назбирати достатньо грошей для оплати його навчання у фенсі-школі, де буде блакитне небо і чисте повітря. вони існують буквально на межі бідності, Опал працює за мінімалку на тупій роботі і не гребує дрібними крадіжками, тому коли загадковий власник загадкового маєтку пропонує їй роботу прибиральниці за великі гроші, то вибір очевидний. наш загадковий власник - це такий собі самітник з мечем і в шрамах, який наполягає, аби Опал обов'язково покидала Дім Старлінгів до заходу сонця. у містечку про цей маєток ходять дуже нехороші історії, періодично хтось бачить там вовків чи білих тигрів. здоровий глузд підказує Опал, що не треба зв'язуватися з цим усім, але крім бажання заробити гроші вона відчуває ще й непоборний потяг знову і знову повертатися у цей маєток. я люблю Алікс Е. Гарроу, вона чудово пише, видно, що авторка вміє і любить розповідати історії 💖 одна з її попередніх книжок "Десять тисяч дверей Дженьєрі" вже виходила українською у видавництві Віват, Starling House вже анонсовано в Артбуці, сподіваюсь, колись і The Once and Future Witches з'явиться на нашому ринку (це була моя перша книжка цієї авторки і поки що найулюбленіша). на жаль, я не знайшла якихось цікавих фанартів за Starling House, але знайшла на пінтересті колаж, який доволі влучно передає атмосферу цієї книжки, його і додаю до цього допису!

друзі, довго думала чи варто викладати відео в такі сумні дні, але зрештою вирішила, що якщо перебирання нових книжечок комусь хоч трішечки поліпшить настрій, то варто. сподіваюсь, вам буде цікаво 😌 https://youtu.be/rYCwG93NdIQ

у "Книзі для дітей" А.С.Баєтт одна з героїнь, Олів є популярною дитячою письменницею, тому періодично ми будемо зіштовхуватися і з цим боком її життя. по-перше, хочеться розповісти про те, що для кожного зі своїх дітей, вона завела спеціальний зошиток, куди пише історію особисто для них: хлопчик, що шукає свою тінь; дівчинка у країні звіролюдів; принцеса, перетворена на наймичку; світ відьом і чаклунів; багряна постать з мішком. ці історії лише для домашнього вжитку, Олів їх не публікує, хоча інколи запозичує щось для своїх книжок.

Томова книжка була чорнильно-синьо-чорна, оздоблена папороттю й орляком - подекуди зі справжніми висушеними листками, подекуди вирізаними із золотого і срібного паперу. Книжка Дороті була зелена, як ліс, і вкрита дитячими малюночками маленьких створінь - їжаків, кроликів, мишок, синичок і жаб. Книжка Філліс - рожева, мереживна, з витинанками у вигляді фей із прозорими крильцями у квітчастих сукенках і гілочками горошку і дзвоників, ромашок і браток. Геддина книжка була у фіалкову, зелену і білу смужку, з силуетами відьом і драконів. Флоріанова книжечка була ще малесенька, з милою теплою червоною палітуркою з Батьком Різдвом і різдвяним тортиком.

а, по-друге, у тексті вміщені казки Олів. перша з них, яку я прочитала вранці, називається "Хащі". в ній ідеться про Матінку Гуску (припущу, це згадка тієї самої Mother Goose, традиційної для англійського та французького фольклору) та її синочка Свинтуса, який потрапляє до доброго народцю. звісно, йдеться про фейрі. мені відразу згадалися чарівні оповідання Сюзанни Кларк та книжка "Emily Wilde's Encyclopaedia of Faeries", воно все дуже добре працює разом. сподіваюсь, попереду (720 сторінок 🤭) ще знайдеться місце для таких казок. також хочу показати вам обкладинки "Книги для дітей" в інших виданнях. українське не здається мені вдалим, ця (🤌🏻🤌🏻) книга, що так детально фокусується на красі, на русі мистецтв і ремесел, точно не заслужила ШІ-мазню. але я здивована, що і решта видань не вирізняються якимось цікавими рішеннями. що ви про це думаєте?

у якості компенсації за вчорашню невдачу я заслужила на красиву і трошки моторошну книжку від хорошої авторки а з якої книги ви почали осінь?

почала читати "Останню бібліотеку" Фреї Семпсон - і якось я не дуже вражена. навіть сумніваюсь чи варто дочитувати, хоча текст дуже простий і читається легко й швидко, без зусиль. по-перше, це ж було вже. про закриття бібліотеки йшлося у "Маленькій книгарні щастя" Дженні Колґан, я читала як громада бореться проти закриття бібліотеки у маленькому містечку (чи селі) у "The Library" Белли Осборн. схоже, це питання справді хвилює англійських авторок, тому аби вирізнитися в цій темі, потрібно вигадати щось оригінальне. Фрея Семпсон вирішила цього не робити і просто написати милу-миленьку книжку з бібліотекою і котом. по-друге, мене дратує вибір героїні. соціально незграбна зашугана миша, яка перетворила свій дім у музей мертвої матері, щодня бере одну й ту саму страву в китайському кафе і абсолютно відмовляється від реального життя на користь книжок, мене не розважає. це очікувано, це передбачувано, авторко, ну спробуй хоч трошки мене здивувати. найочевидніші рішення не завжди найцікавіші. звісно, ця героїня перечитує "Гордість і упередження" в 521-й раз. звісно, вона зневажає любовні романи (це говориться не в лоба, але з настрою все ясно). звісно, рано чи пізно в її руках мусив з'явитися томик "Війни та мира" (улюблена книжка її матері, співчуваю). усі захоплюються яка вона класна бібліотекарка, може усім щось порадити, але ця бібліотекарка взагалі не знала про існування "Гордість, упередження та зомбі" і ніколи не читала Толкіна, та що з тобою не так! ще складається враження, що авторка поставила собі за мету впхнути в цю книжку якомога більше згадок про інші книжки, я їх спочатку навіть виписувала для настрою, але десь на десятій втомилася. загалом це хороший прийом для книги про книги, але мене вже і це почало дратувати. можливо, проблема в мені, але ця книжка здається двовимірною, я нічого не відчуваю до героїв, це на мені не працює. спочатку я думала, що причина в тому, що я взяла цю "Останню бібліотеку" після Річинських і паралельно з "Книгою для дітей", з ними важко конкурувати, але ж ні, я читаю ще псевдорегентський лесбійський романс - і він абсолютно норм. тож, думаю, покину цю "Останню бібліотеку", надішлю її мамі й бабусі, може їм сподобається більше. чи читали ви? чи сподобалося?

цей момент настав, нарешті дочитала Річинських 🥹

друзі, була вражена тим, що, виявляється, "Книгу для дітей" вже так просто не купити, для мене це шок, що таке велике і відносно дороге видання настільки швидко розійшлося! і це ж навіть не букток-хіт 🤭 велику частину своїх покупок я виправдовую думкою, що якщо не купити зараз, то потім не буде, що ж, цього разу це так і спрацювало 😏 сподіваюсь, буде додрук і всім вистачить 🙏🏻 апд: у коментарях пишуть, що в "Книжковому Леві" є, то комусь пощастить!

прочитала десь 60 сторінок "Книги для дітей" Антонії Баєтт (пам'ятаємо, легка історія для настрою 🤭) - і я в абсолютному захваті! чому ви не говорили, що це така вишукана й чудово написана історія? мені стає сумно й моторошно від однієї думки, що я могла її пропустити! гадаєте, що за 60 сторінок неможливо екзальтуватися так сильно, аби вихваляти ще майже нечитаний роман? можливо! історія починається у 1895 році, коли двоє хлопців виявляють, що у підвалі музею живе ще один. вони його вистежують і відводять до старших, після чого третій хлопець їде до однієї великої і особливої родини, де зараз готуються до свята літнього сонцестояння. здавалося б, це лише початок, але ж який гарний цей текст, які живі персонажі, які влучні спостереження авторки ❤️ не буду довго розводитися, аби ви не занудьгували, лишу дуже цікаву цитату про сприйняття дитинства серед певних кіл того часу:

Діти змішувалися з дорослим товариством і спілкувалися з гостями, а ті спілкувалися з ними. Діти в таких родинах наприкінці ХІХ століття відрізнялися від дітей раніших і пізніших епох. Не були вони ні ляльками, ні маленькими дорослими. Їх не запроторювали в дитячі кімнати: вони збиралися за столом з цілою родиною, а розвиток їхньої особистості сприймали поважно і раціонально обговорювали за вечерею чи під час довгих прогулянок на природі. Водночас у дітей того світу було власне, значною мірою незалежне життя - дитяче життя. Вони блукали лісами й полями, майстрували схованки, лазили на дерева, полювали, рибалили, каталися на поні й велосипедах разом з іншими дітьми, без дорослих.

впевнена, що повертатимуся до цієї книжки ще не раз, тож лишу гештеґ #книга_для_дітей

я вранці: все, треба зосередитися на Річинських, буду читати тільки їх, це точно допоможе! я ввечері: ну ні, це був важкий день, я заслужила почати якусь нову легку історію, просто для настрою 🤭 нова легка історія для настрою - "Книга для дітей", але про це вже завтра