Grumpy readerka

сьогодні задумалася чому ніхто з українських авторок чи авторів не робить емейл-розсилку. знаю, звучить дещо старомодно, але я підписана на розсилки кількох письменниць і - шок! - справді їх читаю 😌 по-перше, ці листи приходять не часто, у когось раз на місяць, а в когось лише за наявності новини, вартої розсилки. по-друге, це чудовий спосіб тримати мене у курсі оновлень, бо перевантажені й нехронологічні стрічки соцмереж унеможливлюють адекватне інформування про справді важливі штуки (вихід нової книжки, перевидання старої, кіт авторки нюшить магнолії), я вічно все пропускаю. і зрештою це просто мило, здається, що улюблена авторка звертається особисто до тебе ❤️

як приємно, що дві авторки з когорти улюблених анонсували нові книжки на жовтень, тобто, мені на День Народження! 7 жовтня вийде ретелінг Попелюшки від Фреї Марске (позор, що її книг досі немає українською 🥺), анотація обіцяє готичний квір роменс. а вже 28 жовтня потішить новим романом Алікс І. Герроу (її ви знаєте за "Десять тисяч дверей Дженьєрі" та "Будинком Старлінгів" ❤️). до книги Герроу ще немає обкладинки, але є анотація. пригоди леді-лицарки та боязкого вченого - загорніть, беру! дуже зручно, що між книгами приблизно три тижні, я саме встигну дочитати першу, коли вийде друга. розраховую, що десь там і К.Дж.Чарльз та Т.Кінґфішер видадуть свої новинки, так і осінь можна буде пережити 🤭

плюси: читання на природі мінуси: ніде повісити гамака проманіфестуйте, аби обійшлося без кліщів, а також діліться, що ви сьогодні читаєте 😌

книга Олівії Ленґ починається з листа народові України. загалом лист хороший, але у ньому відразу видно розбіжності у сприйняття деяких речей народом України (як мінімум в особі однієї його представниці, мене) та Олівією Ленґ. у першій цитаті йдеться про філософію саду:

Сад - місце утопічне, бо його існування не продиктоване потребою. Це не ферма. Сад живить радше душу, ніж тіло.

а цитата друга присвячена безпосередньо українцям:

У моїй уяві Україна постає величезним садом соняхів - золотавих, достиглих.

мені здається, що у нас різниться як мінімум сприйняття саду. для мене (і, гадаю, для багатьох із вас) сад - місце, де ростимуть переважно плодово-ягідні дерева й кущі: яблуні, груші, сливи, вишні, горіхи, абрикоси, смородина, порічки, малина, ожина, аґрус тощо. усі ці дари природи збирають і споживають, тобто існування саду має свій практичний сенс. звісно, таке ставлення спирається на соціально-культурні причини, але нині не про це. сад мрії Олівії Ленґ - це лабіринт з живоплотів і троянд, буків і тисів, де ховається ставок у формі чотирилисника, а десь вдалині височіють платани. побіжно авторка згадує трухляві плодові дерева, але вони явно не в центрі уваги. я гадаю, що утопічним місцем, існування якого зумовлене естетичними потребами, так зване "для душі" для українок і українців є квітники. ось там уже буятиме краса до кольору до вибору, куди тим англійцям 🤭 а щодо другої цитати, то теж хочу звести усе до практичності: українці - не з тих соняхів, що ростимуть у саду, ми радше утворюємо поле 🌻 сама книжка дуже цікава і красива, з задоволенням продовжу читати її, тим паче, авторка підкорила мене згадкою про "Таємний сад" Френсис Бернет, далі мусить бути тільки краще 😌

книга Олівії Ленґ починається з листа народові України. загалом лист хороший, але у ньому відразу видно розбіжності у сприйняття деяких речей народом України (як мінімум в особі однії його представниці, мене) та Олівією Ленґ. у першій цитаті йдеться про філософію саду:

Сад - місце утопічне, бо його існування не продиктоване потребою. Це не ферма. Сад живить радше душу, ніж тіло.

а цитата друга присвячена безпосередньо українцям:

У моїй уяві Україна постає величезним садом соняхів - золотавих, достиглих.

мені здається, що у нас різниться як мінімум сприйняття саду. для мене (і, гадаю, для багатьох із вас) сад - місце, де ростимуть переважно плодово-ягідні дерева й кущі: яблуні, груші, сливи, вишні, горіхи, абрикоси, смородина, порічки, малина, ожина, аґрус тощо. усі ці дари природи збирають і споживають, тобто його існування має свій практичний сенс. звісно, на це є свої соціально-культурні причини. сад мрії Олівії Ленґ - це лабіринт з живоплотів і троянд, буків і тисів, де ховається ставок у формі чотирилисника, а десь вдалині височіють платани. побіжно авторка згадує трухляві плодові дерева, але вони явно не в центрі уваги. я гадаю, що утопічним місцем, існування якого зумовлене естетичними потребами, так зване "для душі" для українців стають квітники. ось там уже буятиме краса до кольору до вибору, куди там тим англійцям 🤭 а щодо другої цитати, то я теж хочу звести усе до практичності: українці - не з тих соняхів, що ростимуть у саду, ми утворюємо поле 🌻

а ще у поштоматі на мене чекав приємний сюрприз: казки Андерсена від "Основ" ✨ як же добре, що я-з-минулого подарувала собі таку красиву книжку 💖

потішила себе вишуканою книжкою на цьогорічній «книжковій країні». не люблю купувати забагато на фестивалях, зрештою мені і так є що читати, а ось узяти щось на добру згадку завжди хочеться 😌 а як ви, придбали собі щось хороше? чи може тільки плануєте?

І я до вас в ранковий час. Підозділу безпілотної авіації Pentagon 225-го ОШБ, що зараз працює на Курщині потрібні антени Авенжер. Ми вже дуже давно допомагаємо цьому підрозділу, і, сподіваюся, зможемо помагати і надалі. Ціль велика і амбітна, але початок вже покладений - ми почали були збирати їм на ремонт медеваку - але наразі ця потреба нагаьніша. Сподіваюсь, зможемо. https://send.monobank.ua/jar/3799ySkY7w

💖 Більше сапфічних історій! Ми придбали права на сапфічну історію She Drives Me Crazy авторки Kelly Quindlen! 🏆 Номінація «Улюблений читацький художній янґедалт» Goodreads Choice Awards (2021) 🏀 Спортивний роман ❤️‍🔥 Троп «від ворогів до коханців» Книжка для шанувальників Кейсі Макквістон та Беккі Альберталлі! У цій чудернацькій молодіжній романтичній комедії шкільні супротивниці закохуються! Після приголомшливого програшу своїй колишній дівчині в першій грі після розставання Скотті потрапляє в аварію з найгіршою людиною з усіх можливих: її заклятою супротивницею, неймовірно красивою та неймовірно злою Айрін. Усе стає ще гірше, коли втручаються їхні допитливі мами-доброчинниці. Відтепер дівчата змушені їздити до школи разом, доки машину Айрін не заберуть з автомайстерні... ❗️ Зверніть увагу: переклад власних назв не є остаточним! Чекатимете українською? #дайджест

друзі, приємна новина, нарешті можу похвалитися своєю загадковою роботою номер два 🥹 😌 мені пощастило працювати над перекладом спортивного роменсу "She drives me crazy" Kelly Quindlen, котрий сьогодні анонсувало видавництво Артбукс. це мій перший подібний досвід, тому я розчулена і схвильована, але дуже радісна 💖 сподіваюсь, коли він вийде друком, то звеселить і вас 🤭 ⬇️ ⬇️ ⬇️

щоб двічі не вставати, ось книжки, що я читала у Т.Кінгфішер. вважаю, що кожна з них — люкс, шик, шедевр 😌 1. "Nettle and Bone" — найменшій принцесі доводиться відмовитися від щасливого життя у монастирі, аби порятувати від аб'юзивного шлюбу старшу сестру. з приємних бонусів демонічна курка, ярмарок фейрі, фея-хрещена. 2 - 5. серія "The Saint of Steel" про паладінів, таких собі божих воїнів, у яких буквально вмер їхній бог, лишивши у спадок неконтрольований режим берсерка та моральні травми. я б загалом назвала цю серію роментезі, бо в усіх її книжках кожен окремий паладін (чи паладінка) знаходять своє "довго і щасливо" ❤️ серія ще не закінчена, тож чекаю на продовження! 6. "The Hollow Places" — горор, в якому дівчина заходить у стрьомну дірку в стіні дивакуватого музею й опиняється в безумному світі, такій собі "порожнині". верби, опудала та інші моторошні створіння в комплекті. 7. "Thornhedge" — невеличкий, але вишуканий ретелінг "Сплячої красуні", де нам говорять, що зло інколи є просто злом, якому не треба шукати пояснення та давати шанси 😌 загалом ніби й багатенько, але я планую прочитати абсолютно все, а потім почати читати по-другому колу 🫦

боюсь зурочити, але ніби вдалося відігнати дурну хворобу, що наламала мені стільки планів, на пристойну відстань. у якості винагороди за страждання взяла з собою у садок "Те, що тривожить мерців" Т.Кінгфішер ❤️ по-перше, я люблю і обожнюю авторку! по-друге, мені поталанило, що "Жорж" почав видавати творчий доробок Т.Кінгфішер саме з тої серії, що я ще не читала 🙏🏻 по-третє, я навіть зробила вольове зусилля і перечитала "Падіння дому Ашерів". це немало, рахуючи, що фанаткою По я б себе не назвала. що можу сказати, добре читати книжку, коли вона добре зроблена, коли вона тобі відгукується 😌 крім уже згаданого "Падіння дому Ашерів" (ну, це зовсім очевидно) книга певним чином перегукується з "Мексиканською готикою" Сільвії Морено-Ґарсії та "Last of us". знайдете спільний знаменник? 🤭

хворіючи, нарешті дісталася до третього і четвертого томів своєї улюбленої (єдиної, котрій вдалося мене зацікавити) манґи "Відьомський рай" 😌 з температурою сприймається навіть краще, ніж без!

🫂 Банка на допомогу постраждалим та сімʼям загиблих Чотири сумських телеграм-канали розпочали збір на допомогу людям, які постраждали внаслідок ракетної атаки на Суми. Посилання на Монобанку. Наразі зібрано понад 1,5 мільйона гривень. Номер банки: 4441111123485132

поки хворію, вирішила нарешті прочитати продовження серії Крістен Сіккареллі "Rebel Witch", перша частина якої зараз на передзамовленні в Артбукс. і якщо "Безсердечний мисливець" мені дуже навіть до смаку, то друга книжка дещо розчаровує. я найбільше хотіла дізнатися як авторка викрутиться з ситуації, в яку загнала героїв наприкінці першої книги. здавалося б, такі речі не пробачаються, а виявилося, що авторка і не планує якось особливо викручуватися (просто між ними такий сильний фізіологічний потяг, що решта питань другорядні. заради справедливості додам, що авторка не така вже й дурна і поставила перепону на шляху до реалізації цього потягу 🤭). попереду більше половини книги, її все легко і доволі цікаво читати, але я вже упереджена. а коли я упереджена, то дратуюся від речей, на які в інших випадках не стала б загострювати увагу 😔 цікаво, чи вийде в авторки зупинитися на дилогії? мені здається, що якщо друга частина повторить комерційний успіх першої, то цілком ймовірні продовження продовжень, спіноффи, приквели тощо. сліпий казав побачимо. додала відразу кілька обкладинок, з якими вийшов (або вийде) другий том. яка вам найбільше подобається?

думаю, мене хтось зурочив, інакше як пояснити чому я захворіла і не потрапила на книжковий клуб 😔 але натомість я нарешті додивилася вельми цікавий відеоесей The Book Leo про те як читання перетворюється на переважно жіноче хобі, а, отже, перестає вважатися достатньо інтелектуальним дозвіллям. раджу подивитися і вам 😉 https://youtu.be/TpOS7XZfwVA?si=50ltyM8AoJO0UM4V

✅ закінчила "Дім на краю світу" Каннінґема 📖 почала "Барву пурпурову" Еліс Вокер 📚 ждуть свого часу "Те, що тривожить мерців" Т.Кінгфішер і "Зайчик" Мони Авад так і живем від клубу до клубу 🤭

останнім часом найвірніший спосіб змусити себе прочитати якусь книжку тут і зараз - взяти її на книжковий клуб 😌

книга про Емілі Вайлд: на передзамовленні українською я: тепер пора і другу почитати 🤭 у лютому вийшла третя і, сподіваюсь, остання частина 🙏🏻 а про першу розповідала ось тут трохи 🙃

дослухала "The Seven Year Slip" Ешлі Постон (в українському перекладі "З різницею у сім років"), дуже симпатичний роменс про час і вчасність, авторка приємно вирізняється на тлі більшості своїх колег по жанру. але говорячи про цю книгу відразу згадується той самий момент з фільму "Люксембург-Люксембург" 🤭

— Коля, синок, клєткі нашого організма обновляються каждих 7 лєт. Коль, це уже не той папка, який жив з нами, того уже давно нема. Він розтворився і іщез вмєсте з клєтками.