Юрій Сиротюк

Нині день памʼяті жертв політичних репресій Про що цей день. Він не лише про минуле. Це вічне нагадування, що стається з нацією, яка програла чи може програти війну Московії. Ціна, яку могли б заплатити тисячі у збройній боротьбі, множиться на тисячі і - мільйони беззбройних лягають під гільйотину. Беззбройних, але не завжди безневинних. під ніж ідуть спочатку ті, «хто не народився для війни», а далі й ті, «кого війна не стосується». І зрештою смерть з косою в Голодоморі-Геноциді добиває решту. Для тих, хто вижив - вселяє страх на підсвідомому рівні. Нині путін уважно обдумує, чому не получилося Сталіну. Аналізує щоб не повторити помилки і знищити Україну і українців повністю. Винищити до пня. Тому цей день і нагадування про минуле, яке може повернутися. Але цей день і нагадування, що в збройній боротьбі ми ніколи не програли. Лиш угодами і зрадами. Тому не біймося биймося! Биймося і за тих, хто ліг в Биківні і Сандармосі. І мстімо за них.

Дивні відчуття… Із серії «життя по-багатому»-II (смачнюча городня полуниця подарована мешканкою Донбасу як один з маркерів ставлення до української армії. І це багатого вартує)… В голові постійно рояться думки і переживання про хлопців на інших гарячих відтинках фронту. У нас все звично. А що в них, як вони? Чим допомогти? Як зарадити… Бо тут у нас все ясно. Звично рубаємося. Щодня прилітають ворожі літачки і гвинтокрили - звикли. Валить арта і мінометка - байдуже. Фосфор, касетки, реактивні снаряди - переживемо. Валить танчик виживаємо. Не таке переживали. Та якось за себе й переживати не встигаєш. Тут виходячи на позиції не до страху. Грає адреналін, а в проміжках між жорсткими і близькими прильотами рятує молитва. Тому не так і страшно. А от за хлопців переживаю. Мандражить. Бо від і їхнього успіху залежить загальний успіх справи. Здається, що ми тут на донецькому фронті рік валилися, щоб хлопці там змогли підготуватися, а вороги «не мали вже того здоровʼя». Але так само розумію, що зараз мають включитися всі і скрізь. На всіх ділянках. Дочекатися перемоги - це не пересидіти і перечекати. Це робити її щодня. А щодо дивних переживань про хлопців, то пригадалися слова Степана Бандери на Львівському процесі: «Коротко скажу: люди, які весь час у своїй праці є свідомі, що кожної миті можуть самі втратити життя, такі люди більше, ніж хто-будь інший, уміють цінити життя. Вони знають його вартість, ОУН цінить дуже високо життя своїх членів, але наша ідея є в нашому понятті така велична, що коли йде про її реалізацію, то не одиниці, не сотні, але й тисячі жертв треба посвятити, щоб її зреалізувати. Вам найкраще відомо, що я знаю, що наложу головою, і відомо вам, що мені давали змогу моє життя рятувати. Жиючи рік з певністю, що я втрачу життя, я знаю, що переживає людина, яка має перед собою перспективу в найближчому часі життя втратити. Але впродовж всього часу я не переживав того, що переживав тоді, коли висилав двох членів на певну смерть – Лемика і того, хто вбив Перацького…»

Ось таке прохання-побажання від «Нової пошти». Я ж додам: поширюйте бандерівську Ідею і Чин скрізь і завжди і перемога обовʼязково буде!

Команда «ліквідаторів» шукає поповнення. Доєднуйтесь! «Ліквідація російської імперії» 🔥 Моніторинг регіональних процесів у рф 💣 Нинішній етап московсько-української війни подібний до усіх попередніх за тими ж методами терору проти цивільного населення, різними гібридними способами їх ведення, за тими ж цілями. Проте він має мати одну суттєву відмінність - для москви ця війна має стати останньою. А щоб так сталося, московська імперія, одна із останніх світових імперій, має бути демонтованою. Увесь час свого існування москва поневолювала сусідні нації, ті нації у різний спосіб чинили тривалий опір. На території імперії таких націй декілька сотень. І кожна із них гідна отримати свою державність. Сто років тому, коли царська москва ослабла, на руїнах імперії почався процес створення вільних держав. Проте тоді знайшлися рятівники імперії - більшовики, які з часом зуміли її відновити, окупувавши і заливши кров'ю, або ж купивши різного роду обіцянками вільні народи. Нова спроба розвалу імперії відбулася у 1990-х роках. Тоді, включно з Україною, частина націй відновила свій суверенітет. Це для москви стало чи не найбільшою геополітичною катастрофою, через що імперський центр згодом, оговтавшись, почав здійснювати військові і гібридні операції у багатьох країнах. ☝️ Наш проект покликаний шукати слабкі місця імперії, виявляти тріщини того, що вони намагаються показати монолітом. Наше завдання - надихнути поневоленні нації на бажання відродитися, піднести їхню національну гідність. 👥️️ Безпосередньо наші експерти на волонтерських засадах займаються регулярним аналізом окремих регіонів імперії, виокремлюють тенденції, що посилюють відцентрові процеси та наростання внутрішніх конфліктів. За матеріалами моніторингу публікуємо щомісячний огляд, а також щоквартальну глибинну аналітику суспільно-політичних процесів та кризи імперської влади. ☝️Тож хто хоче стати руйнівником останньої імперії і стояти у витоках проголошення суверенітетів поневолених націй - зголошуйтеся у нашу команду 💪🇺🇦

Росії потрібні активні дії, тому замах на Фіцо вона використовуватиме як сигнал іншим проросійським політикам не займати позиції «вашим і нашим», а безвідмовно виконувати вказівки Кремля. Інакше може трапитися що завгодно. Куль і «полонію» в Росії не бракує. Десятиліттями оплачуючи бенкет своєї синекури, Росія нагадує, що прийшов час платити послугами або життям. Зрештою, Росія вкорте намагатиметься перевести стрілки і посіяти укранофобію серед мешканців Європи, мовляв після «кривавого державного перевороту на Україні, тероризм став для України звичним явищем і інструментом, який тепер експортується в Європу». Очевидно, що європейські спецслужби і політики розуміють, що звична тирада про «український слід» і навіть чергове екстрене засідання ООН з приводу замаху на Фіцо, це ніщо інше як перекладання з хворої голови на здорову, заміна послідовності причин і наслідків. Але не вони є ключовою аудиторією. З цією Європою, її світоглядними та політичним класом, який десятиліттями намагалася підкупити і корумпувати Росія, спільної мови не буде. Тому варто перевернути стіл, а ще краще його розбити, знищивши європейську єдність. А тут будь-які методи для Росії є прийнятними, включно з тероризмом. Освоївши технологію організації гучних терактів напередодні своїх виборів в Росії, Путін очевидно готовий до переносу терористичної війни «на територію противника» і переведення холодної агресії у вигляді інформаційно-психологічних спецоперацій у війну гарячу. Поряд з метою паралізувати діяльність нинішніх західних політичних еліт, які чутливо ставляться до зміни громадянської думки, яку так майстерно коврово бомбардує Росія фейками, брехнею і паралельною реальністю, Росія веде активну роботу щодо зриву Саміту миру, унеможливлення ухвалення консолідованих рішень. Тому в діло йдуть будь-які операції, досить часто під чужими прапорами, «втемну» граючи на почуттях незадоволених громадян. Відтак, кількість російських диверсій, дезінформації і радикалізація заходів, не виключаючи терористичних, лише наростатиме. Ну й звісно ж, в запасі є завжди ядерний кийок, погроза «знову повторити» криваву окупацію після ІІ світової війни, яку, звісно, назвуть черговим «звільненням»… https://abn.org.ua/en/analysis/yuriy-syrotyuk-the-fitso-factor/

Фактор Фіцо Замах на Фіцо і до чого тут Путін у матеріалі для ABNcorrespondece трьома мовами. Текст українською нижче (посилання в першому коментарі) У нинішньому постмодерному світі важливі не факти, а їх інтерпретації. Паралельні інтерпретації підміняють істину, а в світі постправди реальні обставини впливають на громадську думку менше, ніж емоційні реакції та суб’єктивні сприйняття. Розрив довіри між панівними класами і суспільствами, формування середовища скептицизму, паралельної реальності, стирання меж фактом і істиною та їх емоційною суб’єктивною інтерпретацією, вміло заповнює російська пропаганда, що безперестанно атакує мізки європейців. Уже буквально за декілька хвилин після замаху на словацького прем’єр-міністра Роберта Фіцо під час виїзного засідання уряду в місті Гандлова, російські інформаційні канали повідомили про «смерть» Фіцо і традиційно звинуватили українських «неонацистів і терористів». А ще їхніх господарів – західний політичний клас, який нібито «вигодував» «терористичний режим» у Києві. І як би далі не складалися події насправді, Росія множитиме версії, поширюватиме найфантастичніші теорії змов, безперестанку атакуючи мізки громадян, таргетуючи та сегментуючи аудиторії та поширюючи різні версії. Євроскептиків переконуватимуть, що це членство у Євросоюзі та активна підтримка України останнім веде до неконтрольованого поширення насилля та тероризму, ставить під загрозу життя мирних громадян. Крайніх прихильників теорії змов переконуватимуть, що Фіцо намагається прибрати таємна транснаціональна влада. Урешті-решт величезна кількість найбожевільніших теорій має посіяти хаос, недовіру і страх перед майбутнім. Саме це головна мета величезної таємної війни, яку Росія веде проти Європи і на яку кинула мільярди євро. Росія вже розгорнула величезну мережу каналів донесення дезінформації, армію ботів в усіх популярних соцмережах, партійних групах чи місцевих комунальних спільнотах, сформувала армію експертів та псевдолідерів альтернативних громадських думок, які безупинно атакуватимуть мізки громадян. Ключова мета розірвати довіру між суспільствами і політичними класами («нікому довіряти не можна»), максимально сегментувати суспільство та розколоти його, паралізувати і залякати пасивну більшість апокаліптичними загрозами на кшталт неминучості третьої світової війни. Саме тому одразу з першими пострілами, Росія оживила зомбі-історію про вбивство Гаврилом Принципом австрійського екс-герцога Франца-Фердинанда неподалік на Балканах в Сараєво 28 червня 1914 року, події, яка стала спусковим гачком нищівної першої світової. Тепер Росія активно нав’язує думку про неминучу віртуальну Третю світову, в яку світ штовхають недалекоглядні європейські політики. Але суспільства мають право вибору і можуть відсторонити недолугих політиків вже під час близьких виборів до Європарламенту, підтримавши тих, хто приміром як Фіцо виступають проти надання Україні зброї і проти підтримки України загалом. Фактор замаху на Фіцо в цій інформаційно-психологічній війни пригодився Росії якраз вчасно. Ба більше, якби замаху не було, його варто було б вигадати чи організувати. Російський слід який крайніми роками спостерігався в розгулі хаосу, диверсій, вбивств, терактів, які російські спецслужби організували в Європі, особливо в її центральній частині перше, що спадає на думку, коли аналізуєш події, виходячи з принципу «кому вигідно». Передусім, симптоматичною є інформація про близькість 71-річного терориста-одинака до проросійської воєнізованої групи «Slovenski Branci». Як не дивно, Фіцо, який сприймається назагал як «проросійський політик» і постійно скептично висловлювався проти підтримки України, не був таким слухняним інструментом в руках російського імперіалізму як, приміром, сусідній прем’єр-міністр Угорщини Орбан. Невідомо, чи була фінансова складова у російсько-словацьких відносинах (а політична корупція і підкуп – ключовий інструмент формування агентури), але Росію вже не влаштовує пасивна позиції її прихильників.

Переможного вишиванкового настрою!

Сі ЦзіньП(ут)інь Про що свідчить перший офіційний візит невизнаного диктатора росії Пу до Сі. Принаймні про критичну залежність росії від допомоги Китаю, залежність, що вже носить стратегічних характер і схожа на колоніальну. Про візит васала до володаря на сайті ABNcorrespondence трьома мовами. (Текст українською нижче. Посилання на англомовну статтю нижче) Кому ясак, того й влада. З часів входження Московії як колонії до Монгольської імперії, Москва здавала в імперський центр «ясак» – натуральний податок. Після того, як вона перехопила боротьбу за збирання монгольської спадщини, ясак почали везти до Москви. Бік, у який везуть натуральний податок, і позначає реальний центр влади. 16-17 травня під час свого першого офіційного візиту після чергової інавгурації Путін повезе ясак до Пекіну. Вперше за історію своїх президентських каденцій Путін розпочинає свій шлях з поїздки в Китай, а не в Європу, як це було двічі, чи в пострадянські країни, які він вважав зоною своїх виключних геополітичних інтересів. І візит Путіна до Китаю – це не просто симетричний жест у відповідь на минулорічний аналогічний візит очільника Піднебесної Сі Цзіньпіня після переобрання до Москви. Це символ стратегічної залежності, в яку Москва потрапила перед Китаєм. Одержимість Путіна війною проти України, готовністю вести цю війну до кінця, не оглядаючись на втрати і репутаційні наслідки, повна мобілізація економіки для потреб війни, штовхнули Росію не просто до азійського розвороту, а до потрапляння в критичну залежність від Китаю. Відтак, 42-га зустріч очільників Росії і Китаю засвідчить і закріпить нерівноправність у відносинах двох країн та лідерів. Попри те, що Путін та Сі Цзіньпін постійно обмінюються компліментами в бік один одного, на кшталт звертання «дорогий друже», намагання Путіна вибудувати стратегічне партнерство з Китаєм в геополітичному протистоянні з Заходом, показати себе як рівноправного союзника та точку збору глобального Півдня, що може підірвати американське панування, партнерство очевидно втратило рівноправний характер і стало в буквальному сенсі надмірно «дорогим». Плануючи розв’язати повномасштабне вторгнення в Україні та оцінюючи можливі ризики наростання конфронтації із Заходом, Путін намагався заручитися підтримкою Піднебесною чи хоча б убезпечити тили. За двадцять днів перед початком агресії в Україні на початку лютого 2022 року Путін їздив з візитом до Сі. Результатом цього візиту стало проголошення співпраці «без кордонів». Путін обіцяв очільнику Китаю «швидку прогулянку». З тих пір Росія вже більш ніж на два роки загрузла в війні в Україні, потрапила під каток західних санкцій, втратила традиційні ринки збуту та надходження валюти, була обрізана від інвестиційних потоків і доступу до західних технологій. Китай увесь цей час надійно прикривав Росію, ставши її головною фінансово-економічною базою. Завдяки Китаю економіка Росії не обрушилася, ба більше – в умовах жорстких західних санкцій російська економіка росте, Китай став основним ринком збуту нафтогазової сировини та отримання захищених валютних надходжень, а найголовніше – замінником підсанкційних західних товарів та технологій. Китай допоміг сформувати канали постачання підсанкційних товарів, створивши довгі логістичні ланцюги, в яких Китай практично ніколи не був першим покупцем підсанкційних товарів і безпосереднім передавачем Росії. Китай забезпечив Росію необхідними виробничими потужностями для військового виробництва (станками, електронними платами, окремими видами сировини). Без сумніву дав добро на формування вісі зла Росія-Іран-Північна Корея та прямого постачання військової техніки та боєприпасів на війну останніми. Очевидно без згоди Китаю, ні Іран, ні Північна Корея, що тривалий час перебувають під санкціями і критично залежні від товарообігу з Китаєм про таке масове і показове постачання зброї і боєприпасів, мови не могло й бути.

Китай продає Росії необхідну вантажну техніку і «цивільні безпілотники» та компоненти до них в промислових масштабах, що дозволило останній встановити паритет у використанні дронів-камікадзе ближньої дії і цивільних дронів для скидів боєприпасів на полі бою і почати нарощувати перевагу. Китай фактично став економічним тилом Росії, ставши ключовим ринком для її сировини, передусім нафти і газу, а головне – основним джерелом імпорту найнеобхіднішого, дозволяючи російським фірмам залучати капітал та усіляко послаблювати західні санкції. Незважаючи на активну західну критику такої політики і неодноразові візити західних дипломатів до Пекіну у 2023 році, Сі Цзіньпінь продовжував називати тісну співпрацю з Москвою своїм «стратегічним вибором». Саме Китай допоміг Росії дедоларизувати власну фінансову систему. Саме це дозволило Росії витримати перший шок від санкцій та швидко перевести фінансову систему від залежності від долара та євро на залежність від юаня. Уже до кінця 2023 року на юань припадало більше третини розрахунків, порівнюючи з практично нульовими показниками до лютого 2022 року. Обсяг депозитів в юанях уже перевершив об’єм доларових депозитів та становить еквівалент 68,7 мільярдів доларів. Об’єм кредитів в юанях виріс в чотири рази. Відключена від міжнародної системи розрахунків SWIFT, Росія використовує китайську транскордонну систему платежів CIPS, в яку входять близько 30 російських банків для проведення операцій та клірингу. У 2022 році щоденні платежі в цій системі виросли на 50%, а в 2023 ще як мінімум на чверть. Цю ж систему для розрахунків з Росією використовували й інші країни, приміром Бангладеш. Попри те, що Китай відкидає будь-які вимоги Заходу перестати допомагати Росії і заявляє, що не порушує міжнародних санкцій, у той же час, вважаючи такі заяви спробами залякування та втручання, введення вторинних санкцій і загроза отримати торгівельну війну з Заходом заставляє Китай більш обережно вибудовувати свої стосунки з Росією. Перед візитом Путіна в Пекін, Сі Цзіньпінь здійснив європейське турне, зондуючи наскільки гострою є реакція Європи і чи не загрожує це торгівельній війні з ключовим торгівельним партнером ЄС. Загроза введення вторинних санкцій вже привела до того, що системні китайські банки уникають відносин з Росією, фінансові транзакції затягуються, відкриття кореспондентських рахунків ускладнюється. Це вже призвело до того, що китайський експорт в Росію впав на 15,7% в березні і на 13,5% в квітні, порівнюючи з аналогічним періодом 2023 року. Китайські банки почали відмовлятися приймати платежі за товари, які перевозять залізницею з Примор’я. Системні китайські банки відмовляються приймати платежі навіть на товари, геть не схожі на підсанкційні. Приміром, нещодавно Bank of China відмовив в отриманні платежу за партію пластикових господарчих товарів лише через те, що в маршруті була зазначена перевозка через Забайкальськ до Підмосков’я. Загалом Путін їде, щоб відрапортувати про свої плани на закінчення війни і намагатися відлагодити систему економічних стосунків, що прогальмовує. Очевидно, Путіна цікавить створення надійних безперебійних ланцюгів постачання і фінансування, відлагодження системи, що почала давати збої. Невирішеною проблемою для Кремля залишається перерозподіл постачання газу з родовища Ямал у Китай. Проект «Сила Сибіру-2», що дозволить переорієнтувати родовище, яке працювало на Європу і вдвічі збільшити російську частку на китайському газовому ринку так і залишається проектом, на який Китай не поспішає виділяти кошти. Росія, яка перевела економіку на військові рейки і поставила «все» на результат війни з Україною, потребує інтенсифікації стосунків, росту та безперебійності постачання необхідних технологій та продукції.