Yevstratiy Zoria
Kanalga Telegram’da o‘tish
митрополит Білоцерківський, речник Київської Митрополії УПЦ (ПЦУ)
Ko'proq ko'rsatish1 125
Obunachilar
Ma'lumot yo'q24 soatlar
-37 kunlar
+330 kunlar
Ma'lumot yuklanmoqda...
O'xshash kanallar
Taglar buluti
Kirish va chiqish esdaliklari
---
---
---
---
---
---
Obunachilarni jalb qilish
Iyul '26
Iyul '26
+1
0 kanalda
Iyun '26
+15
0 kanalda
Get PRO
May '26
+11
1 kanalda
Get PRO
Aprel '26
+12
0 kanalda
Get PRO
Mart '26
+32
3 kanalda
Get PRO
Fevral '26
+1
0 kanalda
Get PRO
Yanvar '26
+6
0 kanalda
Get PRO
Dekabr '25
+10
2 kanalda
Get PRO
Noyabr '25
+2
0 kanalda
Get PRO
Oktabr '25
+3
0 kanalda
Get PRO
Sentabr '25
+6
0 kanalda
Get PRO
Avgust '25
+4
0 kanalda
Get PRO
Iyul '25
+2
0 kanalda
Get PRO
Iyun '25
+6
0 kanalda
Get PRO
May '25
+5
0 kanalda
Get PRO
Aprel '25
+3
0 kanalda
Get PRO
Mart '25
+10
2 kanalda
Get PRO
Fevral '25
+5
1 kanalda
Get PRO
Yanvar '25
+3
0 kanalda
Get PRO
Dekabr '24
+4
0 kanalda
Get PRO
Noyabr '24
+14
1 kanalda
Get PRO
Oktabr '24
+22
3 kanalda
Get PRO
Sentabr '24
+15
2 kanalda
Get PRO
Avgust '24
+13
1 kanalda
Get PRO
Iyul '24
+23
1 kanalda
Get PRO
Iyun '24
+4
1 kanalda
Get PRO
May '24
+4
0 kanalda
Get PRO
Aprel '24
+2
0 kanalda
Get PRO
Mart '24
+6
0 kanalda
Get PRO
Fevral '24
+3
0 kanalda
Get PRO
Yanvar '24
+13
0 kanalda
Get PRO
Dekabr '23
+12
0 kanalda
Get PRO
Noyabr '23
+8
0 kanalda
Get PRO
Oktabr '23
+16
0 kanalda
Get PRO
Sentabr '23
+9
0 kanalda
Get PRO
Avgust '23
+29
0 kanalda
Get PRO
Iyul '23
+114
0 kanalda
Get PRO
Iyun '23
+102
0 kanalda
Get PRO
May '23
+6
0 kanalda
Get PRO
Aprel '23
+24
0 kanalda
Get PRO
Mart '23
+27
0 kanalda
Get PRO
Fevral '23
+47
0 kanalda
Get PRO
Yanvar '23
+538
0 kanalda
Get PRO
Dekabr '220
0 kanalda
Get PRO
Noyabr '220
0 kanalda
Get PRO
Oktabr '220
0 kanalda
Get PRO
Sentabr '220
0 kanalda
Get PRO
Avgust '22
+1
0 kanalda
Get PRO
Iyul '220
0 kanalda
Get PRO
Iyun '22
+3
0 kanalda
Get PRO
May '22
+8
0 kanalda
Get PRO
Aprel '22
+606
0 kanalda
Get PRO
Mart '220
0 kanalda
Get PRO
Fevral '220
0 kanalda
Get PRO
Yanvar '220
0 kanalda
Get PRO
Dekabr '210
0 kanalda
Get PRO
Noyabr '210
0 kanalda
Get PRO
Oktabr '210
0 kanalda
Get PRO
Sentabr '210
0 kanalda
Get PRO
Avgust '210
0 kanalda
Get PRO
Iyul '210
0 kanalda
Get PRO
Iyun '210
0 kanalda
Get PRO
May '21
+209
0 kanalda
| Sana | Obunachilarni jalb qilish | Esdaliklar | Kanallar | |
| 12 Iyul | 0 | |||
| 11 Iyul | 0 | |||
| 10 Iyul | 0 | |||
| 09 Iyul | 0 | |||
| 08 Iyul | 0 | |||
| 07 Iyul | +1 | |||
| 06 Iyul | 0 | |||
| 05 Iyul | 0 | |||
| 04 Iyul | 0 | |||
| 03 Iyul | 0 | |||
| 02 Iyul | 0 | |||
| 01 Iyul | 0 |
Kanal postlari
Митрополит Епіфаній в «Х»:
Внаслідок російського обстрілу, який відбувається зараз, вночі 15 червня, горить дах одного з найбільш святих місць християнського світу - Успенського собору Печерської лаври у Києві.
Просимо про молитву за врятування святині від знищення.
Черговий російський злочин проти людяності, проти історії, проти християнства.
Що ще повинен зробити кремлівський антихрист, аби світ усвідомив, що слід рішуче діяти, аби російський терор проти України і самих принципів миру припинився?
Пресвятая Богодице, зупини ірода!
| 2 | «Феофанія Шредінгера»
Четверта річниця «Феофанії», а офіційної публікації всіх документів, в першу чергу Статуту - нема досі. Тобто зібрання було, але які там сталися рішення - кожен може трактувати, як хоче. Для одних це «автокефалія без проголошення автокефалії», для інших - «підтвердження канонічного звʼязку з Матірʼю-Церквою» - Моспатріархією.
Тож «Феофанія» остаточно уподібнилася до відомого парадоксу Шредінгера про кота - вона і жива, і не жива, і за автокефалію, і проти, і розірвала єдність з МП, і ствердила її.
Причина такого стану проста: доки нема документів, то можна підтримувати баланс з керівництвом в Москві. УПЦ МП не рве з патріархією, а за це патріархія не оголошує керівників УПЦ МП розкольниками.
Зрештою, обидві сторони просто чекають завершення війни, аби тоді поставити крапки над ї та ё. Просто в травні 2022 і там, і там вірили, що «дуже скоро» все завершиться і «Феофанія» не стане проблемою. Тепер, на пʼятому році по «Феофанії», вона ніби як валіза без ручки - і нести далі неможливо, і кидати шкода.
Прихильники незалежності від МП розчарувалися в «Феофанії», зрозумівши, що це було не рішення, а спосіб його уникнути.
Для супротивників розриву з МП «Феофанія» - це занадто схизматично. Це відступ від церковної єдності та руйнування «святой русі».
І десь посередині - митрополит Онуфрій, який всіляко уникає того, аби як одні, так і інші мали привід його критикувати. | 3 513 |
| 3 | Митрополит Епіфаній про російську нічну атаку:
«Страшна ніч для Києва та інших міст України завершилася. Сонце все одно відігнало темряву і новий день настав.
Але не для всіх. Російська імперія зла знову забрала життя невинних. Зруйнувала мирні оселі. Школи. Магазини. Ринки. Інші місця, які жодного військового значення не мають.
Мета очевидна – помста кремлівської тиранії за наш спротив. Вони хотіли знову зробити нас рабами, завершивши напад «за три дні». Але воля українців до гідності та свободи – незламна. Досвід минулого свідчить: слід боротися і захищати себе, бо ціна поразки для українського народу – надто страшна.
Як багато киян, я теж провів цю ніч в укритті під страшні звуки вибухів. Але ранок настав – і за це найперше дякуємо Богові та нашим захисникам.
Сили оборони України творять неймовірне – лише мала частина всього арсеналу зла досягає смертельної мети. Нехай Бог благословить успіхом наших оборонців, низький вам уклін та вічна подяка.
Дякуємо рятувальникам, медикам, всім, хто надає допомогу постраждалим і ліквідує наслідки обстрілів.
Дякуємо нашим партнерам та союзникам – завдяки вам, вашій військовій та фінансовій допомозі Україна може збивати дрони та ракети, протидіяти ворогу, відстоювати мир у Європі.
Хочу подякувати всім українцям, хто попри жах війни зберігає стійкість духу та продовжує жити і працювати, наближаючи перемогу над агресором і утвердження миру.
А на голови всіх, хто наказував чинити цей та інші обстріли, на голови всіх, хто ці накази виконував – нехай впаде кров невинних. Нехай впаде осуд від Бога і від людства. Російський державний тероризм має бути покараний!
І ще одне слово цього страшного ранку – до всіх, хто цієї неділі буде звершувати богослужіння в храмах, і там згадуватиме російського патріарха Гундяєва як свого «вєлікого господіна і отца». Чи не відчуваєте ви, вимовляючи його ім'я та славлячи його – того, хто благословив і цей страшний обстріл, і цю війну назвав «священною» – присмак крові та попелу на губах?
Нехай Господь допоможе нам усім пережити ці страшні дні, подасть швидке одужання пораненим, упокоїть душі загиблих. І зруйнує російську імперію зла та уразить всіх, хто спричинив ці страждання, проливаючи кров невинних.»
В мережі «Х» | 1 500 |
| 4 | Не було би більше ніякої Москви - бо, на відміну від золотоординських татар, Тамерлан фізично нищив міста і населення десятками й сотнями тисяч, вирізаючи всіх. А з відрубаних голів будував піраміди. Саме так він знищив Рязань - центр князівства, яке воювало з ним на боці Тохтамиша. Нинішня Рязань - це зовсім інше місто, якому лише засвоїли історичну назву.
Як не дивно, але саме цьому кривавому тирану Москва має завдячувати своєю імперською величчю. Тамерлан - один з батьків-засновників Росії, хоч і не бажав цього. Бо він фактично знищив Золоту Орду. І відтоді московські князі вже не від імені хана, а від себе стали грабувати сусідні князівства. Не побоюючись із Сараю ніякої помсти. Бо Самарканд Тамерлана у Центральній Азії був значно далі, ніж ординський Сарай на Волзі.
Ще одна деталь. На обширі Монгольської імперії було вогнем і мечем укорінено усвідомлення того, що є лише один род правителів - нащадки Чингіз-хана. Тому для Московії аж до часів Івана Лютого Чингізіди були «природними царями». І саме те, що від них московські правителі отримали ярлик, було їхнім «незаперечним доказом легітимності».
Те, наскільки ця впевненість у владі Чингізідів була сильною, доводить і той факт, що навіть Тамерлан - володар імперії від Сирії до Індії - носив титул лише «великого еміра», тобто князя, а формальним володарем були хани з роду Чингіза, у яких він був ніби лише полководцем. Іван Лютий теж під кінець життя навіть зрікався царства на користь хрещеного татарського чінгізіда Симеона Бекбулатовича, назвавши себе «князем Московським». Точно як колись Тамерлан.
Тож якби не було «татарського іга» і якби кривавий тиран Тамерлан не знищив Золоту Орду, просто плюнувши на Москву, як на непотріб - не було би ніякої Московії, якою ми її нині знаємо. Не виросла би ця імперія на прислужництві іноземним завойовникам та на зборі данини для них.
А так - вона добре нажилася в часи «іга». Щоби потім, соромлячись своїх колишніх зниклих правителів - вдавати з себе спадкоємицю Києва і навіть Царгорода.
Хоча правдиво Москва не «Третій Рим», а лише «новий Сарай». | 979 |
| 5 | «Татарське іго», або
Як «Москва строілась»
Росія - країна з непередбачуваним минулим. Її історію з наказу поточного правителя так часто переписували, аби підлаштувати під його потреби, що якою вона була насправді - важко зрозуміти без свідомих і наполегливих досліджень.
Одним з ключових міфів, на якому збудована імперська ідентичність Московії - міф про «татарське іго». Про якесь особливе поневолення, якому татарська держава нібито піддавала Русь. І від якого московські князі Русь нібито визволили.
Що нібито і дало їм моральне право бути володарями «всєя Русі». Бо вони ж - «визволителі».
Насправді все було з точністю до навпаки.
Звісно, монгольсько-татарське нашестя першої половини ХІІІ століття зруйнувало Київську княжу державу остаточно. Але руйнувати її почали задовго до цього, і найбільш активними в цій справі були Володимиро-Суздальські правителі - володарі земель, де пізніше зародилася Московія.
Однак ніякого особливого «іга» нашестя насправді не принесло - адже ані окупації земель, ані геноциду мешканців татарська держава з центром в м. Сарай на Волзі, «Улус Джучі», яку пізніше стали називати Золотою Ордою, - не здійснювали.
За підкореними князівствами залишили місцеве правління. Залишили свободу віросповідання. Більше того - підкорені князівства стали частиною північного відгалуження Шовкового шляху, торгівельні звʼязки якого надовго забезпечувалися залізною дисципліною монгольських законів.
Вас ніколи не дивувало, чому Київські митрополити ХІІІ-ХIV століть, «тікаючи від татарського насилля» - намагалися оселитися якомога ближче до столиці Орди? Чому уродженець Волині Петро, ставши митрополитом, поїхав не до Києва, не до рідного Галицько-Волинського князівства, куди влада Орди фактично не досягала - а до Володимира-на-Клязьмі та далі - до Москви? Чому він ховався від «іга» там, де був центр управління цим «ігом», давши деревʼяному поселенню перший камʼяний храм і значення «сакрального центру»?
Єдине, що хани в Сараї вимагали від підданих - правильно: давати данину. І при цьому вони данину не збирали самі. А доручали збирати її тим, хто був однієї культури та віри з підданими. Між князями колишньої Київської держави вони шукали того, хто буде найбільш ефективним у служінні їм. Хто буде главою татарської податкової адміністрації. Верховним митарем для Русі.
І ось серед усіх князів найбільш відданими виявилися московські. Саме тому Івану Калиті було вручено ханський ярлик і названо «великим князем». Щоби він зі своїм військом збирав данину з інших, а потім - відвозив у Сарай. При чому, як це віддавна на Москві ведеться - збирали більше ніж належало, віддавали - менше, а різницю - Калита клав у калиту. Власне тому і отримав це імʼя.
І так би Москві квітнути на зборах податків для Орди, якби не громадянська війна там, «Вєлікая замятня», коли майже щороку зʼявлявся новий хан. Власне, частиною цієї війни була міфологізована битва на Куликовому полі 1380 року. Бо Дмитро Іванович московський воював там не з Ордою, головним податківцем якої був, а з Мамаєм, який був заколотником і навіть не мав прав на ханський трон, бо не належав до роду Чінгізідів.
На час «Замятні» Москва продовжувала збирати данину, як звичайно. Але в Орду не відсилала. Тож Мамай просто пішов спитати: чому це податкова не перераховує кошти в бюджет, а бере собі на калиту?
Рівно за два роки Тохиамиш, законний хан, який за допомогою Тамерлана знищив Мамая, прийшов до Москви і забрав там податкову заборгованість. Та й пішов назад. Плануючи війну зі своїм рятівником Тамерланом. За що був ним покараний.
Тамерлан, один з найбільш кривавих тиранів історії, повністю знищив усі міста північної гілки Шовкового шляху. Мешканці були вирізані. Будівлі - зруйновані. Де тепер Сарай - місто, яке сучасники описували, як більш величне, ніж давні перлини Сходу?
І якби Тамерлан після Сарая не повернув назад, а пішов далі на Москву, щоби остаточно «достічь целєй» своєї «СВО» - на цьому би історія митарів-калитників та їхньої держави і закінчилася би. | 752 |
| 6 | Не було би більше ніякої Москви - бо, на відміну від золотоординських татар, Тамерлан фізично нищив міста і населення десятками й сотнями тисяч, вирізаючи всіх. А з відрубаних голів будував піраміди.
Як не дивно, але саме завдяки цьому кривавому тирану Москва має завдячувати своєю імперською величчю. Тамерлан - один з батьків-засновників Росії, хоч і не бажав цього. Бо він фактично знищив Золоту Орду. І відтоді московські князі вже не від імені хана, а від себе стали грабувати сусідні князівства. Не побоюючись із Сараю ніякої помсти. Бо Самарканд Тамерлана у Центральній Азії був значно далі, ніж ординський Сарай на Волзі.
Ще одна деталь. На обширі Монгольської імперії було вогнем і мечем укорінено усвідомлення того, що є лише один род правителів - нащадки Чингіз-хана. Тому для Московії аж до часів Івана Лютого Чингізіди були «природними царями». І саме те, що від них московські правителі отримали ярлик, було їхнім «незаперечним доказом легітимності».
Те, наскільки ця впевненість у владі Чингізідів була сильною, доводить і той факт, що навіть Тамерлан - володар імперії від Сирії до Індії - носив титул лише «великого еміра», тобто князя, а формальним володарем були хани з роду Чингіза, у яких він був ніби лише полководцем.
Тож якби не було «татарського іга» і якби кривавий тиран Тамерлан не знищив Золоту Орду, просто плюнувши на Москву, як на непотріб - не було би ніякої Московії, як ми її нині знаємо. Не виросла би ця імперія на служінні іноземним завойовникам та на зборі данини для них.
А так - вона добре нажилася в часи «іга». Щоби потім, соромлячись своїх колишніх зниклих правителів - вдавати з себе спадкоємицю Києва і навіть Царгорода.
Хоча правдиво Москва не «Третій Рим», а лише «новий Сарай». | 52 |
| 7 | «Татарське іго», або
Як «Москва строілась»
Росія - країна з непередбачуваним минулим. Її історію з наказу поточного правителя так часто переписували, аби підлаштувати під його потреби, що якою вона була насправді - важко зрозуміти без свідомих і наполегливих досліджень.
Одним з ключових міфів, на якому збудована імперська ідентичність Московії - міф про «татарське іго». Про якесь особливе поневолення, якому татарська держава нібито піддавала Русь. І від якого московські князі Русь нібито визволили.
Що нібито і дало їм моральне право бути володарями «всєя Русі». Бо вони ж - «визволителі».
Насправді все було з точністю до навпаки.
Звісно, монгольсько-татарське нашестя першої половини ХІІІ століття зруйнувало Київську княжу державу остаточно. Але руйнувати її почали задовго до цього, і найбільш активними в цій справі були Володимиро-Суздальські правителі - володарі земель, де пізніше зародилася Московія.
Однак ніякого особливого «іга» нашестя насправді не принесло - адже ані окупації земель, ані геноциду мешканців татарська держава з центром в м. Сарай на Волзі, «Улус Джучі», яку пізніше стали називати Золотою Ордою, - не здійснювали.
За підкореними князівствами залишили місцеве правління. Залишили свободу віросповідання. Більше того - підкорені князівства стали частиною північного відгалуження Шовкового шляху, торгівельні звʼязки якого надовго забезпечувалися залізною дисципліною монгольських законів.
Вас ніколи не дивувало, чому Київські митрополити ХІІІ-ХIV століть, «тікаючи від татарського насилля» - намагалися оселитися якомога ближче до столиці Орди? Чому уродженець Волині Петро, ставши митрополитом, поїхав не до Києва, не до рідного Галицько-Волинського князівства, куди влада Орди фактично не досягала - а до Володимира-на-Клязьмі та далі - до Москви? Чому він ховався від «іга» там, де був центр управління цим «ігом», давши деревʼяному поселенню перший камʼяний храм і значення «сакрального центру»?
Єдине, що хани в Сараї вимагали від підданих - правильно: давати данину. І при цьому вони данину не збирали самі. А доручали збирати її тим, хто був однієї культури та віри з підданими. Між князями колишньої Київської держави вони шукали того, хто буде найбільш ефективним у служінні їм. Хто буде главою татарської податкової адміністрації. Верховним митарем для Русі.
І ось серед усіх князів найбільш відданими виявилися московські. Саме тому Івану Калиті було вручено ханський ярлик і названо «великим князем». Щоби він зі своїм військом збирав данину з інших, а потім - відвозив у Сарай. При чому, як це віддавна на Москві ведеться - збирали більше ніж належало, віддавали - менше, а різницю - Калита клав у калиту. Власне тому і отримав це імʼя.
І так би Москві квітнути на зборах податків для Орди, якби не громадянська війна там, «Вєлікая замятня», коли майже щороку зʼявлявся новий хан. Власне, частиною цієї війни була міфологізована битва на Куликовому полі 1380 року. Бо Дмитро Іванович московський воював там не з Ордою, головним податківцем якої був, а з Мамаєм, який був заколотником і навіть не мав прав на ханський трон, бо не належав до роду Чінгізідів.
На час «Замятні» Москва продовжувала збирати данину, як звичайно. Але в Орду не відсилала. Тож Мамай просто пішов спитати: чому це податкова не перераховує кошти в бюджет, а бере собі на калиту?
Рівно за два роки Тохиамиш, законний хан, який за допомогою Тамерлана знищив Мамая, прийшов до Москви і забрав там податкову заборгованість. Та й пішов назад. Плануючи війну зі своїм рятівником Тамерланом. За що був ним покараний.
Тамерлан, один з найбільш кривавих тиранів історії, повністю знищив усі міста північної гілки Шовкового шляху. Мешканці були вирізані. Будівлі - зруйновані. Де тепер Сарай - місто, яке сучасники описували, як більш величне, ніж давні перлини Сходу?
І якби Тамерлан після Сарая не повернув назад, а пішов далі на Москву, щоби остаточно «достічь целєй» своєї «СВО» - на цьому би історія митарів-калитників та їхньої держави і закінчилася би. | 48 |
| 8 | Про освячення пасок
Маючи 35-річний досвід церковного життя, я можу зрозуміти позицію тих, хто вважає прихід на Великдень з пасками до храму лише щоби їх освятити - чимось неповним, недосконалим, недостатнім.
Складно священнику чи парафіянам, які пройшли сім тижнів постових служб та молилися вночі/ранком 3-4 години на Великдень оцінювати як достатнє те, що хтось прийшов лише «покропити пасочки».
АЛЕ!
Коли приходять такі думки до когось - раджу ще раз прочитати вдумливо першу частину Слова Іоана Золотоустого. Як він закликає святкувати і тих, хто не постував. І лінивих. І тих, хто прийшов в останню мить, «об одинадцятій годині», тобто коли день праці майже завершився.
Звісно, що для когось «посвятити пасочку» - це ЛИШЕ культурний ритуал. Але хто впевнено скаже, як станеться у майбутньому, і чи не проросте з часом мале зерно відвідання молитви навіть раз на рік - у щось більш плідне?
Адже Господь «і справи приймає, і намір вітає; і дію цінує, і готовність хвалить».
Чому так кажу? Тому, що мій власний шлях до Церкви теж розпочинався з освячення пасок. Це було на Великдень 1989 р. Вперше влада не перешкоджала відвідати храм молоді. І покійна бабуся Оля взяла мене вночі у єдиний діючий в Черкасах храм «посвятити паски».
Ми лише стояли на подвірʼї, чекаючи освячення. Не були на службах Страсної седмиці. Не стояли на молитві на Утрені та Літургії. Лише стояли з нашим кошиком і пасками.
Однак і ця мить - була миттю з Христом Воскреслим. Вона посіяла своє зерно.
Тож коли когось спокушатиме думка, що багато з тих «великодніх християн» нібито недобре роблять, бо лише «святять паски», а тим більше думка «то нехай би вже вдома лишалися, ніж просто йдуть, аби їх покропили» - пригадайте слова заклику Золотоустого: «приходьте всі!»
Бо ніхто не знає, чи між тими «великодніми християнами» не стоять саме тепер люди, яким Бог саме так відкриває їхнє майбутнє покликання до живої віри.
Христос воскрес 🙏 | 582 |
| 9 | Митрополит Епіфаній в «Х»:
Сьогодні - Світлий четвер. Так він іменується у церковній традиції, бо всі дні Великоднього тижня - світлі. Адже вони нагадують про радість та світло, які Христове Воскресіння принесли людству.
Однак нинішній ранок для Києва та багатьох інших міст України були оповиті чорним димом, спалахами вибухів, звуками сирен сповіщення про чергові російські терористичні атаки. Багато поранених. Є загиблі.
Країна-агресор наполегливо вдає з себе «захисника християнських цінностей». Недільної ночі кремлівський тиран зі свічкою в руках постояв на святковій службі, вислухавши черговий потік ницих вихвалянь на свою адресу від очільника російського патріархату Гундяєва. А після цього - дав нові накази руйнувати та вбивати.
Це - антихристинство. Це - ганебне паплюження віри та моралі. Це - наочне нагадування про антихриста, який має зʼявитися в останні дні, коли «вiдкриється чоловiк грiха, син погибелi, який противиться i звеличується над усiм, що зветься Богом‚ або святинею, так що в храмi Божому сяде вiн, як Бог, і за Бога себе видаватиме» (2 Солунянам 2:3-4).
Ми дякуємо нашим захисникам, які у ці дні відбили більшість російських атак і не дозволили здійснитися усім сатанинським терористичним планам. Дякуємо рятувальникам і медикам та всім, хто допомагає постраждалим. Молимося за одужання поранених. Вічний спокій душам загиблих.
А на кремлівського тирана-Ірода і всіх слуг його, на всіх, хто досі схиляється перед московським кривавим троном, за вчинені злочини нехай прийде справедлива Божа відплата. Нехай здійсниться на них те, що «… говорить Господь: Я вже не буду мовчати про беззаконня, які звершують вони нечестиво, і не буду терпіти у них того, що вони роблять злочинно: ось, кров невинна і праведна волає до Мене, і душі праведних взивають безперестанно. Помщуся їм, — говорить Господь» (3 Езд. 15:7-9).
Боже Великий, Єдиний, нам Україну храни! | 558 |
