اکنون در دسترس! پژوهش تلگرام ۲۰۲۵ — مهمترین بینشهای سال 
Yevstratiy Zoria
رفتن به کانال در Telegram
митрополит Білоцерківський, речник Київської Митрополії УПЦ (ПЦУ)
نمایش بیشتر1 132
مشترکین
اطلاعاتی وجود ندارد24 ساعت
+107 روز
+1730 روز
در حال بارگیری داده...
کانالهای مشابه
ابر برچسبها
اشارات ورودی و خروجی
---
---
---
---
---
---
جذب مشترکین
ژوئن '26
ژوئن '26
+13
در 0 کانالها
مه '26
+11
در 1 کانالها
Get PRO
آوریل '26
+12
در 0 کانالها
Get PRO
مارس '26
+32
در 3 کانالها
Get PRO
فوریه '26
+1
در 0 کانالها
Get PRO
ژانویه '26
+6
در 0 کانالها
Get PRO
دسامبر '25
+10
در 2 کانالها
Get PRO
نوامبر '25
+2
در 0 کانالها
Get PRO
اکتبر '25
+3
در 0 کانالها
Get PRO
سپتامبر '25
+6
در 0 کانالها
Get PRO
اوت '25
+4
در 0 کانالها
Get PRO
ژوئیه '25
+2
در 0 کانالها
Get PRO
ژوئن '25
+6
در 0 کانالها
Get PRO
مه '25
+5
در 0 کانالها
Get PRO
آوریل '25
+3
در 0 کانالها
Get PRO
مارس '25
+10
در 2 کانالها
Get PRO
فوریه '25
+5
در 1 کانالها
Get PRO
ژانویه '25
+3
در 0 کانالها
Get PRO
دسامبر '24
+4
در 0 کانالها
Get PRO
نوامبر '24
+14
در 1 کانالها
Get PRO
اکتبر '24
+22
در 3 کانالها
Get PRO
سپتامبر '24
+15
در 2 کانالها
Get PRO
اوت '24
+13
در 1 کانالها
Get PRO
ژوئیه '24
+23
در 1 کانالها
Get PRO
ژوئن '24
+4
در 1 کانالها
Get PRO
مه '24
+4
در 0 کانالها
Get PRO
آوریل '24
+2
در 0 کانالها
Get PRO
مارس '24
+6
در 0 کانالها
Get PRO
فوریه '24
+3
در 0 کانالها
Get PRO
ژانویه '24
+13
در 0 کانالها
Get PRO
دسامبر '23
+12
در 0 کانالها
Get PRO
نوامبر '23
+8
در 0 کانالها
Get PRO
اکتبر '23
+16
در 0 کانالها
Get PRO
سپتامبر '23
+9
در 0 کانالها
Get PRO
اوت '23
+29
در 0 کانالها
Get PRO
ژوئیه '23
+114
در 0 کانالها
Get PRO
ژوئن '23
+102
در 0 کانالها
Get PRO
مه '23
+6
در 0 کانالها
Get PRO
آوریل '23
+24
در 0 کانالها
Get PRO
مارس '23
+27
در 0 کانالها
Get PRO
فوریه '23
+47
در 0 کانالها
Get PRO
ژانویه '23
+538
در 0 کانالها
Get PRO
دسامبر '220
در 0 کانالها
Get PRO
نوامبر '220
در 0 کانالها
Get PRO
اکتبر '220
در 0 کانالها
Get PRO
سپتامبر '220
در 0 کانالها
Get PRO
اوت '22
+1
در 0 کانالها
Get PRO
ژوئیه '220
در 0 کانالها
Get PRO
ژوئن '22
+3
در 0 کانالها
Get PRO
مه '22
+8
در 0 کانالها
Get PRO
آوریل '22
+606
در 0 کانالها
Get PRO
مارس '220
در 0 کانالها
Get PRO
فوریه '220
در 0 کانالها
Get PRO
ژانویه '220
در 0 کانالها
Get PRO
دسامبر '210
در 0 کانالها
Get PRO
نوامبر '210
در 0 کانالها
Get PRO
اکتبر '210
در 0 کانالها
Get PRO
سپتامبر '210
در 0 کانالها
Get PRO
اوت '210
در 0 کانالها
Get PRO
ژوئیه '210
در 0 کانالها
Get PRO
ژوئن '210
در 0 کانالها
Get PRO
مه '21
+209
در 0 کانالها
| تاریخ | رشد مشترکین | اشارات | کانالها | |
| 20 ژوئن | 0 | |||
| 19 ژوئن | 0 | |||
| 18 ژوئن | 0 | |||
| 17 ژوئن | 0 | |||
| 16 ژوئن | 0 | |||
| 15 ژوئن | +10 | |||
| 14 ژوئن | +2 | |||
| 13 ژوئن | 0 | |||
| 12 ژوئن | 0 | |||
| 11 ژوئن | 0 | |||
| 10 ژوئن | 0 | |||
| 09 ژوئن | 0 | |||
| 08 ژوئن | 0 | |||
| 07 ژوئن | 0 | |||
| 06 ژوئن | 0 | |||
| 05 ژوئن | 0 | |||
| 04 ژوئن | 0 | |||
| 03 ژوئن | 0 | |||
| 02 ژوئن | +1 | |||
| 01 ژوئن | 0 |
پستهای کانال
Митрополит Епіфаній в «Х»:
Внаслідок російського обстрілу, який відбувається зараз, вночі 15 червня, горить дах одного з найбільш святих місць християнського світу - Успенського собору Печерської лаври у Києві.
Просимо про молитву за врятування святині від знищення.
Черговий російський злочин проти людяності, проти історії, проти християнства.
Що ще повинен зробити кремлівський антихрист, аби світ усвідомив, що слід рішуче діяти, аби російський терор проти України і самих принципів миру припинився?
Пресвятая Богодице, зупини ірода!
| 2 | «Феофанія Шредінгера»
Четверта річниця «Феофанії», а офіційної публікації всіх документів, в першу чергу Статуту - нема досі. Тобто зібрання було, але які там сталися рішення - кожен може трактувати, як хоче. Для одних це «автокефалія без проголошення автокефалії», для інших - «підтвердження канонічного звʼязку з Матірʼю-Церквою» - Моспатріархією.
Тож «Феофанія» остаточно уподібнилася до відомого парадоксу Шредінгера про кота - вона і жива, і не жива, і за автокефалію, і проти, і розірвала єдність з МП, і ствердила її.
Причина такого стану проста: доки нема документів, то можна підтримувати баланс з керівництвом в Москві. УПЦ МП не рве з патріархією, а за це патріархія не оголошує керівників УПЦ МП розкольниками.
Зрештою, обидві сторони просто чекають завершення війни, аби тоді поставити крапки над ї та ё. Просто в травні 2022 і там, і там вірили, що «дуже скоро» все завершиться і «Феофанія» не стане проблемою. Тепер, на пʼятому році по «Феофанії», вона ніби як валіза без ручки - і нести далі неможливо, і кидати шкода.
Прихильники незалежності від МП розчарувалися в «Феофанії», зрозумівши, що це було не рішення, а спосіб його уникнути.
Для супротивників розриву з МП «Феофанія» - це занадто схизматично. Це відступ від церковної єдності та руйнування «святой русі».
І десь посередині - митрополит Онуфрій, який всіляко уникає того, аби як одні, так і інші мали привід його критикувати. | 3 467 |
| 3 | Митрополит Епіфаній про російську нічну атаку:
«Страшна ніч для Києва та інших міст України завершилася. Сонце все одно відігнало темряву і новий день настав.
Але не для всіх. Російська імперія зла знову забрала життя невинних. Зруйнувала мирні оселі. Школи. Магазини. Ринки. Інші місця, які жодного військового значення не мають.
Мета очевидна – помста кремлівської тиранії за наш спротив. Вони хотіли знову зробити нас рабами, завершивши напад «за три дні». Але воля українців до гідності та свободи – незламна. Досвід минулого свідчить: слід боротися і захищати себе, бо ціна поразки для українського народу – надто страшна.
Як багато киян, я теж провів цю ніч в укритті під страшні звуки вибухів. Але ранок настав – і за це найперше дякуємо Богові та нашим захисникам.
Сили оборони України творять неймовірне – лише мала частина всього арсеналу зла досягає смертельної мети. Нехай Бог благословить успіхом наших оборонців, низький вам уклін та вічна подяка.
Дякуємо рятувальникам, медикам, всім, хто надає допомогу постраждалим і ліквідує наслідки обстрілів.
Дякуємо нашим партнерам та союзникам – завдяки вам, вашій військовій та фінансовій допомозі Україна може збивати дрони та ракети, протидіяти ворогу, відстоювати мир у Європі.
Хочу подякувати всім українцям, хто попри жах війни зберігає стійкість духу та продовжує жити і працювати, наближаючи перемогу над агресором і утвердження миру.
А на голови всіх, хто наказував чинити цей та інші обстріли, на голови всіх, хто ці накази виконував – нехай впаде кров невинних. Нехай впаде осуд від Бога і від людства. Російський державний тероризм має бути покараний!
І ще одне слово цього страшного ранку – до всіх, хто цієї неділі буде звершувати богослужіння в храмах, і там згадуватиме російського патріарха Гундяєва як свого «вєлікого господіна і отца». Чи не відчуваєте ви, вимовляючи його ім'я та славлячи його – того, хто благословив і цей страшний обстріл, і цю війну назвав «священною» – присмак крові та попелу на губах?
Нехай Господь допоможе нам усім пережити ці страшні дні, подасть швидке одужання пораненим, упокоїть душі загиблих. І зруйнує російську імперію зла та уразить всіх, хто спричинив ці страждання, проливаючи кров невинних.»
В мережі «Х» | 1 496 |
| 4 | Не було би більше ніякої Москви - бо, на відміну від золотоординських татар, Тамерлан фізично нищив міста і населення десятками й сотнями тисяч, вирізаючи всіх. А з відрубаних голів будував піраміди. Саме так він знищив Рязань - центр князівства, яке воювало з ним на боці Тохтамиша. Нинішня Рязань - це зовсім інше місто, якому лише засвоїли історичну назву.
Як не дивно, але саме цьому кривавому тирану Москва має завдячувати своєю імперською величчю. Тамерлан - один з батьків-засновників Росії, хоч і не бажав цього. Бо він фактично знищив Золоту Орду. І відтоді московські князі вже не від імені хана, а від себе стали грабувати сусідні князівства. Не побоюючись із Сараю ніякої помсти. Бо Самарканд Тамерлана у Центральній Азії був значно далі, ніж ординський Сарай на Волзі.
Ще одна деталь. На обширі Монгольської імперії було вогнем і мечем укорінено усвідомлення того, що є лише один род правителів - нащадки Чингіз-хана. Тому для Московії аж до часів Івана Лютого Чингізіди були «природними царями». І саме те, що від них московські правителі отримали ярлик, було їхнім «незаперечним доказом легітимності».
Те, наскільки ця впевненість у владі Чингізідів була сильною, доводить і той факт, що навіть Тамерлан - володар імперії від Сирії до Індії - носив титул лише «великого еміра», тобто князя, а формальним володарем були хани з роду Чингіза, у яких він був ніби лише полководцем. Іван Лютий теж під кінець життя навіть зрікався царства на користь хрещеного татарського чінгізіда Симеона Бекбулатовича, назвавши себе «князем Московським». Точно як колись Тамерлан.
Тож якби не було «татарського іга» і якби кривавий тиран Тамерлан не знищив Золоту Орду, просто плюнувши на Москву, як на непотріб - не було би ніякої Московії, якою ми її нині знаємо. Не виросла би ця імперія на прислужництві іноземним завойовникам та на зборі данини для них.
А так - вона добре нажилася в часи «іга». Щоби потім, соромлячись своїх колишніх зниклих правителів - вдавати з себе спадкоємицю Києва і навіть Царгорода.
Хоча правдиво Москва не «Третій Рим», а лише «новий Сарай». | 979 |
| 5 | «Татарське іго», або
Як «Москва строілась»
Росія - країна з непередбачуваним минулим. Її історію з наказу поточного правителя так часто переписували, аби підлаштувати під його потреби, що якою вона була насправді - важко зрозуміти без свідомих і наполегливих досліджень.
Одним з ключових міфів, на якому збудована імперська ідентичність Московії - міф про «татарське іго». Про якесь особливе поневолення, якому татарська держава нібито піддавала Русь. І від якого московські князі Русь нібито визволили.
Що нібито і дало їм моральне право бути володарями «всєя Русі». Бо вони ж - «визволителі».
Насправді все було з точністю до навпаки.
Звісно, монгольсько-татарське нашестя першої половини ХІІІ століття зруйнувало Київську княжу державу остаточно. Але руйнувати її почали задовго до цього, і найбільш активними в цій справі були Володимиро-Суздальські правителі - володарі земель, де пізніше зародилася Московія.
Однак ніякого особливого «іга» нашестя насправді не принесло - адже ані окупації земель, ані геноциду мешканців татарська держава з центром в м. Сарай на Волзі, «Улус Джучі», яку пізніше стали називати Золотою Ордою, - не здійснювали.
За підкореними князівствами залишили місцеве правління. Залишили свободу віросповідання. Більше того - підкорені князівства стали частиною північного відгалуження Шовкового шляху, торгівельні звʼязки якого надовго забезпечувалися залізною дисципліною монгольських законів.
Вас ніколи не дивувало, чому Київські митрополити ХІІІ-ХIV століть, «тікаючи від татарського насилля» - намагалися оселитися якомога ближче до столиці Орди? Чому уродженець Волині Петро, ставши митрополитом, поїхав не до Києва, не до рідного Галицько-Волинського князівства, куди влада Орди фактично не досягала - а до Володимира-на-Клязьмі та далі - до Москви? Чому він ховався від «іга» там, де був центр управління цим «ігом», давши деревʼяному поселенню перший камʼяний храм і значення «сакрального центру»?
Єдине, що хани в Сараї вимагали від підданих - правильно: давати данину. І при цьому вони данину не збирали самі. А доручали збирати її тим, хто був однієї культури та віри з підданими. Між князями колишньої Київської держави вони шукали того, хто буде найбільш ефективним у служінні їм. Хто буде главою татарської податкової адміністрації. Верховним митарем для Русі.
І ось серед усіх князів найбільш відданими виявилися московські. Саме тому Івану Калиті було вручено ханський ярлик і названо «великим князем». Щоби він зі своїм військом збирав данину з інших, а потім - відвозив у Сарай. При чому, як це віддавна на Москві ведеться - збирали більше ніж належало, віддавали - менше, а різницю - Калита клав у калиту. Власне тому і отримав це імʼя.
І так би Москві квітнути на зборах податків для Орди, якби не громадянська війна там, «Вєлікая замятня», коли майже щороку зʼявлявся новий хан. Власне, частиною цієї війни була міфологізована битва на Куликовому полі 1380 року. Бо Дмитро Іванович московський воював там не з Ордою, головним податківцем якої був, а з Мамаєм, який був заколотником і навіть не мав прав на ханський трон, бо не належав до роду Чінгізідів.
На час «Замятні» Москва продовжувала збирати данину, як звичайно. Але в Орду не відсилала. Тож Мамай просто пішов спитати: чому це податкова не перераховує кошти в бюджет, а бере собі на калиту?
Рівно за два роки Тохиамиш, законний хан, який за допомогою Тамерлана знищив Мамая, прийшов до Москви і забрав там податкову заборгованість. Та й пішов назад. Плануючи війну зі своїм рятівником Тамерланом. За що був ним покараний.
Тамерлан, один з найбільш кривавих тиранів історії, повністю знищив усі міста північної гілки Шовкового шляху. Мешканці були вирізані. Будівлі - зруйновані. Де тепер Сарай - місто, яке сучасники описували, як більш величне, ніж давні перлини Сходу?
І якби Тамерлан після Сарая не повернув назад, а пішов далі на Москву, щоби остаточно «достічь целєй» своєї «СВО» - на цьому би історія митарів-калитників та їхньої держави і закінчилася би. | 752 |
| 6 | Не було би більше ніякої Москви - бо, на відміну від золотоординських татар, Тамерлан фізично нищив міста і населення десятками й сотнями тисяч, вирізаючи всіх. А з відрубаних голів будував піраміди.
Як не дивно, але саме завдяки цьому кривавому тирану Москва має завдячувати своєю імперською величчю. Тамерлан - один з батьків-засновників Росії, хоч і не бажав цього. Бо він фактично знищив Золоту Орду. І відтоді московські князі вже не від імені хана, а від себе стали грабувати сусідні князівства. Не побоюючись із Сараю ніякої помсти. Бо Самарканд Тамерлана у Центральній Азії був значно далі, ніж ординський Сарай на Волзі.
Ще одна деталь. На обширі Монгольської імперії було вогнем і мечем укорінено усвідомлення того, що є лише один род правителів - нащадки Чингіз-хана. Тому для Московії аж до часів Івана Лютого Чингізіди були «природними царями». І саме те, що від них московські правителі отримали ярлик, було їхнім «незаперечним доказом легітимності».
Те, наскільки ця впевненість у владі Чингізідів була сильною, доводить і той факт, що навіть Тамерлан - володар імперії від Сирії до Індії - носив титул лише «великого еміра», тобто князя, а формальним володарем були хани з роду Чингіза, у яких він був ніби лише полководцем.
Тож якби не було «татарського іга» і якби кривавий тиран Тамерлан не знищив Золоту Орду, просто плюнувши на Москву, як на непотріб - не було би ніякої Московії, як ми її нині знаємо. Не виросла би ця імперія на служінні іноземним завойовникам та на зборі данини для них.
А так - вона добре нажилася в часи «іга». Щоби потім, соромлячись своїх колишніх зниклих правителів - вдавати з себе спадкоємицю Києва і навіть Царгорода.
Хоча правдиво Москва не «Третій Рим», а лише «новий Сарай». | 0 |
| 7 | «Татарське іго», або
Як «Москва строілась»
Росія - країна з непередбачуваним минулим. Її історію з наказу поточного правителя так часто переписували, аби підлаштувати під його потреби, що якою вона була насправді - важко зрозуміти без свідомих і наполегливих досліджень.
Одним з ключових міфів, на якому збудована імперська ідентичність Московії - міф про «татарське іго». Про якесь особливе поневолення, якому татарська держава нібито піддавала Русь. І від якого московські князі Русь нібито визволили.
Що нібито і дало їм моральне право бути володарями «всєя Русі». Бо вони ж - «визволителі».
Насправді все було з точністю до навпаки.
Звісно, монгольсько-татарське нашестя першої половини ХІІІ століття зруйнувало Київську княжу державу остаточно. Але руйнувати її почали задовго до цього, і найбільш активними в цій справі були Володимиро-Суздальські правителі - володарі земель, де пізніше зародилася Московія.
Однак ніякого особливого «іга» нашестя насправді не принесло - адже ані окупації земель, ані геноциду мешканців татарська держава з центром в м. Сарай на Волзі, «Улус Джучі», яку пізніше стали називати Золотою Ордою, - не здійснювали.
За підкореними князівствами залишили місцеве правління. Залишили свободу віросповідання. Більше того - підкорені князівства стали частиною північного відгалуження Шовкового шляху, торгівельні звʼязки якого надовго забезпечувалися залізною дисципліною монгольських законів.
Вас ніколи не дивувало, чому Київські митрополити ХІІІ-ХIV століть, «тікаючи від татарського насилля» - намагалися оселитися якомога ближче до столиці Орди? Чому уродженець Волині Петро, ставши митрополитом, поїхав не до Києва, не до рідного Галицько-Волинського князівства, куди влада Орди фактично не досягала - а до Володимира-на-Клязьмі та далі - до Москви? Чому він ховався від «іга» там, де був центр управління цим «ігом», давши деревʼяному поселенню перший камʼяний храм і значення «сакрального центру»?
Єдине, що хани в Сараї вимагали від підданих - правильно: давати данину. І при цьому вони данину не збирали самі. А доручали збирати її тим, хто був однієї культури та віри з підданими. Між князями колишньої Київської держави вони шукали того, хто буде найбільш ефективним у служінні їм. Хто буде главою татарської податкової адміністрації. Верховним митарем для Русі.
І ось серед усіх князів найбільш відданими виявилися московські. Саме тому Івану Калиті було вручено ханський ярлик і названо «великим князем». Щоби він зі своїм військом збирав данину з інших, а потім - відвозив у Сарай. При чому, як це віддавна на Москві ведеться - збирали більше ніж належало, віддавали - менше, а різницю - Калита клав у калиту. Власне тому і отримав це імʼя.
І так би Москві квітнути на зборах податків для Орди, якби не громадянська війна там, «Вєлікая замятня», коли майже щороку зʼявлявся новий хан. Власне, частиною цієї війни була міфологізована битва на Куликовому полі 1380 року. Бо Дмитро Іванович московський воював там не з Ордою, головним податківцем якої був, а з Мамаєм, який був заколотником і навіть не мав прав на ханський трон, бо не належав до роду Чінгізідів.
На час «Замятні» Москва продовжувала збирати данину, як звичайно. Але в Орду не відсилала. Тож Мамай просто пішов спитати: чому це податкова не перераховує кошти в бюджет, а бере собі на калиту?
Рівно за два роки Тохиамиш, законний хан, який за допомогою Тамерлана знищив Мамая, прийшов до Москви і забрав там податкову заборгованість. Та й пішов назад. Плануючи війну зі своїм рятівником Тамерланом. За що був ним покараний.
Тамерлан, один з найбільш кривавих тиранів історії, повністю знищив усі міста північної гілки Шовкового шляху. Мешканці були вирізані. Будівлі - зруйновані. Де тепер Сарай - місто, яке сучасники описували, як більш величне, ніж давні перлини Сходу?
І якби Тамерлан після Сарая не повернув назад, а пішов далі на Москву, щоби остаточно «достічь целєй» своєї «СВО» - на цьому би історія митарів-калитників та їхньої держави і закінчилася би. | 0 |
| 8 | Про освячення пасок
Маючи 35-річний досвід церковного життя, я можу зрозуміти позицію тих, хто вважає прихід на Великдень з пасками до храму лише щоби їх освятити - чимось неповним, недосконалим, недостатнім.
Складно священнику чи парафіянам, які пройшли сім тижнів постових служб та молилися вночі/ранком 3-4 години на Великдень оцінювати як достатнє те, що хтось прийшов лише «покропити пасочки».
АЛЕ!
Коли приходять такі думки до когось - раджу ще раз прочитати вдумливо першу частину Слова Іоана Золотоустого. Як він закликає святкувати і тих, хто не постував. І лінивих. І тих, хто прийшов в останню мить, «об одинадцятій годині», тобто коли день праці майже завершився.
Звісно, що для когось «посвятити пасочку» - це ЛИШЕ культурний ритуал. Але хто впевнено скаже, як станеться у майбутньому, і чи не проросте з часом мале зерно відвідання молитви навіть раз на рік - у щось більш плідне?
Адже Господь «і справи приймає, і намір вітає; і дію цінує, і готовність хвалить».
Чому так кажу? Тому, що мій власний шлях до Церкви теж розпочинався з освячення пасок. Це було на Великдень 1989 р. Вперше влада не перешкоджала відвідати храм молоді. І покійна бабуся Оля взяла мене вночі у єдиний діючий в Черкасах храм «посвятити паски».
Ми лише стояли на подвірʼї, чекаючи освячення. Не були на службах Страсної седмиці. Не стояли на молитві на Утрені та Літургії. Лише стояли з нашим кошиком і пасками.
Однак і ця мить - була миттю з Христом Воскреслим. Вона посіяла своє зерно.
Тож коли когось спокушатиме думка, що багато з тих «великодніх християн» нібито недобре роблять, бо лише «святять паски», а тим більше думка «то нехай би вже вдома лишалися, ніж просто йдуть, аби їх покропили» - пригадайте слова заклику Золотоустого: «приходьте всі!»
Бо ніхто не знає, чи між тими «великодніми християнами» не стоять саме тепер люди, яким Бог саме так відкриває їхнє майбутнє покликання до живої віри.
Христос воскрес 🙏 | 0 |
| 9 | Митрополит Епіфаній в «Х»:
Сьогодні - Світлий четвер. Так він іменується у церковній традиції, бо всі дні Великоднього тижня - світлі. Адже вони нагадують про радість та світло, які Христове Воскресіння принесли людству.
Однак нинішній ранок для Києва та багатьох інших міст України були оповиті чорним димом, спалахами вибухів, звуками сирен сповіщення про чергові російські терористичні атаки. Багато поранених. Є загиблі.
Країна-агресор наполегливо вдає з себе «захисника християнських цінностей». Недільної ночі кремлівський тиран зі свічкою в руках постояв на святковій службі, вислухавши черговий потік ницих вихвалянь на свою адресу від очільника російського патріархату Гундяєва. А після цього - дав нові накази руйнувати та вбивати.
Це - антихристинство. Це - ганебне паплюження віри та моралі. Це - наочне нагадування про антихриста, який має зʼявитися в останні дні, коли «вiдкриється чоловiк грiха, син погибелi, який противиться i звеличується над усiм, що зветься Богом‚ або святинею, так що в храмi Божому сяде вiн, як Бог, і за Бога себе видаватиме» (2 Солунянам 2:3-4).
Ми дякуємо нашим захисникам, які у ці дні відбили більшість російських атак і не дозволили здійснитися усім сатанинським терористичним планам. Дякуємо рятувальникам і медикам та всім, хто допомагає постраждалим. Молимося за одужання поранених. Вічний спокій душам загиблих.
А на кремлівського тирана-Ірода і всіх слуг його, на всіх, хто досі схиляється перед московським кривавим троном, за вчинені злочини нехай прийде справедлива Божа відплата. Нехай здійсниться на них те, що «… говорить Господь: Я вже не буду мовчати про беззаконня, які звершують вони нечестиво, і не буду терпіти у них того, що вони роблять злочинно: ось, кров невинна і праведна волає до Мене, і душі праведних взивають безперестанно. Помщуся їм, — говорить Господь» (3 Езд. 15:7-9).
Боже Великий, Єдиний, нам Україну храни! | 0 |
| 10 | Синод заслухав повідомлення Блаженнійшого Митрополита Епіфанія про лист Його Всесвятості Вселенського Патріарха Варфоломія, надісланий на виконання рішення Святого і Священного Синоду Вселенського Патріархату, щодо порядку служіння українських кліриків, відряджених для служіння вірним українського походження в межах Священної Митрополії Швеції і всієї Скандинавії. Було вирішено це повідомлення взяти до відома та надіслати до Вселенського Патріархату підготовлену Капеланською місією ПЦУ відповідь.
9. Синод вирішив встановити нові нагороди Православної Церкви України для відзначення православних ієрархів, духовенства та вірних:
– Орден преподобних Антонія і Феодосія Києво-Печерських (двох ступенів) – для нагородження переважно духовенства за віддане служіння Церкві та народу Божому, а також для нагородження духовенства і мирян за підтримку будівництва і ремонту храмів та інше визначне сприяння розбудові церковного життя;
– Орден преподобного Агапіта Печерського – для нагородження переважно осіб, які мають особливі заслуги у звершенні справ милосердя і благодійності.
Орден преподобних Антонія і Феодосія Києво-Печерських І та ІІ ступенів у системі відзнак ПЦУ знаходиться після Ордену святого великомученика Юрія Переможця; Орден преподобного Агапіта Печерського у системі відзнак ПЦУ знаходиться після Ордену преподобних Антонія і Феодосія Києво-Печерських.
10. На пропозицію Предстоятеля, Блаженнійшого Епіфанія, Митрополита Київського і всієї України, з метою подальшого розвитку жіночого чернецтва в Православній Церкві України Синод благословив перетворити Свято-Феодосіївський чоловічий ставропігійний монастир УПЦ (ПЦУ) в м. Києві на Свято-Феодосіївський жіночий ставропігійний монастир УПЦ (ПЦУ) в м. Києві, внести відповідні зміни та доповнення до Статуту монастиря, викласти його в новій редакції та здійснити його державну реєстрацію.
У зв’язку з цим після завершення державної реєстрації нової редакції Статуту монастиря було вирішено звільнити архімандрита Макарія (Папіша) з посади намісника. Від імені Священного Синоду архімандриту Макарію (Папішу) було висловлено подяку за довголітнє служіння і працю з відновлення комплексу монастиря. Синод благословив братію Свято-Феодосіївського чоловічого монастиря увійти до складу братії Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври.
Після завершення державної реєстрації нової редакції Статуту монастиря Синод вирішив призначити настоятельницею Свято-Феодосіївського жіночого ставропігійного монастиря УПЦ (ПЦУ) монахиню Варвару (Шульгач).
11. У зв’язку з тим, що релігійна організація «Межигірський Спасо-Преображенський монастир Київської єпархії УПЦ (ПЦУ)» після утворення Вишгородської єпархії знаходиться в її межах, на прохання Преосвященного Агапіта, архієпископа Вишгородського, Синод вирішив внести відповідні зміни та доповнення до Статуту монастиря, викласти його в новій редакції та здійснити його державну реєстрацію з новою назвою – релігійна організація «Межигірський Спасо-Преображенський чоловічий монастир Вишгородської єпархії УПЦ (ПЦУ)».
На цьому розгляд питань порядку денного був завершений.
Від Секретаріату Священного Синоду | 0 |
| 11 | Синод засудив антиканонічну діяльність групи осіб, яка включає позбавлених сану і заборонених у служінні священнослужителів, що безпідставно і самоуправно привласнюють собі іменування Української Православної Церкви Київського Патріархату, яке офіційно закріплене за Православною Церквою України, як єдиним універсальним правонаступником.
Було вирішено повторно публічно сповістити раніше заборонених у служінні кліриків ПЦУ архімандрита Никона (Володимира Кобзаря), архімандрита Даниїла (Дмитра Кудибина), ігумена Михаїла (Миколу Ковалюка), ієромонаха Никона (Юрія Граблюка), які безпідставно привласнили собі архієрейські титули та вчинили інші численні публічно засвідчені злочини проти канонічного порядку та церковної єдності, що на виконання рішення Священного Синоду від 2 лютого 2022 року проти кожного з них розпочато церковну судову процедуру і їх викликано для надання пояснень на чергове засідання Священного Синоду в травні цього року.
Священний Синод нагадує, що відповідно до канонічного права та соборних рішень ПЦУ надання будь-кому архієрейського сану, оголошене від імені УПЦ КП після 15 грудня 2018 р., без рішення Священного Синоду ПЦУ та без благословення Предстоятеля, є не дійсним і такі особи не є архієреями і не будуть визнані архієреями у майбутньому (Журнал №30 засідання Священного Синоду від 24 червня 2019 р. та подальші рішення).
Також було нагадано, що синодальними судовими рішеннями, які були соборно затверджені, за грубе порушення канонічного порядку, що завдало серйозної шкоди Церкві, колишні священнослужителі ПЦУ монах Іоасаф (Шибаєв), монах Філарет (Панку), монах Петро (Москальов), монах Андрій (Маруцак), мирянин Богдан Згоба були позбавлені свого колишнього священного сану.
Учасники грецьких старостильних схизматичних спільнот Авксентій Марініс та Георгій (Хризостом) Калліс, які іменують себе «архієреями УПЦ КП», не були і не є архієреями та канонічно підлягають юрисдикції і судженню Церкви Греці, про що Священний Синод виніс своє рішення на засіданні 2 лютого 2022 р. та письмово інформував Священний Синод Церкви Греції.
Покаяння будь-кого із зазначених осіб та прохання про примирення з Церквою, у разі подання відповідного письмового звернення, може бути розглянуте Священним Синодом у належному канонічному порядку.
3. Синод також схвалив Повідомлення Пресслужби Київської Митрополії «Події в українському православ’ї після упокоєння Святійшого Патріарха Філарета: факти та оцінки», з благословення Предстоятеля, Блаженнійшого Митрополита Київського і всієї України Епіфанія оприлюднене на прес-конференції 1 квітня 2026 р. та констатував, що воно відображає позицію ПЦУ із порушених в ньому питань.
4. На пропозицію Блаженнійшого Митрополита Київського і всієї України Епіфанія вікарію Київської єпархії Преосвященному Ізяславу (Карзі) було визначено мати титул «архієпископ Яготинський».
5. За поданням Предстоятеля, Блаженнійшого Епіфанія, Митрополита Київського і всієї України, Синод визначив для Київської єпархії вікарного єпископа з титулом «Ірпінський» та обрав єпископом Ірпінським, вікарієм Київської єпархії, архімандрита Феодосія (Ляховича), насельника Михайлівського Золотоверхого монастиря м. Києва.
6. За поданням Предстоятеля, Блаженнійшого Епіфанія, Митрополита Київського і всієї України, Синод визначив для Київської єпархії вікарного єпископа з титулом «Макарівський» та обрав єпископом Макарівським, вікарієм Київської єпархії, архімандрита Рафаїла (Жигала), насельника Михайлівського Золотоверхого монастиря м. Києва.
7. На прохання Преосвященного Іларіона, митрополита Рівненського і Острозького, за поданням Предстоятеля, Блаженнійшого Епіфанія, Митрополита Київського і всієї України, Синод визначив для Рівненської єпархії вікарного єпископа з титулом «Дубенський» та обрав єпископом Дубенським, вікарієм Рівненської єпархії, архімандрита Онуфрія (Ляду), намісника Свято-Воскресенського Гурбинського чоловічого монастиря Рівненської єпархії.
Наречення і хіротонії новообраних вікарних єпископів будуть звершені у м. Києві за визначенням Предстоятеля ПЦУ.
8. | 0 |
| 12 | Офіційне повідомлення про засідання Священного Синоду 3 квітня 2026 р.
3 квітня 2026 року в Синодальній залі Митрополичої резиденції у Свято-Успенській Києво-Печерській Лаврі в м. Києві відбулося чергове засідання Священного Синоду Української Православної Церкви (Православної Церкви України). У засіданні взяли участь одинадцять членів Священного Синоду, один був відсутній з поважної причини.
Перед початком засідання у зв’язку з упокоєнням колишнього члена Священного Синоду Почесного Патріарха Філарета у Хрестовоздвиженському храмі Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври була звершена заупокійна літія, служіння якої очолив Блаженнійший Митрополит Київський і всієї України Епіфаній. Також за участю членів Синоду відбулася заупокійна літія на могилі світлої пам’яті спочилого Блаженнійшого Митрополита Володимира.
1. Синод заслухав повідомлення Митрополита Київського і всієї України Епіфанія про упокоєння Почесного Патріарха Філарета.
20 березня 2026 р. на 98-му році життя від наслідків загострення хронічних хвороб упокоївся в Бозі колишній Предстоятель УПЦ Київського Патріархату на спокої Почесний Патріарх Філарет. Тіло спочилого Святійшого Патріарха Філарета було перенесене для прощання і заупокійної молитви до Михайлівського Золотоверхого кафедрального собору м. Києва. 22 березня 2026 р. скорботна процесія з тілом спочилого владики хресним ходом пройшла від Михайлівського Золотоверхого монастиря до Володимирського патріаршого кафедрального собору м. Києва, де був довершений чин відспівування та згідно з волею Патріарха його було поховано в храмі.
Синод ухвалив висловити подяку всім особам та інституціям, які надали сприяння в звершенні урочистого поховання спочилого Святійшого Патріарха Філарета, вшанували його пам’ять та висловили з приводу його упокоєння свої співчуття. Синод закликає всеукраїнську паству продовжувати підносити молитви за спокій душі спочилого Святійшого Патріарха Філарета.
Було констатовано, що синодальне рішення щодо становища спочилого Святійшого Патріарха Філарета як архієрея ПЦУ на спокої (Журнал №72 Засідання Священного Синоду від 5 грудня 2019 р.), а саме: «2. Почесний Патріарх Філарет має право для довічного проживання і використання для своєї діяльності комплексу будівель за адресою м. Київ, вул. Пушкінська, 36. 3. Почесний Патріарх Філарет має довічне право на звершення богослужінь у Володимирському соборі м. Києва» – виконане і дія цього рішення завершилася.
З 20 березня 2026 р. комплекс Київської Патріархії (Патріаршої резиденції) у м. Києві за адресою вул. Євгена Чикаленка, 36 (колишня вул. Пушкінська) та Володимирський патріарший кафедральний собор перебувають у повному канонічному віданні Митрополита Київського і всієї України Епіфанія.
Духовенство Володимирського патріаршого кафедрального собору м. Києва на підставі поданих прохань отримало від Митрополита Київського і всієї України Епіфанія підтвердження своїх посадових повноважень у складі Православної Церкви України.
У зв’язку з упокоєнням Почесного Патріарха Філарета, який згідно до положень Статуту ПЦУ був постійним членом Священного Синоду ПЦУ, але не брав участі у його засіданнях і тому його повноваження були зупинені (Журнал №1 засідання Священного Синоду від 4 лютого 2020 року), було констатовано, що одне місце у складі Священного Синоду є вакантним. Синод просив Блаженнійшого Митрополита Київського і всієї України Епіфанія невідкладно визначити на літню сесію 2026 р. та визначати на подальші сесії Священного Синоду ще одного члена Священного Синоду для доповнення його складу до встановленого статутними документами ПЦУ числа.
Було взяте до уваги повідомлення Предстоятеля, Блаженнійшого Митрополита Київського і всієї України Епіфанія, що він визначив членом Священного Синоду на літню сесію 2026 р. Преосвященного Лаврентія, архієпископа Луганського і Старобільського, який негайно приступив до участі в сесійному засіданні.
2. | 0 |
| 13 | https://www.pomisna.info/uk/vsi-novyny/podiyi-v-ukrayinskomu-pravoslav-yi-pislya-upokoyennya-svyatijshogo-patriarha-filareta-fakty-ta-otsinky/ | 0 |
| 14 |  Кремлівська розвідка знову в хамський спосіб та самовикривально нападає на особу Вселенського Патріарха Варфоломія.
Але також відкрито втручається у вибори нового Католікоса-Патріарха Грузії. Мабуть, справи у цьому напрямку для Московії йдуть не дуже впевнено, якщо її розвідникам так зриває дах. | 0 |
| 15 | Анонс. Пресконференція: «Події в українському православ’ї після упокоєння Святійшого Патріарха Філарета: факти та оцінки»
У середу, 1 квітня, у залі №1 пресцентру Українського національного інформаційного агентства «Укрінформ» об 11:00 відбудеться пресконференція на тему: «Події в українському православ’ї після упокоєння Святійшого Патріарха Філарета: факти та оцінки».
Участь у пресконференції візьмуть митрополит Євстратій (Зоря), речник Православної Церкви України, та протоієрей Олександр Шмуригін – клірик Володимирського патріаршого кафедрального собору м. Києва, речник спочилого Святійшого Патріарха Філарета.
Під час пресконференції офіційні церковні представники оприлюднять позицію Православної Церкви України та співробітників спочилого Святійшого Патріарха Філарета щодо ситуації, яка склалася в Церкві після його упокоєння.
Акредитація для ЗМІ – за посиланням на сайті «POMISNA. info»
Пресслужба Київської Митрополії
Української Православної Церкви (ПЦУ) | 0 |
| 16 | Цікаво: якби десь у готельній кладовці Шарій або Азаров на телефон розповіли, що кілька їхніх поплічників «обрали президента України» - у медіа та мережі так само завзято писали би про «обрання президента Шарія/Азарова» і писали би «аналітику» навколо цієї недолугої клоунади? | 0 |
| 17 |  +2بدون متن... | 0 |
| 18 | بدون متن... | 0 |
| 19 | Про балаганщика з Сум або
Як чекісти знову грають у свою улюблену гру - «легендований центр».
Що це таке - «легендований центр»?
Будь-яке середовище, визначене як вороже для Кремля, завжди було і є обʼєктом підвищеної уваги чекістів та пріоритетним напрямком протидії. Вони будь-що намагалися проникнути в це середовище, щоби впливати на нього зсередини, підривати та руйнувати.
Одним з методів такого проникнення є створення «легендованого центру» - структури, яка імітує приналежність до ворожого для Кремля середовища, але діє виключно з метою руйнування справжніх опонентів Кремля.
Саме таким «легендованим центром» є балаган навколо пана Кобзаря з Сум. Використовуючи назву «УПЦ Київський Патріархат», яка закріплена юридично за ПЦУ, бо лише ПЦУ є єдиним юридично визначеним спадкоємцем УПЦ КП та УАПЦ, цей пересувний балаганчик дає привід всій машині російської пропаганди виставляти ідею православного українського патріархату на посміховисько.
Не дивно, що масовим піаром сумського пересувного балаганчика потужно займаються всі епмешні ресурси та боти.
Першоджерелом та «крьосним атцом»балаганчика є громадянин Московії Шибаєв, колишній ієрарх УПЦ КП в Білогороді, позбавлений сану за розкольницьку антицерковну діяльність.
Дорогі читачі! Чи здатні ви повірити в те, що громадянин РФ Шибаєв, який в Білгороді (!) зараз (!) вільно очолює структуру, яка носить імʼя української - не перебуває під патронатом ФСБ? І ось саме ця людина наполегливо вимагала негайно (!) оголосити сумського балаганщика «новим патріархом». Не зважати ні на традиції, ні на ті документи та правила, які він нібито має виконувати. І він це зробив, повідомивши з Білгорода: «укрАінци - вот ваш новий патріарх!»
Бо ФСБ поставило завдання: потрібна гучна заява, яку ми потім всіма своїми силами і каналами будемо піарити! Шибаєв завдання виконав. Якби він був не в РФ - то можливо і себе оголосив би «новим лідером». А так - знайшов найбільш придатного виконати роль маріонетки ФСБ.
Адже Кобзар - колишній піп МП. З близького оточення Іонафана Єлєцкіх, коли той правив у Сумах. А як Іонафана свої ж вигнали - сховався в УПЦ КП.
Іоанафан - це той владика з МП, кого на прохання Гундяєва обміняли на українських полонених. Зараз сидить у Москві. Там же сидить зрадник Деркач - давній чекістський куратор українського церковного напрямку.
Чи лише одна ця концентрація чекістів та їхніх друзів навколо сумського балаганщика Кобзаря не достатня, аби зрозуміти, про що йдеться, шановні читачі?
До речі, єдина «керівна посада», яку Кобзар справді юридично обіймає - посада очільника ГРОМАДСЬКОЇ СПІЛКИ «Сумський єпархіальний координаційний центр православних громад». Зареєстрованої 19 березня 2026 року. І якби українські журналісти, які масово кинулися поширювати ті інформаційні бліни, що їм накидали з есебешної лопати, справді комплексно поцікавилися питанням, про яке пишуть, то знайшли б всю цю інформацію. А не копіювали один у одного тексти про «нового патріарха».
Ну і як вишенька на торт: найперше, що зробив Кобзар в якості «лідера» - кинувся вітати очільника МП в Сумах Євлогія Гутченка з днем народження (фото 1). І так був цим зайнятий, що за три дні так і не зміг прийти до труни з тілом справжнього Патріарха. Хоча ніхто нікому з бажаючих не перешкоджав це зробити і всі, хто хотів - прийшли і вшанували.
P.S. У Московії окрім офіційного патріарха Гундяєва є ще один - для старообрядців, Алєксандр (фото 2). Є і «папа Петро 3» - сидить у іспанській Пальмарі та вдає з себе главу католиків (фото 3). Мабуть надивившись на них та подібних, ФСБ вирішило українцям підкинути з лопати «патріарха».
Нехай краще його собі забирають. В Білгород, до Шибаєва і його друзів чекістів. | 0 |
| 20 | Анонс: Предстоятель очолить богослужіння на 9-й день упокоєння Патріарха Філарета
У суботу, 28 березня 2026 року, Блаженнійший Митрополит Київський і всієї України Епіфаній очолить у Володимирському соборі столиці заупокійну Божественну літургію та панахиду за новопреставленим Святійшим Патріархом Філаретом з нагоди дев’ятого дня його упокоєння.
Богослужіння розпочнеться о 9:00. Запрошуємо вірних долучитися до спільної молитви за упокій душі Його Святості.
Пресслужба Київської Митрополії
Української Православної Церкви (ПЦУ) | 0 |
