Khabotniakova Polina Channel

Сьогодні знову дуже спекотно! Ось вам трохи "освіжаючих" картин з київськими пляжами, наших художників. 1.Кутілов Юрій - "Відпочинок". 2.Чичкан Леонід - "В Гідропарку". 3.Хвостенко-Хвостов Олександр - "На пляжі". 4.Лопухов Олександр - "Відпочинок по - київські". 5.Лавриненко В'ячеслав- "Озеро в Ворзелі". Вибирайте що вам до душі і спробуйте відпочити...Гарних всім вихідних!

Бажаю усім гарного та світлого тижня 🥰

Сьогодні дощить...І ось вам трохи літнього дощового Києва на картинах художників. 1.Васянович Олег - "Европейська площа". 2.Брандт Сергій - "Хрещатик". 3.Побережна Яна - "На Андріївському узвозі". 4.Колос Анна - "Ярославів Вал". 5.Петровський Віталій - "Андріївський узвіз".

На сьогодні отримано близько 30 відповідей, в яких 90 % начебто членів редколегій заявили, що вони або не знали, що їх було включено до редакційних рад, або вони не виконували жодних редакційних обов’язків. Що є прямим порушенням принципів академічної доброчесності з боку журналів. Було ідентифіковано й інші порушення принципів академічної доброчесності, наприклад, головний редактор журналу Reviews on Clinical Pharmacology and Drug Therapy професор Шабанов має 163 публікації в цьому ж журналі (https://journals.ecovector.com/RCF/search/search?simpleQuery=Shabanov&searchField=query). Автори дослідження виявили в Scopus значну кількість російських пропагандистських наративів щодо анексії українських територій. Тільки у 2022–2023 роках у Scopus позначено українські території як частину російської федерації понад 2400 разів (!). Зокрема: українське місто Донецьк було згадано як частина російської федерації в Scopus 209 разів; українське місто Севастополь було згадано як частина російської федерації в Scopus 1173 рази; українське місто Сімферополь було згадано як частина російської федерації в Scopus 769 разів. Це явище характерне і для нових російських журналів (більш детальна інформація доступна за запитом). Про те, що Scopus співпрацює з російською академією наук, яка є активною прихильницею війни проти України, свідчать такі факти: голова російської академії наук Геннадій Красніков є членом ради безпеки російської федерації, яка схвалила вторгнення; російська академія наук бере участь у російській пропаганді, наприклад, написанні підручників з історії з розділами про «військову операцію в Україні» (https://tass. ru/obschestvo/19507147); російська академія наук офіційно підтримала кандидатуру володимира путіна на президентських виборах (https://tass. ru/obschestvo/19855645); російська академія наук перебуває під санкціями США, причому 20 її інститутів — у списку SDN від OFAC (https://sanctionslist.ofac.treas.gov/Home/SdnList). Незважаючи на це, Scopus просуває російську академію наук на своїй платформі. В організаційній структурі академії у Scopus (https://www.scopus.com/pages/organization/60021331#tab=structure) щонайменше сім українських організацій, анексованих російською федерацією, зазначені як частина російської академії наук. Одна з них — Інститут біології південних морів ім. А.О. Ковалевського із Севастополя. На запит науковців СумДУ до Elsevier з приводу виявлених фактів надійшла відповідь, суть якої полягає в тому, що хоч видавництво і засуджує російське вторгнення в Україну, але «на даний момент немає жодних урядових санкцій», які б завадили приймати матеріали від російських журналів. Тому Elsevier фактично продовжує активно співпрацювати з росією, розповсюджуючи через свою платформу Scopus російську пропаганду, приймаючи нові російські журнали попри підтримку їхніми видавцями війни проти України та наявні порушення принципів академічної доброчесності. Очевидно, що такий стан справ Elsevier цілком влаштовує, вони й надалі дотримуватимуться принципу «вільної науки», тобто просуватимуть російську науку. А щодо інформації, розміщеної на сайті Scopus, то за неї ані Scopus, ані Elsevier відповідальності не несуть. «Виходячи з такої позиції Elsevier і з повної відсутності реакції на виявлені кричущі факти пропаганди та академічної недоброчесності, вважаємо за потрібне вивести цю проблему на держаний рівень з відповідними зверненнями до органів ЄС, США та інших партнерів, що відповідають за санкційну політику, з метою переконання Elsevier в неправильності їхньої позиції та понесення компанією відповідальності за фактичну підтримку російської агресії в Україні», — пишуть автори Аналітичної записки професори СумДУ Олексій Пластун та Інна Макаренко. ... Нині Аналітична записка у МОН, і, вочевидь, тепер міністерству спільно з науковою спільнотою надійшла черга визначатися, як на все це реагувати. Підготувала Лариса ОСТРОЛУЦЬКА

НА СЛОВАХ — ЗАСУДЖУЄМО, НА ДІЛІ — СПІВПРАЦЮЄМО? Поки українські воїни захищають свою землю і весь світ від рашизму, є люди, країни, організації та структури, які й далі співпрацюють з країною-терористом, її науковими спільнотами, чим підтримують війну росії в Україні. Особливо гірко і незрозуміло, коли так роблять представники вільного демократичного світу, організації та спільноти, які на словах засуджують агресію. Мабуть, справжнісіньким шоком для науковців Сумського державного університету стали результати їхнього дослідження, коли вони отримали докази співпраці академічного видавництва Elsevier, яке є власником бази Scopus, з російською федерацією — вже після початку повномасштабного вторгнення її в Україну. Після того, як професори Сумського державного університету, доктори економічних наук Олексій Пластун та Інна Макаренко глибоко і всебічно перевірили факти, які підтвердили співпрацю Elsevier/ Scopus з російською федерацією під час широкомасштабної війни, СумДУ звернувся з листом до Міністерства науки і освіти України, доєднавши до нього Аналітичну записку авторів дослідження. Професори СумДУ Олексій Пластун та Інна Макаренко відзначили в Аналітичній записці, що після початку повномасштабного вторгнення росії компанія Elsevier засудила агресію, припинила продажі продуктів і послуг у росії та білорусі, й вирішила згорнути роботу та закрити офіси в росії. Навіть підписала спільну заяву провідних світових видавництв про зупинення продажів та маркетингу продуктів і послуг для наукових організацій у росії та білорусі. Однак, як з’ясувалося, офіційна позиція компанії Elsevier не відповідала її діям. У результаті дослідження даних бази Scopus, академічних журналів та їхніх видавців науковці СумДУ знайшли значну кількість доказів співпраці Elsevier з країною-загарбником. Вони систематизували ці докази в окремі групи. Зокрема, впродовж 2022–2023 років Scopus продовжував додавати до бази даних нові російські журнали, з явними ознаками порушень принципів академічної доброчесності; використовувались дані російської пропаганди щодо анексії українських територій у Scopus; відбувалася співпраця Scopus із російською академією наук, яка є активною прихильницею війни проти України. Elsevier і нині продовжує видавати російські журнали, додає в базу Scopus нові російські видання з явними ознаками порушення принципів академічної доброчесності. Зокрема у 2022–2023 роках в базу Scopus було додано 77 журналів, афілійованих з російською федерацією. За цей самий період лише два російських журнали були виключені зі Scopus. Дев’ятнадцять із 77 журналів (25 %) видаються університетами, які публічно підтримали російську агресію та війну проти України, що підтверджується листом російського союзу ректорів (https://rsr-online. ru/news/2022/3/4/obrashenie-rossijskogo-soyuza-rektorov/). Науковці виявили численні порушення принципів академічної доброчесності цими журналами. Зокрема із 77 журналів десять мали українських учених у своїх редакційних колегіях (дослідники готові надати детальну інформацію). Сумчани звернулись до названих у складі редколегій українських вчених із запитами. З десяти відповіли шестеро, і всі вони заперечили свою приналежність до редакційних колегій цих журналів. Одні — ніколи не були членами, а інші — повідомили головних редакторів про свій вихід з редколегії після початку вторгнення. Втім, на момент проведення дослідження (квітень-травень 2024 року) всі вони значились на сайтах журналів як члени редакційних колегій. Розслідування сумських учених триває, вони ідентифікували уже десятки подібних випадків у інших нових російських журналах, доданих до Scopus протягом 2022–2023 років. Серед них — Reviews on clinical pharmacology and drug therapy, Obrabotka metallov-metal working and material science, Regional Anesthesia and Acute Pain Management та інші. Повний перелік цих журналів, як і наявну базу в розрізі особистостей, учені готові надати за запитом. Загалом науковці розіслали більш як 200 листів членам редакційних колегій російських журналів, доданих до Scopus у 2022–2023 роках.

Британський математик і великий любитель пограти словами Лі Мерсер якось написав математичний віршик-лімерик:

A dozen, a gross, and a score Plus three times the square root of four Divided by seven Plus five times eleven Is nine squared and not a bit more.

Математичною мовою він перекладається так, як на картинці. А от як перекласти його українською — це питання. Ще кілька математичних лімериків. * * * → Mistakes I Cannot Sea → Eye Halve a Spelling Chequer #англійськамова #труднощіперекладу

Сьогодні перший день жаркого літа й захотілося показати літні роботи самого дорого (так вважають) українського художника - шпигуна Миколи Глущенко. Набережна в 1947 - 1950 рр... Дуже цікава людина...Коли жив за кордоном вчив малювати режисера Олександра Довженка і голову першого українського уряду Володимира Винниченка. Був завербований і став радянським шпигуном. Його куратором був граф Ігнатьєв (той що віддав СРСР гроші царської росії). В центрі Парижу відкривають для Глущенка майстерню через яку здійснювалося промислове шпигунство - основне направлення розвідників було доставати креслення зброї, техніки. Через художника передавали гроші в обмін на креслення... 10 червня 1940 року Глущкнко будучи в Берліні отримав інформацію про плани наступу Германії на СРСР... Микола Глущенко повернувся із-за кордону і обрав для життя Київ, тут і прожив до кінця... До речі, написані в Києві картини дуже світлі і колоритні, видно зовсім інший настрій...Ну, так це ж Київ!)) Він всіх "відігріває"...

Справжній експерт з кібербезпеки Костянтин Корсун (у 2000-2005 заступник керівника відділу боротьби з комп’ютерною злочинністю при Департаменті контррозвідки СБУ. Засновник та перший керівник CERT-UA) на своїй сторінці у Facebook опублікував цікавий допис: "Шпигунсько-детективну історію розкажу сьогодні. Про те, як завдяки (не)знанням нюансів кібербезпеки, НАБУ знайшло топ-крота у своїй власній організації. Фабула історії: вже багато років у НАБУ здогадувалися, що у них є «кріт», причому на найвищому рівні. На це вказували безрезультатні обшуки у підозрюваних по кільком резонансним справам та відсутність очікуваних доказів у вилучених девайсах. А такі докази обов'язково мали б бути, адже встановлені учасники злочинної групи точно між собою спілкувалися. Не буду переказувати суть справи, все це розписано у великій статті «Дзеркала тижня». Мене ж вочевидь зачепила технічна складова цієї історії. Отже, у одного високопоставленого підозрюваного детективи НАБУ вилучили iPhone «останньої моделі», але очікуваних доказів у ньому не знайшли: усі чати були вичищені, була «встановлена система захисту» (щоб це не означало), не було сім-карти. Чувака професійно готували до можливих обшуків. Технічні фахівці НАБУ «вскрили» залочений смартфон (через «міжнародних партнерів»), але листування з іншими фігурантами не знайшли. І так пролежав той айфон у НАБУ близько року. А потім цю справу передали іншому детективу, який вирішив уважніше придивитися до змісту розлоченого партнерами апарату і в галереї знімків побачив якісь скріншоти якогось листування. І виявив, що це якраз скріншоти того листування, яке так шукали раніше. Звісно, ці скріншоти підозрюваний також видалив, але їх відновили під час технічного дослідження. І ось ми підійшли до самої суті цієї справи: що, власне, сталося. Я вже багато разів розказував, що коли користувач видаляє щось зі свого смартфона – насправді воно не видаляється. Ці файли лише помічаються операційною системою як начебто «видалені», але фактично вони залишаються в системі, просто не показуються користувачу. Відповідно, існують спеціальні програми, які відновлюють такі «видалені» файли. Саме тому на тимчасово окупованих територіях вкрай небажано проходити ворожі блокпости з «почищеним» смартфоном: поверхневу перевірку він пройде, але поглиблену – ні, йР може відновити фоточки з українськими прапорами і кинути на підвал. І саме цей важливий нюанс допоміг прискіпливому детективові НАБУ поступово (десь протягом півроку) зібрати докупи розкидані по всьому телефону скріни, відновити таким чином листування між підозрюваними та зрозуміти, хто ж був кротом у керівництві НАБУ. Думаю, це сталося так: посередник лінився копіювати текст від одного джерела та пересилати його до іншого і тому просто робив скріншоти і пересилав їх «адресату». Ці скріншоти він потім добросовісно видалив зі свого девайса, але не дуже розумівся у технічних нюансах, що в кінцевому підсумку допомогло викрити аж цілого першого заступника директора НАБУ, який зливав інформацію підозрюваним. Без сумніву, у цих реальних подіях є все для голлівудського блокбастеру: багаторічне розслідування топ-корупції у політичній еліті країни, високопоставлений «кріт» в антикорупційній структурі, чесний принциповий детектив, шалений тиск на нього, конфлікт між антикорупційними структурами через все це та фінальний хепі-енд перемоги Добра. Стосовно останнього я поки не впевнений, але кінцівка фільму має бути саме такою. Хоча особисто у мене залишаються питання, чому технічний підрозділ НАБУ одразу не звернув увагу на скріншоти листувань, які так не схожі на звичайні фотографії - але то вже таке, дрібниці. Головний висновок для всіх нас: технічні можливості умовного Добра наразі переважають можливості корупційного Зла у сучасній Україні. І це гарні новини. Менш гарні новини: навіть наглухо залочений iPhone останньої моделі тепер вже не є проблемою для «міжнародних партнерів». Ех-х, а були ж часи… І зовсім неочевидний висновок: покращувати свої знання у кібербезпеці варто всім. Бо хтозна коли, де і як воно тобі знадобиться". 🔥 INSight