Релігійно-інформаційна служба України

Сьогоднішнє свято святого первомученика і архидиякона Стефана недарма святкують у поєднанні із святкуванням Воплочення Слова. У свідомості людей мученик - людина, яка потерпіла смерть за свою віру. Насправді ж мучеником є не в першу чергу страдник. Мучеником в першу чергу є свідок, людина, котра дає свідчення своєї віри. Людина, життя якої є свідченням її віри. Людина, яка жертвує своє життя для свідчення своєї віри. Людина, життя якої є запорукою її віри. Свято Стефана є не просто свідчення того, що він християнин. Мучеництво Стефана є свідченням свідомої віри, віри, в основі якої лежить солідне знання власної традиції, просвітлене Святим Духом. Стефан не є релігійним фанатиком, який вмирає за православ'я, яким би воно не було. Його дискусія з противниками є солідно обґрунтованою. Він виступає як людина, яка знає чому вона є християнином. Він не обстоює віру батьків, його віра є вірою людини, яка дослідила Слово Боже, прийняла Його як запоруку спасіння. Далі 👇 о. Василь Рудейко. Святкування свідомої віри

Пам’ять первомученика Степана вшановують на третій день після Різдва — 27 грудня. Східна Церква, прославляючи святого Степана у своїх богослуженнях, дає йому потрійний титул, називаючи його апостолом, першомучеником і архидияконом. Святий Степан належав до 70 апостолів. У Діяннях апостолів (Дії.6, 8-7, 5. 47-60) про нього сказано, що він був "муж, повний віри і Святого Духа... повний благодаті й сили, творив чуда й великі знаки в народі" (6, 5 і 8). Святий Йоан Золотоустий ставить святого Степана поміж апостолів: "Скажи мені, чого не доставало йому, щоб він зрівнявся з апостолами? Чи і він не творив знаків? Чи і він не показав великої відваги?" (Бесіда 15 на Ді. Ап.). Детальніше

Глава УГКЦ Блаженніший Святослав у передріздвяному інтерв’ю для «Еспресо», відповідаючи на запитання журналістки про те, як в Україні будувати єдність в обставинах війни, застеріг українців перед небезпечною спокусою — «пожирати» один одного, проектувати енергію негативу, насилля на самих себе. На переконання Предстоятеля УГКЦ, українці всі разом повинні шукати відповідь на запитання про побудову єдності в умовах війни. «Війна — це трагедія, яка всіх нас позначає глибокою травмою. Ми всі відчуваємо, що зростає біль. Перша реакція на злочини російського агресора — ненависть», — зауважив Глава УГКЦ. Він звернув увагу на нові рівні напруги, які вибудовуються на особистому досвіді трагедії війни. «Сусіди не розуміють один одного після повернення з-за кордону, жінка не розуміє чоловіка, який приїхав із фронту. Ті, які пережили окупацію і звільнення, відчувають часом, що люди, які живуть у відносно мирному західному регіоні України, не відчувають, що йде війна», — сказав Глава Церкви.

Однією з найпоширеніших і найпопулярніших традицій Різдва є коляда. РІСУ підготувала невелику колекцію колядок, щедрівок, віншувань, з нотами, словами і часом виконанням. Запрошуємо до використання!

25 грудня Церква святкує Різдво Ісуса Христа від Марії Діви у місті Вифлеєм. Через запізнення юліанського календаря аж на 13 діб, у Церквах, які його дотримуються, свято це припадає нині на 7 січня. Згідно з Євангелієм, Ісус Христос народився в часи правління імператора Августа в юдейському місті Вифлеємі у сім'ї теслі Йосипа Обручника з Назарету та Марії (Богородиці й Пріснодіви), які прибули до Вифлеєму для участі в перепису населення (Лк. 2:1,2). Під час народження Христа над печерою зійшла Вифлеємська зірка, яка вказала про цю подію трьом волхвам (мудрецям, царям). Першими прийшли поклонитися Христу пастухи, яким про цю подію сповістив янгол, потім волхви. Волхви піднесли Христу царські дарунки — золото, ладан і смирну. Достовірна дата народження Христа невідома. Святе Письмо не вказує ні дня, ні року, коли, саме народився Христос. Числення, покладене в основу нашої ери, було зроблено в 525 році римським монахом, папським архіваріусом Діонісієм Малим, який керувався даними Хронографічного збірника за 354 рік. Пізніші дослідники виявили, що ця дата помилкова: Христос народився на 5 чи 6 років раніше, між 748 і 749 роком римського літочислення, як на те вказують астрономічні підрахунки, які врахували також згадку про затемнення місяця, про що говорять тодішні історики. Ця дата підтверджується й іншими історичними підрахунками.

Христос Рождається! Дорогі наші читачі, автори і доброчинці! Від щирого серця вітаємо Вас з Різдвом Христовим і Новим роком! Цього року ми мали би з особливою радістю зустрічати Різдво, оскільки фактично позбулися неточного календаря і з цілим світом разом прославляємо народження Спасителя. Але цю радість затьмарює війна, яка вже десятий рік вбиває українців. Проте свято Різдва є світлом надії на спасіння, дорогою до перемоги життя над смертю, тому ми маємо не втрачати надії і на нашу Перемогу над супостатом і відбудову нашої країни. Сьогодні наші молитви насамперед за здоров'я і твердість духу тих, хто захищає Україну, хто їм допомагає і підтримує! Благослови, Господи, всіх нас у наступному році миром після справедливої Перемоги над силами зла і дай нам розуміння як будувати нашу рідну хату! З нами Бог, розумійте народи! І прославляймо Його! Щиро ваші РІСУни!

25 грудня Церква святкує народження Господа і Спаса нашого Ісуса Христа від Марії Діви у місті Вифлеєм. Ця подія описана в двох книгах, що увійшли до канону Нового Завіту: Євангелії від Матея та Євангелії від Луки. Кожна з них в свій спосіб розкриває богословське значення Різдва Христового. В Євангелії від Матея підкреслено, що Ісус є новим Царем-Месією – Давидом, котрому поклоняться та принесуть дари всі народи, що уособлено в мудрецях зі Сходу. Також Ісус – новий Мойсей, котрий виведе народ з землі гноблення. Натомість в євангелії від Луки наголошено, що Ісус є Спасителем, котрий прийшов до всіх людей, а особливо до убогих та упосліджених, уособлених в образі пастухів. Вже від початків бачимо глибоке зосередження на богословському значенні Різдва Христового. Водночас з тим до IV століття ми не маємо свідчень про святкування Різдва як окремого свята. Причина полягає у тому, що Різдво було частиною більшого святкування: «Богоявлінь Господніх» 6 січня. Це свято «Богоявлінь» включало в себе цілий ряд подій: Різдво з поклонінням Волхвів, Хрещення Ісуса в Йордані, перетворення води на вино у Кані Галилейській. Це свято, як зрештою всі християнські свята, стало похідним від свята Пасхи, а тому мало тему відкриття Божої сили вірним та участі вірних в есхатологічному банкеті Божого Царства. Свято народження Ісуса ставало святом народження вірних у Ісусі, тому в цей день було прийнято звершувати хрещення. Новоохрещені називались новопросвіченими, а тому Богоявлення називали ще святом просвічення, або святом світел. Вірогідно, найважливішою причиною, котра посприяла розділенню цих свят, є христологічні суперечки початку IV століття. Поєднання тематики Різдва та Богоявлення в одному святкуванні могло спонукати до думки, що момент хрещення Ісуса в річці Йордан і був моментом народження Ісуса як Бога, адже ці дві теми глибоко переплітались. Таке трактування було б дуже вигідне аріанам, котрі вважали, що Ісус не є Богом. В зв'язку з цим святкування Різдва могли відділити від дня Богоявлінь 6 січня. Читайте детальніше в статті Едуарда Бердника Сонце правди: про свято Різдва Христового

"Осяйна зірка, що вказує шлях до Божого спасіння – до Христа, зійшла в темні часи. Сталося це після сотень років мовчання, коли пророцьке слово лунало дуже рідко і людям здавалося, ніби Бог забув Свій поневолений народ. Сьогодні українці борються з тим самим відчаєм, болем втрат, насильством, несправедливістю і свавіллям сильних цього світу. Як в ті давні часи, ми стикаємось з найгіршими проявами людського гріха. Здається, що зло і темрява вийшли війною проти самої ідеї добра, свободи, гідності і всього, що походить від Бога. Але й посеред усього зла ми можемо бачити Божу благодать та Його любов, яка підтримує нас та дає надію!" — йдеться у спільному вітанні Церков українському народові з нагоди Різдва Христового!

Сьогодні Надвечір'я Різдва Христового за новим стилем День перед Різдвом, 24 грудня, є часом строгого посту, молитви, подібно як у Страсну П'ятницю. За українською традицією, він завершується святковою вечерею з 12 страв та іншими звичаями. Святвечір розпочинається після появи в небі першої зірки, тобто, відповідно до літургійної традиції, це вже початок наступної доби — дня Різдва Христового. Тому якщо за українським звичаєм на Святвечір готуються пісні страви, то в інших народів склалася традиція вже не дотримуватися цього вечора посту. Загалом традиції святкування Надвечір’я Різдва носять більш-менш однаковий характер по всій Україні, а відмінності можуть мати історичне походження або місцевий характер, зокрема, пов'язаний з господарчими особливостями. Скажімо, навіть у сусідніх частинах Галичини є відмінності щодо страв на Святвечір або назв елементів святкового прикрашання дому. Наприклад, на Надсянні не готували пісний борщ, а рідку гарячу страву з капусти з грибами та кашею, а перев'язаний сніп з колосками називали "дідом", натомість витолочену солому без зерна називали "дідухом", тобто "дідом", що "спустив дух" (втратив зерно). Єднає всі регіони України кутя, яка є обов'язковим атрибутом Святвечора. Але і її по-різному готували, враховуючи місцеві особливості щодо зерна чи інших її елементів. Після вечері сім'я колядує, традиційно першою є коляда-гімн "Бог Предвічний". Колись, якщо були малі діти, то вони могли влаштовувати забави, а доросліші діти мали обов'язок відвідати з колядою і почастунками старших або бідніших родичів. Добрим знаком вважалося гостити на вечері подорожуючого. Кульмінацією вечора є святкові Богослужіння. Далі...

Тема Різдва знайшла широке застосування як у Літургійному, так і обрядовому житті нашої Церкви, тому велика кількість звичаїв та народних традицій пов’язана саме із цим святом. Яскравим віддзеркаленням цієї тематики є й іконописна традиція, яка у свій спосіб розкриває містерію празника через глибоке богословсько-символічне наповнення. Українська ікона – своєрідна, вона служить яскравим виразником не лише духовності, але й багатої культури. Іконографія Різдва Господнього розвинулася в Україні під впливом Візантійської традиції відразу після прийняття християнства. До найраніших зразків цієї тематики належить мініатюра Трірського Псалтиря (1078-1087 рр.), Київського (1397 р.) та стінопис Кирилівської церкви в Києві, що датується XII ст. Щодо станкового малярства, то вперше ця сцена зустрічається у клеймі ікони «Воздвиження Чесного Хреста» зі Здвиження, початку XV ст. Детальніше в статті Марти Федак-Гелитович Різдво Христове в українській іконі

Згуртованості народу і мудрості можновладцям: ВРЦіРО звернулася до українців напередодні свят Вони запевнили, що своїми молитвами, словами і справами добра підтримують "народ, якій проходить вогняне випробування війною, жорстокою навалою". Представники релігійних спільнот побажали можновладцям мудрості, яка приведе до перемоги над ворогом і відбудови держави, а українцям побажали подолати все те, що нас ослаблює: корупцію, розбрат, сімейне насильство та інші гріхи й вади, — йдеться у документі.

Декларація Дикастерії віровчення «Fiducia Supplicans» не має правової сили для наших вірних, - Комунікат УГКЦ В УГКЦ відреагували на оприлюднену Ватиканом декларацію Дикастерії віровчення «FIDUCIA SUPPLICANS» про душпастирське значення благословень. Як зазначається у Комунікаті УГКЦ, Декларація віровчення «FIDUCIA SUPPLICANS» трактує пасторальний сенс благословень у Латинській Церкві, а не у Східних Католицьких Церквах, а тому не має правової сили для вірних Української Греко-Католицької Церкви. Пропонуємо повний текст документу

У Києві 20 грудня відбулася зустріч глав та уповноважених представників християнських Церков України, на якій було ухвалене рішення про спільне звернення з нагоди святкування Різдва Христового. Як відомо в 2023 році вперше переважна більшість християн України відзначатимуть свято Різдва Христового 25 грудня. Раніше цей день також рішенням Верховної Ради Украіїни було визначено святковим. Глави та представники християнських Церков України також обговорили низку питань, пов’язаних з агресією росії проти України, процесами в українському суспільстві і майбутньою відбудовою країни після перемоги у війні. У підсумку вони вирішили відновити співпрацю у міжхристиянському форматі в рамках Наради представників християнських Церков України.

Наближається Різдво і ми хочемо нагадати про нашу святкову колекцію, яку стало оновлюємо новини текстами. Запрошуємо до читання про те: 👉як Біблія описує Народження Ісуса; 👉коли було встановлено свято Різдва і яким воно було спочатку та в кого ця традиція збереглася до нашого часу; 👉як Різдво оспівується в літургійному житті і як представлено в іконографії; 👉які маємо традиції в різних частинах України і яка різниця між дідухом та дідом; 👉що готували і готують господарі до цього свята по нашій країні; 👉тексти колядок, віншувань та інше. Різдвяна колекція від РІСУ

Лише шість відсотків українців визнають, що належать до УПЦ МП, – опитування Після початку повномасштабної війни Росії проти України істотно менше стало тих, хто відносить себе до вірних УПЦ МП (з 13% у 2021 р. до 6% у 2023 р.). Про це свідчить опитування Центру Разумкова «Релігія і Церква в українському суспільстві: 2000–2023», які міcтять результати соціологічного моніторингу церковно-релігійної ситуації в Україні (2000–2023рр.). У 2021 р. частка тих, хто відніс себе до вірних ПЦУ, зросла до 24%, у 2022 р. — до 36%, у 2023 р. — до 42% серед усіх опитаних. Деталі 👇

У Свято-Успенській Унівській лаврі УГКЦ 19 грудня відбулися вибори ігумена Свято-Успенської Унівської лаври. Новим ігуменем братія обрала єромонаха Йосафата (Войтека). На цій посаді він замінив Йону Максіма, якого Святіший Отець Франциск іменував архиєпископом і митрополитом Пряшівським (Словаччина). Божественну Літургією в храмі Успення Пресвятої Богородиці очолив представник Патріарха владика Теодор (Мартинюк). У ній взяли участь отці та братія Лаври та її залежних монастирів. Єромонах Йосафат народився 8 червня 1970 р. в с. Чуловичі на Львівщині. В 1990 р. вступив до монастиря та 18 червня 1994 р. був пострижений у Малу Схиму. Після закінчення Львівської Духовної семінарії був рукоположений в єромонахи 2 січня 1999 р.. Протягом свого перебування в монастирі був настоятелем обителі св. Івана Богослова в Рудно 1998-2005 рр. і намісником Унівської лаври з 2005 по 2010 рр.

"Про що ж насправді документ? Точно не про визнання чи схвалення гомосексуальних стосунків і в жодному разі не про зміну постійного вчення Церкви про шлюб і статевість людини", — д-р Юрій Підлісний, Голова Комісії УГКЦ у справах родини і мирян і завідувач кафедри політичних наук УКУ коментує Декларацію “Fiducia supplicans” про пасторальне значення благословення, яку оприлюднила Дикастерія у справах віровчення. "Коли буде уділятися благословення парам, які живуть у складних обставинах, чи гомосексуальним парам, не йдеться про схвалення їхнього теперішнього способу життя, а про участь Церкви у їхньому житті з метою їхнього утвердження в дусі Євангелія, щоб жити згідно з Божим планом. Тому, цей текст – це про пастирську второпність задля навернення тих, які ще не живуть за Божим планом. Окрім того, в тексті Декларації неодноразово наголошено, що спосіб уділення благословення не може спричинити хибних тлумачень, а тим більше призвести до якогось скандалу. Тому благословення не може передбачати навіть натяків на богослужіння. Священик, уділяючи благословення, не можу бути в священичих облаченнях, ані не може робити символів чи жестів, які би на це натякали", — говорить Ю.Підлісний.

СБУ викрила координаторку заворушень біля лаври та прихильника УПЦ МП, який мріяв отримати паспорт від путіна Кіберфахівці Служби безпеки викрили ще трьох інтернет-агітаторів країни-агресора на Київщині та Харківщині. Зловмисники називали збройну агресію рф «внутрішнім громадянським конфліктом» в Україні, займалися дискредитацією українських воїнів та розпалювали релігійну ненависть. Для ведення інформаційно-підривної діяльності на користь окупантів їхні поплічники використовували власні акаунти у соцмережах та популярних месенджерах. Там вони публікували «авторський» деструктивний контент або репостили антиукраїнські заклики прокремлівських провокаторів з України та російських «топових» пропагандистів. Так, у Києві викрито 42-річну соратницю координаторки масових заворушень біля Києво-Печерської лаври. Під час цих подій навесні цього року вона закликала людей до опору законним діям правоохоронців. Встановлено, що ворожу агітацію фігурантка «розганяла» через власні сторінки у Фейсбуку і Телеграм із загальною аудиторією майже 5 тис. підписників. На Київщині задокументовано протиправну діяльність мешканця Боярки, який поширював наративи кремля про «єдину московську церкву» в Україні і тим самим намагався розхитувати внутрішньо-політичну обстановку в столичному регіоні. Для розповсюдження провокативних дописів він адміністрував власні сторінки у Фейсбуку, Телеграм та Вайбері, а також у заборонених «Одноклассниках» і «Вконтакте» із загальною аудиторією 5 тис. користувачів. Також на початку повномасштабного вторгнення рф зловмисник написав заяву до «управління президента росії по роботі зі зверненнями громадян та організацій» на отримання громадянства країни-агресора.

Єпископ-помічник Києво-Житомирської дієцезії РКЦ в Україні Олександр Язловецький висловив сумнів, що українські священнослужителі стануть надавати благословення "неврегульованим" парам, як це дозволяє Декларація «Fiducia supplicans». "Я не думаю, що хтось з наших єпископів, священиків або дияконів скористається з наданої сьогодні Дикастерією віровчення можливості. Хоча можуть бути винятки... Якщо така пара, що перебуває у "неврегульованій ситуації" щиро просить про благословіння для рішення радикально змінити своє грішне життя, то звісно уділити його можна, але ми це робили і досі...", - зазначив він. "В нашій країні триває війна. В нашій Церкві теж як бачимо неспокійно. Молімося за світло Святого Духа для Папи Франциска... і просімо один за одного, щоб серед цього сум'яття ми були вірними", - додав єпископ.

Дикастерія доктрини віри оприлюднила декларацію «Fiducia supplicans», затверджену Папою, про можливість благословляти пари осіб тієї самої статі, але поза будь-яким наслідуванням обрядів чи імітацією шлюбу. Зазначається, що вчення про шлюб не змінюється, благословення не означає схвалення союзу. Цей документ поглиблює тему благословення, розрізняючи обрядові та літургійні благословення від спонтанних, які більше схожі на жести народної побожності: саме в цій другій категорії розглядається можливість приймати також тих, хто не живе згідно з нормами християнської моральної доктрини, але смиренно просить благословення. Деталі 👇