Релігійно-інформаційна служба України

У 1991 р. після розпаду СРСР було відновлено державну незалежність Грузії🇬🇪. Це зняло останні перепони на шляху церковного відродження. Протягом 1990-2000-х рр. кількість православних парафій та монастирів в Грузії постійно зростала та поступово досягла показників 1917 року. Сьогодні до складу Грузинської Церкви входить вже більше 1500 громад. Кількість єпископів досягла 50 чоловік. У завершальній частині історії Православної Церкви Сакартвело йдеться про те, як: 👉 вона фактично стала державною і як впливає на суспільно-політичне життя країни; 👉 як ГПЦ втратила Абхазію і про стосунки в РПЦ; 👉 як вона розірвала стосунки з більшістю ПЦ та займає антиекуменічну позицію; 👉 про внутрішні конфлікти та замахи; 👉про нового її предстоятеля і що йому прийдеться зробити. Детальніше: Грузинська Православна Церква: історія та сучасність (частина 4)

Саакашвілі закликав новообраного Патріарха Грузинської Православної Церкви усунути російський вплив Екс-президент Грузії закликав зміцнювати Церкву та робити кроки щодо «усунення російського впливу та наративів». Саакашвілі, який перебуває у в'язниці, висловив сподівання, що Шіо III буде максимально близьким до простих людей і дистанціюється від тих, хто, за його словами, «пригнічує народ». «Хочу звернутися до Вас у зв’язку з Вашим обранням Патріархом. Бажаю Вам гідно продовжити шлях Патріарха Іллі II, справлятися з духовними викликами сучасності, зміцнити Церкву та вжити заходів щодо усунення російського впливу та наративів. <…> Мені було б приємно, якби Ви були максимально близькими до звичайних людей і максимально далекі від тих, хто їх пригнічує», — наголошується в тексті. Звертаючись до нового Патріарха, Саакашвілі зазначив, що пише як парафіянин Церкви та як лідер періоду, коли, за його словами, «Грузинська Православна Церква історично безпрецедентно зміцнилася». Він нагадав про відновлення близько 300 храмів, серед яких Баграті, храм у Поті та Некресі, а також про повернення віруючих у церковне життя. Саакашвілі також вказав на запровадження бюджетного фінансування Церкви та надання державного статусу п'ятикутному хрестовому прапору. За його словами, Грузинська Церква є «ключовою частиною національної та державної ідентичності» і потребує особливого захисту від зовнішнього втручання. На завершення він наголосив, що кожен громадянин Грузії, незалежно від політичних поглядів, має сприймати Церкву як «рідну духовну опору», де неприпустима дискримінація, а сама Церква має захищати людей від несправедливості та надавати їм підтримку.

У літургійному календарі Церков візантійської та латинської традицій 12 травня пов’язане з пам’яттю Константинопольського Патріарха Германа. Його життя припало на злам VII і VIII століть, коли найбільшим викликом для Церкви у Східній Римській імперії стало іконоборство. Народився майбутній святий в середині VII ст. у Константинополі. Був знатного походження. Його батько служив при царському дворі і доводився родичем візантійським імператорам. Здобувши хорошу освіту, Герман став священиком при Святій Софії у Константинополі. 715 р. Герман став Патріархом Константинопольським. Хоч скандальний собор 712 р., участь в якому закидали святителю, мав на меті спростувати постанови Халкедонського Собору (451 р.), однак як Патріарх Константинопольський Герман пише послання до Вірменської Церкви, в якому переконує монофізитів в істинності його постанов. Проте такі екуменічні старання не принесли результату — вірменські монофізити до єдності з Константинополем не прийшли. Детальніше далі

12 травня Церкви візантійської традиції відзначають пам’ять святого Епіфанія Кіпрського, одного з Отців Східної Церкви. Вчення цього чоловіка, яке частково дійшло й до наших днів, подібно до багатьох інших богословів, котрих Церква проголосила Святими Отцями, викристалізовувалося через молитовне та аскетичне життя, а також через потребу відповідати на певні виклики часу. Ними були численні відхилення від ортодоксального вчення. Тож відповідаючи на них, св. Епіфаній фактично уклав своєрідні енциклопедії єресей свого часу, аби застерегти від них вірних. Походив Епіфаній з Палестини. Народився близько 310 р. З раннього віку подвизався в одному з єгипетських монастирів, де керувався уставом св. Пахомія Великого та вивчав твори найвидатніших богословів Олександрійської школи: Петра, Олександра, Атанасія. Опанував грецьку, староєврейську, коптійську, арамейську мови та латину. Завдяки цьому постійно заглиблювався у Святе Письмо. Далі детальніше

Митрополит Епіфаній привітав новообраного Католікоса-Патріарха Грузинської Православної Церкви Шіо ІІІ (Муджирі) "Сердечно вітаю новообраного Предстоятеля сестринської Грузинської Православної Церкви з прийняттям високого і відповідального покликання – звершувати Першосвятительське служіння для ведення до спасіння грузинського народу та повноти ввіреної Церкви", - написав Предстоятель ПЦУ. 🇺🇦🤝🇬🇪

Новим Католикосом-Патріархом Грузії обрано митрополита Шіо Муджирі Учасники Розширеного Собору Грузинської Православної Церкви у закритому режимі сьогодні, 11 травня, обрали нового Предстоятеля. Ним став митрополит Шіо Муджирі. За словами релігієзнавця Андрія Смирнова, новобраний Патріарх відомий жорсткою антизахідною риторикою та критикою «ліберальних ідеологій», що, на думку аналітиків, зближує його з позицією РПЦ. Шіо не підтримав надання Томосу про автокефалію Православній Церкві України. Релігієзнавеь наголосив, що перед ним постане важливий вибір: знайти баланс між наступністю і змінами, а також між традиціями та необхідністю адаптації. Шлях, який він вибере, визначить не лише майбутнє самої Грузинської Церкви, а й її місце у суспільстві. "Стародавня Апостольська Автокефальна Церква Грузії входить у новий історичний період, сформований спадщиною півстолітньої епохи правління Патріарха Іллії II. Водночас, Церква стикається з численними викликами – як внутрішніми, так і в ширшому контексті життя країни. Сама Грузія перебуває на складному історичному роздоріжжі й стоїть перед вибором: повністю звільнитися від російського імперського впливу – політичного, інтелектуального, економічного та богословського – або залишатися у складній регіональній обстановці, позначеній невизначеністю та двоїстістю", - зазначив Андрій Смирнов. Митрополит Шіо отримав 22 голоси; митрополит Іов — 9 голосів, а третій кандидат, митрополит Григол — 7 голосів. Один голос було визнано недійсним.

11 травня у літургійному календарі Церков деяких слов’янських країн позначене як день пам’яті рівноапостольних Кирила й Методія, учителів слов’янських. Але мало хто в них задумується над тим, за яких обставин і ким було започатковано святкуванню цього дня. Кожен із братів, через своє походження названих солунськими, має свій день пам’яті — св. Кирило 14 лютого і св. Методій 6 квітня. Логічним видається і вшанування їх разом в один день. Адже рівноапостольні Кирило і Методій разом вирушили на місію до Хозарії, були в Херсонесі, звідти подалися до Моравії й Риму. Об’єднує братів і головне їхнє досягнення — винайдення слов’янської абетки та переклад літургійних і біблійних книг слов’янською мовою. Натомість Московська Церква почала сприймати свв. Кирила і Методія як учителів російських. Їх вписали в доктрини панславізму та слов’янофільства, роздмухувані Московією у ХІХ ст. На цій хвилі і вийшла постанова Синоду РПЦ 1863 р. про святкування пам’яті свв. Кирила і Методія 11 травня. Детальніше

Патріархат УГКЦ: як це було і як це є У продовженні програми про патріархат УГКЦ (перша частина: Йосиф Сліпий і патріархат УГКЦ: як це було) говоримо про те, як ця справа розвивалася після Кир Йосифа Сліпого за його наступників. У програмі йде мова про: 👉Чи був патріархальником Блаженніший Іван-Мирослав Любачівський і які першочергові справи було потрібно вирішувати у 90х роках? 👉Одностайне рішення Синоду УГКЦ і згадування Патріарха на кожній Літургії. 👉Чи готовий був визнати патріархат УГКЦ Папа Іван Павло ІІ? 👉Як розбудовував патріархальний устрій УГКЦ Блаженніший Любомир Гузар? 👉Хто і чим погрожував у разі проголошення патріархату УГКЦ? 👉Реакція православних і чому не все так просто. 👉Що означає титул Глава і Отець у Блаженнішого Святослава? 👉Що і хто зараз стоять на перешкоді? 👉Дарування, проголошення, визнання - як це має відбуватися... Дивитися📹

10 травня Церкви візантійської традиції відзначають пам’ять апостола Симона, одного з дванадцяти учнів Ісуса Христа. Латинська Церква поєднує його з апостолом Юдою Тадеєм та вшановує їх разом 28 жовтня. Апостол Симон згаданий в усіх переліках дванадцяти, які подає Святе Письмо. Щоб відрізнити його від Симона Петра, вони вказують також його прізвисько. Лука у своєму Євангелії (6, 15) та Книзі Діянь (1, 13) називає його Зилотом. Дослівно це слово перекладається як “ревний” і в ті часи означало приналежність до групи юдеїв, котрі зі зброєю в руках прагнули відстояти свою незалежність від Римської імперії. Євангелія від Матея (10, 4) і Марка (3, 18) говорять про Симона Кананіта. Це слово може означати або ханаанянина, або мешканця Кани Галилейської. Передання, підхопивши останнє тлумачення прізвиська Кананіт, не просто пов’язує його з галилейським містом, а стверджує, що він був нареченим на весіллі в Кані, де Ісус перетворив воду на вино (Йо. 2). Далі детальніше

П’ята неділя після Пасхи в літургійному календарі Церков візантійської традиції називається Неділею самарянки. Цього року вона випадає 10 травня. Як й інші неділі після Воскресіння, ця є Господнім святом із самобутньою темою про зустріч Ісуса з жінкою-самарянкою біля криниці неподалік міста Сихар. Воно випадає якраз у посвятті Переполовення П’ятдесятниці, тому в неділю тексти цих двох свят поєднуються. У наступні понеділок, вівторок і середу знову домінуватиме тема Переполовення. А після його віддання, з четверга до неділі, вже йтиметься про Ісуса, самарянку та воду, “яка струмує в життя вічне” (Йо. 4, 14). Цю історію переповідає уривок з Євангелія від Йоана (4, 5-42), який читається на Божественній Літургії в Неділю самарянки. Її передають і тексти Вечірні та Утрені з певними особливими інтерпретаціями. Заговорює Ісус з жінкою біля криниці як людина, хоч “не мають бо зносин юдеї з самарянами” (Йо. 4, 9). Далі детальніше

На слов’янських та італійських землях утвердилося свято Перенесення мощей в. Миколая, єпископа Мир Ликійських до м. Барі, яке припадає на 9 травня. В розділеній Церкві ставлення до неї стало суперечливим. Святкування Перенесення мощей св. Миколая спершу закріпилося у самому м. Барі, де 1088 р. Папа Урбан ІІ освятив храм на честь ликійського святителя. Також воно поширилося серед греків південної Італії. Основний його акцент робився на порятунку мощей від мусульман. Натомість Візантійська імперія сприйняла подію як викрадення і зневагу святині своїми ворогами — відокремленою нещодавно Латинською Церквою. Київська Церква на той час не відчула ще наслідків розколу і продовжували відносини як з Константинополем, так і з Римом. 1089 р. з благословення її митрополита Йоана ІІІ до Італії прибула делегація і взяла участь у Маларському соборі з метою відновлення єдності християн. Вони також відвідали церкву св. Миколая в Барі і поклонилися мощам святителя. Далі детальніше

9 травня Церкви візантійської і латинської традицій відзначають пам’ять старозавітного пророка Ісаї, котрий чи не найбільше вплинув на Новий Завіт, через що отримав назву “п’ятого євангелиста” або “апостола Старого Завіту”. Лютерани дякують Господу за цього пророка 6 липня. Книга пророка Ісаї з канону Старого Завіту не є цілісністю і складається принаймні з трьох частин, які відносяться до різних історичних епох. Це свідчить про силу й популярність пророкування самого Ісаї. Так Іс. 1-39 відносять власне до цього пророка з VIII ст. до Христа (Перший Ісая або Протоісая); Іс. 40-55 — до VI ст., під кінець Вавилонського полону (Другий Ісая або Девтероісая); Іс. 56-66 — після Вавилонського полону (Третій Ісая або Трітоісая). Сам пророк Ісая, котрий започаткував цю традицію, народився в Єрусалимі між 770 та 760 роками до Христа. Далі детальніше

У Ватикані підсумували перший рік понтифікату Лева XIV 8 травня 2026 року Папа Лев XIV відзначає першу річницю обрання на Петровий престол. Дванадцять місяців, наповнених аудієнціями, зустрічами, посланнями, двома великими подорожами на Близький Схід та в Африку, консисторією з колегією кардиналів, змінами та оновленнями в Римській курії, а також зусиллями на користь миру, що вилилися у виразні заклики та дипломатичну роботу «за лаштунками», — йдеться у тексті-підсумку на сайті Новин Ватикану. Перше «Habemus Papam» того 8 травня 2025 року проголосила юрба, що вибухнула гучним окликом на площі, коли з димаря Сикстинської каплиці з’явився перший шлейф білого диму. Далі о 19:12 пролунало оголошення кардинала-протодиякона: «Robertum Franciscum…». Нарешті, о 19:23 з-за важких оксамитових штор Лоджії благословень вийшов він: у червоній моцетті, зі складеними руками, з ледь помітною усмішкою, з очима, зволоженими від хвилювання. Роберт Френсіс Превост – 267-й Наступник святого Петра: Лев XIV. Читати повністю

Волинський ТЦК спростував заяви священнослужителів УПЦ МП про побиття На мобільному блокпості у селі Дерно Луцького району стався конфлікт між групою оповіщення та священнослужителями УПЦ МП. В єпархії заявили про побиття та застосування сили з боку військовослужбовців, однак у ТЦК цю інформацію заперечують. Як повідомила ввечері у четвер, 7 травня, Володимир-Волинська єпархія УПЦ МП, працівники ТЦК зупинили автомобіль, у якому перебували митрополит Володимир Мельник, протоєрей Олександр Кобенко та диякон Дмитро Манецький. За версією єпархії, представники ТЦК без перевірки документів почали силоміць витягувати митрополита з автомобіля. «Коли отець Олександр намагався захистити митрополита, представники ТЦК застосували до нього перцевий балончик, поставили на коліна та почали бити в грудну клітку», – заявили в УПЦ МП. У єпархії також стверджують, що після цього священнослужителів посадили до службового автомобіля, де у владики стався серцевий напад, а в отця Олександра почалася гостра алергічна реакція на газ. Відтак їх нібито висадили за десять метрів від блокпосту, після чого працівники ТЦК разом із поліцейськими поїхали у невідомому напрямку. Речниця Волинського обласного ТЦК та СП Уляна Кравчук у коментарі повідомила, що водій автомобіля одразу надав документи про відстрочку і не вступав у конфлікт. Натомість митрополит і диякон, за її словами, відмовилися показати військово-облікові документи. «У зв’язку з цим було ухвалено рішення про супровід громадян до ТЦК для встановлення осіб та з’ясування обставин. Під час супроводу протоєрей чинив словесний та фізичний опір, у зв’язку з чим до нього застосували сльозогінний газ», – зазначила Уляна Кравчук. За словами речниці ТЦК, згодом священнослужителі все ж надали документи у службовому транспорті. Після перевірки з’ясувалося, що один із них виключений з військового обліку, а інший має право на відстрочку. Після цього їх відпустили. У Волинському обласному ТЦК наголосили, що інформація про побиття або завдання тілесних ушкоджень військовослужбовцями чи поліцейськими не підтвердилася.

Нового Патріарха Грузинської Церкви обиратимуть 11 травня Засідання розширеного собору Грузинської Православної Церкви, на якому буде обрано нового Католікоса-Патріарха всієї Грузії, відбудеться 11 травня в Патріаршому кафедральному соборі Святої Трійці в Тбілісі. Патріархія повідомляє, що організаційні та технічні деталі засідання будуть оголошені пізніше. Священний Синод відібрав трьох кандидатів на патріарший престол. Згідно з рішенням Синоду, на найвищу релігійну посаду 142-го Католікоса-Патріарха всієї Грузії претендують митрополит Сенакський і Чхороцкуський Шіо (Муджирі), митрополит Урбніський та Руїський Іов (Акіашвілі) та митрополит Поті та Хобський Григол.

8 травня Церкви візантійської та латинської традицій відзначають пам’ять св. Арсенія Великого, котрий провадив монаший подвиг у мовчанні, однак його влучні апофтегми промовляють до сьогодні. А через приналежність до єгипетського монашества його особливо почитає Коптська Православна Церква. Арсеній Великий належить до найвідоміших Отців пустелі, котрі, починаючи з ІІІ ст., покидали суспільство, ішли на самоту, де боролися з гріховними помислами, намагаючись берегти чистоту серця та свободу від життєвих турбот, вправлялися у розрізненні духів, каялися в скрусі серця і сльозах, перебували у мовчанні. Серед них виробилася особлива духовність, одним з плодів якої стали апофтегми — короткі вислови Отців або випадки з їхнього життя. Від VI ст. їх почали записувати, формуючи цілі антології. Апофтегми та інші, більші за обсягом, твори Отців пустелі, відзначаючись універсальністю духовного досвіду, вийшли далеко за межі монашого середовища і здобули популярність також серед мирян. Далі детальніше

8 травня — один із днів, в які Церкви візантійської традиції відзначають пам’ять апостола і євангелиста Йоана Богослова. Крім нього, вони святкують 26 вересня як Переставлення цього святого. А християни латинської традиції вшановують пам’ять Йоана Богослова 27 грудня. І для Східної, і для Західної Церкви найбільша заслуга цього апостола полягає в тому, що він залишив один із найбільших корпусів книг Нового Завіту, до якого увійшли Євангеліє, три послання та Одкровення (Апокаліпсис). Ісус покликав Йоана до апостольства разом з його братом Яковом. Вони саме рибалили з батьком Заведеєм. Як почули поклик Ісуса, брати, “покинувши батька Заведея в човні з наймитами, пішли слідом за ним” (Мр. 1, 20). Йоан та Яків, котрим Ісус дав “ім’я Воанергес, у перекладі - Сини грому” (Мр. 3, 17), увійшли до числа дванадцяти найближчих його учнів. Далі детальніше

Митрополит УПЦ МП Лука (Коваленко) не визначився, хто ж вбиває мешканців Запоріжжя У Запоріжжі Росія 5 травня вбила 12 людей. Місцевий архиєрей УПЦ МП Лука (Коваленко) з цього приводу видав послання і закликав до молитви. Проте у ньому не зазначено внаслідок чиєї агресії є такі жертви. «З глибоким сумом сприйняв звiстку про трагедію, що сьогодні спіткала Запоріжжя, один з районів міста, де внаслідок воєнних дій постраждали i загинули мирнi жителi, а багато людей зазнали поранень», — йдеться у посланні митрополита російською мовою. Як зауважує релігієзнавець Олександр Бродецький, «у зверненні — жодного слова, що це була саме російська атака КАБами. Лука пише: Якихось "воєнних дій"... Без вказівки на агресора, без озвучення того, що саме Росія таке коїть...». У той же час у місцевому офіційному виданні УПЦ МП газеті «Летописи православия», редактором якої є сам Лука, у цьогорічному квітневому номері публікується проповідь Патріарха РПЦ МП Тихона (Бєлявіна) за 1919 рік «Слово, сказанное в день памяти Всех святых, в земле Русской просиявших». У цьому тексті, зокрема, йдеться (мовою оригіналу): «“Яко же плод красный спасительного сеяния приносит и земля Российская” (тропарь святым). Священный Собор установил (или, вернее, восстановил), и ныне мы впервые празднуем Всем святым, в Российской Церкви воссиявшим от начала и до наших дней. И это празднование имеет глубокий смысл и значение». «Зважте на контекст, — пише О.Бродецький, — святкувати такий день було вирішено Помісним Собором Російської Церкви у 1918 р. Прихильникам імперії, яка у війні і революції гинула в її царських формах, але наново народжувалася у формах більшовицьких, було важливо показати, що і святі Давньої Русі з центром у Києві — теж РОССИЙСКИЕ...». Науковець нагадує, саме в той час, у 1919 році, в Україні тривали національно-визвольні змагання. «Очевидно, що наратив Російської Церкви про “РОССИЙСКИХ святых” (куди вона долучала й київських), був ідейно спрямований на цілі, протилежні цілям цих змагань. І по суті, це саме робить сучасна Росія, її ідеологія нині служить теж хибній ідеї “триединого народа”. І от Лука Коваленко — один з чільних діячів "У"ПЦ — нині в Україні, що обороняється від Росії, спокійно публікує в одному з офіційних видань "У"ПЦ відповідний текст Тихона Бєлавіна», — наголошує Олександр Бродецький.

«Мир ніколи не був даністю в історії людства, а досягненням», - Патріарх Варфоломій до парламенту Греції Вселенський Патріарх Варфоломій 5 травня виголосив історичну промову перед пленарним засіданням грецького парламенту. Це перший випадок з 1999 року, коли Патріарх звернувся до зали парламенту в повному складі. Виступаючи на тлі кризи на Близькому Сході та війни в Україні, Патріарх наголосив, що мир завжди був досягненням, народженим з натхненних ініціатив, хоробрості та самопожертви. «Мир ніколи не був даністю в історії людства», – сказав він грецьким законодавцям. «Людство потребує стійкого консенсусу, побудованого на основі спільних фундаментальних цінностей, які, незважаючи на політичні, соціальні, релігійні та культурні відмінності чи напруженість, служитимуть основою для людського співіснування та співпраці заради спільного блага», – наголосив Патріарх Варфоломій і додав: «Це факт, що сучасна версія так званої реальної політики повністю взяла гору над міжнародним правом і самим Статутом Організації Об'єднаних Націй — документом, що регулюється фундаментальним принципом мирного вирішення спорів». Патріарх Варфоломій, якого вшанував грецький парламент, також наголосив на необхідності екологічного підходу до економіки. «Турбота про природне середовище ніколи не була лише ситуативною реакцією на тліючу екологічну кризу; це було лише приводом, а не причиною, для своєчасного розвитку екологічних традицій», – зазначив він.

Папа відповів на нові закиди Трампа Лев XIV у Кастель-Гандольфо відповів на запитання журналістів, прокоментувавши останні критичні заяви президента США Трампа, наголосивши, що Церква вже багато років виступає проти будь-якої ядерної зброї. Щодо зустрічі з Держсекретарем США Рубіо, він висловив сподівання на плідний діалог, який допоможе краще зрозуміти одні одних. «Місія Церкви полягає в тому, щоб звіщати Євангеліє, проповідувати мир. Якщо хтось хоче критикувати мене за те, що я звіщаю Євангеліє, нехай робить це, спираючись на правду», – наголосив Папа Лев XIV, коментуючи заяви президента Сполучених Штатів Америки Дональда Трампа, який знову виступив із критикою на його адресу. Повертаючись у вівторок, 5 травня 2026 р., ввечері з Кастель-Ґандольфо до Ватикану, Святіший Отець зупинився перед групою журналістів біля воріт своєї резиденції та відповів на їхні запитання. «Церква вже роками виступає проти будь-якої ядерної зброї, тож у цьому немає жодних сумнівів», – сказав Папа, відповідаючи на твердження Трампа, згідно з якими Святіший Отець, мовляв, вважає прийнятним те, що Іран може володіти ядерною зброєю, наражаючи на небезпеку всіх католиків. «Я просто сподіваюся, що до мене прислухаються заради цінності Божого слова», – підкреслив Лев XIV, наголосивши: «Я вже говорив про це з самого початку, відколи мене обрали, а зараз ми наближаємося до річниці. Я сказав: мир із вами».