Висновки ВС та ВАКС від АО АС

​​Постанова колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 10 червня 2026 року (справа N372/27/20)   #допустимість #оперативно_розшукові_заходи #провокація   Висновки суду щодо застосування норм права за результатами розгляду справи:   ✅ Докази можуть бути отримані й при проведенні оперативно-розшукових заходів в рамках відповідної оперативно-розшукової справи, що не суперечить положенням КПК.   ✅ За відсутності ознак послідовного цілеспрямованого схиляння до кримінального правопорушення та наявності інформації про самостійну попередню підготовку винного до його вчинення сам по собі факт відповідної пропозиції не дає достатніх підстав для висновку, що звернення конкретної особи мало вирішальний вплив на формування злочинного наміру і що в іншому випадку злочин не було б вчинено.   Повний текст судового рішення за посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/137414011

​​Ухвала Вищого антикорупційного суду від 21 квітня 2026 року (справа N991/9167/24)   #відвід #пріорітетність_участі #участь_обвинуваченого   Висновки суду щодо застосування норм права за результатами розгляду справи:   ✅ «Визначення пріоритетності участі в судових засіданнях» не може бути застосоване до обвинуваченого в тому значенні, в якому цей підхід використовується щодо захисника. Питання визначення пріоритетності участі у різних судових засіданнях виникає у зв’язку з професійною діяльністю захисника, який одночасно може брати участь у кількох провадженнях, представляти інтереси різних осіб та об’єктивно стикатися з колізією процесуальних обов’язків, що потребує узгодження його участі в різних судових процесах. Саме в цьому контексті йдеться про оцінку причин неприбуття захисника та можливість визначення, яке із засідань потребувало його участі в конкретний момент.   ✅ Щодо обвинуваченого категорія «пріоритетності участі» не має такого ж процесуального змісту, оскільки його участь у судовому засіданні не є елементом професійного розподілу обов’язків між кількома провадженнями, а є виконанням його власного процесуального обов’язку та реалізацією процесуальних прав у конкретному кримінальному провадженні.   ✅ На відміну від захисника, для якого може виникати конкуренція процесуальних зобов’язань перед різними судами чи клієнтами, участь обвинуваченого в іншому засіданні не утворює ситуації «конфлікту процесуальних пріоритетів» у тому значенні, яке вкладається у відповідну практику. Тому саме по собі посилання на підхід щодо визначення пріоритетності участі, вироблений для оцінки зайнятості захисника, не може бути механічно перенесене на процесуальну поведінку обвинуваченого.   ✅ Розгляд заяви про відвід не стосується безпосереднього вирішення питання про права, свободи чи обов’язки підозрюваного по суті кримінального провадження, а має процесуальний, допоміжний характер і спрямований на вирішення питання належного складу суду. У межах такого розгляду не досліджуються обставини підозри, не оцінюються докази винуватості та не ухвалюється рішення, яке саме по собі потребує обов’язкової особистої участі підозрюваного. Тому участь у розгляді заяви про відвід, ініційованої стороною захисту, за своїм змістом не виключає можливості реалізації відповідної процесуальної позиції через захисника.   Повний текст судового рішення за посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/136029464

​​Постанова Великої палати Верховного Суду від 24 червня 2026 року (справа N607/9097/20)   #призначення_покарання #сукупність_кримінальних_правопорушень #сукупність_вироків   Висновки суду щодо застосування норм права за результатами розгляду справи: ✅ Якщо після постановлення вироку у справі (вирок 1) буде встановлено, що засуджений винен ще в кількох кримінальних правопорушень, одні з яких вчинено до постановлення вироку 1, а інші - після його постановлення, остаточне покарання призначається із застосуванням правил як ст. 70 КК, так і ст. 71 цього Кодексу в такій послідовності: 1) Спочатку призначається покарання за кожне кримінальне правопорушення окремо, вчинене до постановлення вироку 1; 2) далі - за правилами ч. 1 ст. 70 КК визначається покарання за сукупністю кримінальних правопорушень, учинених до постановлення вироку 1; після цього - за правилами ч. 4 ст. 70 КК;  3) потім - призначається покарання за кожне кримінальне правопорушення окремо, вчинене після постановлення вироку 1; 4) далі - за правилами ч. 1 ст. 70 КК визначається покарання за сукупністю кримінальних правопорушень, учинених після постановлення вироку 1; 5) після цього - за правилами ст. 71 КК визначається остаточне покарання за сукупністю вироків, а саме до покарання, визначеного в п.4, повністю або частково приєднується невідбута частина покарання, визначена у п.2. ✅ Якщо стосовно особи було постановлено два вироки (вирок 1 та вирок 2) і буде встановлено, що нею вчинено кримінальні правопорушення до постановлення вироку 1 та після нього, а також після постановлення вироку 2, то покарання призначається з урахуванням дотримання вказаного вище порядку. Повний текст судового рішення за посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/137997033

​​Ухвала колегії суддів Вищого антикорупційного суду від 29 квітня 2026 року (справа N991/11243/25)   #ризики #запобіжний_захід #процесуальні_обовязки   Висновки суду щодо застосування норм права за результатами розгляду справи:   ✅ Процесуальні обов’язки не існують автономно, а є похідними від запобіжного заходу і мають чітко визначений строк дії. Їх припинення у зв’язку із закінченням строку означає втрату правової підстави для будь-яких обмежень, які вони передбачали. Процесуальні обов’язки як елемент запобіжного заходу мають похідний характер і можуть застосовуватися лише за наявності актуальних, належним чином доведених ризиків, передбачених кримінальним процесуальним законом.   ✅ Процесуальна бездіяльність прокурора щодо неініціювання продовження строку дії обов’язків у поєднанні з тривалістю зазначеного періоду об’єктивно свідчить про відсутність нагальної потреби у відповідних обмеженнях.   ✅ Якщо наведені стороною обвинувачення обставини не є новими у розумінні їх виникнення або виявлення безпосередньо перед поданням клопотання, а вони мали місце задовго до його подання та об’єктивно могли бути оцінені стороною обвинувачення значно раніше, то сам по собі факт їх існування у минулому без доведення того, що саме зараз ці обставини набули іншого змісту або створюють реальні та актуальні ризики, не може слугувати належним обґрунтуванням для втручання у права обвинуваченого. Більше того, відсутність своєчасної реакції сторони обвинувачення на зазначені обставини свідчить про те, що на момент їх виникнення вони не оцінювалися як такі, що потребують негайного застосування процесуальних обмежень. За таких умов їх ретроспективне використання як підстави для покладення обов’язків лише тепер виглядає необґрунтованим та таким, що не відповідає критерію актуальності ризиків.   Повний текст судового рішення за посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/136227412

​​Постанова колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 02 червня 2026 року (справа N456/4275/18)   #допустимість #обшук #особистий_обшук #затримання #право_на_захист   Висновки суду щодо застосування норм права за результатами розгляду справи:   ✅ Складання окремого протоколу особистого обшуку особи під час обшуку транспортного засобу кримінальним процесуальним законом не передбачено.   ✅ При вирішенні питання про те, чи може порушення певних основоположних прав і свобод особи стати підставою для визнання доказів недопустимими відповідно до ч. 1 ст. 87 КПК, необхідно взяти до уваги не лише сам факт такого порушення, але й встановити, що отримані докази є результатом такого порушення.   ✅ Присутність чи відсутність захисника при освідуванні підозрюваної особи не може позначитися на змісті отриманих під час цієї дії результатів.   ✅ Відсутність захисника під час затримання особи у випадку, передбаченому ст. 208 КПК, та під час її особистого обшуку не може вважатися порушенням кримінального процесуального закону. Тому відсутність роз’яснення права на захисника в обставинах затримання і особистого обшуку не призводить до обмеження у користуванні правовою допомогою, оскільки ці дії могли бути проведені без участі захисника.   Повний текст судового рішення за посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/137111263

​​Ухвала колегії суддів Вищого антикорупційного суду від 13 квітня 2026 року (справа N991/7274/25)   #спеціаліст #відвід #упередженість   Висновки суду щодо застосування норм права за результатами розгляду справи:   ✅ Критерієм упередженості є не формальна належність особи до певного органу, а наявність конкретних обставин, які свідчать про особисту зацікавленість такої особи, конфлікт інтересів або інший вплив на об’єктивність проведених дій. Сам факт службових відносин з органом досудового розслідування без додаткових даних не може вважатися достатнім для висновку про упередженість. Такий висновок можливий виключно за наявності конкретних доведених обставин, які виходять за межі його формального статусу.   Повний текст судового рішення за посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/135836434

​​Постанова колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 28 травня 2026 року (справа N607/6416/23)   #допустимість #електронні_докази #цифрові_докази   Висновки суду щодо застосування норм права за результатами розгляду справи:   ✅ Основними доказами у кримінальних провадженнях, зокрема, щодо злочинів проти основ національної безпеки України, є електронні (цифрові) докази, до яких належать: матеріали фотозйомки, звуко-, відеозапису та інші носії інформації (у тому числі комп’ютерні дані), що містяться у відкритих мережах (інтернет, різні засоби масової інформації, соціальні мережі) чи закритих (приватні месенджери та Telegram-канали, особисті листування з використанням комп’ютерної техніки і мобільних телефонів, флешносії, карти памяті тощо).   ✅ Отримані з відкритих джерел докази - це частина електронних (цифрових) доказів, які мають свою специфіку. Правоохоронні органи спочатку концентрують зібрану з відкритих джерел інформацію, а потім вона трансформується в доказ, який сторона обвинувачення використовує в суді.   Повний текст судового рішення за посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/137071540

​​Ухвала колегії суддів Вищого антикорупційного суду від 26 травня 2026 року (справа N991/878/22)   #строки_досудового_розслідування #закриття_кримінального_провадження #продовження_строків #продовження_строку_досудового_розслідування #обовязок_доказування   Висновки суду щодо застосування норм права за результатами розгляду справи:   ✅ Якщо сторона захисту порушує перед судом питання про закриття кримінального провадження у зв’язку із закінченням строку досудового розслідування після повідомлення особі про підозру, це ставить під сумнів саму процесуальну легітимність подальшого здійснення кримінального переслідування. У такій ситуації ключовим стає не лише факт спливу часу, а й наявність або відсутність належного процесуального рішення про його продовження.   ✅ У площині кримінального процесу діє загальний і фундаментальний принцип: сторона обвинувачення і сторона захисту самостійно обстоюють свої правові позиції, права, свободи і законні інтереси. Водночас цей принцип не є механічним і підлягає застосуванню з урахуванням процесуальної ролі сторін та характеру відповідних обставин.   ✅ Обставини, що обґрунтовують правомірність продовження строку досудового розслідування, перебувають виключно у сфері контролю та розпорядження сторони обвинувачення. Саме прокурор ініціює продовження строків, звертається з відповідними клопотаннями, отримує постанови або ухвали слідчого судді (в залежності від редакцій закону, що застосовується) та забезпечує їх належне процесуальне і організаційне оформлення в ЄРДР.   ✅ Коли захист вказує на закінчення строку, він фактично апелює до негативного юридичного факту - відсутності чинного та належним чином оформленого рішення про продовження строку. Вимагати від сторони захисту доведення відсутності такого рішення додатково до поданих стороною захисту доказів про відсутність запису про продовження строків досудового розслідування в ЄРДР, означало б покладення на неї обов’язку доводити негативну обставину, що суперечить самій логіці доказування у кримінальному процесі.   ✅ Саме сторона обвинувачення повинна довести протилежне - юридичний факт, який спростовує доводи захисту, а саме, що строк досудового розслідування був продовжений у встановленому законом порядку, у межах компетенції уповноваженого суб’єкта, з дотриманням процесуальної форми та у визначені строки. Такий підхід узгоджується і з презумпцією правомірності позиції особи, щодо якої здійснюється кримінальне переслідування, і з обов’язком держави обґрунтувати будь-яке втручання у права та свободи особи.   ✅ Недоведення стороною обвинувачення факту належного продовження строків має тягнути для неї несприятливі наслідки. Адже продовження строку досудового розслідування - це юридичний факт, який повинен бути підтверджений належними та допустимими доказами (зокрема, відповідними процесуальними рішеннями). За відсутності таких доказів суд позбавлений підстав вважати, що досудове розслідування здійснювалося у межах процесуальних строків. Таким чином, у разі заявлення стороною захисту клопотання про закриття кримінального провадження з підстави закінчення строку досудового розслідування після повідомлення особі про підозру, саме на сторону обвинувачення покладається обов’язок довести суду, що цей строк був продовжений у передбачений законом спосіб. Невиконання цього обов’язку має оцінюватися судом на користь сторони захисту і тягнути закриття кримінального провадження як таке, що здійснювалося поза межами допустимого процесуального часу.   Повний текст судового рішення за посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/136989020

​​Постанова Великої Палати Верховного Суду від 27 травня 2026 року (справа N754/1519/22)   #цивільний_позов #цивільний_відповідач #держава #шкода #відшкодування_шкоди   Висновки суду щодо застосування норм права за результатами розгляду справи:   ✅ Держава, будучи суб’єктом відповідальності в деліктному зобов’язанні, передбаченому статтею 1174 ЦК, що виникло внаслідок вчинення посадовою або службовою особою органу державної влади кримінального правопорушення при здійсненні нею своїх повноважень, у разі пред’явлення потерпілим цивільного позову у кримінальному провадженні набуває процесуального статусу цивільного відповідача на підставі приписів частини третьої статті 127, частини пʼятої статті 128 КПК та частини другої статті 48 ЦПК.   ✅ У такому випадку держава як цивільний відповідач у кримінальному провадженні за приписами частини п’ятої статті 128 КПК ї та частини другої статті 48, частини четвертої статті 58 ЦПК здійснює передбачені кримінальним процесуальним законом права й обов’язки через відповідний орган державної влади у межах його компетенції.   ✅ Одночасне покладення спільної (солідарної або часткової) відповідальності і на посадову або службову особу, яка при здійсненні своїх повноважень безпосередньо вчинила кримінальне правопорушення та завдала потерпілому шкоди, і на державу як цивільного відповідача, яка бере участь у кримінальному провадженні через відповідний орган державної влади, діями посадової або службової особи якого завдано шкоду, суперечить приписам статей 1174 та 1190 ЦК.   Повний текст судового рішення за посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/137414095

​​Постанова Великої Палати Верховного Суду від 27 травня 2026 року (справа N214/2983/24) #покарання #призначення_покарання #обставини_які_помякшують_покарання #обставини_які_обтяжують_покарання #визнання_вини Висновки суду щодо застосування норм права за результатами розгляду справи: ✅ Частина перша статті 69-1 КК України застосовується за обов’язкової наявності таких підстав: а) наявність не менше як по одній обставині, що пом’якшує покарання, з пункту 1 та пункту 2 частини першої статті 66 цього Кодексу; б) відсутність обставин, які обтяжують покарання; в) визнання обвинуваченим своєї вини. Повний текст судового рішення за посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/137538060