kinotron | Олексій Радинський

Композитор Олексій Шмурак почав публікувати в своєму каналі власні тексти про кіно (ось та ось). Хочеться, щоб таких текстів було більше, тож підписуйтесь на канал Шмурака, хто ще не

Завтра в Будинку кіно - програма переможців львівського кінофестивалю Wiz-Art та показ фільмів Wiz-Art Film Residency. Особливо радий бачити в обох програмах роботи моїх студентів із майстерні Миколи Базаркіна - "Кінофестиваль Війна" Олександри Горієнко та "Жмеринка Інфо" Олександра Миронюка

До 20-го жовтня можна подати заявку на здобуття національної премії кінокритиків "Кіноколо"

Завтра о 16:00 в Hinaus лекція мого вчителя Олександра Івашини "Translatio Sapientiae: червоні пігулки від сучасних інтелектуалів": "Сьогодні ми постійно поглинаємо зображення насилля, не перевіряємо матеріал наданий нам штучним інтелектом, і що більше жаху проходить крізь нас — то більше притуплюється здатність співпереживати. Здається, ми змінилися і не завжди помічаємо ці зміни. Чи помічають ці трансформації інтелектуали та як вони на це реагують?" реєстрація тут

Вчора я з подивом дізнався, що найчастіше брав у участь конкурсних програмах KISFF з-поміж українських режисерів/-ок. Та маю відзначити, що мій скромний результат блякне в порівнянні з іншою учасницею групи Кінотрон - Любою Кнорозок, у якої в українських конкурсах KISFF було цілих шість фільмів. Це включно з цьогорічним конкурсом, де група Кінотрон представлена фільмом Кароліни Ускакович "Білі скелі Вінниці" (перший із проектів, підтриманих на конкурсі "Повний короткий"). Прем'єра фільму вже завтра

18-го вересня о 18:30 в кіноклубі "Жива пам'ять" пройде українська прем'єра фільму Ґійома Рібо "Все, що я мав - це порожнеча" - про те, як Клод Ланцман протягом десяти років знімав свою монументальну картину "Шоа". "Все, що я мав - це порожнеча" буде однаково цікавий тим, хто вже бачили дев'ятигодинний твір Ланцмана, і тим, хто все ще збирається його переглянути. Фільм зроблений із матеріалів, що не ввійшли до "Шоа", і деякі з них вражають більше, ніж ті, що туди увійшли (наприклад, спроба зробити приховане інтерв'ю з літнім нацистським злочинцем, яка закінчується погонею та втечею знімальної групи від німецької поліції - усе це, нагадаю, в 1980-ті). Світова прем'єра фільму "Все, що я мав - це порожнеча" пройшла минулого року на Берлінале. В Україні фільм ще не показували, але його режисера Ґійома Рібо тут знають завдяки його попередній картині "Криваві жнива" (2022) на тему Голодомору. 📅 18 вересня 2026, 18:30 📍 Виставковий центр «Жива пам’ять», вул. Юрія Іллєнка, 46А 🎟️ Вхід вільний за реєстрацією

Цього тижня починається KISFF, не пропустіть український конкурс (тут і тут) - там, зокрема, будуть нові фільми Микити Лиськова, Романа Хімея і Яреми Малащука, Кароліни Ускакович та Соні Лелюх

Українська преса вже дерусифікувалася настільки, що кількість згадок про приз Венеційського кінофестивалю певному російському режисеру відчутно перевищує кількість згадок про приз цього ж фестивалю українському фільму "Тиша" Павла Шпегуна. З вами була традиційна рубрика "ви впевнені, що деколонізація має виглядати саме так?"

Завтра в Українському домі прем'єра відновленої версії фільму "Кришталевий палац" (1934) Григорія Гричера-Чериковера з музикою Бориса Лятошинського. Фільм був заборонений та не зберігся в українських архівах. Нова реставрація на основі єдиної знайденої в США копії мала прем'єру на Берлінале цього року

Хто ще не бачили групу Кінотрон за роботою з кіноплівкою на горищі студії "Київнаукфільм" - дивіться це відео. У ньому ми також займаємось артвошинґом дронів "Хорнет" і "Бамблбі", і анітрохи цього не соромимось!

30-го cерпня в кіноклубі "Жива пам'ять" дивимось "Процес Ейхмана" (2023) Еліота Левітта. Це архівний документальний фільм, змонтований з матеріалів телевізійної трансляції найгучнішого судового процесу над нацистським злочинцем. Цей фільм також є доказом того, що нетфлікс-стайл ще не запанував остаточно в історичних документальних фільмах виробництва США 📅 30 серпня 2026, 19:00 📍 Виставковий центр «Жива пам'ять», вул. Юрія Іллєнка, 46А 🎟️ Вхід вільний за реєстрацією

від себе додам, що венеційська бієнале має бути ліквідована, бажано разом із цим її муссолінієвським кінофестивалем

16-го серпня о 19:00 дивимось документальний фільм "Ріфеншталь" Андреса Фаєля в кіноклубі "Жива пам'ять". Це не лише біографія сумнозвісної гітлерівської пропагандистки, а й історія про те, що Німеччина так і не спромоглася покарати чимало своїх нацистських злочинців. (Ця історія також проллє трохи світла на актуальне зараз питання, чому на Заході тепло приймають колишніх путінських пропагандистів, котрі зробили вигляд, що визнали свою провину - або навіть вигляду не зробили)

Важливий текст Юстини Кравчук про Давида Чичкана

Рік від загибелі Давида Чичкана. Неймовірно важко без нього. Тепер у важких життєвих ситуаціях, при складному виборі, я не можу звернутися до нього за порадою чи поглядом зі сторони. Тепер він - моральний (політичний) імператив. Роби так, як у твоєму розумінні, вчинив би Давид. Для мене особисто, крім іншого, відсутність Давида поряд ознаменувала минувшість юності, проведеної у панку, відстоюванні справедливості та глибоких системних потугах до кращого і справедливішого світу. Я дуже вдячний посестрам і побратимам, які стали до лав, відгукнувшись на останній заклик Давида. Ми ведемо праведну, справедливу боротьбу проти фашизму, за поступ і можливість іншого світу. Образи наших мучеників і мучениць додають моральних сил і напувають розрадою. На фото «Передсмертний тріп», 2012, фото з архіву Костянтина Дорошенка

10 серпня виповниться рік з того дня, як Давид Чичкан загинув на війні з російськими нацистами. Завдяки заклику "Колективів Солідарності" ділитися спогадами про Давида я знайшов у себе це відео зі зйомок "Зсува" (до фільму тоді, на жаль, увійшла лише хвилина матеріалу). На цьому відео Давид розклеює свої стікери, коментує власні політичні погляди, та просто живе. Поширюйте свої спогади про Давида та його твори

У Харкові команда Some People відкриває новий простір із повноцінним кінозалом. Дуже круто, нам би в Києві так

Завтра в кіноклубі «Жива пам'ять» дивимось добірку сучасних ромських короткометражок Amaro Kino. У програмі: "П’ятнадцять хвилин" Режисер Сеяд Адемай Німеччина, 2022, 13' "Зла пташка" Режисер Джей Лілівайт Велика Британія, 2025, 12' "Подарунок" Режисерка Лара Ізагірре Ґарізурієта Іспанія, 2025, 14' "Виставка" Режисер_ки Даша Райманова, Бела Вараді Угорщина, 23' 📅 2 серпня 2026, 19:00 📍 Виставковий центр «Жива пам'ять», вул. Юрія Іллєнка, 46А 🎟 Вхід вільний за реєстрацією

До речі, на сайті медіаархіву Центру міської історії серед здобутків українського кіноаматорства доступний справжній скарб: колекція фільмів народної кіностудії "Вольниця", що діяла в Коропському районі Чернігівської області з 1973-го по 1993-ій рік. Це справді народний кінематограф у кришталево чистому вигляді: бурлескний, низовий та сатиричний. Одним словом, у кіностудії "Вольниця" було все, чого не вистачало у ті часи кіностудії ім. Довженка. Причому знімали там і ігрове кіно (зверніть увагу на картину "Кумів реактор"), і документальне (тут серед хайлайтів - фільми "У Коропі на базарі" та "Ти полковнику мій я козачка твоя"). Найцікавіше, звісно, те, що засновник студії Дмитро Козел встиг відобразити на плівці й перші роки української незалежності, знявши на початку 90-х фільми "Город Короп... і залізна дорога" та "Коропу 1100 років". Думаю, без цих фільмів теперішнє осмислення українського кіно неминуче буде неповним

Дуже чекаю виходу книжки "Суспільство з кіноапаратом" про феномен українського радянського кінолюбительства, яку готують Олександр Маханець і Олександр Телюк за мотивами проекту в Центрі міської історії. В цьому інтерв'ю з авторами проекту озвучено дуже багато важливих речей: наприклад, дуже фукіанська теза про те, що кінолюбительство часто заохочувалося радянською владою для того, аби схильні до неформальної творчості громадяни самотужки продукували матеріали стеження за самими собою. Окрема подяка Сашку Телюку за згадку про нашу виставку "Кінотрон" у Центрі візуальної культури 2016-го року. Не знаю, чи справді це була перша в Україні виставка про кіно, як каже Телюк, але назву нашому колективу дала саме вона