вікна та двері

я сьогодні дізналася і щоб ви теж знали син Сьюзан Зонтаґ іноді ходить Києвом, гуляє

Одного разу, коли ми виходили зі школи, тітка Антонія стояла з Горгульєю і чекала, аби відвести нас до себе додому. Там ми дізналися, що батько стратився. От просто так — не мав ні боргів, ні непорозумінь із людьми, ні сварок з матір'ю, на службу Божу щонеділі ходив, панотець був ним задоволений. Ще зранку він говорив, що має намір купити бутлю гасу... Люди відтак казали, що то біс поплутав. А як ще тут скажеш? Гас він того дня купив, навіть у лампи позаливав, але їхнього вечірнього світіння не дочекався. Ми потім знайшли записку, де батько сказав, що йому попросту все набридло. І виявилося, що людина годна одного дня забажати не миритися з тим світом, що даний їй, спитати себе: чи варто жити далі — і відповісти, що ні. «Залізна вода» Мирослав Лаюк

дуже люблю її

танець еміграції абрикоса із зламаними руками її танець пластичний і дикий золоті паєтки дзвонять ніжно як тисячі рук дітей із дзвониками коли її голова повертається в такт вітру уже емігрували качки навіть курка поїхала у вантажівці звідси ген-ген далеко — геть-геть, — сказала полярна крячка у якої була тут пересадка чи як це в них називається але моя абрикоска не збирає листя в валізи хоч їй є куди полетіти — родичі шлють їй кульбабові листівки пропонують допомогу із візою абрикоса стоїть сама-одна під териконом а коли прилітає вітер танцює з цим пройдисвітом свій циганський танець і ось-ось вирветься із землі так гнучко що ось-ось та полетить, як птаха і вітер туди, де краще життя її еміграція — це танець відчайдушний і ризикований такий же довгий як абрикосове коріння абрикосове життя абрикосове щастя 20 жовтня 2013, Київ Любов Якимчук

вибачте за таку хорошу якість, я сталася показати вам теж взагалі сходіть самі так

Тарас Лозинський Ісус з голубами

сумочка для гребінців Ольги Кобилянської 💖

разом із цим великим збором повертаюся у спогади до Севастополя, куди їздила з батьками будучи такою маленькою крапелькою серед того безмежного, як мені здавалося, моря. на цьому фото мені три роки й я несу показати всім, яку велику медузу я знайшла. десь на фоні від мене втікає брат, а мама боїться, що вона мене вжалить. як каже моя мама: "це моє найкраще твоє фото" і я хочу, щоб воно не було останнім. дуже хочу повернутися туди зі своєю родиною. тому, я приєднуюсь до великого дружнього збору від @bavovna.help (в інстаграмі) та відкриваю свою банку на 20000 грн. загальна мета збору: 4 000 000 гривень. кошти підуть на: ⭐ 30 fpv дронів 10" для 79 ОДШБр ⭐ 7 мавіків для 116 ОМБр ⭐ 50 камікадзе 8" для 14 ОМБр ⭐ пікап, 2 тепловізори та 4 мобільні РЕБи на машини для 501 ОБМП ⭐ пікап спецпідрозділу ГУР МО «Kraken» буду вдячна за підтримку: репост і будь-який донат (адже маленьких донатів не буває) 🙌 посилання на банку: https://send.monobank.ua/jar/8BxpgNC1A7 номер картки банки: 5375411220703719 PayPal: vlada.demianchuk@gmail.com якщо бажаєте долучитися та відкрити свою невелику баночку – пишіть їм в інстаграмі!

Ми Кшатрії! Ми Шляхта! Ми Писарі Війська Запорозького!

відкриваю дружню банку на РЕБ-рюкзак для чинного військовослужбовця на південно-східному напрямку. загальна ціль: 98000 моя ціль: 5000 збір для батька подруги @elle_113, який ходить по їжу та воду для своїх товаришів. дронів з російської сторони теж багато, тому йому потрібен потужний РЕБ. на жаль, він сам зараз не в змозі оплатити всю суму за рюкзак, тому будемо вдячні за будь-яку підтримку! посилання на банку: https://send.monobank.ua/jar/1SwuKLRya

я я ставлю три тисячі крапок в кінці рядка. я — дух і тінь. я — привид убитого Поліщука. у нього зосталася жінка і троє дітей. а коло хати калина, що він посадив, росте. ні. напевно, я — розпачлива матір з Галичини. я — двері, які за собою хтось зачинив. або, ймовірно, я — осиротіле маля. чи довгі листи, що до когось ідуть здаля. я тáкож — сама історія, котра не знає «якби». усі на світі гвинтівки і усі голуби. я — збиті собаки на узбіччі нічних шосе. мені відомо усе. окрім глибинної сутності цієї війни, що забирає найкращих, без будь-чиєї вини. я — кожен із вас, ваші сини і дочки. а може, я — просто воїн. я міг би бути таким. хоробрим і сильним. ворог жахався б моєї руки. я міг би бути дорогою. вогнем і мечем. караючою десницею чи дружнім плечем. але правда у тому, що я вже досить давно — ніхто. мене забували довго. принаймні років зі сто. я — дух і тінь. я — жорстокі північні вітри. я народився взимку. мене стратили в тридцять три. Уляна Галич

у мене був дуже серйозний ресьорч наявності «Власної кімнати» українською в Україні, і один-єдиний примірник старенький на ОЛХ за 600 гривень, а тут удвічі дешевше і новенький, хороший по-друге, я впевнена, що у літературі дуже-дуже скоро відбудеться feminize your canon глобальний, це ще одна причина, чому вам уже потрібна Вірджинія Вулф, ви будете першою по-третє, за підтримування публікації Вірджинії Вулф я розкажу вам смішну історію (маленьку) з свого життя, пов'язану з нею або не розкажу, просто та, подумайте про це

знаєте, таке щастя, що є Вірджинія Вулф українською, і ще може бути більше, якщо ви хочете я думаю, що багато хто хоче і ви можете краудпаблішнґ, яке модне слово, і потім сказати, що ви не просто десь у книгарні Є, Якабуці придбали, а краудпаблішнули Хвилі краудпаблішнґ Власна кімната краудпаблішнґ поширте це повідомлення серед десятьох друзів і життя стане краще

Чорт забирай, такі, як я, всім потрібні. Просто ніхто цього не  розуміє.

Я хочу повчитися в країні чізбургерів. «Зелена Маргарита» Світлана Пиркало