250
Подписчики
-124 часа
-37 дней
-730 день
Архив постов
я сьогодні дізналася і щоб ви теж знали
син Сьюзан Зонтаґ іноді ходить Києвом, гуляє
Одного разу, коли ми виходили зі школи, тітка Антонія стояла з Горгульєю і чекала, аби відвести нас до себе додому. Там ми дізналися, що батько стратився. От просто так — не мав ні боргів, ні непорозумінь із людьми, ні сварок з матір'ю, на службу Божу щонеділі ходив, панотець був ним задоволений. Ще зранку він говорив, що має намір купити бутлю гасу... Люди відтак казали, що то біс поплутав. А як ще тут скажеш? Гас він того дня купив, навіть у лампи позаливав, але їхнього вечірнього світіння не дочекався. Ми потім знайшли записку, де батько сказав, що йому попросту все набридло. І виявилося, що людина годна одного дня забажати не миритися з тим світом, що даний їй, спитати себе: чи варто жити далі — і відповісти, що ні.
«Залізна вода» Мирослав Лаюк
танець еміграції
абрикоса із зламаними руками
її танець пластичний і дикий
золоті паєтки дзвонять ніжно
як тисячі рук дітей із дзвониками
коли її голова повертається в такт вітру
уже емігрували качки
навіть курка поїхала у вантажівці
звідси ген-ген далеко
— геть-геть, — сказала полярна крячка
у якої була тут пересадка
чи як це в них називається
але моя абрикоска
не збирає листя в валізи
хоч їй є куди полетіти —
родичі шлють їй кульбабові листівки
пропонують допомогу із візою
абрикоса
стоїть сама-одна під териконом
а коли прилітає вітер
танцює з цим пройдисвітом
свій циганський танець
і ось-ось вирветься із землі
так гнучко що ось-ось
та полетить, як птаха і вітер
туди, де краще життя
її еміграція — це танець
відчайдушний і ризикований
такий же довгий
як абрикосове коріння
абрикосове життя
абрикосове щастя
20 жовтня 2013, Київ
Любов Якимчук
+9
вибачте за таку хорошу якість, я сталася показати вам теж
взагалі сходіть самі так
Repost from N/a
разом із цим великим збором повертаюся у спогади до Севастополя, куди їздила з батьками будучи такою маленькою крапелькою серед того безмежного, як мені здавалося, моря.
на цьому фото мені три роки й я несу показати всім, яку велику медузу я знайшла. десь на фоні від мене втікає брат, а мама боїться, що вона мене вжалить.
як каже моя мама: "це моє найкраще твоє фото" і я хочу, щоб воно не було останнім. дуже хочу повернутися туди зі своєю родиною.
тому, я приєднуюсь до великого дружнього збору від @bavovna.help (в інстаграмі) та відкриваю свою банку на 20000 грн.
загальна мета збору: 4 000 000 гривень.
кошти підуть на:
⭐ 30 fpv дронів 10" для 79 ОДШБр
⭐ 7 мавіків для 116 ОМБр
⭐ 50 камікадзе 8" для 14 ОМБр
⭐ пікап, 2 тепловізори та 4 мобільні РЕБи на машини для 501 ОБМП
⭐ пікап спецпідрозділу ГУР МО «Kraken»
буду вдячна за підтримку: репост і будь-який донат
(адже маленьких донатів не буває) 🙌
посилання на банку:
https://send.monobank.ua/jar/8BxpgNC1A7
номер картки банки: 5375411220703719
PayPal: vlada.demianchuk@gmail.com
якщо бажаєте долучитися та відкрити свою невелику баночку – пишіть їм в інстаграмі!
Repost from Жилкос
відкриваю дружню банку на РЕБ-рюкзак для чинного військовослужбовця на південно-східному напрямку.
загальна ціль: 98000
моя ціль: 5000
збір для батька подруги @elle_113, який ходить по їжу та воду для своїх товаришів. дронів з російської сторони теж багато, тому йому потрібен потужний РЕБ.
на жаль, він сам зараз не в змозі оплатити всю суму за рюкзак, тому будемо вдячні за будь-яку підтримку!
посилання на банку:
https://send.monobank.ua/jar/1SwuKLRya
я
я ставлю три тисячі крапок в кінці рядка.
я — дух і тінь.
я — привид убитого Поліщука.
у нього зосталася жінка і троє дітей.
а коло хати калина, що він посадив, росте.
ні.
напевно, я — розпачлива матір з Галичини.
я — двері, які за собою хтось зачинив.
або, ймовірно, я — осиротіле маля.
чи довгі листи, що до когось ідуть здаля.
я тáкож — сама історія, котра не знає «якби».
усі на світі гвинтівки і усі голуби.
я — збиті собаки на узбіччі нічних шосе.
мені відомо усе.
окрім глибинної сутності цієї війни,
що забирає найкращих, без будь-чиєї вини.
я — кожен із вас, ваші сини і дочки.
а може, я — просто воїн.
я міг би бути таким.
хоробрим і сильним.
ворог жахався б моєї руки.
я міг би бути дорогою.
вогнем і мечем.
караючою десницею чи дружнім плечем.
але правда у тому, що я вже досить давно — ніхто.
мене забували довго.
принаймні років зі сто.
я — дух і тінь.
я — жорстокі північні вітри.
я народився взимку.
мене стратили в тридцять три.
Уляна Галич
у мене був дуже серйозний ресьорч наявності «Власної кімнати» українською в Україні, і один-єдиний примірник старенький на ОЛХ за 600 гривень, а тут удвічі дешевше і новенький, хороший
по-друге, я впевнена, що у літературі дуже-дуже скоро відбудеться feminize your canon глобальний, це ще одна причина, чому вам уже потрібна Вірджинія Вулф, ви будете першою
по-третє, за підтримування публікації Вірджинії Вулф я розкажу вам смішну історію (маленьку) з свого життя, пов'язану з нею
або не розкажу, просто та, подумайте про це
знаєте, таке щастя, що є Вірджинія Вулф українською, і ще може бути більше, якщо ви хочете
я думаю, що багато хто хоче
і ви можете краудпаблішнґ, яке модне слово, і потім сказати, що ви не просто десь у книгарні Є, Якабуці придбали, а краудпаблішнули
Хвилі краудпаблішнґ
Власна кімната краудпаблішнґ
поширте це повідомлення серед десятьох друзів і життя стане краще
