Новий Заповіт за рік
Kanalga Telegram’da o‘tish
Щоденне перебування у Словах Ісуса протягом року. Використано манна-план щоденного читання з курсу «Один на один з Богом». @ntyearukr
Ko'proq ko'rsatish469
Obunachilar
Ma'lumot yo'q24 soatlar
-27 kunlar
-430 kunlar
Postlar arxiv
Розділ 4
1 Ось тому, маючи як помилувані таке служіння, не втрачаємо відваги.
2 Адже ми відреклися від потаємних соромних діл, не ходимо в лукавстві і не перекручуємо Божого слова; але появою правди поручаємо себе всякій людській совісті перед Богом.
3 Якщо закрите наше благовістя, то воно закрите для тих, що гинуть, -
4 для невірних, яким бог цього віку засліпив розум, щоб [для них] не засяяло світло благовістя слави Христа, а він - це образ Бога.
5 Не проповідуємо себе, але Господа Ісуса Христа; ми ж - тільки ваші раби задля Ісуса.
6 Бог, який сказав: Щоб із темряви засяяло світло; освітив наші серця на просвітлення і пізнання Божої слави в особі Ісуса Христа.
Розділ 3
1 Чи зачинаємо знову самих себе представляти? Чи потребуємо, як деякі, доручальних послань до вас або від вас?
2 Наше послання - це ви; воно написане в наших серцях, його знають та читають усі люди.
3 Ви показуєте собою, що ви - це послання Христове, виготоване нами; написане не чорнилом, але Духом живого Бога, не на камінних таблицях, але на тілесних таблицях сердець.
4 Таку надію маємо через Христа до Бога,
5 не тому, що ми спроможні від себе щось подумати, наче від самих себе; ні, наша спроможність від Бога
6 який і дозволив нам стати служителями Нового Завіту - не літерою, але Духом; бо літера вбиває, а Дух оживляє.
7 Якщо ж служіння смерти, викарбуване літерами на камені, було таке славне, що ізраїльські сини не могли дивитися на обличчя Мойсея через минущу славу його обличчя;
8 то наскільки славнішим буде служіння Духа?
9 Бо коли служіння осуду - слава, то служіння справедливости набагато перевищить у славі.
10 Бо не прославилося прославлене в цій частині - через надмірну славу.
11 Бо коли минуще є славою, то набагато більше те, що постійно лишається, є в славі.
12 Отже, маючи таку надію, діємо з великою сміливістю,
13 і не як Мойсей, що ховав під покривало своє обличчя, бо сини Ізраїлеві не могли дивитися на кінець того, що минає.
14 Але засліпилися їхні думки. Бо аж дотепер залишається незнятим це покривало під час читання Старого Завіту, бо воно минається в Христі.
15 І сьогодні, коли читають Мойсея, покривало все ще лежить на їхньому серці.
16 Коли ж навернуться до Господа, - забереться покривало.
17 Господь є Дух: а де Господній Дух, [там] свобода.
18 Ми всі, дивлячись на Господню славу з відкритим обличчям, перетворюємося в той самий образ - від слави на славу, - як від Господнього Духа.
Розділ 2
1 Я вирішив собі не приходити до вас знову із смутком.
2 Бо коли я роблю вам прикрість, то хто потішить мене, окрім того, хто зазнає від мене прикрости?
3 Це саме я писав [вам], щоб, коли прийду, не мав смутку [за смутком] від тих, від кого належить мені радість мати, бо я переконаний щодо вас, що моя радість - вона є для всіх вас.
4 З великим сумом і сердечною тугою писав я вам, обливаючись слізьми, не для того, щоб засмутити вас, але щоб ви пізнали любов, якої маю до вас надміру.
5 Якщо ж хтось засмутив, то не мене засмутив, але частково, - щоб не перебільшити, - всіх вас.
6 Такому досить тієї кари, що від більшости.
7 Отож, краще вам йому вибачити і втішити, щоб часом його не охопив великий смуток.
8 Тому прошу вас виявити до нього любов.
9 Утім, для того я й писав, щоб пізнати вашу досвідченість, чи ви є слухняні в усьому.
10 Бо кому ви прощаєте щось, - тому і я: бо коли я щось простив кому, то простив задля вас перед обличчя Христа, -
11 щоб нас не перехитрив сатана, бо його задуми нам добре відомі.
12 Прийшовши ж до Троади звіщати благу Христову вістку, хоч мені й були відчинені двері в Господі,
13 не мав я спокою мого духа, бо не знайшов там мого брата Тита; попрощавшись із ними, рушив я до Македонії.
14 Богові ж подяка, який завжди прославляє нас у Христі і виявляє через нас духмяність свого розуму на кожному місці.
15 Бо для Бога ми є ніжними пахощами Христа між тими, що спасаються, і між тими, що гинуть.
16 Отже, для одних пахощі смерти - на смерть, для інших - пахощі життя - на життя. І хто на це здатний?
17 Бо ми не є такими, як численні люди, що торгують Божим словом, але ми проповідуємо від щирости - від Бога, перед Богом, у Христі.
Розділ 1
1 Павло, з Божої волі апостол Ісуса Христа, та брат Тимофій, - до Божої церкви в Коринті з усіма святими в цілій Ахаї:
2 ласка вам і мир від Бога, нашого Батька, і Господа Ісуса Христа!
3 Благословенний Бог і Батько нашого Господа Ісуса Христа, Батько милосердя і Бог усякої втіхи,
4 що втішає нас у всіх наших скорботах, щоб і ми могли втішити тих, що перебувають у всяких скорботах, утіхою, якою самі втішаємося від Бога.
5 Оскільки в нас множаться Христові страждання, то через Христа множиться і наша втіха.
6 Якщо терпимо, то це за вашу втіху й спасіння; коли втішаємося, то це на вашу втіху [й спасіння], що дає вам силу терпляче переносити ті терпіння, що й ми переносимо.
7 І наше сподівання щодо вас певне, бо знаємо, що ви наші спільники як у терпіннях, так і в утісі.
8 Не хочемо, щоб ви, брати, не знали про наш смуток, що стався [нам] у Азії, бо понад міру, понад нашу силу були ми пригнічені, так що й не надіялися вже жити.
9 Але самі в собі мали ми присуд смерти, щоб не надіятися на себе самих, але на Бога, який воскрешає мертвих;
10 який і визволив нас від такої великої смерти - і визволить; на якого надіємося, що і ще визволятиме, -
11 при помочі вашої молитви за нас, - щоб за дар, який виявлений до нас через багатьох, багато хто дякував за нас.
12 Наша похвала є такою: свідчення нашого сумління, що ми жили на світі, - зокрема ж у вас, - у простоті та Божій чистоті; не в тілесній мудрості, але в Божій ласці.
13 І ми пишемо вам не що інше, як те, що читаєте і що розумієте, - маю надію, що цілком зрозумієте;
14 частково ви вже зрозуміли нас, що ми є для вас похвалою, як і ви для нас - у день Господа нашого Ісуса.
15 З цією певністю я хотів прибути до вас раніше, щоб удруге ви мали благодать;
16 від вас попрямувати до Македонії, а з Македонії знову прийти до вас, щоб ви відпровадили мене до Юдеї.
17 Задумавши так, чи вчинив я щось легковажно? Або коли що задумую, то тілесно задумую, і чи виходить у мене то так-так, і ні-ні?
18 Але вірний Бог, що слово наше до вас не було так, і ні.
19 Божий син, Ісус Христос, якого між вами проповідували я, Силуан і Тимофій, не був так і ні, - у ньому було так!
20 Бо всі Божі обітниці в ньому - так і в ньому амінь на славу Богові через нас.
21 Той, хто зміцнює нас з вами в Христі і хто помазав нас, - це Бог.
22 Він дав нам печать, дав запоруку Духа в наших серцях.
23 Я кличу Бога як свідка на мою душу, що, жаліючи вас, я не прийшов до Коринту, раніше.
24 Не тому, що хочемо влади над вашою вірою, але тільки як співпрацівники у вашій радості: адже ж вірою ви стоїте!
Розділ 16
1 Щодо збирання пожертв для святих, робіть так само, як я постановив для галатійських Церков.
2 Першого дня тижня хай кожний з вас відкладає в себе, зберігаючи те, що лиш може дати, щоб не проводити збирання тоді, коли прийду.
3 Коли ж прийду, то пошлю вибраних вами з листом, щоб понесли ваш дар до Єрусалима.
4 Якщо ж потрібно буде і мені йти, то підуть зі мною.
5 Прийду до вас після подорожі Македонією, бо переходжу через Македонію.
6 У вас же, коли трапиться, я поживу чи й перезимую, щоб ви мене провели, куди лиш піду.
7 Мимохідь же не хочу тепер бачитися з вами, бо маю надію якийсь час перебути між вами, якщо Господь дозволить.
8 В Ефесі ж пробуду до П'ятдесятниці,
9 бо переді мною відкрилися великі й широкі двері, а противників багато.
10 Коли ж прийде Тимофій, подбайте, щоб був у вас без страху, бо він чинить діло Господнє, як і я.
11 Хай ніхто не погордує ним, але відпровадьте його з миром, щоб прийшов до мене, бо я очікую його з братами.
12 Щодо брата Аполоса, то я дуже просив його, щоб прийшов до вас з братами, але він не мав бажання прийти тепер; прийде, коли матиме нагоду.
13 Пильнуйте, стійте у вірі, будьте мужні й міцні.
14 Все між вами хай робиться з любов'ю.
15 Прошу вас, брати: ви знаєте дім Степанів, що він є первістком в Ахаї і віддали себе на служіння святим;
16 і ви підкоріться таким, - як і кожному, хто співслужить і трудиться.
17 Зрадів я з приходу Степана, і Фортуната, й Ахаїка, бо вони заступили вашу відсутність,
18 і мій та ваш дух заспокоїли. Шануйте таких.
19 Вітають вас Церкви Азії. Щиро вітають вас у Господі Акила і Прискила з їхньою домашньою Церквою.
20 Вітають вас усі брати. Вітайте один одного святим поцілунком.
21 Привітання моєю рукою - Павловою.
22 Хто не любить Господа, хай буде проклятий. Марана та!
23 Ласка Господа Ісуса [Христа] (хай буде) з вами.
24 Любов моя - з усіма вами в Христі Ісусі. [Амінь.]
Розділ 15
35 Але дехто скаже: Як же мертві встануть? У якому тілі прийдуть?
36 Нерозумний! Те, що ти сієш, - не оживе, якщо не умре.
37 І те, що ти сієш, то не майбутнє тіло сієш, але чисте зерно, яке трапиться, - пшениці чи чогось іншого.
38 І Бог дає йому тіло, яке забажає: кожній насіннині своє тіло.
39 Не всяке тіло є тим самим тілом; інше тіло в людей, інше у тварин, інше в риб, інше у птахів.
40 Є тіла небесні й тіла земні. Але своя слава в небесних і своя - у земних.
41 Інша слава у сонця, інша слава у місяця, інша слава у зірок, бо зірка від зірки різниться в славі.
42 Так само і воскресіння мертвих. Сіється в тлінні, встає в нетлінні;
43 сіється в неславі, встає у славі; сіється в немочі, встає в силі;
44 сіється тіло душевне, встає тіло духовне. Якщо є тіло душевне, то є й духовне.
45 Так і написано: Перша людина - Адам став живою душею, останній же Адам - це дух, що оживляє.
46 Але не спочатку духовний, а душевний; потім - духовний.
47 Перша людина - з землі, земна. Друга людина, [Господь,] з неба.
48 Який земний - такі й земні; і який небесний - такі й небесні.
49 І як ми носили образ земного, так носитимемо образ небесного.
50 Кажу, брати, що тіло й кров Божого Царства успадкувати не можуть, і тлінне нетлінного не успадкує.
51 Таку ще повім вам таємницю: не всі ми заснемо, але всі перемінимося, -
52 раптово, як оком мигнути, при останній сурмі: як засурмить вона - мертві встануть нетлінними, і ми перемінимося!
53 Бо треба, щоб це тлінне зодягнулося в нетлінне, і це смертне зодягнулося в безсмертне.
54 Коли ж це тлінне зодягнеться в нетлінність, а смертне зодягнеться в безсмертя, тоді збудеться написане слово: Смерть поглинена перемогою!
55 Де твоя, смерте, перемога? Де твоє, смерте, жало?
56 Жало смерти - це гріх, а сила гріха - закон.
57 Богові подяка, що дає нам перемогу через нашого Господа Ісуса Христа.
58 Тому, мої улюблені брати, будьте стійкими, непохитними, завжди відзначайтеся в Господнім ділі, знаючи, що ваша праця у Господі не є даремною.
Розділ 15
1 Звіщаю вам, брати, благу вістку, яку я вам сповістив, і яку ви прийняли, в якій стоїте,
2 якою спасаєтеся, коли держите слово таким, яким я вам його сповістив, якщо лише ви не повірили надаремно.
3 Найперше я вам передав те, що і одержав: Христос помер за наші гріхи, згідно з Писанням,
4 і що був похований, і що воскрес третього дня, - за Писанням;
5 що з'явився Кифі і дванадцятьом;
6 потім з'явився понад п'ятистам братів разом, з яких багато хто живе ще й тепер, а деякі спочили.
7 Потім з'явився Яковові, пізніше всім апостолам;
8 нарешті, з'явився й мені, - наче якомусь виродкові.
9 Бо я найменший з апостолів, негідний назватися апостолом, - адже я переслідував Божу Церкву.
10 Ласкою Божою я є тим, ким є. Його ласка, що в мені, не була марною, бо я трудився більше за всіх їх; утім не я, але Божа ласка, що зі мною.
11 Тож чи я, чи вони, - але ми так проповідуємо і так ви й увірували.
12 Коли про Христа проповідується, що він воскрес із мертвих, - то як деякі з вас кажуть, що нема воскресіння мертвих?
13 Якщо нема воскресіння мертвих, то й Христос не воскрес.
14 Якщо Христос не воскрес, тоді марна і проповідь наша, марна й віра ваша.
15 Ми виявляємося неправдивими свідками Бога, бо засвідчили проти Бога, що він воскресив Христа, якого не воскресив, оскільки мертві не встають.
16 І якщо мертві не встають, то й Христос не воскрес.
17 Якщо ж Христос не воскрес, (тоді) віра ваша марна, - ви ще у гріхах ваших.
18 Тоді ті, що упокоїлися в Христі, - загинули!
19 Коли ми надіємося на Христа тільки в цьому житті, - ми найнещасніші з усіх людей!
20 Але тепер Христос воскрес із мертвих, - первісток серед покійних.
21 Оскільки смерть через людину, - то через людину й воскресіння мертвих.
22 Як в Адамові вмирають усі, так у Христі всі оживуть.
23 Кожний - за своїм порядком: первісток Христос, потім ті, що Христові під час його приходу,
24 а потім - кінець: коли передасть царство Богові й Батькові, коли знищить усяку владу і всяке панування та силу.
25 Бо йому належить царювати, доки не покладе всіх своїх ворогів йому під ноги.
26 Останній ворог, який буде знищений, - це смерть,
27 бо все підкорив йому під ноги. Коли ж каже, що все вже підкорене, то ясно, що це за винятком того, хто підкорив йому все.
28 Коли ж підкорить йому все, тоді й сам Син підкориться тому, хто підкорив йому все, щоб був він Богом - усім і в усьому.
29 Бо що роблять ті, що христятся за мертвих? Якщо мертві не встають зовсім, то нащо христитися за мертвих?
30 Для чого ми постійно наражаємося на небезпеки?
31 Щодня вмираю. Брати, такою є ваша похвала, яку маю в нашому Господі Христі Ісусі.
32 Коли я боровся зі звірами в Ефесі як людина, яка мені користь? Якщо мертві не встають, їжмо і пиймо, бо завтра помремо.
33 Не давайте себе ошукати: погані спілкування нищать добрі звичаї.
34 Прийдіть правдиво до тверезого стану і не грішіть, бо деякі Бога не знають, - на сором вам (це) кажу.
Розділ 14
1 Дбайте про любов, змагайтеся за духовне, особливо, щоб пророкувати.
2 Як хто говорить мовами, той говорить не до людей, але до Бога; бо ніхто не розуміє, і він духом говорить таємне.
3 А хто пророкує, той промовляє до людей на розбудову, втіху й розраду.
4 Хто говорить мовами, той будує себе; а хто пророкує, - той будує Церкву.
5 Бажаю, щоб ви всі говорили мовами; але краще - щоб пророкували; адже той більший, хто пророкує, ніж той, хто говорить мовами; хіба що хтось пояснює, щоб Церкві було на розбудову.
6 Тепер же, брати, коли прийду до вас говорячи мовами, то яку користь вам принесу, якщо не говоритиму вам або об'явленням, або знанням, або пророцтвом, або навчанням?
7 Бо й бездушні речі, що видають звук, - чи то сопілка, чи гуслі, - коли не звучать по-різному, то як зрозуміти, що грає, або що звучить?
8 Бо якщо й сурма дасть непевний звук, то хто приготується до бою?
9 Так і ви, якщо мовою не вимовите зрозумілого слова, то як дізнатися, про що йдеться? Ви будете говорити на вітер.
10 Хоч як багато є мов дійсно у світі, та жодна [з них] не без значення.
11 Отже, якщо не усвідомлю значення слів, то буду чужинцем для того, хто говорить, і він, що говорить, - чужинцем мені.
12 Так само і ви, що змагаєтеся за духовні дари, - просіть, щоб мати їх щедро на розбудову Церкви.
13 Той, хто говорить мовами, хай молиться, щоб умів пояснити.
14 Бо коли молюся мовою, молиться мій дух, а мій розум без плоду.
15 Ну і що ж? Помолюся духом - помолюся й розумом; заспіваю духом - заспіваю й розумом.
16 Бо коли благословиш духом, то як після твоєї подяки скаже амінь той, що займає місце ненавченої людини? Адже не зрозуміє, що ти говориш?
17 Ти добре дякуєш, але інший не розбудовується.
18 Дякую Богові, що більше від усіх вас розмовляю мовами.
19 Але в Церкві волію п'ять слів моїм розумом сказати, щоб і інших навчити, ніж десятки тисяч слів (незрозумілою) мовою.
20 Брати, не будьте дітьми щодо розуму. Будьте дітьми для зла, розумом же ставайте досконалими.
21 В законі написано: Чужими мовами й іншими вустами заговорю до цього народу, але й тоді вони мене не послухають, - каже Господь.
22 Тож мови є знаком не для вірних, а для невірних; а пророцтво не для невірних, а для вірних!
23 Коли зійдеться вся Церква разом і всі заговорять мовами, а ввійдуть туди ненавчені або невірні, то чи не скажуть, що ви біснуєтеся?
24 Коли ж усі пророкують, а ввійде якийсь невірний або ненавчений, то його всі розвінчають і всі осудять;
25 отже, таємниці його серця виявляться, він упаде додолу, вклониться Богові, заявляючи, що Бог справді є між вами.
26 То що ж, брати? Коли сходитеся, кожний [з вас] має псалом, має навчання, має мову, має відкриття, має пояснення; все це хай буде на розбудову.
27 Якщо хто говорить мовою, (говоріть) по двох або найбільше по трьох, і то по черзі, а один хай пояснює.
28 Якщо ж не буде того, хто пояснює, хай мовчить у Церкві і говорить собі й Богові.
29 Пророки ж нехай промовляють по двох або по трьох, а інші хай розсуджують.
30 Коли ж іншому, що сидить, буде об'явлення, перший хай замовкне.
31 Бо всі можете один по одному пророкувати, аби всі навчалися і всі втішалися.
32 І духи пророків коряться пророкам,
33 бо Бог не є (Богом) безладдя, але миру.
34 Як і по всіх святих Церквах, нехай [ваші] жінки в Церкві мовчать. Бо їм не дозволено говорити, а тільки коритися, як те каже закон.
35 Якщо ж хочуть чогось навчитися, хай удома запитують своїх чоловіків, бо непристойно жінці в Церкві говорити.
36 Хіба від вас вийшло Боже Слово? Чи прийшло воно до вас одних?
37 Якщо хто вважає себе за пророка або за духовного, хай розуміє, що оце пишу я вам; бо то - Господня заповідь.
38 Коли хто не розуміє, - хай не розуміє!
39 Тому, брати мої, майте ревність пророкувати, та не забороняйте говорити мовами.
40 Але все хай відбувається пристойно і статечно.
Розділ 13
1 Коли я говорю людськими й ангельськими мовами, але любови не маю, то став я дзвінкою міддю або гучним цимбалом.
2 І коли маю пророцтво, відаю всі таємниці й усе знання, коли маю всю віру, так що гори переставляю, але любови не маю, - то я ніщо.
3 І коли я роздам усе моє майно, коли віддам своє тіло на спалення, але любови не маю, - то жодної користи не матиму.
4 Любов довготерпить, любов милосердна, не заздрить, любов не величається, не гордиться,
5 ані вередує, не шукає свого власного, не злоститься, не приписує зла,
6 не радіє з несправедливости, а радіє з правди;
7 все зносить, в усе вірить, усього сподівається, все терпить.
8 Любов ніколи не минає. Хоч є пророцтва, - та припиняться, хоч є мови, - та замовкнуть, хоч є знання, - та зникне.
9 Бо ми знаємо частково й пророкуємо частково.
10 Коли ж настане досконале, [тоді] припиниться часткове.
11 Коли я був дитиною, то й говорив як дитина, думав як дитина, розумів як дитина. Коли [ж] став дорослим чоловіком, то відкинув дитиняче.
12 Тепер бачимо, як у дзеркалі, неясно, тоді ж - віч-на-віч. Тепер знаю частково, тоді ж пізнаю так, як і сам я був пізнаний.
13 Тепер залишаються віра, надія, любов, - оці три; найбільша з них - це любов.
Розділ 12
1 Не хочу, брати, щоб ви були необізнані з духовними (дарами).
2 Знаєте, як ще ви не увірували, то ходили до німих ідолів, ніби хто вів вас.
3 Тому й кажу вам, що ніхто з тих, що промовляють Божим Духом, не каже: Анатема Ісус, і ніхто не може сказати, що Ісус - це Господь, хіба тільки Духом Святим.
4 Дари різноманітні, а Дух той самий.
5 І служіння різноманітні, а Господь той самий.
6 І дії різноманітні, а Бог той самий - він робить усе в усіх.
7 Кожному дається об'явлення Духу на спільну користь.
8 Одному Дух дає слово премудрости, іншому - слово знання тим же Духом,
9 іншому - віру тим же Духом, іншому - дари оздоровлень тим же Духом,
10 іншому - робити чуда, іншому - пророкувати, іншому - розпізнавати духи, іншому - різні мови, іншому - пояснення мов.
11 А все це робить один той самий Дух, даючи кожному окремо, як хоче.
12 Бо як тіло одне, але має багато членів і всі члени, хоч їх багато, становлять [одне] тіло, - так і Христос.
13 Бо всі ми охрещені одним Духом в одне тіло, - чи то юдеї, чи греки, чи раби, чи вільні, - всі одним Духом напоєні.
14 Бо тіло є не одним членом, а багатьма.
15 Якщо скаже нога, що я не рука і тому не від тіла, то хіба через це вона не від тіла?
16 І якщо вухо скаже, що я не око і тому не від тіла, то хіба через це воно не від тіла?
17 Якщо все тіло є оком, то де слух? Якщо все є слухом, то де нюх?
18 Тепер же Бог розділив члени в тілі, кожного з них, - як схотів.
19 Якби всі були одним членом, то де тіло?
20 Нині ж членів багато, а тіло одне.
21 Не може око сказати руці: Ти мені непотрібна. Або знову - голова ногам: Ви мені непотрібні.
22 Але ті члени тіла, що вважаються слабшими, значно більше потрібні.
23 А ті, яких уважаємо менш шанованими в тілі, цим даємо більшу честь. Непоказні наші (члени) одержують більшу пристойність,
24 а нашим гарним її непотрібно. Бог склав тіло так, що нижчому дав більшу пошану,
25 щоб не було розбрату в тілі, але щоб члени самі за себе дбали.
26 І якщо потерпає один член, з ним потерпають усі члени; якщо величається один член, з ним тішаться всі члени.
27 Ви є Христовим тілом, зокрема, ви - члени!
28 Деяких Бог поставив у Церкві: по-перше - апостолами, по-друге - пророками, по-третє - вчителями; потім - чуда, тоді - дари оздоровлень, допомоги, провідництва, різних мов.
29 Чи всі апостоли? Чи всі пророки? Чи всі вчителі? Чи всі чуда (творять)?
30 Чи всі мають дари оздоровляти? Чи всі мовами говорять? Чи всі пояснюють?
31 Тож змагаймося про більші дари - і я вам показую ще вищу дорогу.
Розділ 11
2 Хвалю вас, брати, що про все моє пам'ятаєте і дотримуєтеся передань так, як я вам передав.
3 Хочу, щоб ви знали, що Христос є головою для кожного чоловіка, а жінці голова - чоловік, а Бог - голова Христа.
4 Кожний чоловік, який молиться або пророкує з покритою головою, соромить свою голову.
5 Кожна жінка, яка молиться або пророкує з відкритою головою, соромить голову свою, бо це те саме, якби була обстрижена.
6 Бо якщо жінка не покривається, хай стрижеться. Якщо жінці сором стригтися чи голитися, хай покривається.
7 Чоловік не повинен покривати голову, будучи образом і славою Божою; жінка ж є для чоловіка слава.
8 Бо чоловік не походить від жінки, але жінка від чоловіка;
9 адже чоловік не був створений задля жінки, але жінка - задля чоловіка.
10 Через це жінка повинна мати на голові знак влади - задля ангелів.
11 Одначе в Господі - ні чоловік без жінки, ані жінка без чоловіка.
12 Бо як жінка від чоловіка, так і чоловік через жінку; але все - від Бога.
13 Поміркуйте самі: чи годиться жінці молитися Богові непокритою?
14 Чи ж сама природа вас не навчає, що коли чоловік запускає волосся, це для нього безчестя?
15 Коли жінка вирощує косу, це для неї слава: їй дано вирощувати волосся замість покриття.
16 Якщо хто бажає сперечатися, то такого звичаю не маємо ні ми, ні Божі церкви.
17 Пропонуючи це, не хвалю, що збираєтеся ви не на краще, а на гірше.
18 Перше, що чую, це те, що коли ви збираєтеся в церкві, між вами є чвари, чому я частково вірю.
19 Бо так треба, щоб між вами були чвари, аби виявилися між вами й досвідчені.
20 Адже коли ви сходитеся разом, то не на те, щоб їсти Господню вечерю,
21 і кожний приносить з'їсти свою вечерю, тож один голодує, а інший упивається.
22 Хіба не маєте хатів, щоб їсти й пити? Чи не зневажаєте ви цим Божу Церкву, і не осоромлюєте тих, що не мають? Що вам сказати? Може, похвалити вас? Ні, за це не похвалю!
23 Бо я одержав від Господа те, що передав вам: як Господь Ісус тієї ночі, коли був виданий, узяв хліб,
24 і, поблагословивши, переломив і сказав: [Прийміть, споживайте], це є тіло моє, що за вас [ламається]. Робіть це на спогад про мене!
25 Так само й чашу по вечері, і сказав: Ця чаша - Новий Завіт у моїй крові. Робіть це щоразу, коли будете пити, - на спогад про мене!
26 Бо щоразу, як тільки їсте цей хліб і п'єте [цю] чашу, звіщаєте Господню смерть, аж поки Він не прийде.
27 Тому, хто їстиме [цей] хліб і питиме Господню чашу негідно, буде винний супроти тіла й крови Господньої!
28 Хай же людина себе випробовує, і ось так хай їсть хліб та п'є з чаші.
29 Бо хто [негідно] їсть і п'є, той в осуд собі їсть і п'є, не розмірковуючи про [Господнє] тіло.
30 Через це між вами багато хворих і недужих, а багато хто заснув.
31 Бо якби ми самих себе судили, то не були б суджені.
32 А як Господь нас судить то картає, щоб ми не були засуджені із світом.
33 Тому, брати мої, як сходитеся їсти, очікуйте один одного.
34 Якщо хто голодний, хай їсть удома, щоб ви не сходилися на осуд. А про інше дам розпорядження, коли прийду.
