Новий Заповіт за рік

Розділ 5 1 А про часи та про терміни, брати, вам не потрібно писати, 2 бо самі напевне знаєте, що день Господній приходить, як злодій уночі. 3 [Бо] коли скажуть: Мир і безпека, - тоді раптово прийде на них загибіль, як біль тієї, що носить у лоні, - і не втечуть. 4 А ви, брати, не в темряві, щоб той день зскочив вас, як злодій. 5 Бо ви всі є синами світла і синами дня. Ми не належимо ночі, ані темряві. 6 Тож не спімо, як інші; пильнуймо та будьмо тверезі. 7 Бо ті, що сплять, сплять уночі; ті, що впиваються, - вночі впиваються. 8 Ми ж, які належимо дневі, будьмо тверезі, зодягнувшись у броню віри й любови та в шолом надії спасіння. 9 Бо нас Бог призначив не на гнів, а на те, щоб ми одержали спасіння через нашого Господа Ісуса Христа, 10 який помер за нас, щоб ми, чи пильнуємо, чи спимо, разом з ним жили. 11 Тому втішайте одне одного, і розбудовуйте одне одного, як ви ото й робите. 12 Благаємо ж вас, брати, шануйте тих, що працюють між вами, наставлені над вами в Господі, і тих, що навчають вас, 13 виявляйте до них велику любов за їхню працю. Майте мир у собі. 14 Благаємо ж вас, брати, напоумляйте нероб, підбадьорюйте малодушних, захищайте немічних, будьте терплячі до всіх. 15 Стережіться, щоб ніхто нікому не віддавав злом за зло, але завжди дбайте про добро одне для одного і для всіх. 16 Завжди радійте, 17 невпинно моліться, 18 за все дякуйте: бо це Божа воля в Ісусі Христі щодо вас. 19 Духа не гасіть, 20 пророцтва не нехтуйте, 21 все перевіряйте, держіться добра, 22 стримуйтеся від усього лихого. 23 А сам Бог миру хай уповні освятить вас, і хай непорочно збережуться цілими ваш дух, і душа, і тіло до приходу нашого Господа Ісуса Христа. 24 Вірний той, хто покликав вас, який і здійснить. 25 Брати, моліться і за нас. 26 Привітайте всіх братів святим поцілунком. 27 Заклинаю вас Господом прочитати послання всім братам. 28 Ласка нашого Господа Ісуса Христа з вами. [Аминь].

Прочитай, подумай, помолись 4/7/2026 1 Солунян 5

Розділ 4 1 А далі, брати, просимо вас і благаємо в Господі Ісусі, щоб, так як одержали ви від нас, як належить вам поводитися і догоджувати Богові - як ви й поводитеся, - щоб ви ще більше в тому зростали. 2 Бо знаєте, які накази дали ми вам у Господі Ісусі. 3 Це ж воля Божа - ваше освячення. Бережіть самих себе від розпусти; 4 хай кожний з вас уміє своє начиння тримати в святості і шані, 5 а не в пристрасті хтивости, як погани, що не знають Бога. 6 Не чиніть насильства і не кривдьте свого брата, бо Господь є месником за все це, як і раніше ми вам сказали й засвідчили. 7 Адже Бог покликав нас не до нечистоти, а до освячення. 8 Отож, хто це відкидає, не людину зневажає, а Бога, що дав нам свого Святого Духа. 9 Про братолюбство ж немає потреби писати до вас, бо ви самі Богом навчені любити одне одного, 10 бо те й робите всім братам, що перебувають у всій Македонії. Благаємо ж вас, брати, щоб ви йшли вперед ще більше, 11 і пильно дбали про те, щоб жити спокійно і робити своє, і працювати своїми власними руками, як ми вам звеліли, 12 щоб ви гідно поводилися перед чужими і ні в чому не мали нестачі. 13 Не хочемо, щоб ви, брати, не знали про мертвих, щоб не сумували, як ото інші, що не мають надії. 14 Бо коли віримо, що Ісус помер і воскрес, то й померлих в Ісусі Бог приведе з ним. 15 Це кажемо вам словом Господнім: що ми, хто живе, що залишимося до приходу Господнього не випередимо померлих. 16 Бо сам Господь з наказом, коли буде сповіщено і пролунає голос архангела і Божа сурма, - зійде з неба, і насамперед воскреснуть ті, що померли в Христі. 17 Потім і ми, що живемо, що лишилися, разом з ними будемо піднесені на хмарах, на зустріч з Господом у повітрі, - і так завжди будемо з Господом. 18 Тому втішайте одне одного цими словами.

Прочитай, подумай, помолись 3/7/2026 1 Солунян 4

Розділ 3 1 Тому, не стерпівши більше, ми схотіли залишитися в Атенах самі 2 і послали Тимофія, нашого брата й Божого [служителя і нашого] помічника в Євангелії Христовій, щоб упевнити вас і втішити [вас] у вашій вірі, 3 щоб жоден не захитався в цих скорботах. Бо ви самі знаєте, що на те нас призначено. 4 Бо коли ми були у вас, ми вам казали наперед, що маємо терпіти, що й сталося, і вам це відоме. 5 Задля цього і я, не стерпівши більше, послав довідатися про вашу віру, щоб часом не спокусив вас спокусник, і наша праця не була марною. 6 Тепер же, як від вас прийшов до нас Тимофій і приніс нам радісну вістку про вашу віру та любов, і що ви завжди добре про нас згадуєте, бажаючи бачити нас, як і ми вас, 7 через це ми втішилися, брати, вами в усій біді і нашім горі, заради вашої віри. 8 Бо ми тепер живемо, якщо ви стоїте в Господі. 9 Яку бо подяку можемо віддати Богові за вас, за всю радість, що нею тішимося заради вас перед нашим Богом? 10 Ніч і день ревно молимося, щоб побачити ваше обличчя і доповнити те, чого бракує вашій вірі. 11 Сам же Бог і наш Батько, і наш Господь Ісус хай вирівняє нашу дорогу до вас. 12 А вас Господь хай розмножить і наповнить любов'ю одне до одного і до всіх, як і ми маємо до вас, 13 щоб зміцнив ваші серця невинними в святості перед Богом і нашим Батьком під час приходу нашого Господа Ісуса з усіма його святими. Амінь.

Розділ 2 17 А ми, брати, були відлучені від вас на короткий час обличчям, а не серцем; з дуже великим бажанням намагалися побачити ваше обличчя! 18 Тому хотіли ми прийти до вас, я, Павло, і один раз і двічі, але перешкодив нам сатана. 19 Бо хто є нашою надією, чи радістю, чи вінцем похвали, якщо не ви перед нашим Господом Ісусом під час його приходу? 20 Бо ви наша слава та радість.

Прочитай, подумай, помолись 2/7/2026 1 Солунян 2:17-20, 3:1-13

Розділ 2 1 Самі ж бо знаєте, брати, про наш прихід до вас, що не був марний, 2 та хоч ми раніше натерпілися і були зневажені, як знаєте, в Филипах, наважилися ми в нашому Бозі говорити до вас Божу Євангелію з великим змаганням. 3 Бо наш заклик не з омани, ані з нечистоти, ані від лукавства. 4 Але, як Бог знайшов нас гідними благовістити, ми так говоримо, не наче людям догоджуючи, але Богові, що випробовує наші серця. 5 Бо ніколи в нас не було слова омани, як знаєте, ані користи, - Бог свідок. 6 Не шукали ми слави від людей, ані від вас, ані від інших, 7 хоч могли бути тягарем як Христові апостоли. Але ми були тихі посеред вас, мов та годувальниця, що доглядає своїх дітей. 8 Так само бувши ласкавими до вас, хотіли ми передати вам не тільки Божу добру вістку, але й душі свої, бо ви стали нам улюблені. 9 Згадайте бо, брати, нашу працю і змагання; ніч і день ми працювали, щоб не обтяжити когось із вас, і проповідували вам Божу добру вістку. 10 Ви та Бог свідки, що преподобними й праведними та непорочними були ми для вас, що вірите. 11 Бо ж ви знаєте, - як кожного з вас, як батько своїх дітей; 12 благали ми вас і вмовляли, і свідчили вам, щоб ви гідно ходили перед Богом, який покликав вас у своє Царство та в славу. 13 Тому ми й дякуємо Богові безупинно за те, що, одержавши від нас почуте слово Боже, ви прийняли не як людське слово, але, як і справді, - Боже слово, яке й діє в вас, що вірите. 14 Бо ви, брати, стали наслідувати Божі церкви, що є в Юдеї в Христі Ісусі, тому що те саме і ви потерпіли від своїх земляків, як і ті від юдеїв, 15 які вбили і Господа Ісуса, і [його] пророків, і нас переслідували, і Богові не догодили, і супротивні всім людям, 16 забороняючи нам говорити поганам, щоб спаслися, - і тим самим вони завжди доповнюють свої гріхи. Зрештою, надійшов же на них гнів.

Прочитай, подумай, помолись 1/7/2026 1 Солунян 2:1-16

Розділ 1 1 Павло й Силуан та Тимофій - Солунській церкві, в Бозі Батькові й Господі Ісусі Христі: ласка вам і мир [від Бога, нашого Батька, і Господа Ісуса Христа]. 2 Дякуємо Богові завжди за всіх вас, згадуючи в наших молитвах, безупинно 3 згадуючи про ваше діло віри та працю любови й терпіння надії на Господа нашого Ісуса Христа перед Богом і нашим Батьком, 4 знаючи, Богом улюблені брати, про ваш вибір. 5 Бо наша добра вістка до вас була не тільки в слові, а й у силі, і в Святім Дусі, і в повнім переконанні. Ви знаєте, якими були ми між вами задля вас. 6 І ви стали наслідувати нас та Господа, прийнявши слово серед великих утисків з радістю Святого Духа; 7 тож ви стали взірцем для всіх вірних у Македонії і Ахаї. 8 Бо від вас рознеслося Господнє слово не тільки в Македонії та Ахаї, а ваша віра в Бога прийшла до кожного місця, так що нам не потрібно щось казати. 9 Бо вони самі про нас сповіщають, яким був наш прихід до вас і як ви навернулися до Бога від ідолів, щоб служити живому і правдивому Богові, 10 й очікувати з небес його сина, якого він воскресив з мертвих, Ісуса, що визволяє нас від майбутнього гніву.

Прочитай, подумай, помолись 30/6/2026 1 Солунян 1

Розділ 24 13 Двоє з них ішли того дня до села, віддаленого на шістдесят стадій від Єрусалима, яке називалося Емаус; 14 вони говорили між собою про все, що відбулося. 15 І сталося, як розмовляли вони й допитувалися, сам Ісус, наблизившись, пішов з ними; 16 очі їхні були затуманені, тому його не пізнали. 17 І спитав він їх: Що це за річ, над якою міркуєте між собою, ідучи? І чого ви такі сумні? 18 У відповідь один, на ймення Клеопа, сказав до нього: Чи ти часом не єдиний чужинець у Єрусалимі, який не знає того, що сталося в ньому цими днями? 19 І запитав їх: А що саме? Вони відповіли Йому: Про Ісуса Назарянина, мужа пророка, сильного ділом і словом перед Богом і перед усім народом; 20 як видали його архиєреї і наші можновладці на засуд смерти і розп'яли його. 21 Ми сподівалися, що він той, хто має визволити Ізраїль. І до того ж оце третій день, відколи те сталося. 22 Деякі наші жінки налякали нас, побувавши рано при гробі, 23 і не знайшли його тіла. Прийшли й кажуть, що появу ангелів бачили, які сповістили, що він живий. 24 Тоді пішли деякі з нас до гробу - і знайшли все, як жінки казали; самого ж його не побачили. 25 Тоді він сказав їм: О, нерозумні й повільні серцем, для того, щоб повірити в усе, що говорили пророки. 26 Чи не треба було перетерпіти Христові й увійти в свою славу? 27 І почавши від Мойсея та від усіх пророків, роз'яснив їм з усього Письма, що було про нього. 28 Наблизилися до села, до якого йшли. А він удавав, ніби йде далі. 29 Просили його, кажучи: Лишайся з нами, бо вечоріє, вже день закінчується. Він увійшов, щоб лишитися з ними. 30 І сталося, як сів він за столом з ними, взявши хліб, поблагословив і, переломивши, давав їм, 31 - тут відкрилися їхні очі й упізнали його. Але він став невидимий для них. 32 І сказали до себе: Чи не горіло наше серце, коли говорив нам у дорозі і роз'яснював нам Письмо? 33 Вставши, тієї ж години повернулися до Єрусалима, знайшли зібраних одинадцятьох і тих, що були з ними; 34 говорили, що справді Господь воскрес і з'явився Симонові. 35 А ці розповіли про те, що сталося в дорозі, і як об'явився їм під час переламування хліба. 36 Як вони говорили про це, - сам [Ісус] став посеред них і сказав їм: Мир вам. 37 Злякавшись і перестрашившись, вони думали, що бачать духа. 38 А він сказав до них: Чому ви стурбовані, чому думки входять до ваших сердець? 39 Гляньте на мої руки, на мої ноги. Це ж я сам! Доторкніться до мене - подивіться, що дух тіла й кісток не має; як бачите, я їх маю. 40 Сказавши це, показав їм руки та ноги. 41 А як вони ще чудувалися і не вірили з радости, сказав їм: Чи маєте щось із їжі тут? 42 Вони дали йому частину печеної риби [і бджолиного меду]. 43 Взявши, Він їв перед ними. 44 І промовив до них: Ось слова, які я сказав вам, ще коли був з вами: Треба, щоб збулося все написане про мене і в законі Мойсеєвім, і в пророків, і в псалмах. 45 Тоді прояснив їхній розум, щоб зрозуміли Писання. 46 Сказав їм: Так написано, і [необхідно було] перетерпіти Христові та воскреснути з мертвих на третій день; 47 щоб проповідувалося в ім'я його покаяння на відпущення гріхів між усіма народами, почавши від Єрусалима. 48 Ви [ж є] свідками цього. 49 І ось я посилаю на вас обітницю мого Батька, а ви лишайтеся в місті [Єрусалимі], доки не зодягнетеся силою з висоти. 50 Вивівши їх до Витанії, піднявши свої руки, поблагословив їх. 51 І сталося, що коли благословляв їх, відступив від них і піднісся на небо. 52 А вони, поклонившись йому, з великою радістю повернулися до Єрусалима, 53 і були постійно в храмі, [хвалячи і] прославляючи Бога. [Амінь.]

Прочитай, подумай, помолись 29/6/2026 Луки 24:13-53

Розділ 24 1 Першого дня після суботи дуже рано прийшли до гробу, несучи пахощі, які приготували, [і ще дехто з ними]. 2 Знайшли, що камінь відвалений від гробниці; 3 увійшовши, не знайшли тіла Господа Ісуса. 4 І сталось, як безпорадні вони були в цьому, то два мужі стали біля них у блискучих одежах. 5 Налякалися вони й посхиляли обличчя до землі; а ті сказали до них: Чому ви шукаєте живого між мертвими? 6 Його немає тут, бо воскрес. Згадайте, як мовив вам ще, коли був у Галилеї, 7 кажучи: Треба, щоб Людський Син був виданий у руки людей-грішників, був розп'ятий і воскрес на третій день. 8 Тоді згадали його слова. 9 Повернувшись від гробу, сповістили про все це одинадцятьом та всім іншим. 10 Були Марія Магдалина, Іванна, Марія Яковова та інші з ними. Розповіли апостолам про це. 11 Та слова їхні здалися їм вигадкою, не вірили їм. 12 Підвівшись, Петро побіг до гробу і, схилившись, побачив ризи, [що лежали] одні - і відійшов, дивуючись собі з того, що сталося.

Розділ 23 47 Побачивши те, що сталося, сотник прославив Бога, кажучи: Справді, цей чоловік був праведний. 48 Численні присутні, які прийшли на це видовище, і, спостерігаючи те, що сталося, били себе в груди й верталися. 49 Віддалік стояли й дивилися всі його знайомі та жінки, що ішли за ним з Галилеї. 50 Один чоловік, на імя Йосип, який був радником, людина добра й праведна, 51 з юдейського міста Ариматеї, - не пристав до ради та до їхнього діла, бо сам очікував Божого Царства; 52 підійшовши до Пилата, він випросив тіло Ісусове; 53 знявши його, обвинув полотном та поклав у висічену гробницю, до якої ніколи ніхто не був покладений. 54 Була п'ятниця, надходила субота. 55 А жінки, що йшли слідом, - ті, що прибули з ним із Галилеї, - побачили гріб і як було покладене його тіло. 56 Повернувшись, вони приготували пахощі та миро, а в суботу спочивали, згідно із заповіддю.

Прочитай, подумай, помолись 28/6/2026 Луки 23:47-56, 24:1-12

Розділ 23 13 Пилат, покликавши архиєреїв, начальників та народ, 14 сказав до них: Привели ви мені цього чоловіка як такого, що підбурює народ. І ось я перед вами допитав, не знайшов у цій людині ніякої провини з того, що його оскаржуєте. 15 Також Ірод, який повернув його нам, - і він нічого гідного смерти не зробив; 16 тож, покаравши його, відпущу. 17 [Треба ж було йому кожного свята відпускати їм когось одного.] 18 Закричала юрба, вигукувала: Візьми цього, а відпусти Вараву; 19 цей був ув'язнений за якийсь заколот у місті і за вбивство. 20 Знову заговорив до них Пилат, бажаючи відпустити Ісуса. 21 Вони кричали, кажучи: Розіпни, розіпни його. 22 І він утретє сказав до них: Яке ж зло він зробив? Нічого гідного смерти не знайшов я в ньому: покараю його й відпущу. 23 Вони ж наполягали гучними голосами, вимагали його розп'яти; перемогли голоси їхні [та архиєрейські]. 24 Пилат судив згідно з їхніми вимогами: 25 відпустив того, за якого вони просили, - що за бунт і вбивство був посаджений до в'язниці. Ісуса ж видав на їхню волю. 26 І повели його. Взявши якогось Симона з Киринеї, що йшов із поля, завдали йому нести хрест за Ісусом. 27 Ішла ж за ним велика юрба народу та жінки, які голосили й оплакували його. 28 Повернувшись до них, Ісус сказав: Дочки єрусалимські, не плачте за мною, краще плачте за собою та своїми дітьми, 29 бо ось настають дні, коли скажуть: Блаженні неплідні, і лона, що не родили, і груди, що не годували. 30 Тоді почнуть казати горам: Упадіть на нас, і горбам: Покрийте нас. 31 Бо коли із зеленим деревом це роблять, то що станеться із сухим? 32 Вели з ним і інших двох злочинців, щоб убити. 33 І коли прийшли на місце, що зветься Лобне, тут розп'яли його і злочинців - одного праворуч, а другого ліворуч. 34 Ісус говорив: Батьку, прости їм, бо вони не знають, що роблять. А ті, що ділили його одіж, кидали жеребки. 35 А народ стояв і дивився. Насміхалися і начальники [з ними], кажучи: Інших рятував, - хай же порятує і себе самого, якщо він Христос, Божий обранець. 36 Глузували з нього й вояки; приступали, оцет йому подавали, 37 кажучи: Якщо ти Юдейський Цар, порятуй себе сам. 38 Був напис, [зроблений] над ним - [письмом грецьким, латинським та гебрайським]: Це - Юдейський Цар. 39 Один із розп'ятих злочинців зневажав його, кажучи: Чи ти не Христос? Порятуй себе й нас. 40 Обізвався і другий, докоряв йому, кажучи: Чи ти не боїшся Бога, коли й сам на таке засуджений? 41 Але ми - справедливо, бо дістаємо по справедливості за наші вчинки; Він же нічого злого не зробив. 42 І додав: Ісусе, згадай мене, коли прийдеш у Царство твоє. 43 І сказав йому: Щиру правду кажу тобі, сьогодні зі мною будеш у раю. 44 І як настала шоста година; наступила темрява по всій землі - до дев'ятої години; 45 погасло сонце, а церковна завіса роздерлася навпіл. 46 Скрикнувши гучним голосом, Ісус промовив: Батьку, в твої руки передаю свій дух. Сказавши це, віддав дух.

Прочитай, подумай, помолись 27/6/2026 Луки 23:13-46

Розділ 23 1 І встали всі вони, і повели його до Пилата. 2 Почали його оскаржувати, кажучи: Ми знайшли цього, який бунтував наш народ, забороняв давати кесареві данину, і який каже, що він Христос Цар. 3 Пилат запитав його, кажучи: Чи ти є цар юдеїв? Він же, відповівши, сказав йому: Ти кажеш. 4 Пилат сказав архиєреям та юрбі: Жодної вини я не бачу в цій людині. 5 Вони ж іще наполегливіше твердили, кажучи, що він підбурює народ, навчає по всій Юдеї, починаючи з Галилеї і аж сюди. 6 Пилат, почувши це, запитав, чи він галилеянин; 7 переконавшись, що є з підвладних Іродових, відіслав його до Ірода, який саме був у Єрусалимі. 8 Ірод, побачивши Ісуса, дуже зрадів; давно бажав його побачити, бо чув [багато] про нього і сподівався побачити від нього якийсь знак. 9 Ставив йому багато запитань, але він нічого йому не відповідав. 10 Архиєреї та книжники стояли, запопадливо оскаржуючи його. 11 Ірод зі своїми вояками, принизивши та висміявши його, одягнув у світлу одіж і повернув його до Пилата. 12 Стали того дня друзями Ірод і Пилат; раніше вони ворогували між собою.

Розділ 22 54 Схопили його, повели і ввели в двір архиєрея. Петро ішов здалека. 55 Як запалили вогонь серед двору і разом сиділи, Петро сидів серед них. 56 Побачивши його при світлі, як сидів, якась рабиня, поглянувши на нього, сказала: І цей був з ним. 57 Він же відрікся, кажучи: Жінко, я не знаю його. 58 Невдовзі другий, побачивши його, сказав: І ти з них. Петро ж сказав: Чоловіче, я ні. 59 Минула приблизно одна година і ще якийсь твердив, кажучи: Справді, і цей був з ним, бо він галилеянин. 60 Промовив Петро: Чоловіче, не знаю, про що ти говориш. І тут же, як він говорив, заспівав півень. 61 Обернувшись, Господь поглянув на Петра; і Петро згадав слово Господнє, як сказав він до нього: Перше, ніж півень сьогодні заспіває, зречешся мене тричі. 62 І, вийшовши геть, він гірко заплакав. 63 А мужі, що держали Ісуса, глузували з нього, б'ючи; 64 зав'язавши йому очі, [били його по обличчю і] питали його, кажучи: Пророкуй, хто тебе вдарив? 65 І багато іншого, зневажливого, наговорювали на нього. 66 Як настав день, зібралася рада старшин народу, архиєреїв та книжників, повели його на свої збори, 67 кажучи: Якщо ти Христос, то скажи нам. Він відповів їм: Якщо я вам скажу, не повірите; 68 якщо ж запитаю, не відповісте [мені і не відпустите]. 69 Віднині ж буде, що Людський Син сидітиме по правиці Божої сили. 70 Тоді всі запитали: Чи ти Божий Син? А він їм відповів: Ви самі твердите, що то я. 71 Вони ж сказали: Навіщо нам потрібне якесь свідчення? Ми ж самі почули з Його вуст.