Лабораторна миша

Ви знаєте, мені особливо нічим Вас підтримати. Чим можна зарадити, коли раз у раз повторюється ситуація з "якщо немає хліба - хай їдять тістечка"? То українцям пропонували продати собаку, щоб оплатити комуналку, то у безробітних людей народжуються діти низької якості, то небезпека в Києві дуже перебільшена і всіх треба повертати (лещенко, ти фантастична потвора), а от тепер - всім слід длубати в землі колодязі тощо. За будь-яку подібну фразу в розвинених демократіях їх би автори-ки полетіли б з владного олімпу в мить ока. Але не в Україні. Бо у нас країна можливостей. Для виродків. Так, вони притрушені. Не стали притрушені зараз, а завжди такими були. Коля тіщенко завжди був п**дором, гетьманцев - щипачем гусей, трухін - завжди ходив тіхонєчко в ліс, а якийсь слуга народу задорожній завжди мріяв брати відкати на відбудові в постраждалому від війни регіоні. От, отримав мандат депутата з рук вдячних виборців і тепер бере. Мрії збуваються. Гуманітарку крали вагонами ще 2022 році, а поки ми тут із Вами збираємо по 100-200 гривень на корчі, в Україну імпортуються елітні авто за офігіліардні прайси, добудовуються монструозні маєтки, неодмінно записані на тещ, мам, коханців і коханок. Але це ж було вже. Завжди так було. Про масштаби можна сперечатися. Не можна сперечатися лиш про те, що нинішні геть не мають гальм, аби хоч трохи зменшити апетити під час війни. Вони навіть не здатні мислити такими категоріями. Вони навіть не збираються цідити крізь зуби "Так, ми офігіли - і що ви нам зробите?", бо в базі не розуміють, що вони коять якусь чортівню. Все ж іде не так, як ми хотіли, правда? Пам'ятаєте, ніч після розстрілів на Майдані і новин, що янукович втік? Ніколи знову, після таких жертв, ви що, жити по-новому (не політичне гасло ще тоді). Потім більшість жити по-новому (прагнути жити хоча б) втомилася і ми зайшли на черговий етап. В 22-23-му - після Бучі, Ізюму, сіл Сумщини, Чернігівщини, Херсонщини - теж ніколи знову, тепер вже точно по-новому, контрнаступ, щаз все буде. Де ми зараз? Традиційна хвиля зневіри (котра за ліком, рахуєте?) Ми за перемогу, китай допомагає росії, але якщо китайський електромобіль дуже хочеться - то можна і купити. Ні, ми проти умов росії, але домовлятися десь вже варто. Злочинне ТЦК, але хлопці і дівчата - тримайте небо, економічне бронювання, але з фронту додому ніззя. Ох, скільки горя принесли росіяни... ох, скільки знищили інтелігенції... а що там в новому випуску камеді клабу? Ми живемо в ідеальному, просто еталонному колі пекла. Вміру терпимого, щоб остаточно не поїхати кукухою, але настільки сюрреалістичного, що вигадати таке просто неможливо. Я не певен, що будь-яка нація таке подужає. Але от чесно - все одно. Моя країна - це люди, які тягло, буденно і нудно працюють на перемогу. В посадках, в ППД, в діпстрайках, під корчами, у маскувальних сіток. Які дитині іграшку не куплять, аби тільки "іграшки" були придбані "дітЯм" на лінії бойового зіткнення. 14-та бригада, якій ми передали Навару, просто працює. Навалює. 48-ма артилерійська бригада вже чекає не дочекається свіжопридбану і свіжевідремонтовану автівку 52/42, яку я забрав сьогодні. Осьо на фото ще три машини, що одночасно ремонтуються завдяки Вам. Четверта стоїть під парканом, чекає на коробку. Я не знаю, коли настане наша перемога, або хоча б коли з цього трешу зникнуть ці довбані несмішні абсолютно некомпетентні клоуни (і, що характерно, ніхто з них досі не сидить), які вже фізично заважають нормальним людям боротися за виживання країни. Але, будь ласка, тримайте себе купи. Це я і собі кажу. Тримайте голови холодними і не вважайте, що від усього цього можна стомитися. Втомлюються бійці, коли рахують час іменами загиблих (с). А тут втомлюватися немає від чого. Воюйте, сприяйте, донатьте, підтримуйте своїх. У нас немає іншої країни. У них - по кількості запасних паспортів. А у нас - немає. Майте тиху ніч. Дякую за підтримку.

Ви знаєте, дуже нечасто на очі трапляється науково-популярний текст, після якого хочеться лежати на ліжку і мріяти про далекі світи. Особливо зараз. Нам же всім дуже не пощастило. Ну, війна само собою, але найдорожчий, найбільший та найвеличніший в історії людства космічний телескоп Джеймс Вебб було запущено у космос наприкінці 2021 року. Почав він свою роботу приблизно тоді, коли я, наприклад, днями пропадав на Донбасі і мені точно було не до проблем та захоплень великого світу. Подальші сенсаційні заголовки світових наукових видань теж йшли повз, бо у мене є сузір‘я підшипників, туманність роздатки і чорні діри двох-з-половиною-літрових двигунів фольксвагенів транспортер. А тут, виявляється… Максим Ціж, дипломований астрофізик написав статтю про 2 роки дуже успішної роботи Вебба. Про його задум, відкриття, нові кути та точки зору на Всесвіт, його історію і влаштування. Але ж, трясця, як він це зробив! Планети з океанами, де може бути життя… Планети з хмаринками кварцу… загадкові туманності… ранні галактики, що зробили цілу революцію в астрофізиці! Куншт, дяка, що так глибоко розкопуєте теми. Кайфонув, чесно. Посилання bit.ly/teleskop-vebba Світлини поцупив у самого ж Куншта, а той у Вебба. Майте тихий вечір.

Чорта лисого. Пам‘ятаєте, я на цій наварі застряг? Одна справа, що там глюкнутий датчик АБС (яка дрібниця!) відрубав повний привід, а інша - машина втрачала тягу вже на першій передачі. Та-дам. На першій. Спробуйте виїхати з будь-чого, якшо при увімкненні першої машина стає схожою на астматика. Причина - теж зламаний датчик нейтралі. Я до чого. Якщо ваші навари д22 і д40 повністю справні, але чомусь втрачають тягу - перевірте ті деталі. А так… Дяка Yevhenii Movchaniuk за інструменти до тачки, Олександр Радченко за троси-каністри-рукавиці-домкрати, пані Ганні, Марічці і Данилку за смаколики, таємним київським родинам за зубаті шини і світлодіодні ліхтарі, Лисенко Віталій за лопату від Lopata Zubata, Віталію Шарлаю за зарядне для акумуляторів. Дяка Sergiy Grishyn, Александр Барабошко та Віталій Солонуха, що допомогли порішати з документами і передачею тачки на вч. А Вам всім спасибі за те, що купили і відремонтували цю машину. Тачка вже працює. Кстаті, Оскара я мовчки поставив знову в кінець черги. Мо у кого є зайвий пікап - маякніть, зведу напряму, віддасте. Святим людям не гріх. А, кстаті, Харків… Знаєте, що мені нагадав Харків? Кошака. Пруткого кошака, якого постійно лупашать, у нього місцями висмикнута шерсть і він помітно кульгає на одну лапу. Одначе він вперто б‘ється з нападником далі. Сталеве місто. Кажу Вам. Майте тихий день. Дякуємо, що рухаєте світ. Якщо хочете підтримати проєкт, реквізити тут: Приват - 4149499086676739 (Антон Сененко)Увага! Відбулася зміна реквізитів! PayPal - [email protected] Криптовалюта USDT - 0xdf89978Ca0F80a30DB5D140b2042e99441ec43A4 (Ethereum (ERC20)) Детальні реквізити: Установа банку - ПриватБанк МФО банку - 305299 Отримувач платежу - СЕНЕНКО АНТОН ІГОРОВИЧ IBAN - UA953052990000026201691360906 Рахунок отримувача - 26201691360906 Валюта картки - UAH РНОКПП отримувача - 3136215494 Призначення платежу - Поповнення рахунку СЕНЕНКО АНТОН ІГОРОВИЧ, безповоротна фінансова/благодійна допомога ЗСУ) Принагідно лишаю реквізити Мартін Брест, з яким ми разом реалізуємо проєкт: Моно: 4441114443028624 PayPal: [email protected] Приват: 4149499371016518

Розбійник вирвався на велику дорогу і почав слухняно намотувати гарячий асфальт на зубаті шини. Коробка швидко відклацала 6-ту передачу, аж мені довелося скинути оберти, щоб вписатися в всюдисуші педеер. Давно я особисто не відвозив машини в бік лінії фронту. Вже стало таким звичним «алло, Ваша машинка готова, приїздіть» і бійці відпрошувалися у командування на пару днів на «велику землю», щоб і тачку забрати, і рідних побачити, і спорядження докупити. Win-win як він є. Але не цього разу. Куп‘янський напрям, важкі бої, 14 окрема механізована бригада. Всі при ділі, людей [завжди] не вистачає. Який Київ? Які поїздки? Приженіть, будь ласка, бо самі ніяк. Слухаю голосові від бійця. Позивний Оскар, приємний голос, лаконічні повідомлення, на відміну від купи людей, які вважають, що одним голосовим вони заміняють десять слів у реченні з двох рядків. Ні. Узгоджуємо точку, час, але, виявляється, Оскар - той, хто стояв у черзі багато місяців за цією Наварою - сам не приїде. Будуть інші бійці. «Чому?» - радше для ввічливості запитую я, очікуючи відповідь про виїзд, зайнятість тощо. «… бо та машина мала іти мені в батальйон. Але комбриг вирішив передати на інший бат, бо там пацанам всі машини порозбивало… Будемо прориватись своїми силами, а там хлопцям треба помогти. Хлопці воюють… тяжкий нарямок. Та у нас у всіх зараз тяжкий напрямок. Віддамо їм. Хай мають. Пацани нормально воюють. Хай. Хай мають». А міг же і прутнями комбрига обкласти, як це зазвичай заведено. Комбриг віджав і далі по тексту (чули ж такі історії?). Але теж ні. Відчувається в голосі повага і до рішення комбрига, і до пацанів, яким нужніше. Абсолютна більшість автівок 42 тачок на ЗСУ передається у війська саме на військові частини. Не на бійця. А акт, печатка, чорні номери, забезпечення, головняки зі штаткою і оце усе. - Мартіне… але ж якщо комбат чи комбриг правда відіжме тачку і її віддадуть іншим бійцям? От як убезпечитися? Мартин Брест задумливо видихає синій дим, кидає недопалок собі під ноги, традиційно бурмочучи «приберемо після перемоги» і тихо говорить: - А ніяк. Так. Бувають командири мразоти. Віджимають собі машини під дупи. Але більше однієї машини під одну дупу не відіжмеш. А тепер дивися. Я командир. Мені потрібно, щоб мої підрозділи були всі забезпечені і були рівні у можливостях. Ось я бачу, що якийсь бат нарішав собі через волонтерів багато машин. А інший - ні. Невже я лишу один бат без коліс зовсім, коли інший весь на колесах? Так, ті молодці, що нарішали, але ж мені потрібно, щоб колеса були у всіх. Карочє, це не єдина причина, чому ми тачки передаємо на вч, а не на бійців, але, як не дивно, з боку (хороших)командирів та зампотехів я чув з цього приводу лише схвальні відгуки. Машину у Харкові зустрічає два рекси. Та по всьому видно, шо вони такі породисті, дворічної селекції. Швидко оглядають тачку, уважно слухають настанови і їдуть в бік обрію. Розбійник 46/42 приступив до виконання задач. Це остання Навара в нашому проєкті і більше Навар ми брати не будемо. Найслабші машини за експлуатаційними якостями зі святої трійці л200-рейнджер-навара, дорогі в ремонті і мають фантастично гниючі рами. Ця не стала виключенням. Маючи підтверджений пробіг усього в 130 тисяч кілометрів, навара наробила собі численні малі тріщини в своєму хребті. Не критично для міста, але незворотно фатально при підвезенні БеКа по бездоріжжю. Ми все переварили. Бійці дякували, побіжно згадуючи про ще одну Навару в баті, яка просто склалася навпіл від тріснувшої рами. Кстаті, на цій тачці стикнулися з цікавою несправністю, яку бачили тільки на Наварах в кузові д22. Алексей Макаренко, тут тобі точно буде цікаво. На наварах д22 є давно відома історія - машина повністю справна по двигуну, коробці, ходовій, набирає швидкість і нормально пре, але при увімкненні 3-ї передачі авто втрачає потужність. Причиною є зламаний датчик нейтральної передачі. Є там такий. Має вмикатися на нейтралі, а врубається на третій і душить двигун. Ми думали, що на Наварах в кузові д40 такого не буде. Перевірені рішення, усунення болячок, досвід експлуатації, праця інженерів і оце усе.

Імовірно, життя мене готувало до корчезнавства всю мою свідому дійсність. Може тому я обожнював Парк автомобільного періоду, дивився всі сезони ТопГіра аж з тих серій, де ще не було остаточного складу легендарної трійці, само собою ГрандТур тощо. І от сильно мені не вистачало гідного українського автоконтенту в цих наших ютьюбах. Те, що я знаю, непогане, але ніяк не може вирости з гаражного рівня. В цьому є певний вайб, але хотілося чогось такого вдумливо-оглядового і цікавого. О, карданні Боги. Вчора ютьюб мені підсунув рекомендацію на україномовний ютьюб канал Транспортні історії. Слухайте, це ж кришталева джерельна вода в пустелі. Спершу я залип на відео «Lanos та інші непорозуміння Джуджаро». Так, якщо Ви були не в курсі, оцей обмилок, в якого неясно, де перед, а де зад - деу ланос, він же сенс, він де шанс - його дизайн народила людина, що вигадала обриси кузова легендарного Делоріана. Звісно, там в коментарях стоїть вогонь до неба, мовляв, як народного улюбленця, на якому починали всі таксісти і молоді родини їздили на море, можна було назвати непорозумінням??!! Очевидно, людям невтямки, що потворне може бути коханим і неповторним. Тим не менш, вийшло добре. А там ще є відоси про порш 911, рейндж ровери, альфа ромео тощо. Карочє, стиль, манера, підхід, перебивки - все в самісіньке серденько. Звісно, не без недоліків, але… але хай квітне український ютьюб. Посилання https://youtube.com/@transportniistorii Майте тихий вечір.

Я розумію, що наступна інформація точно буде цікава не усім, але у більшості з Вас напевне є діти-студенти/діти-студенти-друзів, які цікавляться квантовою фізикою, квантовими матеріалами і можливостями для стажування в провідних європейських наукових центрах. Так от, завтра і післязавтра, тобто 11-12 липня 2024 року стартує Школа з Квантових Матеріалів - 2024 Quantum Materials Summer School (QMatS 2024) від Kyiv Academic University. Суть не тільки в тому, що абсолютно відкрито та безкоштовно два дні можна буде послухати популярні лекції про квантові матеріали від фахівців КАУ та IFW Dresden, а й трошечки дізнатися про програму стажування магістрів “Центр передового дослідження квантових матеріалів / German-Ukrainian Research Center for Quantum Materials (GU-QuMat)” від Федерального міністерства освіти та наукових досліджень Німеччини (BMBF) “Cores of Excellence (CoE) in Ukraine“. Я відвідував попердній варіант цієї програми, що називався UKRATOP, і кращого "бустера" для талановитих студентів-фізиків важко уявити. Всі деталі - тут https://www.facebook.com/share/p/ERPCxq4vSvjPtb2R/ Покажіть тим, кому це буде корисним, будь ласка. Якщо будуть питання - пишіть напряму Alexander Kordyuk. Майте гарний день.