Blood bath

Я РОЗМАЛЮЮ СТІНИ

Це 50х70

Але ну Кпт

Соромно кидати скетчі і малюнки сюди

Це перетвориться на мій блог про релігійний психоз

Успіх

Куплю протипіхотну міну

Коли Мефістофель стверджує, що Фауст побачить «Єлену в кожній жінці», він робить це під виглядом «сили, що вічно хоче зла й вічно чинить благо». Людина шукає свою втрачену природу-душу, яка в давнину мешкала серед богів і називалася Селеною, Афродітою, Психеєю, а у гностиків — Софією. Згідно з гностичною традицією Симона Волхва, Єлена була «Дівою світла», що спустилася з небес. Вона одночасно богиня, Луна, енноя, ідея й повія. Вона — божественна душа, яка виникла на небесах, була вигнана, втілена в тіло жінки й втрачена на землі." Людина шукає свою прадавню душу. Вона прагне занурення в природу, втраченого благочестя, яке шанувало божественні сили в природі, та вічних ідей, втілених у різних богинях. Вона шукає свою прадавню душу, щоб компенсувати й зцілити свою сучасну однобічну свідомість. З цієї причини Фауст спустився в пекло давнини й повернувся з Єленою. Була, однак, і друга причина відродження античності за часів Ґете, а саме — нове відкриття античного мистецтва. Таким чином, взаємини між Фаустом та Єленою — це певною мірою літературний роман, з якого народжується Евфоріон. Евфоріон сповнений полум'яного ентузіазму, але життя його коротке. Його тіло зникає, і залишаються тільки сукня, сюртук і ліра. Для Фауста поезія залишається у вигляді давніх шат, але реальність його переживання своєї жіночої душі знову вислизає від нього, коли після короткого періоду сп'яніння він увостаннє обіймає Єлену. Від неї він також бере лише сукню та вуаль. "Аніма, як Доля" Корнелія Бруннер

Костянтин Крижицький (1858 - 1911) Лісова галявина

Владислав Задворський Осінні етюди

Ольга Кваша (нар. 1976) Старий ринок

Катерина Косьяненко Мартин сторожує айстри 2026

Вам навіть уже звітують швиденько, гріх не закинути грошей ну!!