until august

🔖 «Усі вогні — вогонь» Хуліо Кортасара Який Кортасар прекрасний! Жалію, що не познайомилась з його творчістю раніше. І однозначно хочу почитати ще! Ця книга — збірка невеликих оповідань на різні теми, проте кожна володіє власним шармом. Письменник майстерно працює з часом і простором; його магічний реалізм ледь помітний, десь на краєчку свідомості. Читаєш і розумієш, що щось не так, щось не сходиться: не зовсім чуже, але й не знайоме. Такий собі реалізм, злегка приправлений абсурдом, ідея, доведена до абсолюту. Кортасар бере звичайний затор на дорозі і питає: «А що буде, якщо він буде тривати тижнями, а допомога до водіїв дібратись не зможе?» (А що ж буде?). Потім він бере стюарда і питає: «А що буде, якщо він стане одержимим маленьким острівцем, який бачить з ілюмінатора один раз в тиждень?» (То що ж буде?). Хочете дізнатись — читайте! Не скажу, що я фанат короткої прози, але тут мені сподобались усі оповідання. until august | #книгоогляди

🔖 «Доктор Серафікус» Віктора Петрова-Домонтовича Це, мабуть, найбагатовимірніший роман української літератури. Дуже класна річ для тих, хто вважає, що в нас лише романи про кріпаків і голодних селян. Не тільки! Це інтелектуальний трактат про Київ 1920-тих, та передусім — про кохання та його різновиди. Тут і любов до ремесла, і до дитини, і до партнера. Комаха (Серафікус) — учений-інтроверт, який старанно будує навколо себе фортецю: робота, книги, піаніно, жодних стосунків (дружба — лише нав'язана, шлюб — «річ вульгарна»). Все це руйнується, коли в його житті — о жах! — з'являються три жінки. Сусідка Таїсія Павлівна, акторка Вер та маленька Ірця — допитлива дівчинка, що пробуджує у Комасі бажання мати дитину. При цьому професор засмучений, що у справу створення дитини треба залучати жінку... Питання орієнтації Комахи теж цікаве, враховуючи час написання роману. У тексті дуже багато відсилок, здається, я зловила максимум 30%, але і їх достатньо, щоб насолодитись. Файно! until august | #книгоогляди

🔖 «Вегетаріанка» Хан Ґан Цей роман сподобався більше, ніж «Уроки грецької», проте він і більш сюжетний. Насправді це не історія про жінку, що відмовилася від м'яса. Або, принаймні, не тільки про це. Я б сказала, що тут більше про автономію тіла, насильство, психічні розлади... і про патріархат. У Кореї книга виходила в трьох частинах, у нас це три розділи, кожен з яких написаний з перспективи різних героїв. Чоловік, що бачить у дружині зручний об'єкт. Зять, що використовує її для своїх творчих прагнень. Сестра, єдина з рідних, що намагається зрозуміти відмову від м'яса. Найстрашніше (і найхитріше), це те, що Хан Ґан позбавляє голосу саму Джінг-хай, головну героїню — так само, як це робили з нею інші. Історію вегетаріанки ми дізнаємось через хибні припущення тих, хто не здатен її зрозуміти. Невелика книга, проте важка. Дуже не рекомендую читати людям з РХП і сенсорними розладами. Усім іншим — пробуйте, можливо, вам сподобається. until august | #книгоогляди

Сьогодні планую написати декілька міні-відгуків на останнє з прочитаного. Певні книги досі чекають на великі рецензії, бо про них я можу сказати більше 🙂‍↕️ А поки...

А у травні цього року у Китаї відкрилась книгарня. І це була б проста новина, якби не місце, в якому вона відкрилась :) Книжковий магазин укитайському окрузі Хечі знаходиться краєчку карстової воронки глибиною 326 метрів. Унікальні краєвиди вже зробили це місце інстаграм-сенсацією і туристичним магнітом. Архітектура теж вражає: будівля з дерева і скла вписана в гірський ландшафт. Книжкові полиці вирізали прямо в скелі. Вдень простір наповнюється природним світлом, а ввечері підсвічування перетворює книгарню на казкове місце. Для гостей обладнані лаунж-зони і кав'ярня з видом на обрив. Ні, ну краса! ✨ until august | #бібліотеки

Ґуаньїнь Південного моря. Китай, династія Ляо або Цзінь, X — XIII століття. Це статуя Авалокітешвари в класичній позі. Зараз поясню, чому це так важливо :) Вона є прикладом буддійської скульптури XII — XIII століття, коли дерево замінило камінь як найбільш популярний матеріал. Кращі скульптурні твори покривалися ґрунтом, фарбою і золотом, як тут. Авалокітешвара — це бодхісаттва співчуття. Його китайське ім'я, Шуйюе Ґуаньїнь («Розглядаючий звуки світу»), пов'язане з його позою: він сидить, споглядаючи відбиток місяця у воді («шуйюе»), і слухає звуки світу («ґуаньїнь»). Тут він одягнений як принц і демонструє впевнений спокій, при цьому виявляючи своє співчуття до страждань людей. До XIV століття Ґуаньїнь зображали виключно як чоловіка, але в китайській традиції він дуже скоро став жіночим персонажем: його прихильність і ніжний зовнішній вигляд зробили його одним з найпопулярніших божеств у Китаї. Місцезнаходження: Художній музей Нельсона-Аткінса в штаті Міссурі, США. until august | #мистецтво

І ось тут я хочу показати вам одне з моїх улюблених зображень Ґуаньїнь у її первісному вигляді — як бодгісаттви Авалокітешвари, втілення безмежного милосердя усіх будд. І чоловіка 👀 Не перемикайтесь —

І ось тут я хочу показати вам одне з моїх улюблених зображень Ґуаньїнь у її первісному вигляді — як бодгісаттви Авалокітешвари, втілення безмежного милосердя усіх будд. І чоловіка 👀 Не перемикайтесь —

А ще в книзі згадували Каннон — японську богиню милосердя та співчуття, покровительку жінок та дітей. Її образ якої потрапив у Японію разом з буддизмом з Китаю, де Каннон відома як Ґуаньїнь. Як бодгісаттва («пробуджена істота») співчуття, Ґуаньїнь відмовилась від входження в нірвану, аби врятувати якомога більше живих істот. Дуже часто і Каннон, і Ґуаньїнь зображають з безліччю рук, що символізують здатність охопити всіх нужденних. Але найцікавіше, як на мене, те, що якщо в Японії це традиційно жіноче божество, то в деяких країнах Азії Ґуаньїнь не має визначеної статі. Вважається, що вона може приймати будь-яку форму на свій розсуд, щоб забезпечити порятунок кожному, хто до неї звернеться. until august | #цікаве

Читаю зараз «The Buddha in the Attic» Джулі Оцуки. Вже два рази в тексті зустріла відсилки на Україну: на котлетку по-київськи (приємно) і на Одесу, яку називають частиною росії (неприємно).

Одна з них втекла від більшовиків у Росії і їй щоночі снилося, що вона знову в будинку свого батька в Одесі. Ми втратили все.

Деякі з нас мали чоловіків, які брехали їм про наші кулінарні здібності — моїй дружині особливо добре вдаються котлети по-київськи та вішисуаз, — але незабаром стало очевидно, що наша єдина сильна сторона — це рис.

Враховуючи те, що японо-американська авторка пише про події 1920-тих, можна зрозуміти такий опис Одеси, проте мене це все одно зачіпає. Намагаюсь сприймати це з холодною головою. Зрештою, нам ще дуже, дуже, дуже багато років доведеться пояснювати західному суспільству, що ми не росія і ніколи нею не були. until august | #книги

А тепер більш детально по кожному з варіантів: 1. Маленька акумуляторна лампа для читання зі зручним кріпленням. Те, що треба при вимкненнях світла. 🏷 Ціна: приблизно 300 грн. 2. Букслів з водовідштовхувальної тканини ручної роботи від пані Ольги. Прекрасний вибір для книголюба, який носить свої книги з собою :) 🏷 Ціна: 740 грн. 3. Букенди/підставки для книг Maiza. Виготовлені з теракоти атмосферні букенди, які можна використовувати як вази для сухоцвітів. 🏷 Ціна: 2030 грн. 4. Набір для самостійного створення соломʼяного павука. Оберіг, яким прикрашали українські домівки на свята. 🏷 Ціна: 650 грн. 5. Підставка для чашки з підігрівом. Чудова штука для дому чи офісу, якщо ви любите свої напої гарячими. Є варіанти на батарейках, цю взяла для прикладу. 🏷 Ціна: від 600 грн. 6. Чохол для техніки/документів/книг від GUDZYK. Чудові й зручні чохли, які шиють українські бабусі. 🏷 Ціна: від 990 грн. 8. Чайні пакети для ванни. Для тих, хто готовий буквально плавати в чаї :) 🏷 Ціна: 219 грн. 8. Свічка з ароматом рідного міста від Rekava. Душевний подарунок для тих, хто сумує за своїм містом. В наявності також є набір міні-свічок з 25 ароматами України. 🏷 Ціна: 1200 грн. 9. Дерев’яна шпилька для волосся «Ластівка». Досить об'ємна скульптурна шпилька, виготовлена з горіха. 🏷 Ціна: 1650 грн. 10. Екслібрис для власної бібліотеки. Персональний знак власника; можна зробити за готовим ескізом або створити свій. 🏷 Ціна: від 780 грн. А тепер діліться, що з цього хотіли б подарувати другу, а що — собі? 🤭 until august | #цікаве

🎄 Підбірка навколокнижкових (і не тільки) подарунків. Ніколи не пізно подумати про подарунки для друзів та коханих! Та і для себе теж не пізно :) until august | #цікаве

Слухайте, друзі, а чи потрібна вам невелика підбірка подарунків на свята? 👀 Бо я натрапила на декілька цікавих навколокнижкових варіантів... ❤️ — неси! 🙊 — ти дату бачила? Все вже придбано і запаковано!

І, за традицією, підбірка цитат з роману «В очікуванні варварів». Обрала лише декілька, у самій книзі набагато більше того, про що хочеться подумати. Так, я вас агітую її прочитати 🤭 until august | #книги

Імперія вигадана, проте все, що в ній відбувається — реальне. І жахи, і радості, і перемоги, і поразки. На кордоні Імперії живуть варварські племена — кочівники, що заходять до прикордонних міст для торгівлі, обміну та лікування. Вони постійно десь на периферії сюжету, невловимі оку, як тіні, що рухаються в кутах кімнати. Вони є, і їх бояться, хоча сюжет так і не розкриває, чи страх цей раціональний, чи ні. Кочівники завжди поряд з прикордонними містами, навіть якщо їх не бачать. Саме очільник одного з таких неназваних міст — міський суддя, «відповідальний чиновник, що доживає свої дні» — і є центральним персонажем. В нього немає імені, проте він є оповідачем історії. Персонаж виконує дві функції: ока, що бачить дію, та голосу, що коментує. Іноді він просто зручна оптика, крізь яку ми дивимося на сюжет. Іноді, коли він тремтливо ділиться своїми переживаннями й думками, крізь нього проступає сам Кутзее. На самому початку книги суддя знайомиться з полковником Джоллом, що приїздить до прикордонного міста. Полковник — жорстокий бюрократ із таємної служби Імперії, Третього Бюро. Він холодний, методичний і не цурається жодних методів для досягнення своїх цілей. Саме зі знайомства головного героя з Джоллом і починається розкриття однієї з тем роману — зіткнення моральних світів, контраст між різними способами життя і управління. Окрім цього, я в захваті від того, як автор описав ізоляцію та переслідування. Кутзее не малює суддю благородним героєм; менш вправний автор, думаю, спокусився б можливістю створити жертовний образ, зашкодивши тексту. А ще — як письменник описує розпад тіла! Як швидко людина згасає. Як міцно вона чіпляється за дихання, за життя, за крихту їжі, за останній промінь світла. А щодо іншої головної теми книги... вона скоріше є питанням, а не твердженням. То хто ж варвар? Це питання пульсує в книзі, як серцебиття. Хто справжній варвар — колонізатор чи менш розвинений колонізований? Той, хто має більше зброї і ресурсів, чи той, хто захищає свою землю й свій споконвічний спосіб існування? Хотілося б сказати, що зараз, у XXI столітті, ці питання не мають практичної цінності. Хотілося б сказати, що в наш час усі країни та люди справедливі і чесні один з одним. Що не існує колоній та імперій, поділу на вищих та нижчих. Але ми знаємо, що це не так. Цей роман — виснажливий. Не сюжетно, проте емоційно. Мені було легко не накладати південноафриканську історію на текст, бо я майже нічого про неї не знаю. Але я гадаю, що Кутзее писав не про Південну Африку і взагалі не про конкретну країну. Він писав про темряву в людині; про те, що потенційно живе в кожному з нас, коли ми даємо собі на це дозвіл. Розкішний постколоніальний текст і одна з причин, чому Кутзее отримав Нобелівську премію. until august | #книгоогляди

Довго думала, як написати рецензію на цей роман, бо й досі про нього думаю... Схоже на те, що Джон Максвелл Кутзее повільно, але впевнено проривається у перелік моїх улюблених письменників. Це друга книга, яку я читала в нього цьогоріч, й обидві точно увійдуть в топ прочитаного за рік. «В очікуванні варварів» — це книга-лезо. 200 сторінок гострої, дуже красивої і дуже болючої прози. Я захоплююсь тим, як змістовно Кутзее розкриває сюжет у такому економному об'ємі. Письменник описує Імперію поза часом і простором, але впізнати її не важко. Це Південна Африка й водночас — будь-яка імперія, що коли-небудь стояла на кордоні з «варварами». until august | #книгоогляди

атена

Поки розбиралась з мапою світу з «Сарантійської мозаїки» Кея, згадалися інші цікаві світи... і ось ми тут 🤭 🗺 Невелика підбірка культових мап з не менш культових книжкових світів: 〰️ Мапа Середзем’я Толкіна, бо куди ж без неї? Світ, що дав визначення самому поняттю фантазійної мапи. 〰️ Чарівна Нарнія Льюїса. Країна, що починається з... шафи. І виявляється величезним світом із морями, гірськими хребтами та королівствами. 〰️ Країна снів Лавкрафта. Небезпечний і химерний край, у який потрапляють сновидці. 〰️ Дискосвіт Террі Пратчетта. Плоский світ на черепасі й чотирьох слонах, але все інше — досить реалістичне. 〰️ Земномор’я Урсули Ле Гуїн. Така собі міфічна карта Полінезії, але трохи більш магічної :) 〰️ Мапа Вестеросу та Ессосу Джорджа Мартіна. Географічна мапа, де кожен регіон — це окрема історична драма. until august | #цікаве

📖 Давно з вами не говорили про читацькі плани, друзі🥹 Розповідайте (і показуйте!), що читаєте зараз? Діліться в коментарях, можливо комусь потрібен відгук саме на ту книгу, яку ви радите (або не радите)) until august | #поговорити

Artbooks балує своїми анонсами на 2026 рік! Тут і «Half his age», про який я писала раніше, і два романи сучасних японських письменниць: 〰️ «Breasts and Eggs» Мієко Кавакамі Історія трьох різних жінок в Токіо. Макіко прагне збільшити груди, її дочка Мідоріко бореться з підлітковим віком, а сестра Нацуко намагається осягнути плин часу і власну бездітність. Книга про те, як бути жінкою, які вимоги суспільство (і ми самі) ставимо до себе, про прийняття своєї тілесності. 〰️ «Lonely Castle in the Mirror» Мідзукі Цуджімури Семеро підлітків чарівним чином опиняються далеко від свого самотнього життя, у дивовижному замку зі своїми секретами. Там вони стикаються з низкою підказок, що ведуть до прихованої кімнати, де буде виконано бажання одного з них. Проте не все так казково, як здається. Зворушливий роман із химерним, схожим на головоломку сюжетом, що заглиблюється у людські емоції і секрети. Дуже чекаю! 👀 until august | #книги