until august

Слухайте, друзі, а чи потрібна вам невелика підбірка подарунків на свята? 👀 Бо я натрапила на декілька цікавих навколокнижкових варіантів... ❤️ — неси! 🙊 — ти дату бачила? Все вже придбано і запаковано!

І, за традицією, підбірка цитат з роману «В очікуванні варварів». Обрала лише декілька, у самій книзі набагато більше того, про що хочеться подумати. Так, я вас агітую її прочитати 🤭 until august | #книги

Імперія вигадана, проте все, що в ній відбувається — реальне. І жахи, і радості, і перемоги, і поразки. На кордоні Імперії живуть варварські племена — кочівники, що заходять до прикордонних міст для торгівлі, обміну та лікування. Вони постійно десь на периферії сюжету, невловимі оку, як тіні, що рухаються в кутах кімнати. Вони є, і їх бояться, хоча сюжет так і не розкриває, чи страх цей раціональний, чи ні. Кочівники завжди поряд з прикордонними містами, навіть якщо їх не бачать. Саме очільник одного з таких неназваних міст — міський суддя, «відповідальний чиновник, що доживає свої дні» — і є центральним персонажем. В нього немає імені, проте він є оповідачем історії. Персонаж виконує дві функції: ока, що бачить дію, та голосу, що коментує. Іноді він просто зручна оптика, крізь яку ми дивимося на сюжет. Іноді, коли він тремтливо ділиться своїми переживаннями й думками, крізь нього проступає сам Кутзее. На самому початку книги суддя знайомиться з полковником Джоллом, що приїздить до прикордонного міста. Полковник — жорстокий бюрократ із таємної служби Імперії, Третього Бюро. Він холодний, методичний і не цурається жодних методів для досягнення своїх цілей. Саме зі знайомства головного героя з Джоллом і починається розкриття однієї з тем роману — зіткнення моральних світів, контраст між різними способами життя і управління. Окрім цього, я в захваті від того, як автор описав ізоляцію та переслідування. Кутзее не малює суддю благородним героєм; менш вправний автор, думаю, спокусився б можливістю створити жертовний образ, зашкодивши тексту. А ще — як письменник описує розпад тіла! Як швидко людина згасає. Як міцно вона чіпляється за дихання, за життя, за крихту їжі, за останній промінь світла. А щодо іншої головної теми книги... вона скоріше є питанням, а не твердженням. То хто ж варвар? Це питання пульсує в книзі, як серцебиття. Хто справжній варвар — колонізатор чи менш розвинений колонізований? Той, хто має більше зброї і ресурсів, чи той, хто захищає свою землю й свій споконвічний спосіб існування? Хотілося б сказати, що зараз, у XXI столітті, ці питання не мають практичної цінності. Хотілося б сказати, що в наш час усі країни та люди справедливі і чесні один з одним. Що не існує колоній та імперій, поділу на вищих та нижчих. Але ми знаємо, що це не так. Цей роман — виснажливий. Не сюжетно, проте емоційно. Мені було легко не накладати південноафриканську історію на текст, бо я майже нічого про неї не знаю. Але я гадаю, що Кутзее писав не про Південну Африку і взагалі не про конкретну країну. Він писав про темряву в людині; про те, що потенційно живе в кожному з нас, коли ми даємо собі на це дозвіл. Розкішний постколоніальний текст і одна з причин, чому Кутзее отримав Нобелівську премію. until august | #книгоогляди

Довго думала, як написати рецензію на цей роман, бо й досі про нього думаю... Схоже на те, що Джон Максвелл Кутзее повільно, але впевнено проривається у перелік моїх улюблених письменників. Це друга книга, яку я читала в нього цьогоріч, й обидві точно увійдуть в топ прочитаного за рік. «В очікуванні варварів» — це книга-лезо. 200 сторінок гострої, дуже красивої і дуже болючої прози. Я захоплююсь тим, як змістовно Кутзее розкриває сюжет у такому економному об'ємі. Письменник описує Імперію поза часом і простором, але впізнати її не важко. Це Південна Африка й водночас — будь-яка імперія, що коли-небудь стояла на кордоні з «варварами». until august | #книгоогляди

атена

Поки розбиралась з мапою світу з «Сарантійської мозаїки» Кея, згадалися інші цікаві світи... і ось ми тут 🤭 🗺 Невелика підбірка культових мап з не менш культових книжкових світів: 〰️ Мапа Середзем’я Толкіна, бо куди ж без неї? Світ, що дав визначення самому поняттю фантазійної мапи. 〰️ Чарівна Нарнія Льюїса. Країна, що починається з... шафи. І виявляється величезним світом із морями, гірськими хребтами та королівствами. 〰️ Країна снів Лавкрафта. Небезпечний і химерний край, у який потрапляють сновидці. 〰️ Дискосвіт Террі Пратчетта. Плоский світ на черепасі й чотирьох слонах, але все інше — досить реалістичне. 〰️ Земномор’я Урсули Ле Гуїн. Така собі міфічна карта Полінезії, але трохи більш магічної :) 〰️ Мапа Вестеросу та Ессосу Джорджа Мартіна. Географічна мапа, де кожен регіон — це окрема історична драма. until august | #цікаве

📖 Давно з вами не говорили про читацькі плани, друзі🥹 Розповідайте (і показуйте!), що читаєте зараз? Діліться в коментарях, можливо комусь потрібен відгук саме на ту книгу, яку ви радите (або не радите)) until august | #поговорити

Artbooks балує своїми анонсами на 2026 рік! Тут і «Half his age», про який я писала раніше, і два романи сучасних японських письменниць: 〰️ «Breasts and Eggs» Мієко Кавакамі Історія трьох різних жінок в Токіо. Макіко прагне збільшити груди, її дочка Мідоріко бореться з підлітковим віком, а сестра Нацуко намагається осягнути плин часу і власну бездітність. Книга про те, як бути жінкою, які вимоги суспільство (і ми самі) ставимо до себе, про прийняття своєї тілесності. 〰️ «Lonely Castle in the Mirror» Мідзукі Цуджімури Семеро підлітків чарівним чином опиняються далеко від свого самотнього життя, у дивовижному замку зі своїми секретами. Там вони стикаються з низкою підказок, що ведуть до прихованої кімнати, де буде виконано бажання одного з них. Проте не все так казково, як здається. Зворушливий роман із химерним, схожим на головоломку сюжетом, що заглиблюється у людські емоції і секрети. Дуже чекаю! 👀 until august | #книги

Але чому це сталося саме зараз? У соцмережах давно сформувалася окрема естетика, де читання подається як стиль життя. Ви й самі все це знаєте: м’яке світло, стопки книжок, кава, светри, бібліотеки. Знаменитості швидко підхопили тренд. Кадри з музикантами, акторами та блогерами, що читають модерністів у перервах між зйомками, стали новою формою самопрезентації. Книга перетворилась на соціальний маркер: якщо ти тримаєш її в руках, ти ніби заявляєш — «я не просто добре виглядаю, я ще й думаю». Цей ефект чудово зрозуміли бренди. Моду часто критикують за надмірне споживання, шкоду для екології та поверховість, а література стала ідеальним способом «додати глибини». Книга легка, недорога і створює приємне відчуття, що бренд підтримує дещо важливе — освіту, мистецтво, інтелектуальність. Книжкова культура перестала бути тихою — вона стала соціальною і модною. Звісно, не обійшлося без критики. Є думки, що далеко не всі, хто позує з книжками, їх читають. Частина цього тренду — чиста перформативність, де люди демонструють інтелектуальність. Попри це, є й позитивний бік. Навіть якщо книжка стала аксесуаром — вона все одно повернулася у масову культуру. Мода може повернути увагу до читання, підтримати індустрію паперових книг і спонукати людей (принаймні деяких) таки відкрити книжку. У підсумку мода й література несподівано знайшли спільну мову. Перша отримала шанс виглядати більш змістовною й культурною, друга — нове життя і нову аудиторію. Можливо, це просто тренд. А можливо — початок довгої дружби між світом, що завжди був радше про зовнішність, та світом, що завжди був радше про зміст. until august | #статті

📚 Коли мода зустрічає книжку... Останніми роками у світі моди сталася дивовижна трансформація: замість гламурних вечірок і надмірної розкоші індустрія раптом почала звертатися до світу літератури. Бренди, які десятиліттями продавали блиск, тепер організовують літературні читання, відкривають власні бібліотеки й охоче фотографують моделей з книгами, які ще вчора навряд чи хтось узяв би з собою на червону доріжку. Індустрія краси роздивилась романтику в книжках — і зробила їх трендом. Те, що починалося як поодинокі колаборації, перетворилося на цілу хвилю. У 2025 році Miu Miu, Saint Laurent та Valentino провели гучні книжкові події — презентації, літературні вечори й навіть міні-фестивалі. Косметичний бренд Aesop відкрив «Queer Library», поп-ап, де замість продукції на полицях розташовані книги ЛГБТ-авторів. Індустрія моди прийшла до висновку, що книжка — це новий невіддільний аксесуар, не гірший за сумку чи каблучку. until august | #статті

Ну і оскільки в нас вчора були обкладинки... треба продовжувати! Наздоганяю суб'єктивно найцікавіші західні обкладинки цього року, на черзі — вересень 🤲 Яка вам сподобалась найбільше? until august | #книги

А поки думаю про сюжет, поділюся з вами підбіркою обгорток цієї книги. Вважаю, що оформлення від Фабули дуже достойне — з іноземних варіантів майже нічого не сподобалось 🧿 until august | #книги

Вчора дочитала «Клоуна Шалімара» Рушді і тепер мені потрібно трошечки полежати і подумати 🫠 Дуже дивне відчуття після прочитання: книга, беззаперечно, гарно написана і важлива, та описи кашмірської війни й релігійного конфлікту вельми сильно мене зачепили.

Втрата мрії однією людиною, — подолавши хвилювання, продовжував Макс, — втрата рідного дому, порушення прав лише однієї людини, вбивство тільки однієї жінки — це втрата всіх наших свобод, всіх рідних домівок і всіх наших прагнень і сподівань. Будь-яка трагедія індивідуальна, але, водночас, це і трагедія всього людства. Приниження одного з нас є приниженням нас усіх.

— Яким чином жіноче обличчя може образити релігійні почуття мусульманина? — запитала вона зі щирим нерозумінням. — У цих ідіотів усе завжди крутиться, вибач, маедж, навколо сексу. Вони вважають науково доведеним фактом те, що волосся жінки промінює силу, яка провокує чоловіків на насильство... — Ну звісно! Чоловіки — ниці тварюки, але за їхню ницість чомусь мусимо завжди розплачуватися ми, жінки! — обурено вигукну ла вона. — Стара історія. Я думала, вони вигадають що-небудь краще.

...вони ж і врятували командирові життя в Сіоті, бо прикрили його своїми тілами від вибухів і куль. Було би краще, якби вони цього не зробили, адже тоді йому не довелося б останні свої дні провести десь у камерах тортур у Бадамі-Бакх, у приміщеннях, котрих не існує і не існувало, бо не могло існувати, адже ніхто не чув звідти жодного крику, хай би як голосно там кричали.

Обов'язково спробую написати відгук на роман пізніше. Хто читав — як вам? until august | #книги

Цей лист Френсіс написав у серпні 1933, поки його дочка Скотт і була у літньому таборі. ✍️ Він взагалі чудовий, лиш послухайте:

Дорогий мий пиріжок, я дуже серйозно ставлюся до того, що ти виконуєш свій обов'язок. Чи не могла б ти надати мені трохи більше інформації про те, які книги ти читаєш французькою мовою? Я радію, що ти щаслива, але я ніколи особливо не вірив у щастя. І в нещастя теж. Такі речі можна побачити на сцені, екрані або на сторінках книг, але в реальному житті вони ніколи не трапляються. Єдине, у що я вірю в житті, — це винагорода за чесноти (відповідно до твоїх талантів) і покарання за невиконання своїх обов'язків, яке обходиться вдвічі дорожче. Якщо в бібліотеці табору є така книга, попросіть місіс Тайсон дозволити вам подивитися сонет Шекспіра, в якому є такий рядок: «Lilies that fester smell far worse than weeds...» («Лілії, що гниють, пахнуть гірше за бур'яни...», 94 сонет). Сьогодні не мав жодних думок, життя здається складеним з написання оповідання для Saturday Evening Post. Я думаю про тебе, і це завжди приємно; але якщо ти знову назвеш мене «Паппі», я візьму з твоєї коробки з іграшками Білого Кота і добре відшмагаю його, шість разів за кожну твою зухвалість. Ти відреагуєш на це? Я подбаю про рахунок за табір. Отже, ось тобі поради твого дурного батька. Про що варто турбуватися: Турбуйся про сміливість Турбуйся про чистоту Турбуйся про ефективність Турбуйся про верхову їзду... Про що не варто турбуватися: Не турбуйся про громадську думку Не турбуйся про ляльок Не турбуйся про минуле Не турбуйся про майбутнє Не турбуйся про дорослішання Не турбуйся про те, що хтось випередить тебе Не турбуйся про тріумф Не турбуйся про невдачі, якщо вони не сталися з твоєї власної вини Не турбуйся про комарів Не турбуйся про мух Не турбуйся про комах загалом Не турбуйся про батьків Не турбуйся про хлопців Не турбуйся про розчарування Не турбуйся про приємності Не турбуйся про задоволення Про що варто подумати: Чого я насправді прагну? Наскільки я насправді хороша у порівнянні з моїми однолітками в таких аспектах: (a) Успіхи в навчанні (b) Чи я справді розумію людей і чи вмію з ними ладнати? (c) Чи я намагаюся зробити своє тіло корисним інструментом, чи я ним нехтую? З найщирішою любов'ю, Тато P.S. Моя відповідь на те, що ти називаєш мене Паппі, — це хрещення тебе словом «Яйце», яке означає, що ти належиш до дуже примітивного стану життя і що я можу розбити тебе і розкрити за своїм бажанням, і я думаю, що це слово закріпиться, якщо я колись скажу його твоїм одноліткам. «Егг Фіцджеральд». Як тобі сподобається прожити все життя з таким прізвиськом — «Еггі Фіцджеральд» або ж «Погане яйце Фіцджеральд» чи будь-яким іншим, яке може спасти на думку плідним юним умам? Спробуй ще раз, і я клянуся Богом, що я приклею його до тебе, і тобі доведеться самостійно його позбутися. Навіщо накликати на себе неприємності? Все одно люблю тебе.

❤️ until august | #цікаве

💌 З листа Фіцджеральда до своєї 11-річної доньки Скотті:

I am glad you are happy — but I never believe much in happiness. I never believe in misery either. Those are things you see on the stage or the screen or the printed page, they never really happen to you in life. All I believe in in life is the rewards for virtue (according to your talents) and the punishments for not fulfilling your duties, which are doubly costly.

«Я радію, що ти щаслива, але я ніколи особливо не вірив у щастя. І в нещастя теж. Такі речі можна побачити на сцені, екрані або на сторінках книг, але в реальному житті вони ніколи не трапляються. Єдине, у що я вірю в житті, — це винагорода за чесноти (відповідно до твоїх талантів) і покарання за невиконання своїх обов'язків, яке обходиться вдвічі дорожче». until august | #цікаве

Панове, цей день настав! Астролябія на своїй сторінці у фейсбуці повідомила про анонс ілюстрованих видань «Володаря перснів»! Кажуть, що підготовка нової редакції тексту зайняла з два роки. Це не сльози, це просто дощ 🥹 until august | #книги

🪬 У Кашмірі XIV століття Лаллешварі (1320 — 1392) була відома просто як Лал Дед — «Бабуся Лал», але цей лагідний титул приховує життя, повне вогню. Народжена в брахманській родині й видана заміж у 12 років, Лалла швидко зрозуміла: традиційний шлях — це не її. Шлюб був нещасливим; коли їй було близько 26 років Лалла залишила дім чоловіка і стала ученицею шиваїтського вчителя. Відтоді були лише мандрівки, молитва, пошуки істини й життя з милостині. За чутками, вона ходила світом повністю або майже оголена. Лаллешварі відмовилася від усіх соціальних рамок — традиційних "жіночих" чеснот, норм поведінки, релігійних ритуалів — і стала вчителькою свободи. Для зовнішнього світу Лал Дед — найвідоміша духовна й літературна постать Кашміру. А всередині самого Кашміру її сім століть шанували і індуси, і мусульмани. Вона довго залишалась поза межами будь-яких «власницьких» претензій з боку релігійних груп — її неможливо було прив’язати до одного табору. Так, кожна спільнота бачила Лал Дед по-своєму: для індусів вона була Лаллешварі чи Лалла Йогіні; для мусульман — Лал’аріфа. Та протягом століть ці образи — святої, поетки, філософині — мирно співіснували в одному просторі. until august | #цікаве

🐚 З горем навпіл переклала декілька з вах (vāc — «мовлення») з цієї книги. Лаллешварі фактично створила свій окремий стиль містичної поезії. Відомі як «Лал Вахи», її вірші є одними з найперших відомих творів кашмірською мовою і є частиною історії сучасної кашмірської літератури. until august | #книги

Cталась ситуація у дусі "never let them know your next move": зустріла знайоме ім'я в книжці Рушді і згадала, що вже читала цього року збірку цієї авторки. І не розповіла вам про це. Виправляюсь! Мова йде про твір «I, Lalla: The Poems of Lal Ded», яким майже 700 років. Це короткі, але розкішні поеми XIV століття кашмірської святої поетеси Лаллешварі, і вони такі гарні! На жаль, я не знаю, як вони звучать в оригіналі, і розумію, що переклад не передає усієї глибини, але навіть так вони приносять величезне задоволення при прочитанні. until august | #книги

💍 А взагалі дуже цікаве й походження персня як образу! Звичайно, основним натхненням вважається легендарний епос «Беовульф», адже це підтвердив сам Толкін. У англосаксонській і давньоісландській поезії існує низка стійких евфемізмів на позначення короля, правителя, шляхетного вождя, короля: «кільцедавець», «той, що ділить персні», «щедрий на кільця». «Чарівним» перстень робив звичай, згідно якого вождь винагороджував найвидатніших своїх воїнів золотими перснями. Золото, яке було символом благодаті, певним чином «переносило» силу вождя на того, хто отримував подарунок. Також, приймаючи золотий перстень, воїн автоматично визнавав владу вождя над собою. Про поганого вождя казали, що він «не роздав ані кільця» — тобто не володів благодаттю і силою, якою міг би поділитися зі своїми воїнами через персні. Толкін переосмислив звичай з перснями у негативному сенсі: Саурон ділився не благодаттю, а злом. until august | #цікаве