Листи Примарного Автора

А це їстівне? Монстри. Загальна назва для тих істот які придумала людська уява для нашого світу, та втілила в світах інших. Те, що масова культура нині пригладила, причесана і надала сотні образів: від грімдарково- злих до симпатичних істот. Іноді так називають страшних звірів, іноді інші розумні чи напів розумні раси. І от питання. Це не є людиною, але і не завжди це звичайна тварина. То чи можна зʼїсти умовну балакучу гарпію, чи засмажити троля? Якщо коротко, в кого як. Якщо сетинг розмежовує монстрів та нелюдів, то скоріше всього можна. А якщо не розмежовує, починаються питання. Є для прикладу твори, на подобу Підземелля смаколиків, де головні герої, з метою просування в глибину підземелля, змушені споживати монстрів. Приготування монстрів там досить детально показано, і можна зробити деякі висновки. Монстри там, це частіше всього екзотичні істоти, які через свою не очевидну анатомію в деяких місцях (привіт живі обладунки-молюски) вимагають нестандартного підходу до приготування. Але як тільки метод знайдений, процес приготування не стає складним. Ще в такому контексті можу ще згадати аніме та мангу Сомалі та лісовий дух. Там світ наповнений антропоморфними нелюдами, які залюбки споживали людей поки ті майже не зникли. А от спроба споживання одного з монстрів, для одного з персонажів, закінчується жахливою смертю сімʼї, смертельною хворобою та моральною дилемою. Ну і є ще умовні Покемони де всі умовні вигадані чудовиська, це фауна. І в мене питання: а покемонів їдять? А якщо їдять то як їх годують? А чи є ферми покемонів на забій?.

Мені тут пташка нацвірінькала, що зовсім скоро нам дороблять наклади оцього скарбу. Тож, якщо ви ще не передзамовили – саме час 🌝💛 П.с. А в редакційному плані наступна книжка «24 години у світі вікінгів» вже протягом березня буде йти в друк.

Це нам треба

Ранку всім роботягам

Усім надобраніч

Сьогодні постів про їжу не буде. Лише покемони.

Боротьба триває, панове роботяги. Підтримайте українських крієторів. https://telegra.ph/Nashe-r%D1%96dne-ukrainske-11-11

Сьогодні пам’ятний день для нас. Не свято, а день жалоби. День небесної сотні. Багато з нас слідували за подіями по телебаченню. Дехто навіть був свідком. Можна щось сказати, але я пропоную просто згадати, як це було. В кожного є своя історія про ті часи.

Ранку всім роботягам. Вже пʼятниця.

Усім надобраніч

Потреба, що стала культурною. Те, що в давні часи люди мали менше різноманіття продуктів, не означає що вони з цим мирилися. Кожен намагався виправити це становище, як міг. І з часом ці намагання стали частиною культури. В середньовічних книгах рецептів, і не тільки в них, часто згадується мигдалеве молоко. Воно було для людей, чимось на подобу добавки, як для нас нині додати цедру чи сік лимона. Якщо зазирнути ще трішки назад, в античні часи, можна побачити додатки до страв, які були мало не обов’язкові, на рівні з сіллю. Оливкова олія та оцет. Оливка олія насичувала їжу додатковою поживою, а винний оцет непогано відновлював водно сольовий баланс, що було особливо корисно для легіонерів. Недарма ці два продукти були частиною раціону римської армії. В східних країнах було багато спецій, які на початку були потрібні щоб захистити їжу від комах та паразитів, але стали частиною раціону. Друге, це мода на різні ферментовані продукти на подобу риби в стислому рисі, чи канонічний рецепт соєвого соусу, який має мінімум шість ферментуватися. Подібні рецепти зʼявляються, коли хочеш якось накопичити надлишок урожаю, щоб він довше був їстівний. І подібних харчових традицій є багато.

Готується етнографічна праця про українську демонологію. Випускає "РВВ". 320 стор., 650 / 750 грн. (передзамовлення / вихід). Це записи, зроблені в ХІХ ст. польським дослідником, засновані на розмовах з жителями центрального регіону України. Анотація

Моторошні історії, записані в середині XIX століття Анджеєм Подберезьким з прямої мови українців центрального регіону, занурюють в світ, де привиди, змори, упирі, вовкулаки, відьми, біси, характерники жили серед людей, часто шкодили, інколи допомагали, але ще не стали безпечними глобалізованими героями серіалів та комп’ютерних ігор.

Це нам треба

Ранку всім роботягам. Нехай вам нічого не прилітає.

Проблема гри у вов з дівчиною, якщо ви розійдетесь її привид може з'являтися в делвах. #мем #warcraft @tavernawowua

усім надобраніч.

З таким меню, тільки вішатись. Фантастика- це доволі цікавий роздум на те, яким майбутнє людства може чи не може бути. Високі технології, космічні подорожі, сцілення всіх хвороб генії модифікації. Майбутнє може бути темним або світлим, але дещо спільне в них. Їжа, а точніше її особлива спільна риса. У фантастиці, їжа описана як харчі, що є скоріше всього похідним від слова харкати. Харчові концентрати різних форм і упаковок є і в умовних Зорях війнах. Для любителів темного тисячоліття є трупні батончики. В стар треку їжа друкується на принтері, а в Піснях Гіперіона майже усе доступне мʼясо клоноване. В кіберпанках Людство сидить на соєвому комбікормі. До чого я веду. У багатьох відомих фантастичних творах проста натуральна їжа є або важко доступною розкішшю, або символ статусу. Листя салату чи свіже яблуко є не просто продуктом, а ознакою того, що ти досить багатий, щоб харчуватися чимось натуральним. Фантасти, напевно, хочуть, щоб хот-дог із туалетного паперу, став делікатесом.

Середа, чуваки

Ранку всім роботяг. #творчість #арт #фентезі @widluda

Усім надобраніч. #творчість #арт #фентезі @widluda