Листи Примарного Автора

Сьогодні пам’ятний день для нас. Не свято, а день жалоби. День небесної сотні. Багато з нас слідували за подіями по телебаченню. Дехто навіть був свідком. Можна щось сказати, але я пропоную просто згадати, як це було. В кожного є своя історія про ті часи.

Ранку всім роботягам. Вже пʼятниця.

Усім надобраніч

Потреба, що стала культурною. Те, що в давні часи люди мали менше різноманіття продуктів, не означає що вони з цим мирилися. Кожен намагався виправити це становище, як міг. І з часом ці намагання стали частиною культури. В середньовічних книгах рецептів, і не тільки в них, часто згадується мигдалеве молоко. Воно було для людей, чимось на подобу добавки, як для нас нині додати цедру чи сік лимона. Якщо зазирнути ще трішки назад, в античні часи, можна побачити додатки до страв, які були мало не обов’язкові, на рівні з сіллю. Оливкова олія та оцет. Оливка олія насичувала їжу додатковою поживою, а винний оцет непогано відновлював водно сольовий баланс, що було особливо корисно для легіонерів. Недарма ці два продукти були частиною раціону римської армії. В східних країнах було багато спецій, які на початку були потрібні щоб захистити їжу від комах та паразитів, але стали частиною раціону. Друге, це мода на різні ферментовані продукти на подобу риби в стислому рисі, чи канонічний рецепт соєвого соусу, який має мінімум шість ферментуватися. Подібні рецепти зʼявляються, коли хочеш якось накопичити надлишок урожаю, щоб він довше був їстівний. І подібних харчових традицій є багато.

Готується етнографічна праця про українську демонологію. Випускає "РВВ". 320 стор., 650 / 750 грн. (передзамовлення / вихід). Це записи, зроблені в ХІХ ст. польським дослідником, засновані на розмовах з жителями центрального регіону України. Анотація

Моторошні історії, записані в середині XIX століття Анджеєм Подберезьким з прямої мови українців центрального регіону, занурюють в світ, де привиди, змори, упирі, вовкулаки, відьми, біси, характерники жили серед людей, часто шкодили, інколи допомагали, але ще не стали безпечними глобалізованими героями серіалів та комп’ютерних ігор.

Це нам треба

Ранку всім роботягам. Нехай вам нічого не прилітає.

Проблема гри у вов з дівчиною, якщо ви розійдетесь її привид може з'являтися в делвах. #мем #warcraft @tavernawowua

усім надобраніч.

З таким меню, тільки вішатись. Фантастика- це доволі цікавий роздум на те, яким майбутнє людства може чи не може бути. Високі технології, космічні подорожі, сцілення всіх хвороб генії модифікації. Майбутнє може бути темним або світлим, але дещо спільне в них. Їжа, а точніше її особлива спільна риса. У фантастиці, їжа описана як харчі, що є скоріше всього похідним від слова харкати. Харчові концентрати різних форм і упаковок є і в умовних Зорях війнах. Для любителів темного тисячоліття є трупні батончики. В стар треку їжа друкується на принтері, а в Піснях Гіперіона майже усе доступне мʼясо клоноване. В кіберпанках Людство сидить на соєвому комбікормі. До чого я веду. У багатьох відомих фантастичних творах проста натуральна їжа є або важко доступною розкішшю, або символ статусу. Листя салату чи свіже яблуко є не просто продуктом, а ознакою того, що ти досить багатий, щоб харчуватися чимось натуральним. Фантасти, напевно, хочуть, щоб хот-дог із туалетного паперу, став делікатесом.

Середа, чуваки

Ранку всім роботяг. #творчість #арт #фентезі @widluda

Усім надобраніч. #творчість #арт #фентезі @widluda

Несподіваний родич Шаурми. Суші. Сьогодні це по своєму еталон екзотичної страви, яка змогла завоювати своє місце у світі. Але до того, яка страва стала свого роду розкішшю, вона здолала довгий шлях. Те, чим можна назвати суші, зʼявилися в епоху Едо. До цього рибу ферментували у соленому рисі. Але завдяки розвитку технологій, зʼявилися норі, які дозволили рис та інші продукти загортати шматки риби та рису, щоб спожити потім. Це стало можливим завдяки розповсюдженню технології створення паперу, яку застосували на водоростях. Поступово, почали додавати інші продукти, самі роли почали зменшуватися і з вуличних яток та всяких закусочних, перемістилися в презентабельні заклади. Раніше роли були значно більшими, щоб ними можна було легко наїстися, але в угоду моди та стилю вони зменшилися. Це якщо дуже коротко і грубо. Так то в будь якої їжі є своя довга історія метаморфоз. #творчість #арт #історія @widluda

Лицар і Лицр. #творчість #арт #фентезі @widluda

Раткіни. Треба буде якось оповідання про них написати. #творчість #арт #фентезі @widluda

Ранку всім роботягам #творчість #арт #фентезі @widluda

Усім надобраніч

🥴 Кого обрали? Тактик | Підписатись

Перекус та обід. Як визначити, що автор який пише про середньовіччя або квазі середньовіччя, нічого про нього не знає, крім стереотипів. У нього відсутня вулична їжа. Або це або подібна їжа дуже одноманітна та не апетитна. Насправді все було не так. Мало не більшою частиною їжі в середньовічних містян, це різного роду фаст фуд. Періжки, пироги, супи в хлібних чашах і так далі. Існували окремі гільдії продавців вуличної їжі, і збереглися численні записи судових засідань, де продавці вуличної їжі відстоювали свої права. Пироги, в яких начинка закривалася шаром тіста, були не лише хорошою поживою на сімʼю, але й могли зберігатися деяких вас. Маленькі пиріжки не лише продавалися в ятках, але й розносилися різного роду курʼєрами на замовлення. Не рідко такими курʼєрами були підлітки, які таким чином підробляли. Також, варто згадати про спеції. Якщо про всякі екзотичні речі на подобу імбиря чи шафрану, звичайний люд і не мріяв, то умовний сіль, перець, мегдальне молоко та різноманіття трав, все ж зустрічалися у людей. Ну і тут ще варто згадати шаурму, але це вже окрема історія.