one more chapter

Які класні новини — сиквел до «Дослідження утоплення» уже на фінальних етапах 😍

якщо ви зараз не в армії – я вас БЛАГАЮ виходити на вулиці ваших міст не тільки у Києві чи у Львові – зустрічі плануються майже в усіх великих і не дуже містах чому виходити? послухайте розумних людей, словам яких я сама довіряю: Стерненко про відставку Федорова Стерненко про Сирського Оксана Мороз про те, чому люди виходять Оксана Мороз про прес-конференцію Федорова виходьте за будь-що, у що вірите: за Федорова, проти Сирського, за реформи в армії, проти Скелі і м'ясних штурмів але благаю, виходьте бо є у мене таке відчуття, що якщо ми не відстоїмо зараз, то більше шансу може не бути. вони думають, що можна відсидіти і люди заб'ють і дозволять політичні ігри на крові наших військових. ні, ми маємо виходити доти, поки нас не почують, бо це наша країна, і ми не можемо перетворюватись на росію (так, у мене маленький книжковий канальчик, але якщо я можу ним надихнути хоч 2-5-10 людей, то я маю спробувати)

«Honeysuckle» Б. Фрідман-Телл ⭐️ 5/5 🌙 5/5 🥀 "Honeysuckle" нагадує казку, але не спрощені й розбавлені версії для дитячих книжок. Вона з тих казок, де зведені сестри відрізають собі п'ятки, щоб влізти у туфельку, принц падає з вежі Рапунцель і виколює собі очі об терновий кущ, а хлопчик творить собі дівчинку з квітів і стає нею одержимий. 🍁Світ головного героя Рорі просякнутий магічним реалізмом — у ньому сплетені з рослин і різних матеріалів істоти такі ж звичні, як для нас комп'ютери чи телефони. Вони перевіряють квитки у потязі, працюють на заводах і виконують безліч роботи замість людей. Інженери, що їх творять, вивчають цю галузь в університетах, тому це доволі звична справа. 🌟 Однак сестра Рорі створює для нього Блодейведд — дівчинку з квітів, і спершу ми не знаємо, наскільки вона вписується у звичний світ. Рорі називає її Дей, і невдовзі вона стає його найкращою подругою. Рорі ставиться до неї як до рівної, та реакція навколишніх людей (і самої сестри Рорі) на дружбу, що все міцніє, підказує: з Блодейведд не можна дружити, як з людиною. ✋ Рорі дорослішає і закохується в Дей, і ось тут історія поступово все більше просочується тривогою і невпевненістю. На початку ми співчуваємо Рорі — батьки покинули його з сестрою, він бачить лише похмуру покоївку і свого вчителя, сестра їде на навчання, тому Дей стає його відрадою. Однак коли Дей уперше розсипається, і Рорі дізнається, що на початку кожної пори року її треба сплітати наново, він стає одержимий пошуком рішення — як зробити так, щоб спершу Дей не зникала, а потім щоб вона не залежала від нього? 🌟 Проте що більше рішень Рорі шукає, то розмитішими стають його наміри. Де проходить межа між "я роблю це для Дей" і "я роблю це для себе?". Тут в історії для мене вже проглядався напрочуд реалістичний горор, бо авторка майстерно відтворила ту поступовість, з якою стосунки переходять до аб'юзу й контролю. Рорі ніколи не б'є Дей, не заподіює їй фізичної шкоди, але від кожного рішення, кожного "потім розкажу їй", "потім поговоримо", "ще трошки часу" аж мороз сипле по шкірі. 🫙 Дей неодноразово повторює Рорі, що вона не людина й не дівчинка: вона хоче відчувати зміни кожної пори року, бо це в ній закодовано. Вона не розмовляє, адже рослини, з яких її плетуть, не мають голосу, та коли Рорі знаходить спосіб дати їй голос, це суперечить усім її переконанням. Рорі все більше хоче зліпити з неї ту, кого хочеться бачити йому, і в цьому для мене полягає найбільша трагедія — це могла б бути історія кохання, якби він прийняв її такою, якою вона є. 🐦‍⬛Та чи має це взагалі бути історія кохання? Рорі не може втілити свої бажання, не змінюючи Дей докорінно. Я відчувала шалений дискомфорт, коли він уперше запитав Дей, чи не хоче вона собі груди, адже такий вигляд мають дівчата її віку. А коли ми таки пересвідчуємося, що — можливий спойлер — Дей таки не може сказати йому ні, бо вона запрограмована його слухатися — книжка вже завертає на територію трилеру, і останні відсотків 10 я читала з жахливим неспокоєм.

My winter form is me. My autumn form, my summer form, they’re all me, too. You don’t get to decide I need to be fixed.” Her voice cracked. “Rory, you don’t get to choose only the me that’s most comfortable for you and call it love.”

💐 При цьому Рорі важко назвати лиходієм у класичному сенсі. Порівняно з Беаром з "Обсесії", спочатку йому набагато легше співчувати, і часто ти ловиш себе на думці — а де проходить та межа між намаганнями врятувати кохану людину й контролем? Що б я робила на його місці? При цьому авторка все ж не лишає двозначності: у Рорі є багато можливостей зробити все правильно, або принаймні врахувати бажання Дей, та він не робить цього. 🌟Вийшло швидше есе, аніж відгук, але це чудова книжка для роздумів, яка залітає в категорію "good for her" і точно дала мені те, чого не вистачило у фільмі. А ще її класно було б взяти на книжкові клуби, та й загалом це прекрасний дебют тому я дуже сподіваюся, що наші видавництва за неї візьмуться. Якщо вам подобається стиль Ави Рід чи Алікс Герроу, вам точно це треба. #omc_fantasy #omc_favs

Усім, хто збирається іти на «Одіссею» Нолана, хочу нагадати про цей чудовий застосунок, де можна глянути, на якому моменті фільму краще піти в туалет, щоб багато не пропустити — три години фільму, серйозно…

Не очікувала побачити у довгому списку премії блогерів аж два свої переклади, особливо «Інциденти» (бо горор не всім заходить) 🕺 Від чудових книжок просто очі розбігаються, але намагаюся проголосувати за «Божественних супротивників», бо саме на них у списку серце тьохнуло. Але поки мені йде код, я ще можу три рази передумати, бо «Наші дружини на дні морському» теж дуже манять 👀 Проголосувати можна тут. А взагалі дуже тішить, що в журі премії стільки нових облич, та особливо була рада бачити Женю і Нату — вітаю дівчат і з нетерпінням чекаю на премію 💘

Пташечки тут нашепотіли, що «Обранка» уже у наявності 👀 Чекайте у книгарнях!!!

Так мене ще не ображали 💀

Більшість тут знає, а хто не знає, то розкажу: мій чоловік не тільки найбільший мій фанат, а й військовий уже як кілька років, і зараз йому для робочих потреб потрібна машина. Я вирішила йому допомогти, тож відкрила допоміжну банку, на яку заохочую і вас задонатити❤️‍🩹 Банка тут https://send.monobank.ua/jar/6HjnpcmCRW а як збереться, покажу вам референси до моєї книжки і мооооже, навіть готову обкладинку 👀 Для привернення уваги фото-ілюстрація мене в очікуванні ваших донатів😌

Вийшла з «Калігули» з різними думками, але найважливіша одна: я ніколи не зможу танцювати на підборах так, як Рудинський

Невеличкий апдейт по читанню 🧐 Почала читати в електронці Honeysuckle з моєї добірки книжок з вайбом фільму «Обсесія». 🫳Хлопчик Рорі постійно набридає своїй сестрі Вінн, щоб та з ним гралася, а вона йому каже: «Якщо знайду, з ким тобі гратися, ти відчепишся?». Рорі погоджується, і Вінн створює для нього Блодейвед, дівчинку з квітів. У неї вигляд як у справжньої людини, та вона не має внутрішніх органів, крові, нічого — усередині неї квіти, ягоди й гілочки. 🪷Ціле літо Рорі грається з Дей (як він її назвав), але на початку осені вона розсипається. Нажаханий Рорі біжить до Вінн, а та каже: «Що ти хотів? Блодейвед живуть одну пору року». Рорі благає йому допомоги, і Вінн наново створює Дей з осінніх рослин і квітів. 🧚‍♀️Отак на початку кожної пори року Дей треба створювати наново, і невдовзі Рорі просить Вінн навчити його робити це самому. Але пролог на початку книжки, який зазирає в майбутнє, показує нам: чи хоче Дей так жити? Чи враховує Рорі її побажання? 🎧 А ще планувала потрошку слухати Yesteryear на клуб Ганки, але якось так вийшло, що в дорозі туди-назад я послухала 9 годин з 13. Поки що я повністю послухала тільки дві аудіокнижки (не рахуючи цієї), але що цікаво, ті довго слухати не могла, набридало, а Yesteryear не набридла. 🎀Мабуть, вже багато хто бачив про цю нашумілу книжку (яку, до речі, видаватиме Віват), але ось в чому сюжет: популярна американська тредвайф-блогерка показує своє найкраще життя — пʼятеро дітей, нова вагітність, ферма, органічні продукти, готування, традиційні цінності. Авжеж, за кадром у всьому цьому їй допомагає ціла купа персоналу. Але одного ранку вона прокидається на своїй же фермі, проте у 1800-х роках, де господарством доводиться займатися без зручностей сучасного світу — як справжня прекрасна традиційна родина, про яку республіканці все не заткнуться. Буде дуже цікаво в кінці сформувати свої враження 👀

Я не збрехала, що Еббі Хіменес взяла мене за душу…

Еббі Хіменес «Лише на літо» ⭐️ 5/5 🌙 5/5 ❤️ 4/5 🌶️ 1/5 💙 Люди, які зневажають романтичну літературу сопливою фігнею, ніколи не дізнаються, як то — пережити унікальний терапевтичний досвід над книжкою, яку ти взяла, щоб розслабитися і похіхікати. Дякую, пані Хіменес! 🛥 У нас зі стилем авторки вийшла ідеальна хімія. Кохання, яке вона тут описувала, розвивалося так по-справжньому й органічно, що, мабуть, чогось такого реалістичного (для себе) я давно не читала. Це при тому, що завʼязка сюжету доволі смішна. У Джастіна й Емми є прокляття, бо усі, з ким у них не виходять стосунки, одразу після них знаходять другу половинку. Тому вони вирішують трішки позустрічатися, щоб зламати цей страйк невдач. 🪟У книжці було безліч смішних моментів, але вона підіймає дуже багато травматичних ситуацій, і в кінці я геть трошки рота роззявляла від того, що робилося. При цьому не здавалося, що авторка навмисне створює персонажам проблеми — навпаки, їхня поведінка й мотивація була напрочуд реалістична. Особливо це стосується Емми, і якщо я не могла погодитися зі всіма її вчинками, та я розуміла її. All avoidant girlies, this book is coming for you. ♥️ Власне, тому за кохання 4/5 — хоч я і не бачила інакшого розвитку подій для Емми, і їй треба було зцілитися, але Джастін справді не заслуговував на такі емоційні качелі, he’s too precious for that. 🐶 Джастін… ох, Джастін. Чесно, чи буде кращий (книжковий) чоловік? Сумніваюся. При цьому його не назвеш фентезійним чи нереалістичним, бо такі люди існують, і я це знаю. А взагалі в мене два слова: надувний єдинорог. Іф ю ноу ю ноу. 🍪 Я знала, що ця книжка належить до серії трьох повʼязаних книжок, але це мені ніяк не заважало. Звісно, класно було б уловити якісь посилання, але інтервʼю авторки, яке є в книжці, трохи розклало все на поличках. А завтра я побіжу по решту частин… Окремий величезний плюс за чудовий переклад Олександри Гординчук — так любо було читати 🩵 А ще ловіть цитату, яка мене просто пошматувала. Еббі Хіменес, хай-но я вас зловлю… #omc_reviews #omc_romance #omc_favs

Перекладачка здала переклад, фото в кольорі (2026)

Сьогодні пані Ната писала про перекладацькі темпи, і ці пости мені відгукнулися особливим болем — останнім часом я розумію, що переборщила зі своєю навантаженістю. Варто сказати, що я знаю: багато колег працюють набагато більше і швидше за мене. Водночас багато хто працює у меншому темпі, тому я давно звикла рівнятися на на інших, а на саму себе. Але та людина, яка в 2024 році радо почала поєднувати кілька книжок і розширювати своє портфоліо, тепер відчайдушно потребує перепочинку й мінімум місяць не підходити до ноутбука окрім як задля основної роботи яка якби теж є Уже майже два роки (нічого собі) я працюю над двома книжками одночасно, але це не означає, що я виконую одразу два переклади — така форма роботи мені не підходить, бо я мушу зосереджуватися на чомусь одному. Відповідно, якщо перша книжка в цій парі ще йде нормально, то будь-яка затримка забирає час із другої. Що далі, то важче ставало організувати роботу так, щоб потім не перекладати по 20 сторінок на день, ну і настав час, коли я вже більше не хочу викидати такі трюки. Знову ж таки, багато хто так працює постійно, і я тут не бачу нічого такого. Але для мене це не підходить, бо я не заробляю тільки книжковим перекладом. А якби заробляла, то навіть не знаю, чи змогла б. А знаєте, що найсумніше? Я хочу перекладати. Є не лише бажання, а й оця перекладацька жадібність — не пропустити класний проєкт, взятися за одне й друге, пʼяте й десяте, встигнути все. Але, як виявилося, це так не працює, а гасла «якось воно буде», «розберуся», «живем лише раз» і «це буде проблема майбутньої мене» мають зворотний бік. Як воно буде? Та важко буде. Розберуся? Ціною нервів. Живем лише раз? Ну так, але нащо тоді докидати собі стресу? Проблема майбутньої мене? Майбутня я не в захваті. До того ж іноді здається, що он у всіх виходить, а ти що? Перекладати по 4-5 годин — це не так багато, то ж не восьмигодинна зміна (проклинаю корпоративну роботу за оце тупе мірило продуктивності). Але річ тут не в кількості роботі чи темпі, а в ресурсі, який нема коли і як поповнити. І якщо я думаю «зараз здам книжку і як заживу», то щось не те. Якщо не встигаю навіть почитати для душі, то кудись ми не туди звернули. Я точно знаю, що до кінця року вже не поведуся на спонтанні проєкти (але даю собі один виняток, єдиний, такий неймовірний, що цього не станеться, але якщо хтось запропонує мені саме цю серію, мені байдуже на ментальне здоров’я). Може, цей пост буде нагадуванням, бо якщо через місяць я різко відчую, ніби відпочила й готова підкорювати вершини, то хай ці слова дадуть мені по носі. Наостанок така думка: я вважала, що вигоріти від улюбленої справи неможливо, але, мабуть, якщо нічого не приносить ресурсу, то й хобі можуть виснажувати. Але нічого, якось воно буде 🤭 Розказуйте, як ви боретеся з вигоранням? Тільки не кажіть «ніяк, їбашу далі» — були тут, плавали, не то.

✨«НАПЕРСТЯНКА» БУДЕ НА ПЕРЕДПРОДАЖІ ЗАВТРА, ЦЕ НЕ НАВЧАЛЬНА ТРИВОГА✨ невже я дочекалася, мій третій переклад??😱 я з а к о х а л а с я в другу частину трилогії, і цьому є кілька причин: 🌟таємничі вбивства й інтриги, які ви розплутуватимете разом з героїнею 🌟привиди й примари, які лякатимуть, смішитимуть, і чиї історії вразять вас до глибини душі 🌟daddy Смерть і ще один загадковий чоловік, якому я дуже охоче віддала своє серденько 🌟 розкриття історій уже знайомих героїнь і героїв, яких ви точно не очікували 📗ця історія затишна в своїй похмурості, динамічна й естетично приємна. моє серце вона вкрала, тож тепер настала ваша черга💚 #cozy_переклад

Мені цікаво, як називається ця болячка, коли їдеш кудись на чотири дні, і часу на читання особливо не буде, але все одно береш з собою дві паперові книжки й кіндл?

Якщо шукали знак подивитися Widow’s Bay, то ось він 👀 🩵Widow’s Bay — просто ідеальне поєднання горору і комедії, і не крінжової чи надмірної, а реалістичної у своєму абсурді. Якщо вам подобався гумор в «Офісі» або «Парках та зонах відпочинку», вам це треба. А навіть якщо не подобався, вам це все одно треба, бо тут комічні ситуації не такі очевидні, але від цього у сто разів смішніші. 💕А ще у серіалу неймовірна атмосфера: тут переплелися вайби «що не так з цим містечком» і якоїсь лавкрафтіанської хтоні. Коротше кажучи, дуже раджу всім, не лише любителям горору. Тож якщо ви шукали, куди поїхати у відпустку, вам у Відоус-Бей — хто сказав, що острів проклятий? Та ні, то все неправда. Насправді там краще, ніж у Мартас-Віньярд 👀 #omc_horror #omc_movies

🌟Читаю собі далі «Лише на літо» (я в захваті) і думаю про формулу хорошого ромкому. По-перше, тут my little heart goes pitter-patter від поцілунку в щоку й чоло, а це вже величезний успіх. Еббі Хіменес годує нас маленькими ложечками, але як же смачно! По-друге, тут перед героями стоїть реально серйозна причина не бути разом, і поки що я не бачу, як вони її обійдуть. Звісно, ми ніби й розуміємо, що в кінці вони будуть разом, але немає такого відчуття, ніби нам наганяють зайву драму. А ще тут доволі прості сцени, без якихось вигадливих сюжетів, але я б читала ці діалоги днями й ночами. І розкішний переклад! Дуже сподіваюсь, що далі буде так само класно. Нате вам наостанок ще смішну кличку єнота.

Якщо ви теж офігіваєте від новин, підтримайте збір моєї бесті: https://send.monobank.ua/jar/1Uc1sjhJ6 А тут Женя збирає на такмед і розігрує подарунки: https://t.me/tse_nihto_ne_bude_chytaty/919

🫀Якщо вам сподобався фільм «Обсесія» або ви хочете почитати щось про обсесію, я нарешті зробила цю підбірку! 💕Дисклеймер: я збирала книжки відгуками, а не за власними рекомендаціями. Сама збираюся потроху їх читати, бо фільм не зовсім scratched that itch. #omc_horror #omc_recs