PROФАЗА

«Коли ж вже будуть ліки від раку?» — це питання, яке часто задають люди по всьому світу. Важливо розуміти, що рак — це не одна хвороба, а ціла група захворювань, які включають понад 200 різних видів. Кожен з них має свої особливості, причини та методи лікування. Тому одного універсального засобу від раку, якого можна було б застосувати для всіх пацієнтів, не існує і, скоріш за все, не буде. Проте це не означає, що наука стоїть на місці. Сучасна онкологія активно розвивається та вже досягла значних успіхів. Одним із ключових проривів стала імунотерапія, яка спрямована на активацію власної імунної системи людини для боротьби з раковими клітинами. Джеймс Еллісон та Тасуку Хонджо отримали Нобелівську премію в 2018 році за відкриття інгібіторів контрольних точок, які дозволяють імунній системі ефективніше атакувати рак. Ця технологія вже рятує тисячі життів і вважається однією з найбільш перспективних у сучасній онкології. Іншим важливим напрямом є таргетна терапія — метод, який передбачає вплив на конкретні молекули або гени, що беруть участь у розвитку пухлини. Дослідники, такі як Пол Нерс та інші, займаються вивченням молекулярних механізмів розвитку раку, що дозволяє створювати препарати, які знищують тільки ракові клітини, мінімізуючи шкоду для здорових тканин. Генна терапія теж відіграє важливу роль. Вона дозволяє редагувати гени та модифікувати клітини, щоб запобігти розвитку пухлин. Наприклад, роботи Дженніфер Дудни та Еммануель Шарпантьє над CRISPR-технологією відкрили нові горизонти для генетичного лікування багатьох хвороб, включаючи рак. Це вже зараз дає надію на лікування агресивних форм захворювання. І хоча ми ще далекі від універсальних «ліків від раку», прогрес у розробці персоналізованих методів лікування, заснованих на генетичному аналізі пацієнтів, іде повним ходом. Кожен новий прорив — це крок до того, щоб дати пацієнтам надію на одужання та підвищити якість їхнього життя. Тому важливо підтримувати дослідження і бути відкритими до нових підходів, які вже зараз змінюють життя людей на краще.

«Коли ж вже будуть ліки від раку?» — це питання, яке часто задають люди по всьому світу. Важливо розуміти, що рак — це не одна хвороба, а ціла група захворювань, які включають понад 200 різних видів. Кожен з них має свої особливості, причини та методи лікування. Тому одного універсального засобу від раку, якого можна було б застосувати для всіх пацієнтів, не існує і, скоріш за все, не буде. Проте це не означає, що наука стоїть на місці. Сучасна онкологія активно розвивається та вже досягла значних успіхів. Одним із ключових проривів стала імунотерапія, яка спрямована на активацію власної імунної системи людини для боротьби з раковими клітинами. Джеймс Еллісон та Тасуку Хонджо отримали Нобелівську премію в 2018 році за відкриття інгібіторів контрольних точок, які дозволяють імунній системі ефективніше атакувати рак. Ця технологія вже рятує тисячі життів і вважається однією з найбільш перспективних у сучасній онкології. Іншим важливим напрямом є таргетна терапія — метод, який передбачає вплив на конкретні молекули або гени, що беруть участь у розвитку пухлини. Дослідники, такі як Пол Нерс та інші, займаються вивченням молекулярних механізмів розвитку раку, що дозволяє створювати препарати, які знищують тільки ракові клітини, мінімізуючи шкоду для здорових тканин. Генна терапія теж відіграє важливу роль. Вона дозволяє редагувати гени та модифікувати клітини, щоб запобігти розвитку пухлин. Наприклад, роботи Дженніфер Дудни та Еммануеля Шарпантьє над CRISPR-технологією відкрили нові горизонти для генетичного лікування багатьох хвороб, включаючи рак. Це вже зараз дає надію на лікування агресивних форм захворювання. І хоча ми ще далекі від універсальних «ліків від раку», прогрес у розробці персоналізованих методів лікування, заснованих на генетичному аналізі пацієнтів, іде повним ходом. Кожен новий прорив — це крок до того, щоб дати пацієнтам надію на одужання та підвищити якість їхнього життя. Тому важливо підтримувати дослідження і бути відкритими до нових підходів, які вже зараз змінюють життя людей на краще.

Молекули ДНК, які виконують роль нанороботів для доставки ліків більше не звучать як фантастика🧬🤖 Вчені зі Штутгартського університету розробили “ДНК-орігамі” – технологію, що змінює конфігурацію ліпідних мембран і створює транспортні канали для проходження білків. Ці нанороботи можуть відкривати мембрани синтетичних клітиноподібних везикул (GUV) і випускати речовини за специфічних умов. Технологія працює завдяки спеціальним ДНК-”степлерам”, які формують потрібні тривимірні структури з великих ланцюгів ДНК. Нанороботи “запрограмовані” на зміну своєї форми у відповідь на певний сигнал, де певна речовина, що вводиться в середовище, може активувати їхню роботу. Під впливом таких речовин ці структури здатні відкривати транспортні канали GUV і випускати речовину всередині везикули. "Надзвичайно цікавим є той факт, що функціональний механізм ДНК-нанороботів на GUV не має прямого біологічного еквіваленту в живих клітинах", - вказує проф. Стефан Нуссбергер. Вчені прогнозують, що інновація відкриває перспективи точкового доставлення ліків до клітин, що значно полегшить лікування багатьох хвороб. Будемо очікувати розширення можливостей цієї технології у майбутньому! Копірайтерка: @stars_in_the_fridge Дизайнерка: @safieeil Джерела 1, 2

Одна з найбільших екологічних проблем пластик. Його розкладання триває сотні років і при цьому утворюється мікропластик, який часто поширюється в навколишнє середовище через стічні води. Деякі види бактерій хоч і повільно, але здатні метаболізувати пластик, використовуючи його я джерело енергії. Ці дані надихнули вчених на нові розробки. Використовуючи методи генної інженерії, створено бактерії, які здатні розщеплювати ПЕТ-пластик. Дослідники трансформували бактерії зі стічних вод плазмідою, яка містить ген ферменту ПЕТ-гідролази. Цей фермент здатен розкладати ПЕТ-пластмасу. Завдяки тому, що бактерії здатні обмінюватися генетичним матеріалом під час розмноження, нова ознака здатна швидко пошириться серед цілої групи бактерій. Надалі продовжується вивчення наскільки ефективно такі бактерії розщеплюватимуть пластик і як їх безпечно можна використовувати у стічних спорудах. Ці результати є важливим внеском у боротьбу із забрудненням мікропластиком. Авторка: @r_yulia Дизайнерка: @safieeil Джерела:1 2

Наші прабабусі вірили, що часник оберігає від злих духів, а бабусі лікували ним застуду. Полюбляєте додати пряного й гострого смаку до страв, але запах часнику відлякує не лише вампірів, а й людей навколо? Сьогодні разом з'ясуємо хімічну природу часникового запаху та чи дійсно він має лікувальний ефект. За характерний запах подрібнених зубчиків часнику відповідає сірковмісна речовина аліцин. Попередником аліцину є аліїн, який своєю чергою походить від амінокислоти цистеїну. Під час подрібнення часнику пошкоджуються тканини та з вакуолей вивільняється фермент алііназа, який перетворює аліїн на аліцин. Ферментативне утворення аліцину протікає досить швидко і завершується приблизно за 30 секунд. В одному зубчику часнику, середньою масою 10 грамів, може утворюватися до 5 мг аліцину. Хоча часник і цибуля належать до одного роду рослин, проте в цибулі не синтезується аліцин. Різкий запах часнику відлякує комах та навіть деяких птахів. Таким чином рослина захищається від шкідників та патогенів. Чи дійсно часник має антимікробну дію? Дійсно, аліцин, який утворюється в часнику, є ефективним проти широкого спектра грампозитивних та грамнегативних бактерій. Антимікробна дія часнику хоч і безпосередньо залежить від аліцину, але в одному з досліджень часниковий екстракт мав дещо більшу ефективність, ніж штучно синтезований аліцин. Також варто враховувати, що дана сполука не є дуже стійкою і з часом розкладається. Як саме аліцин впливає на бактерії? Відомо, що антибіотики та подібні рослинні екстракти взаємодіють з цистеїном бактерій, пригнічуючи їхню життєдіяльність. Так само й аліцин легко реагує з доступними залишками цистеїну. Це може призводити до переривання трансляції або до неправильного згортання білкової молекули, яка втрачає свої функції. На жаль, наразі відсутні подальші дослідження того, чи може аліцин безпосередньо пригнічувати синтез ДНК, РНК чи білка. Біохімія та фізіологічний вплив на організм цієї гримучої рослини ще продовжує досліджуватися, але ваша бабуся не дарма намагалася нагодувати вас часником. Авторка: @r_yulia Джерела: 1

Наші прабабусі вірили, що часник оберігає від злих духів, а бабусі лікували ним застуду. Полюбляєте додати пряного й гострого смаку до страв, але запах часнику відлякує не лише вампірів, а й людей навколо? Сьогодні разом з'ясуємо хімічну природу часникового запаху та чи дійсно він має лікувальний ефект. За характерний запах подрібнених зубчиків часнику відповідає сірковмісна речовина аліцин. Попередником аліцину є аліїн, який своєю чергою походить від амінокислоти цистеїну. Під час подрібнення часнику пошкоджуються тканини та з вакуолей вивільняється фермент алііназа, який перетворює аліїн на аліцин. Ферментативне утворення аліцину протікає досить швидко і завершується приблизно за 30 секунд. В одному зубчику часнику, середньою масою 10 грамів, може утворюватися до 5 мг аліцину. Хоча часник і цибуля належать до одного роду рослин, проте в цибулі не синтезується аліцин. Різкий запах часнику відлякує комах та навіть деяких птахів. Таким чином рослина захищається від шкідників та патогенів. Чи дійсно часник має антимікробну дію? Дійсно, аліцин, який утворюється в часнику, є ефективним проти широкого спектра грампозитивних та грамнегативних бактерій. Антимікробна дія часнику хоч і безпосередньо залежить від аліцину, але в одному з досліджень часниковий екстракт мав дещо більшу ефективність, ніж штучно синтезований аліцин. Також варто враховувати, що дана сполука не є дуже стійкою і з часом розкладається. Як саме аліцин впливає на бактерії? Відомо, що антибіотики та подібні рослинні екстракти взаємодіють з цистеїном бактерій, пригнічуючи їхню життєдіяльність. Так само й аліцин легко реагує з доступними залишками цистеїну. Це може призводити до переривання трансляції або до неправильного згортання білкової молекули, яка втрачає свої функції. На жаль, наразі відсутні подальші дослідження того, чи може аліцин безпосередньо пригнічувати синтез ДНК, РНК чи білка. Біохімія та фізіологічний вплив на організм цієї гримучої рослини ще продовжує досліджуватися, але ваша бабуся не дарма намагалася нагодувати вас часником. Авторка: @r_yulia Джерела: 1

How often do you look into people’s eyes? Have you ever noticed anything bizarre? There is an extremely rare condition called polycoria. At first, you might think it’s connected to different eye colors, but it isn’t. Polycoria is an eye disorder in which a person has two or more pupils in one eye. It can affect either one or both eyes and usually develops in childhood, though it often isn’t diagnosed until later in life. In polycoria, the pupils are smaller than usual, and each one has its own iris. Polycoria can be classified as either true or false (pseudopolycoria). The difference is that, in true polycoria, each pupil has a separate, intact sphincter muscle, which allows each pupil to constrict or dilate based on the light the eye is exposed to. In false polycoria, however, the additional pupils cannot act independently, as they lack a sphincter muscle—essentially, it’s just an iris defect. Some patients with polycoria may experience poor or blurred vision or minor visual issues, but in most cases, the condition doesn’t have a severe impact on vision. Consequently, there is no medication for it. Surgery might be an option to reduce its appearance, but there are not enough cases to guarantee that it would be safe or successful for every patient. Although polycoria may look chilling, it also looks fascinating. Share with us in the comments if you know anyone with this condition or have seen it yourself! intact — not damaged or destroyed constrict — to become tighter and narrower, or to make something become tighter and narrower dilate — to (cause a part of the body to) become wider or further open Author: @moldavananna Recources: 1

How often do you look into people’s eyes? Have you ever noticed anything bizarre? There is an extremely rare condition called polycoria. At first, you might think it’s connected to different eye colors, but it isn’t. Polycoria is an eye disorder in which a person has two or more pupils in one eye. It can affect either one or both eyes and usually develops in childhood, though it often isn’t diagnosed until later in life. In polycoria, the pupils are smaller than usual, and each one has its own iris. Polycoria can be classified as either true or false (pseudopolycoria). The difference is that, in true polycoria, each pupil has a separate, intact sphincter muscle, which allows each pupil to constrict or dilate based on the light the eye is exposed to. In false polycoria, however, the additional pupils cannot act independently, as they lack a sphincter muscle—essentially, it’s just an iris defect. Some patients with polycoria may experience poor or blurred vision or minor visual issues, but in most cases, the condition doesn’t have a severe impact on vision. Consequently, there is no medication for it. Surgery might be an option to reduce its appearance, but there are not enough cases to guarantee that it would be safe or successful for every patient. Although polycoria may look chilling, it also looks fascinating. Share with us in the comments if you know anyone with this condition or have seen it yourself! intact — not damaged or destroyed constrict — to become tighter and narrower, or to make something become tighter and narrower dilate — to (cause a part of the body to) become wider or further open Author: @moldavananna Recources: 1

Шалена новина зі світу біології, яка наближає нас до розуміння як формується людське тіло на ранніх етапах ембріонального розвитку. Група вчених вперше змогли створити модель стовбурових клітин людини, які містять хорду. Пригадаємо, що хорда — це скелетна вісь хордових тварин, яка є у всіх представників під час ембріонального розвитку. У хребетних тварин хорда з часом замінюється на хребет. Щоб зрозуміти як формується хорда дослідники вперше детально вивчили ембріони курей і проаналізували їх з ембріонами мишей та мавп. Це дало можливість створити точні хімічні сигнали, які спонукають стовбурові клітини формувати хорду. Так, стовбурові клітини утворювали структуру схожу на стовбур, яка містила клітини нервової та кісткової тканин. Можливість створювати хорду в лабораторних умовах може допомогти вивчати вроджені дефекти хребта та спинного мозку. Ці результати здатні надихнути інших дослідників на відкриття нових таємниць ембріонального розвитку людини. Авторка: @r_yulia Дизайнерка: @safieeil Джерела: 1

Hello, everyone! Let’s dive into psychology a bit today! Do you know what the halo effect is and how it influences our perception of others? The halo effect is a cognitive bias in which a formed impression of one trait or characteristic influences multiple judgments or ratings of unrelated factors. The term was first used in 1920 by psychologist Edward Thorndike. He conducted an experiment where commanding officers were asked to evaluate characteristics such as leadership, physical appearance, intelligence, loyalty, and dependability in their subordinate soldiers. He found that a high rating of one specific trait led to higher ratings of other characteristics, and vice versa. Studies have also found that good-looking people are likely to be seen as having good personalities and higher intelligence. Moreover, one study found that jurors were less likely to believe that attractive people were guilty of criminal behavior. The halo effect can influence how teachers treat students and how supervisors rate subordinates. Kind and warm-hearted teachers are found to be seen as more appealing and likable. One study found that attractive food servers earn more tips than unattractive ones. Good-looking job applicants also tend to be rated as intelligent, competent, and qualified. Thus, we see how people’s appearance influences others’ perceptions of them and their subsequent interactions. dive into — to start doing something fully, with a lot of energy and enthusiasm evaluate — to judge or calculate the quality, importance, amount, or value of something dependability — the quality of being able to be trusted and being very likely to do what people expect Author: @moldavananna Recources: 1, 2, 3, 4

Hello, everyone! Let’s dive into psychology a bit today! Do you know what the halo effect is and how it influences our perception of others? The halo effect is a cognitive bias in which a formed impression of one trait or characteristic influences multiple judgments or ratings of unrelated factors. The term was first used in 1920 by psychologist Edward Thorndike. He conducted an experiment where commanding officers were asked to evaluate characteristics such as leadership, physical appearance, intelligence, loyalty, and dependability in their subordinate soldiers. He found that a high rating of one specific trait led to higher ratings of other characteristics, and vice versa. Studies have also found that good-looking people are likely to be seen as having good personalities and higher intelligence. Moreover, one study found that jurors were less likely to believe that attractive people were guilty of criminal behavior. The halo effect can influence how teachers treat students and how supervisors rate subordinates. Kind and warm-hearted teachers are found to be seen as more appealing and likable. One study found that attractive food servers earn more tips than unattractive ones. Good-looking job applicants also tend to be rated as intelligent, competent, and qualified. Thus, we see how people’s appearance influences others’ perceptions of them and their subsequent interactions. dive into — to start doing something fully, with a lot of energy and enthusiasm evaluate — to judge or calculate the quality, importance, amount, or value of something dependability — the quality of being able to be trusted and being very likely to do what people expect Author: @moldavananna Recources: 1, 2, 3, 4

Зламали руку, наклали гіпс, одужали. Чи все так просто? Хто відремонтує кістку? Загоєння переломів кістки — це складний регенеративний процес, спрямований на відновлення пошкодженої кістки до стану, що передував травмі.

🧬 Explore the Frontiers of Evolutionary Science at the Ukrainian School in Evolutionary Biology! We are excited to announce the Ukrainian School in Evolutionary Biology (USEB 2025), jointly organized by V.N. Karazin Kharkiv National University and Uzhhorod National University. This engaging and innovative event will take place January 27–31, 2025, in Uzhhorod. 📚 What You'll Learn: Evolutionary biology foundations, population genetics, human genomics, microbiome evolution, antibiotic resistance, cancer evolution, and more. Why Attend? Free participation, expert-led lectures and workshops, and travel grants for eligible participants (covering accommodation, meals, and travel in Ukraine). Additional information: Visit our website. 🚨 Deadline: December 31, 2024. 🔗 Register Now: Click here to apply. Don’t miss this opportunity to connect with experts and peers while advancing your knowledge in evolutionary biology! 🌍✨

Найбільша тварина-запилювач Квітковим рослинам для розмноження треба, щоб пилок потрапив до маточки, бажано іншої рослини свого виду. Для цього деякі рослини для перенесення пилку використовують воду чи вітер, а деякі – живих істот. Переважно це комахи, птахи та кажани тощо. Але нещодавно дослідники виявили досить великого ссавця, ще й хижака, який теж бере участь у запиленні. Знайомтесь: ефіопський вовк. Серед представників свого роду це найрідкісніший вид, що перебуває на грані зникнення: лишилось менше 500 особин. Вони люблять злизувати нектар квітів Kniphoria після вдалого полювання. Пилок лишається на губах, зубах. Таким чином його вони переносять. Отримані світлини не лишають сумнівів, що ці вовки дійсно п’ють нектар, злизуючи його, як ріжок морозива. Також вони зазвичай не злизують із випадкових квітів, а обирають найбільш зрілі, де більше нектару. При цьому у тварин нема особливих пристосувань на кшталт довгого язика. Також вчені дослідили, що нектар не є головним джерелом калорій, а скоріше ласощі, як нагорода за вдале полювання. Ця поведінка є навченою, оскільки дитинчата вчаться у дорослих споживанню. На сьогодні це єдині великі хижаки, для яких відома роль запилювачів і якщо не докласти зусиль для його збереження, то буде сумно. Автор: @euchromatin Дизайнер/ка: @safieeil Джерело: 1