Соловьев здорового человека

Ну коли вже? Ну давай, не бійся! Ну ти же хочеш!

Тетяна Ніколаєнко, журналістка і заступниця голови ГАР МО, написала абсолютно нейтральний пост про проблему з постачанням НРК на фронт. Проблема є, вона велика, сама Тетяна активно залучена до нашої спеціальної робочої групи з цього питання, і вона точно знає про що говорить. У відповідь Данило Гетманцев, побіжно – і нейтрально – згаданий у пості, викатив достатньо істеричний пост, в якому одразу забув про НРК і став розповідати про гральний бізнес і (чомусь) розлучення у Дії. Питання про НРК залишилось за бортом. А станом на зараз НРК – це і логістика, і евакуація (у дефіциті бронемашин), і мінування, а інколи навіть штурмові дії. Закликаю пана Гетманцева перестати займатись проблемою розлучень і зайнятися своєю частиною вирішення проблеми з НРК. Ми зі свого боку допомагаємо МОУ якнайшвидше зробити свою частину роботи. Заїбав, інакше кажучи.

Сьогодні у нас День народження. Демократичній Сокирі – вісім років! 8 років – це ниньки дитина вже у третьому класі. Хоча скрип суглобів більшості з нас надихає не на думки про школу, звісно. 8 років ми збираємо мітинги, акції, «хрестові походи» у різні антикорупційні, експертні та ради громадського контролю. Але останнім часом найбільше ми зайняті зборами донатів на військо. Така ж бо специфіка життя, коли воно почалося під час війни, а половина припадає на час після повномасштабного вторгнення. Під тиском насиченості нашого життя подіями згадувати, як все починалося, дедалі важче. Спогади нагадують якісь невідновлені забуті плівки з архівів кіностудії ім. Довженка. Ось акція під НКРЕКП і координатор мітингу проплачених пенсіонерок робить фатальну помилку – дає мегафон Швецю. Антон, своєю чергою, дає мітингарям доступ до правди про тарифи і облгази Фірташа. А ось наглядач починає міняти кольори обличчя, як світлофор, бо йому дзвонять і горлають у вухо забрати мегафон. Але силу правди вже не спинити і кадр застигає на епічній композиції: літня панянка з нашою сокирою із World of Warcraft проривається у будівлю регулятора. Так закінчився спокій державних органів та почалася епоха, коли їм довелося розбиратися у мемах і новинках геймінгу. Чи вона почалася із тої доленосної зустрічі співзасновників ДемСокири у кафе? Хто зна, всі рахують по-різному. Але з кожної нашої акції та мітингу є такі спогади. Найкраще вони виринають, якщо перебирати реквізит, котрий від тих заходів лишився. Ось опудало вовка з акцій по ОАСКу і судді Вовку. Його, до речі, нарешті звільнили, а ОАСК ліквідували. Ось капелюхи із Дня святого Патрика, тобто, Приватрика – акції під судом, де вчергове намагалися скасувати націоналізацію Привату. Доречно згадати, що справи ці Коломойський і його спільники також програли завдяки усім, хто ходив на наші акції. А ось чай та кава, якими мабуть ще поїли юних активістів «конкурентної» організації під час «Ночі на Банковій». Або це чай з якогось із наших сеймів, бозна. А ще що – баночка з Малюською і ляльки-вуду Дубінського? Фу, треба помити руки. Чого у нас дійсно мало після 2022 року – так це банерів. Вони давно поїхали на позиції, ними чудово можна оббивати бліндажі. Наші активісти, прихильники, голови осередків, спікери та лідери більше не ходять на акції, бо як у жарті – їх не відпускає командир. Тисячі сокирян, їхні родини та друзі серйозно сприйняли гасло Д7 «Де ми – там битви». Вони донатять, волонтерять, воюють. Моментально стають чиєюсь скалкою у дупі і потім змінюють на краще місця, куди їх закидає доля. Всі ми – одна здоровенна машина зв’язків. Зв’язків, якими передаються контакти, знайомства, адреси, вакансії для переведення і тонни допомоги – від грілок, одягу та інструментів до дорогої техніки, батарей, старлінків, автівок і цікавих лотів на благодійні розіграші. За небайдужість ми маємо вигорання, хронічну втому та безсонні ночі. Повістки у суд за якийсь неправильно заповнений у 2022-му папірчик. Збори не на Сейми, а на похованнях своїх з фаєрами. І весь цей час нас тримає відчуття спільноти своїх людей, які не кинуть навіть після страшної сварки. Нас тримають звістки, що наша допомога зробила чиєсь життя легшим, або чиєсь життя врятувала. І це – величезне багатство в епоху змін. Це були складні вісім років. Але ми не опускаємо руки. Адже ДемСокира – це не безлика організація, а люди. І люди у нас прекрасні. З днем народження всіх нас! Свої привітання і подарунки, за можливості, конвертуйте у донати на старлінки: 🏦 Банка – https://send.monobank.ua/jar/9HBS8PKmM2 💌 Конверт – https://next.privat24.ua/env/donate/7d5f5333 🏦 Гривня, валюта і крипта — https://bit.ly/2Pvj6y2 💳 Карта — 5169 3351 0047 5223 🌐 PayPal — donate@sokyra.space (Обирайте в «Payment type» опцію «For friends and family») ___ 🪓 Підписатися на регулярний донат: 💰 Усі банки – https://bit.ly/33x63od 🏦Монобанк – https://send.monobank.ua/jar/3KCKr9RCkG?sb=true&a=1000

Багато разів про це казав, але мабуть є сенс повторити. Революції і бунти трапляються не від того, що життя становиться поганим або ганебним, Вони можуть відбуватися якщо життя стає набагато гірше або ганебніше ніж очікування. Усі Майдани трапилися тому що ми були впевнені в своєму праві на повагу і гідність, а влада спробувала нас їх позбавити. Навіть голодні бунти трапляються лише там, де народ впевнений в своєму праві на їжу. Тому не варто чекати революції в Росії. Едини можлива такої революції може бути в тому, що "Царь не настоящий!!!!!!"

1. Данило Олександрович Гетманцев: бореться з кожною бабушкою яка продає квіти на узбіччі за те що вона ухиляється від сплати податків, не заводить РРО, не наповнює бюджет і має сидіть штраф тюрма. 2. Виходить соціологія від Соціс, в якій Гетманцев, Кім і Терехов указуються, як учасники спільного політичного проекту з їбейшим рейтингом. 3. Виходить Гетманцев і каже шо такого проекту немає. 4. Виходить Терехов і каже шо такого проекту немає зовсім презовсім. 5. Виходить розслідування Української Правди про те, що Терехов вкрав з державного бюджету МІЛЬЙЯРД ДОЛАРІВ, просто збираючи комуналку з харків'ян і блокуючи її передачу у бюджет. 6. Виходить головний оборонець нашого святого бюджета Гетьманцев, абсолютно не пов'язаний з Тереховим і каже шо Тернхов - герой, а ярд боргів то неважливо. Zero palevo moment

Історія України - це не лише останні триста років. Це літопис усіх тих держав, народів та племен, що жили, воювали, вмирали та йшли вперед, аби побачити, що там, за обрієм. Сармати, скіфи, готи, гуни, сколоти… Щоб відчути подих вічності, достатньо поглянути на перший-ліпший курган і згадати: більшість із них були насипані ще представниками ямної культури, а вже пізніше вони ставали останнім прихистком для багатьох інших народів. Саме тому символіка нашої землі, зокрема герб Миколаївщини - серця українського степового півдня - не може бути заручником обмеженого світогляду чиновників. Південь ніколи не був «пустим полем», яким його намагалася зобразити імперська пропаганда, і він не починається з синодальних настанов чи указів царів. Миколаївщина - це справжній плавильний казан народів, де поселення давньогрецької Ольвійської хори зустрічалися з воїнами степу, де литовські князі будували фортеці, генуезці - факторії, козаки тримали переправи, а ногайці переводили через них отари. Це земля, де кожен камінь памʼятає мови десятків етносів. Герб такого краю має бути не відображенням вірнопідданства імперії чи вузькоцерковних інтересів, а величним символом тяглості історії. Наші символи мають дихати свободою античних полісів, незламністю середньовічних замків та звитягою степових лицарів. Нам потрібна геральдика, що промовляє до нас крізь тисячоліття, а не та, що підлесливо зазирає в очі минулим панам чи потурає смакам кабінетних функціонерів. Тож я прошу вас прийняти участь в голосуванні за герб Миколаївської області, і обрати саме перший варіант.

З усіх землян найбільш осмисленими зараз виглядають дії екіпажу Артеміди.

«Сьогодні вночі загине ціла цивілізація, і її вже ніколи не повернути знову. Я не хочу, щоб це сталося, але, мабуть, так і буде. Однак, тепер, коли ми маємо повну і тотальну зміну режиму, де можливо переважатимуть інші, розумніші та менш радикальні погляди може статися щось революційно дивовижне, ХТО ЗНАЄ? Сьогодні ввечері ми дізнаємося про один із найважливіших моментів у довгій й складній історії світу. 47 років здирництва, корупції та смерті нарешті припиняться. Нехай Бог благословить цей чудовий народ Ірану!»

А ось цей новий режим, в якого "інші, розумніші та менш радикальні погляди", він зараз з нами в одної кімнаті?

Український суверенізм зараз це єдина доросла позиція. Хоча б тому, що вже якось незручно далі вдавати, ніби десь у Вашингтоні, Брюсселі, Берліні чи ще деінде сидить якийсь мудрий старший брат, який точно знає, як нам(та і їм самим) жити, що будувати і які рішення для нас (і взагалі) правильні. Ніякого старшого брата немає. Ні в США, ні в Європі. Там є держави, еліти, бюрократії, вибори, лобісти, свої кризи, свої страхи, свої інтереси і своя внутрішня гризня. І в цій конструкції Україна для них елемент звісно важливий, але це все одно зовнішній сюжет, а не центр всесвіту. Усюди криза і вона є наслідком тих політик, які впроваджувались з різних вище перелічених міркувань. Я не кажу, що в нас має бути сільський шаманізм про «особливий шлях», самодостатню геніальність на порожньому місці і тезу, що всі західні ідеї, інститути й практики хибні лише тому, що вони західні. Це якраз інфантильна реакція ображеного провінціала, який, розчарувавшись у кумирі, вирішив оголосити, що книжка, наука й електрика теж не потрібні. Ізраїль не копіював Пентагон, не дуже і було що копіювати на той момент. Ізраїль створив систему безпеки під свою географію і свої загрози. Сінгапур не став Британією 2.0, він просто взяв британський common law і вбудував у авторитарну модель розвитку, яка дала результат. Естонія не чекала, поки Брюссель скаже, як будувати цифрову державу . Вона взяла і зробила це сама і стала в багатьох речах еталоном. І навіть там, тим не мен,ш дофіга своїх проблем. І не те щоб ми мали якесь сакральне знання, як його і не мали ні Ізраїль, ні Сінгапур, ні Естонія. Ми просто бажаємо вижити. «Добре там де нас нема» вже не працює. Кругом є нюанс. Окрім Монако. Але там теж драма. Купив ти видову квартиру на першій лінії, дивився у вікно і бачив там воду. Але в монакськом королівстві треба було гроші і перед твоєю хатою побудували нове жк на насипному півострові. Там тепер перша лінія, а твоя друга. І дивишся ти не на море, а у вікно на Роджера Федерера в сімєйках. Не подобається - дзвони в Спортлото і їдь назад в свої хащі. Я прямо кажу, що суверенізм це не заперечення чужого досвіду. Суверенізм є правом та здатністю обирати для себе найкраще ,без релігійного поклоніння і без колоніального наслідування. Як ми вже посадили з МВФ в Єгипті, усюди є нюанс. Тобто дивитися на досвід західних партнерів треба спокійно й раціонально: ось це працює, тоді беремо; ось це працює в них, але не злетить у нас без адаптації, то переробляємо; ось це нам узагалі не підходить у нинішньому історичному, соціальному та воєнному контексті, а значить відкладаємо без почуття провини і без намагання сподобатися черговому зовнішньому спостерігачеві. Бо зріла країна відрізняється від незрілої не тим, що вона кричить про національну винятковість. А тим, що вона вміє вчитися без мавпування, співпрацювати без підпорядкування і запозичувати без втрати волі. Зріла країна, як і зріла людина, просто розуміє, що саме їй треба. Україні час остаточно вийти з психологічної моделі, в якій десь існує зовнішній дорослий, що або врятує, або оцінить, або сертифікує нашу правильність, який точно не витирає руки об штору і не тушить беники об язик, бо він дорослий. Ніхто нас не сертифікує. Ніхто за нас не побудує робочі інститути під наш контекст. Ніхто не проживе за нас цю війну, цю трансформацію і цей історичний іспит. Тому український суверенізм це концепція не про істерики і не про хуторянство. Це політичне дорослішання. Розумний українець не каже «все західне погане» , але і не каже що «Захід має придумати нам майбутнє». Розумний(звичайний) українець каже просту річ. Ми беремо найкраще, розуміємо ціну кожного рішення, враховуємо український контекст, і будуємо свою державу як суб’єкт, а не як вічного молодшого партнера на випробувальному терміні. Якийсь поет про щось таке казав, тільки не можу пригадати хто. Тому ми десь між «народ, якого правди воля ніким звойована ще не була» і «і свого научайтесь і чужого не цурайтесь».

Вже не перший рік з першим квітня ситуація важка і постійно погіршується. Будь-який жарт з самими абсурдними і нереалістичними "фактами" в будь-яку мить може виявитися правдою. Або правда виявиться ще значно абсурднішою та нереалістичною. Наприклад, побачив купу жартів сьогодні, яки починалися зі слів "Трамп сказав", "Трамп вирішив", "Трамп планує". Так ось вони є не жартами, а введенням в оману. Бо немає такої дурниці, якої Трамп не може сказати або вирішити. Хіба що "Трамп планує" беззаперечно є жартом. Бо само твердження, що Трамп вдався до планування, вже виглядає дуже смішно.

Збір на ремонти. Мета збору 200 тис. грн. Зараз дуже багато зборів і більшість з них дуже потрібна і важлива. ТОму як міг, я намагався уникнути приходити до вас по гроши, але далі вже не вдається. Ми тількі віддали відремонтовану автівку підрозділу НРК 127-ї бригади. Зараз на діагностиці в нас автівка 1-го бату 113-ї, і з нею висока вирогідність капиталки двигуна, хоча будемо намагатись цього уникнути. Ще три автівки чекають черги. Останнім часом ми збирали завжди на щось велике і гарнесеньке. А поточні потреби, в першу чергу ремонти автівок, що вже працюють на фронті, я закривав за рахунок донатів, що надходять проміж зборами. Але запитів на ремонти все більше. А ще зараз є два запити на потенційно дуже вартісні ремонти. Залишків коштів на це точно не вистачить. Та я розумію, що кількість таких звернень меншою не стане. Я не хочу кожного разу звертатись до вас щодо кожного окремого ремонту. Тому давайте одразу зберемо на декілька. Зазвичай, нам такої суми в середньому вистачає на 5 ремонтів і ще залишаються кошти на 3-4 комплекти нової гуми. (Так, далеко не завжди вдається закрити потребу вживаною.) Ну або скажімо чотири ремонти та 4-5 комплектів гуми. Заздалегідь точно сказати важко, бо ремонти трапляються дуже різні по вартості. Тому зробимо невеличку паузу з купівлею автівок і зберемо на те, щоб вже існуючі могли далі працювати. Це завжди більш ефективно. А своїми коштами хлопці часто не вигребають. https://send.monobank.ua/jar/8WZmzpdHXf банка 4441111039902402 моно 5363542108064677 приват mykyta.d7.kharkiv@gmail.com PayPal (Обирайте в «Payment type» опцію «For friends and family»)

Існують фотографи. Вони намагаються, і час від часу в них виходить, робити якісні знімки. Зазвичай вони використовують дуже обмежену кількість техніки. Іноді дуже якісної і вартісної, але частіше за все, доволі простий. Майже всі всесвітньо відомі фото зробили вони. А ще є фотодрочери. Їх легко впізнати по кофру з парою камер (одна обовьязково фуллфрейм) і що найменш п'ятьма величезними об'єктивами. Без цього кофру вони ані кроку із дому. Зроблені ними якісні фото Всесвіту невідомі. Це все, що я хотів сказати щодо голови Рейнсметалу та його інновацій.

Трохи затримався з останньою частиною про МВФ, був занятий по справах. В цій частині видам свої остаточні висновки про те, чим викликаний формат взаємодії України з МВФ. Чому це був раціональний формат, і чому він раціональним бути перестав. Ну і найголовніше чого б я волів побачити від МВФ. І це звісно не формат "йди звідси поганий МВФ". А зовсім навіть навпаки. Частина третя: https://censor.net/ua/blogs/3607428/chomu-mvf-bo-tsya-slam-st-v-u-gipt-ale-ne-bo-tsya-visnajiti-ukra-nskih-volonter-v-ta-fop-v

А ще я зрозумів, хто і навіщо підкупив Трампа розпочати війну з Іраном. Це був Маск та інші виробники електрокарів,

Я все зрозумів! Гноми, це неандертальці! Невисокі. ДУЖЕ коренасті. Перше руде волосся.

Друга частина тексту про відносини МВФ з Україною на прикладі Єгипту. Всіх, хто подумав, що я буду лише сварити МВФ – можу заспокоїти. В цій статті ви побачите приклад абсолютно раціональної та логічної (хоча і дещо цинічної) взаємодії МВФ з країною. При цьому детальний розбір єгипетського меморандуму надійно зламає щелепу ненависникам МВФ в Україні, патентованим борцям з підступним Заходом і, окремо (сподіваюсь), Юлії Володимирівні. Поїхали. https://censor.net/ua/blogs/3606261/mvf-u-gipt-chomu-fond-dozvolya-korupts-yu-ta-zmushu-vladu-stvoryuvati-fopi

Зняти обмеження з іранської нафти в процесі війни з Іраном, це потужно. Це прям нове слово в теорії і практиці економічних війн. І ще при цьому пояснювати, що вони іранську нафту проти Ірану використовують таким чином. Війна - це мир! Свобода - це рабство! Причому з максимально серйозним обличчям це каже. А журналисти спромоглися не ржати. Залізні люди!

Друзі, в родині ДемСокири сталася біда. Наш добрий друг і колега Андрій Скатерний, який завжди приходив на допомогу іншим, сьогодні сам потребує нашої допомоги. Зараз Андрій знаходиться в комі в реанімації. Лікарі діагностували інсульт і борються за його життя. Попереду довгий і складний шлях лікування, відновлення та реабілітації. Ми всі щиро сподіваємося, що Андрій впорається. На жаль, лікування дуже дороге, родині самотужки не впоратися. Будь ласка, підтримайте Андрія та його близьких. Реквізити для допомоги: 5355 2800 5808 7006 (Картка доньки Соні) Картка моно: 4441 1144 5608 3292 Посилання на банку https://send.monobank.ua/jar/58nKR7jVDv Номер картки банки 4874 1000 2636 1553 Дякуємо, що ви поруч. 🪓Демократична Сокира🪓

Мене давно цікавило, чому меморандуми України з МВФ завжди звучать так, наче ми програли їм країну в карти. Чому в обмін на гроші нам раз за разом треба то переписувати кримінальний кодекс, то вкотре перезавантажувати АРМА, то заводити міжнародників у сільраду. І головне — чому за десять років цих меморандумів обіцяний економічний ріст так і не став новою нормою. Якщо кредит нібито комерційний, то чому його видача щоразу обростає вимогами, які більше схожі на політичну перебудову держави? І яким саме чином, наприклад, “правки Лозового” заважають державі Україна повертати борги? Мені стало цікаво, чи всюди так. Чи це універсальний стиль роботи МВФ, чи до окремих країн застосовують окрему логіку. У певних колах жарти про МВФ майже завжди починаються з Єгипту — тож я пішов саме туди. Попереду три довгочити про пригоди бедуїнів з МВФ і про те, чого цей кейс може навчити Україну. У першій частині — базовий контекст: що таке сучасний Єгипет, звідки взагалі беруться паралелі з Україною і чому без цього тла будь-які висновки будуть надто дешевими. Лінк на Частину 1: https://censor.net/ua/blogs/3605709/chomu-mvf-p-dpisu-z-ukra-noyu-pol-tichn-memorandumi-ta-chogo-nas-vchit-dosv-d-giptu