Храм поезії (🖤)

можна подати вірші з Мандрагори, Зими близько, Ініціації або з етапу про Драконів)

*** Настрій учора - конвалієвий Білі дзвіночки хитає Кайрос Миті друковані в 3D принтері Свіжі і випуклі, та й не зів'ялі Настрій сьогодні - малиновий Колір натури гранично стримую Смак у годин зефірно-квітучий В проявах вітру - море і суша Настрій на завтра - що замовлю Бажаю Бути і подих в спину А ще б Лишитись після усього Відбитком в часі - чи десь, чи в когось @ksu_n_lyrics #нестеренко

поетичний конкурс від Аль Мор Ми починаємо прийом робіт на четвертий конкурс фентезі-поезії від проєкту «Аль Мор»! Нагадуємо, що тема робіт вільна, але поетична форма і фентезійна спрямованість – обов’язкові. На переможців та переможниць чекатимуть нагороди від проєкту: 1 місце – 1000 грн, диплом від «Аль Мор» і запрошення на двох на фестиваль 2 місце – 750 грн, диплом від «Аль Мор» і запрошення на двох на фестиваль 3 місце – 500 грн, диплом від «Аль Мор» і запрошення на двох на фестиваль А також спецвідзнаки від наших партнерів: Спецвідзнака від творчого об’єднання VivArt і кураторки конкурсу Ірини Пасько: обрані тексті складуть мініальбом аудіо поезії. Спецвідзнака від творчого об’єднання «Сад Деформацій»: мерч «Саду Деформацій», запрошення представити свою творчість на наступному заході «Саду Деформацій» у Кам’янському та 1500 грн (еквівалент середньої вартості квитків УЗ до міста й назад). Детальні умови конкурсу та форма подачі робіт в збережених сториз Нагородження переможців відбудеться на фестивалі. 🌟ПРИДБАТИ КВИТКИ на подію можна за посиланням в шапці профілю, або в закріплених сториз. Сторінка події в Інстаграм: @festival_all_mor ❗️УВАГА❗️Дати проведення фестивалю було змінено. Фентезі-фестиваль «Аль Мор» відбудеться 15-16 лютого 2025 року Концерт-хол «Оазис» Київ, вул. Липківського 1А, РК «Ультрамарин», 3-й поверх Зичимо всім учасникам та учасницям фентезійного натхнення! #альмор #allmor #конкурс_25 #літальмор

– Куди ви на ніч, бляді? – спитав кіт. – Йдемо в пітьму свідомості на метафізичну учту, чмо, – відказав собака. – Ми лиш вийдемо покурим, – проусміхався заєць. Вони жили разом, як в старі добрі часи на інших планетах. Танго на хмарці ніччю утрьох. Кіт мужньо розумів і з усім погоджувався. Він давно вирішив сприймати все як є. Та коли собака й заєць лишались наодинці, кіт тривожився, заєць посміхався, а собака згадував, що він жорсткий чєл. *** Кіт, собака й заєць змалечку мріяли попасти на Місяць. Місяць їм усміхався у вікна й вабив мерехтливою сірою масою. Кожен з них, заплющивши очі перед сном, молився на його округлі перламутрові боки й таємно вірив, що Місяць подарує йому нове життя сповнене захвату й достатку. Зібравши всі сили й спрямувавши енергію в єдине русло, вони зібрали гроші на краудфандінгу і прилетіли на Місяць. Після болісних трясок, порушення кисневого режиму та гемодинаміки, зниження імунобіологічної резистентності, сприйняття власного життя під дією інстинктивного стиснення як чогось єдиного й цілого та інших вестибуловегетативних розладів, вони, зрештою, висадились на місячну поверхню. – Ми починаємо нове життя! – Ми збудуємо новий порядок! – О бравий новий світ! – Ля, в мене досі болить ця клята лапа… – А де мої улюблені хмари? Де зелень вся? Зелений мій улюблений колір. – Й магазинів нема. – Прийдеться починати спочатку. – Ура... Не дивлячись на все, заєць радів як дитя, собаці нічим не пахло, а кіт підозріло дивився на ґрунт. Чудесно, подумав заєць, нарешті собаці не смердітиме котами.

Додому "стиралась межа між грою й розколом аби не додому. аби, не додолу..." — валіза з штрих-кодом.. розв'язаний бантик вінчання тримає будови не рідної мови. тікаю із меж серпантиновим кігтем, що скручується колом. пласким лабиринтом - відбиток дороги. застуджена вітром, спитала місцевих: "немає війни?" "не знаємо" — й не дітись... свідомість моя мов Карпманом зрізана. метелики з пилу: закохана в місто, рідне шмата (з серця) розбила. чекають без ради засмічені розправою імпічмент Касандри - надійно подіяло? та я уже здібна. пробач, моя мамо... ... в новинах зірветься без болю з одного й того ж "немає нікого" складаю валізу із бантиком вінчання, міняю штрих-коди... кохані більш року надії тримають окови: "аби я додому" "аби — не додолу".. @tendernal_archive #летаргія

Який тепер оголосити вирок? Ще вчора щем смугастий гомонів, Спалахував у роздумах надмірних, Дзвенів, мовчав, кричав, вривався в спів, Зник трутнем непомітних кольорів. Чорнилами минуле розіп'ято – До розстрілу, до страти почуття, Втекли вони, сховалися у п'ятах, Піднесені край неба не летять І край землі гойдають білий стяг. Крейдовані думки на палімпсесті – Півсутінь у дотичності доби, Ворсиста правда, шерехатий шершень, Печатка із розмитими «якби» Під вироком із підписом «люби». Шовковою ходою павутина Край серця замінила на стібки, Стрічає веремії перевтілень Керованим метеликом крихким, Придуманим, видовищним. Ніким. Відродженим величним силуетом Із поглядом замріяним легким Розталою пломбірною душею Ніч заплямує білосніжний кит, Вдивляючись в сузір'я і зірки. Серед китів, приречених до страти, Лише білуха може озиратись… Оксана Мовчан @sarahwatsonrhymes #мовчан

Можливо, хтось хоче в новорічні дуелі? 🎄

:) Не вийшла зростом. Від крику млієш. Цукерка й ремінь — найкраща рима. Не робиш розтин померлим мріям. Їх недаремно їдять сирими. Не йдеш назустріч туди, де вогко і вчишся чути метал в судинах, в немите люстро дивитись вовком — а бачиш чудо: лише людину. Батіг і пряник, і полив’яний шмат небосхилу, і запах їжі — занадто пряний, занадто п’яний. Бо хто не схибив — отой і вижив. Ні суконь пишних, ні суму капсул. У м’ятій майці ридай в подушку. І хтось напише тихеньким капсом: “ДАВАЙ, ТРИМАЙСЯ.” Двокрапка. Дужка. @asyashevtsova_txt #ася_шевцова

Запис на PLAIDFEST відкрито!!!! Перший дводенний музично-літературний захід від PLAIDPOETRY І ти не маєш його пропустити! 🔝Дуже потужний лайн-ап з поетів та музикантів ⬆️Благодійний аукціон 🤙Тепла та комфортна атмосфера 🥰І, звісно, ви! Найкращі люди Столиці. Запис глядачів відбувається у гугл-формі А за афішу і допомогу повага летить Елвісу Чекаємо на Вас)

Ножиці Вони взагалі не були естетами. Та й нічого нема такого, Що вони мріяли жити в Мангетені. Вона була б Ен Хетеуей, Він Джилленхолом. Але крізь щілини в паркеті лиш Зазирав пострадянський холод Та й в хрущівці літати незручно так… Через стелю, занадто вже низько Та і крила у неї брудні, як його білизна. Він вдягав на зап’ясток сталеві наручники І казав їй, що це – обручка. Раз на тиждень вони грали в госпіталь Він був Хаус, вона була Каді В неї була фінальна стадія Але він ще й робив її гострою. Щоправда, після такої вакцини Їх обох доставляли до операційної Він завжди сподівався на краще. Та коли він читав Террі Пратчета Знав, Що вона неодмінно заплаче. Вона просила купить Муракамі Але він здавався йому нецікавим. Він натхненно цілував її ніжні губи Віднімаючи в неї жувальну гумку. Вони взагалі не були естетами Та й нічого нема такого Що вони мріяли жити в Мангетені Вона була б Ен Хетеуей Він Джилленхолом. Але з-під щілин у паркеті, хтось Викликає швидку допомогу. Мур Каметов

серед усього сміття і світла нашого виміру, серед усіх розумних і праведних, ким, мабуть, ніколи не став би, скільки таких, як ми, недозрілих вимерло, так і не взнавши правди? думка – сполохана горлиця – б’ється до болю у скронях, наче востаннє: «що там у вас в головах ваших клятих робиться?» серце сховаєш в чиїсь долоні, розкриєш – камінь. ходиш німа і квола, стоїш на грані, журавликів в небо відпустиш – впадуть сніжинками. учора знову свідок твого обману мені підкинув леза на знак підтримки. до ранку години три. ось лист паперу, стіл, олівець. пишу все, немов на допиті. одного разу я відчинила двері – маю тепер закрити і не виходити. сліпому – віра. прозрілому – свідки з лезами. омана ближче, ніж всі твої псевдо сповіді, ніж всі твої псевдо тези. я просто воліла в цьому тумані спогадів залишитися тверезою. як результат, усі зізнання й звернення стають раптово болісно неважливими. в вікні минає точка неповернення. це значить, що зупинитись вже неможливо. Катерина Батушан #throwback #батушан

Благодійний розіграш книги «Анатомія письменниці»! Мені випадково подарували дві такі книги на день народження, тому одну з них я розігрую за донат від 30 грн . Більше донатів, кратних 30 — більше шансів виграти книгу! Усі кошти з розіграшу перекажу на збір Вероніки Мовчан на авто для 21 ОМБр. «Анатомія письменниці. Як творити живі тексти» — це книжка-подорож, книжка-інструмент, книжка-натхнення, де під однією палітуркою зібралися разом сучасні українські авторки та письменниці минулого. Це інтимна розмова про творчість, під час якої ви дізнаєтеся про методи письма кожної авторки, їхні історії успіхів та невдач, джерела ідей, боротьбу з письменницькими блоками та ритуали, що допомагають писати. Також тут ви знайдете важливі інструменти й практичні вправи для розвитку письменницької майстерності та творчості». Банка: https://send.monobank.ua/jar/29Wocs7Jzi Номер карти банки: 4441111129279844

Збір став... https://send.monobank.ua/jar/3CUoAr9Bsf

а коли все скінчиться, все просто продовжиться, думає Ліз не лишилось бабусі, лишився її сервіз не лишилося мами, лишається бігти босою до шухлядки з книгами й партитурками вдавати ну таку вже інтелігентнокарикатурну натуру обирати собі до лиця кого личить читати більше  могильного чи москальця по сестрі лишається картини вималювати власні й по номерках всі можливі листки підібрати ну кленові й нотні, хоча б лишається таки вирішити який бокальчик купити щоби не осоромити весь сервіз і чи варто за всіх цих обставин когось додому вести стій-стій моя кімнатко з привидами я ще тут є замість роду одне скупе тільце а таки живе стій-стій кімнатко з привидами з нас всіх лишилась одна тілько я коли все скінчиться все продовжиться а квартира лишиться орендарям @artyleriya

* в лініях тіла здригається контур будь моїм гуру натисни на ctrl лагідно пести кремові перса азбука морзе міміка жестів тільки підкреслять дотикохрестик .-.- / - . -... . / -.- --- .... .- ..-- @Khvyliastyi_notatnyk #лихогляд

Тема:" Замри і не бійся!" Небо всипане зорями, трава–світляками, Запах вишень неозорий згущувався, між нами Очі злипалися, липень підглядував   безсоромно. Ти підморгнув і всміхнувшись безліччю бісиків сонно: "Я покажу Млин тобі, квіточко.",– і  Зепер поплив поміж зорями. Вітряк на Млині вертиться, Добруцький верхом на вепрі зустрів нас в червоному Зепері між вітів розлогих верб: "Не треба кубків і медалей Вінків лаврових, нагород..",– він зупинився, бо Наталя йому "Ромашку" вклала в рот. Із Млину долинула музика, "Тетерів" лився по вусах відомого всім Павла. Санжі з мечем деревяним у шоколаднім дурмані постать по бару пливла. Раптом зависла в повітрі паличка Кілдуна. "Не дихай, замри і не бійся",– стиснула твоя рука. "Кугутус!" Роздалося гучне і промінь яскравий влучив прямо у пику чорта. Зі стін повилазили тіні, а іншопланетна мишина сіла на дах Млина. І почалось таке місиво, що в голові це не вміститься і пояснити дарма. Вампіри, чорти і відьми, зеленопикі створіння, перевертні з козаками– кого тільки тут нема. В повітрі з'явився Бося і поглядом своїм гострим дав зрозуміти, що нечисті сьогодні буде хана. Кунгфу, карате і магія, подорожі заманливі знайдеш ти у стінах "Млинарнії", яка заростає мальвами на краю старого села. "Дівчино, бар зачиняється. Вишневого більш нема!",- насниться ж таке, подумала і вже відраховую суму, вкладаю її до рук: "Замри і не бійся! На комірі у тебе сидить...павук.",- тисячу бісиків посмішка на бейджику читаю поспіхом-Млинар. Небо всипане зорями, дорога назад додому вела нас уже разом.

...Просто безцільно йти, розумієш? Нести у кишенях вірші про зиму, щоб єдині супутники, буревії, крокували поряд незримо. І я би ніколи не спинився, стоптавши усі чоботи світу... Я мав би плащ з опалого листя і люльку, набиту вітром. Забувши про всіх, продавши душу, ночами співаючи у трактирах, доки вогонь чоботи сушить, ну а вино — віру. https://t.me/nikolasson

🌲🌳 Шум 🌳🌲 Не ходи до лісу, доню, Не ходи до лісу, сину, Не ходи до лісу, нене, Не ходи до лісу, тату, Він зімкне зелені крони, Зачарує, не відпустить, Терен оплете терени, Клен і дуб зачинять ґрати, Ой не треба там ходити, Шум іде несамовитий. Коли хороводи були не простою забавою, А зорі на небі складали літописи древності, Зелена людина дивилась очима яскравими Із хащів прадавніх, кружляла маною непевною, Болотяним вогником марила, пугачем гукала, Змітала стежини жовтавими жмутками віниччя. Мелодії лісу плелися пташиними звуками, В зелених долонях у неї гуділо та мжичило. Погуляй у лісі, доню, Погуляй у лісі, сину, Погуляй у лісі, нене, Погуляй у лісі, тату. В ліса сиві-сиві скроні, В ліса жовті-жовті очі, В ліс ідуть лише шалені, Див шукати, танцювати. Як побачиш в лісі Шума, З ним пісні співати нумо. Зелені шторми щовесни поглинають околиці, Густішає простір новими людськими надіями. Поранена часом земля поступово знеболиться, Пробуджений вітер обійме окриленим віялом. Смарагдове клечання стане цікавою книгою, Де літери – хопта, галузи, полини і терени. Прислухайся – чутимеш. Голос у Шума не вигорів, Це вуха людські перестали вслухатися в темряву. #збірка_Казки_Тисячі_Світів ***

вітаю, наші переможці: 1 місце - Олександра Дорога (14 балів) 2 місце - Олеся Репа (13 балів) 3 місце - Костя Ватульов (9,5) результати вірші окрема подяка суддям Юлі Масюрі, Летаргії та Лілі #білийкролик