𝖆𝖗𝖘 𝖒𝖊𝖉𝖎𝖈𝖎𝖓𝖆

• Чи знали ви, що після баріатричної операції при потребі в тривалій терапевтичній антикоагуляції часто віддають перевагу варфарину, а не прямим оральним антикоагулянтам? Причина полягає в тому, що після баріатричних втручань абсорбція ПОАК може бути непередбачуваною через зміну анатомії ШКТ. Натомість ефект варфарину можна контролювати за допомогою МНВ, що дозволяє індивідуально коригувати дозу.

Почитала “Time To Inject Some Contrast into the Nephrotoxicity Debate” авторів Nans Florens та Julien Demiselle: Контраст-індукована нефропатія тривалий час вважалася частою причиною гострого пошкодження нирок після введення контрасту, але сучасні дані ставлять це під сумнів. ! Автори наголошують, що багато старих досліджень: не мали контрольних груп; переоцінювали токсичність контрасту; плутали асоціацію з причинністю. Сучасні великі дослідження показують, що: ризик нефротоксичності від сучасних низькоосмолярних контрастів значно менший, ніж вважалося раніше; підвищення креатиніну після КТ часто пов’язане не з контрастом, а із тяжкістю стану пацієнта. Найвищий ризик залишається у пацієнтів із: - тяжкою хронічною хворобою нирок; - цукровим діабетом; - сепсисом; - гемодинамічною нестабільністю. Автори критикують надмірний страх перед контрастом, тому що: через уникнення контрастних досліджень пацієнти можуть не отримати потрібну діагностику; затримка КТ або ангіографії інколи шкодить більше, ніж потенційний ризик для нирок. Профілактика повинна бути раціональною: - адекватна гідратація залишається головним методом; ? користь N-ацетилцистеїну та інших «нефропротекторів» сумнівна; не потрібно перебільшувати ризики у пацієнтів із нормальними нирками.