Статуси | Документи У-Ра! Об'єднання Авторів

Угода між Урядом України та Управлінням Верховного комісара ООН з прав людини про розміщення короткотермінової моніторингової місії ООН з прав людини в Україні 1. Відповідно до Статуту Організації Об'єднаних Націй та мандата Верховного комісара Організації Об'єднаних Націй з прав людини, наданого резолюцією Генеральної Асамблеї 48/141 від 20 грудня 1993 року, ММПЛУ має такі завдання: a) здійснює моніторинг ситуації з правами людини в країні з особливою увагою на Автономну Республіку Крим, східні і південні регіони України, а також подає регулярні, точні і публічні звіти Верховному комісару про становище у галузі прав людини та проблеми, а також ризики, що виникають; b) вносить рекомендації відповідним органам влади України щодо конкретних подальших дій, ООН і міжнародному співтовариству стосовно дій щодо вирішення проблем у галузі прав людини, запобігання порушенням прав людини та зниження ризиків, що виникають; c) встановлює факти та обставини і проводить співставлення заяв щодо порушень прав людини, які були вчинені у ході антиурядових демонстрацій, і застосування у зв'язку з ними насильства, що мали місце у період між листопадом 2013 року та березнем 2014 року; d) встановлює факти та обставини, пов'язані з потенційними порушеннями прав людини, що можуть мати місце під час діяльності місії.

Стаття 2 цього ж закону = Законодавство України про психіатричну допомогу Законодавство України про психіатричну допомогу базується на Конституції України...Дія цього Закону поширюється на громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні. Якщо міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України про психіатричну допомогу, то застосовуються правила міжнародного договору

Для изоляции и назначения принудительного лечения необходимы основания такие как наличие в действиях человека общественной опасности для других людей. Первичный диагноз всегда прописывается со знаком вопроса. Для определения окончательного диагноза необходимы исследования по результатам которых должен быть составлен акт. Требования человека выполнить взятые на себя обязательства по защите прав человека, гарантированные международными договорами и национальным законодательством ни каким образом не создают общественной опасности и не могут быть основанием для изоляции и принудительного лечения.

Для изоляции и назначения принудительного лечения необходимы основания такие как наличие в действиях человека общественной опасности для других людей. Первичный диагноз всегда прописывается со знаком вопроса. Для определения окончательного диагноза необходимы исследования по результатам которых должен быть составлен акт. Требования человека выполнить взятые на себя обязательства по защите прав человека, гарантированные международными договорами и национальным законодательством ни каким образом не создают общественной опасности и не могут быть основанием для изоляции и принудительного лечения.

Нюрнбергский кодекс Материал из Википедии — свободной энциклопедии Нюрнбергский кодекс — первый международный документ об этико-правовых принципах проведения медико-биологических исследований на людях. Кодекс предположительно был разработан на основе Руководства проведения экспериментов над людьми 1941 года[1][2] и после Нюрнбергского процесса над нацистскими врачами в 1947 году[3] , где был использован в качестве руководства для судей[4] и процитирован в приговоре, лег в основу многих национальных и международных законов[5], является основой для многих национальных и международных законов [6]. 1. Абсолютно необходимым условием проведения эксперимента на человеке является добровольное согласие последнего. Это означает, что лицо, вовлекаемое в эксперимент в качестве испытуемого, должно иметь законное право давать такое согласие; иметь возможность осуществлять свободный выбор и не испытывать на себе влияние каких-либо элементов насилия, обмана, мошенничества, хитрости или других скрытых форм давления или принуждения; обладать знаниями, достаточными для того, чтобы понять суть эксперимента и принять осознанное решение. Последнее требует, чтобы до принятия утвердительного решения о возможности своего участия в том или ином эксперименте испытуемый был информирован о характере, продолжительности и цели данного эксперимента; о методах и способах его проведения; обо всех предполагаемых неудобствах и опасностях, связанных с проведением эксперимента, и, наконец, возможных последствиях для физического или психического здоровья испытуемого, могущих возникнуть в результате его участия в эксперименте. Обязанность и ответственность за выяснение качества полученного согласия лежит на каждом, кто инициирует, руководит или занимается проведением данного эксперимента. Это персональная обязанность и ответственность каждого такого лица, которая не может быть безнаказанно переложена на другое лицо[5]. 5. Ни один эксперимент не должен проводиться в случае, если "a priori" есть основания предполагать возможность смерти или инвалидизирующего ранения испытуемого; исключением, возможно, могут являться случаи, когда врачи-исследователи выступают в качестве испытуемых при проведении своих экспериментов.

👆👆👆

Конвенция Статья 3 – Запрещение пыток: Никто не должен подвергаться ни пыткам, ни бесчеловечному или унижающему достоинство обращению или наказанию.Статья 5 – Право на свободу и личную неприкосновенность: Каждый имеет право на свободу и личную неприкосновенность. Никто не может быть лишен свободыСтатья 17 – Запрещение злоупотреблений правами: Ничто в настоящей Конвенции не может толковаться как означающее, что какое-либо Государство, какая-либо группа лиц или какое-либо лицо имеет право заниматься какой бы то ни было деятельностью или совершать какие бы то ни было действия, направленные на упразднение прав и свобод, признанных в настоящей Конвенции, или на их ограничение в большей мере, чем это предусматривается в Конвенции.

Это «Руководящие принципы предпринимательской деятельности в аспекте прав человека: осуществление рамок Организации Объединенных Наций в отношении «защиты, соблюдения и средств правовой защиты»». Возможно я где-то пропустил и ранее в чатах был этот документ, но может кому-то как и мне сейчас послужит дополнительным прояснением картины. Хоть он вроде как на предпринимателей ориентирован, но там много интересных и емких формулировок, которые не ограничиваются только предпринимателями. Например четко и однозначно звучит: В соответствии с международным правом прав человека каждое государство в отдельности является основным носителем обязательств, а все государства в совокупности являются гарантами международного режима соблюдения прав человека. В этом утверждении не только напоминание о том, кто главный должник, но и звучит конкретика. Оказывается международное право и международное право прав человека, это не одно и то же. Под первым понятием чаще всего имеется ввиду обычаи и принципы, изложенные в виде конкретных международных соглашений также часто называется "международное обычное право" и это о регулировании действий каждого государства, как суверена, при взаимодействии с другими государствами и их гражданами или касаются уголовных преступлений, как то: Устав ООН, Венская конвенция о дипломатических сношениях (1961), Гаагские правила 1907 г. (Приложение к Конвенции IV), Женевские конвенции 1949 г., Конвенция ООН по морскому праву (UNCLOS, 1982), Венская конвенция о праве международных договоров (1969), государственный иммунитет, запрет геноцида, преступлений против человечности, пыток, рабства, агрессии и др. Т.к. в борьбе за правовой статус человека необходима точность, т.к. именно по ней, как одному из критериев, они идентифицируют соответствие статусу, то такие "мелочи" необходимо учитывать. Также встречается понятие международного режима прав человека. Я еще не раскопал, что это конкретно значит, но мне это очень напоминает одно сходство - с другим режимом. Ну, вы поняли с каким.

ні!!! читай уважно останній рядок, жовтим! Послідовність!!! Недотримання послідовності - злочин. Всі подальші злочини починаються з недотримання їх агентами їх же умов.

реєстр військовозобов'язаних тягне дані + реєстр виборців 👇 https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0114359-17 https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0045359-24

Додаток 3 про що? 1. Повідомлення: Військовозобов'язаного повідомляють про необхідність з'явитися до ТЦК. Далі 2. Прибуття до ТЦК: Відбувається уточнення персональних даних та оновлення військово-облікових документів. Далі 3. Медичний огляд: Проводиться військово-лікарська комісія (ВЛК) для визначення придатності до служби. 4. Перевірка права на відстрочку: Перевіряють, чи є підстави для надання відстрочки від мобілізації. А після цього вже 👇 5. Оформлення призову: Видаються розпорядчі акти та оформлюються документи на призов. 6, Відправка: Осіб відправляють до місць проходження військової служби або навчальних центрів.

Рішення від 04.06.2024 по справі 280/3101/24

👆 знайшла свою роздруківку

тут якраз щодо інвалідності без декларації. все детально розписано РІШЕННЯ СУДУ щодо призначення лікуючого лікаря при відсутності укладеної декларації https://t.me/c/2057672435/15277 https://opendatabot.ua/court/119528661-35d9df9a02eef4cf51a6cb162a1a11c4

Щодо забезпечення мед допомогою❗️❗️❗️ рішенням Запорізького окружного адміністративного суду, справа 280/3101/24 від 04.06.2024. Щодо того, що ❗️жоден нормативно-правовий акт у сфері охорони здоров'я не встановлює імперативного обов'язку пацієнта обрати лікуючого лікаря та укласти з ним декларацію для можливості отримання медичної допомоги. ❗️ Та безумовний обов'язок лікаря та закладу охорони здоров'я, у межах своєї компетенції надавати допомогу ❗️

Всіх вітаю. Поділюся з вами чудовим рішенням Запорізького окружного адміністративного суду, справа 280/3101/24 від 04.06.2024. Щодо того, що ❗️жоден нормативно-правовий акт у сфері охорони здоров'я не встановлює імперативного обов'язку пацієнта обрати лікуючого лікаря та укласти з ним декларацію для можливості отримання медичної допомоги. ❗️ Та безумовний обов'язок лікаря та закладу охорони здоров'я, у межах своєї компетенції надавати допомогу ❗️

Всіх вітаю. Поділюся з вами чудовим рішенням Запорізького окружного адміністративного суду, справа 280/3101/24 від 04.06.2024. Щодо того, що ❗️жоден нормативно-правовий акт у сфері охорони здоров'я не встановлює імперативного обов'язку пацієнта обрати лікуючого лікаря та укласти з ним декларацію для можливості отримання медичної допомоги. ❗️ Та безумовний обов'язок лікаря та закладу охорони здоров'я, у межах своєї компетенції надавати допомогу ❗️

Всіх вітаю. Поділюся з вами чудовим рішенням Запорізького окружного адміністративного суду, справа 280/3101/24 від 04.06.2024. Щодо того, що ❗️жоден нормативно-правовий акт у сфері охорони здоров'я не встановлює імперативного обов'язку пацієнта обрати лікуючого лікаря та укласти з ним декларацію для можливості отримання медичної допомоги. ❗️ Та безумовний обов'язок лікаря та закладу охорони здоров'я, у межах своєї компетенції надавати допомогу ❗️ Посилання на канал Декларації, НСЗУ ✅