Олег Шарп | Oleg Sharp

🍁 Наша пєсня хараша, начінай сначала…)

🍁 Акція протесту у Тбілісі біля будівлі парламенту проти підсумків виборів завершилася спокійно та без ексцесів, - Reuters. 👆 Саме це остаточно зневірює. Рускій мір «без ексцесів» не подолати - доведено історією.

🍁 У всьому винен Захід. Бо він шукає причини, щоб не запрошувати Україну до НАТО, - Єрмак.

"Корупція існує у всіх країнах. Якщо хтось нам дорікатиме, що ми не можемо чи не зараз отримати запрошення до НАТО через рівень корупції в Україні - це пошук причин для того, щоб це не зробити", - заявив Єрмак.

Цікаве зміщення акцентів і перекладання відповідальності на інших. Звинувачувати в головних поойобах не себе, не росію, а саме Захід, стає modus operandi нинішньою влади. І те, що цей Захід не поспішає виконувати «план перемоги Зеленського», де виконавцем усіх пунктів є Захід, винуватий також Захід. Браво! За цією логікою, коли українці бачать прокурорів з інвалідністю та голів МСЕК з мільйонними статками, це повинно викликати ще більшу довіру до влади та збільшувати претензії до Заходу. А ми шо? Ми в домікє! Поправте, якщо помиляюсь.

🍁 Хлопці (ловці «Шахедів») просять зробити останній ривок - на авто, яке так потрібно їх мобільній групі, залишилось зібрати усього 30 тис. грн. Звіт викладу негайно після купівлі авто і передачі його підрозділу: https://t.me/Ol_Sharp/20726

🍁 Навколо Білого дому, Капітолію та резиденції Харріс у Вашингтоні встановлено захисні споруди, оскільки влада готується до можливих заворушень після президентських виборів. Поліція запевняє, що конкретних загроз немає і не варто переживати, але… 🤷‍♂️ Найбільш непередбачувані вибори за останнє сторіччя. З ностальгією згадую часи Рейгана, коли Америка була єдина, і на виборах за Роні віддали голоси 49 штатів з 50. А поки жодного прогнозу: всі прогнози обнуляться вже завтра - так навіщо витрачати слова?

🍁 Санду - YES! І це для України навіть важливіше, аніж фактична втрата Грузії.

🍁 Щодо вимушеної еміграції - декілька нотаток на полях. Був час подивитись останній тренд соцмереж, а вони (соцмережі), як велика зграя маленьких рибок - їх кидає зі сторони у сторону в залежності від того, хто на цей раз виявився хедлайнером якогось досвіду - власного чи соціального. Так от щодо вимушеної еміграції... Знаєте, майже будь-яка еміграція вимушена і це не туризм. Люди рідко переїжджають кудись від хорошого життя. Завжди цій стресовій події, як правило, передує якийсь негативний досвід у своїй країні, а тому люди просто шукають кращої долі, кращого заробітку, кращої освіти, кращої безпеки, кращих умов життя. Знаходять? У кожного власний досвід. Проте, у час війни майже усі перелічені мотиви перекриває основний - безпека дітей. Я не нівелюю такі мотиви, як власна безпека, безпека похилих батьків, втрата житла тощо, але основним всеж таки залишається безпека дітей. Заради неї доводиться йти на зниження стандартів життя, роботу не за спеціальністю, прийняття іншого менталітету. Хочу зупинитись на останньому слові. Наприклад, моя донька, яка, з огляду на колишню роботу батька, з 12 років живе за кордоном (Японія, Китай, Європа, зараз США) взагалі не визнає такого поняття, як "менталітет". Для неї жителі усіх країн, усіх релігій і усіх кольорів шкіри діляться лише за двома критеріями: шляхетна людина чи ница, підтримує вона Україну чи торгує своєї совістю і виправдовує дії росії. Все! Просто, за великим рахунком є люди, у яких дім там, де він народився, а є ті, у яких дім завжди з собою. І це залежить не від патріотичності людини, а від суто особистих рис. Є ті, хто, проживши 20 років за кордоном, не можуть звикнути до того, що там життя інше, аніж у нас. Воно не краще, не гірше, воно просто ІНШЕ. А є ті, хто швидко вивчив мову і вже через півроку з головою занурюються у місцевий колорит та спокійно сприймає ті умови, в які його поставило життя. При цьому вони не забувають Україну. Наприклад, один успішний бізнесмен, який проживає у США вже 14 років, щомісяця віддає на потреби ЗСУ тисячі доларів. Саме він зараз купляє за свої кошти розвідувальні безпілотники Black Hornet, на які ми з вами збирали гроші у першій половині року. Я йому весь час кажу: "Друже, давай я тебе публічно подякую - заодно прорекламую." Відмовляється... Каже: "Це найменше, що я можу зробити для своєї країни, а ти краще рекламуй наших воїнів та розповідай людям, що до чого. Бо багато вже зневірилось, а робити цього не можна." Але зустрічав тут і людей-лямблій. Вони ніколи нікому не будуть вдячні, всі їм заборгували, будь-де їм буде погано. Їм фіолетова, яка влада в Україні, як закінчиться війна і чи збережеться наша державність. Головне, щоб продовжували виплачувати матеріальну допомогу, і щоб буа такий же б`юті-салон, як у Києві чи Жмеринці. Але хто я такий, щоб їх засуджувати? Люди народились рівними, а значить мають право бути різними... Чи багато людей повернеться в Україну? Відсотків 70-80. Хто з патріотичних почуттів, хто не зможе продовжити статус, хто не знайде себе у жодній сфері за кордоном. Деякі залишать старщих дітей на навчання - особливо хлопчиків. Але як тільки закінчиться війна - багато людей повернеться. І це вже будуть зовсім інші люди - збагачені досвідом життя в іншому середовищі. Ті, хто більш фахово зможе розставляти пріоритети, порівнювати, цінити своє. Але є й ті (зараз про чоловіків), хто одразу виїде до своїх сімей за кордон. Багато з них потім теж повернуться, але перший поклик та рефлекс буде виїхати. Ві цієї влади, від щохвилинної пам`яті про вибухи, від того, що завжди буде асоціюватись з війною. І все ж найбільша моя дяка тим людям, які залишились і залишаться в Україні. Попри все. Ми всі, хто зараз за кордоном, по суті, "ухилянти". Хоч і донатимо, хоч і підтримуємо, хоч і допомогаємо, хоч і рятуємо своїх близьких, але історію творять ті, хто в Україні. За це їм низькій уклін. Радити нікому нічого не буду. У мене в підписниках розумні та самодостатні люди - самі розберуться, що до чого, і яка ціна їх власних вчинків. Обійняв.

Що я можу порадити людям, які ще не вирішили де будувати своє подальше життя? Навіть намагатись не буду це робити. Бо в мене в підписниках абсолютно самодостатні українці зі своїм розумом. Інших не тримаю.

🍁 Щодо вимушеної еміграції та туризму - декілька нотаток на полях. Був час подивитись останній тренд соцмереж, а вони (соцмережі), як велика зграя маленьких рибок - їх кидає зі сторони у сторону в залежності від того, хто на цей раз виявився хедлайнером якогось досвіду - власного чи соціального. Так от щодо вимушеної еміграції... Знаєте, майже будь-яка еміграція вимушена і це не туризм. Люди рідко переїжджають в іншу країну від хорошого життя. Завжди цій стресовій події, як правило, передує якийсь негативний досвід у своїй країні, а тому люди просто шукають кращої долі, кращого заробітку, кращої освіти, кращої безпеки, кращих умов життя. Знаходять? У кожного власний досвід. Проте, у час війни майже усі перелічені мотиви перекриває основний - безпека дітей. Я не нівелюю такі мотиви, як власна безпека, безпека похилих батьків, втрата житла тощо, але основним всеж таки залишається безпека дітей. Заради неї доводиться йти на зниження стандартів життя, роботу не за спеціальністю, прийняття іншого менталітету. Хочу зупинитись на останньому слові. Наприклад, моя донька, яка, з огляду на колишню роботу батька, з 12 років живе за кордоном (Японія, Китай, Європа, зараз США) взагалі не визнає такого поняття, як "менталітет". Для неї жителі усіх країн, усіх релігій і усіх кольорів шкіри діляться лише за двома критеріями: шляхетна окремо взята людина чи ница, підтримує вона Україну чи торгує своєї совістю і виправдовує дії росії. Все! Просто, за великим рахунком є люди ті, в яких дім там, де він народився, а є ті, у яких дім завжди з собою. І це залежить не від патріотичності людини, а від суто особистих рис. Є ті, хто, проживши 20 років за кордоном, не можуть звикнути до того, що там життя інше, аніж у нас. Воно не краще, не гірше, воно просто ІНШЕ. А є ті, хто швидко вивчив мову і вже через півроку з головою занурюються у місцевий колорит та спокійно сприймає ті умови, в які його поставило життя. При цьому вони не забувають Україну. Наприклад, один успішний бізнесмен, який проживає у США вже 14 років, щомісяця віддає на потреби ЗСУ тисячі доларів. Це він зараз купляє за свої кошти розвідувальні безпілотники Black Hornet, на які ми з вами збирали гроші у першій половині року. Я йому весь час кажу: "Друже, давай я тебе публічно подякую - заодно прорекламую." Відмовляється... Каже: "Це найменше, що я можу зробити для своєї країни, а ти краще рекламуй наших воїнів та розповідай людям, що до чого". Бо багато вже зневірилось, а робити цього не можна. Але зустрічав тут і людей-лямблій. Вони ніколи нікому не будуть вдячні, всі їм заборгували, будь-де їм буде погано. Їм фіолетова, яка влада в Україні, як закінчиться війна і чи збережеться наша державність. Головне, щоб продовжували виплачувати матеріальну допомогу, і щоб буа такий же б`юті-салон, як у Києві чи Жмеринці. Але хто я такий, щоб їх засуджувати? Люди народились рівними, а значить мають право бути різними... Чи багато людей повернеться в Україну? Багато - відсотків 70-80. Хто з патріотичних почуттів, хто не зможе продовжити статус, хто не знайде себе у жодній сфері за кордоном. Деякі залишать старщих дітей на навчання - особливо хлопчиків. Але як тільки закінчиться війна - дуже багато людей повернеться. І це вже будуть зовсім інші люди - збагачені досвідом життя в іншому середовищі. Ті, хто більш фахово зможе розставляти пріоритети, порівнювати, цінити своє. Але є й ті (зараз про чоловіків), хто одразу виїде до своїх сімей за кордон. Багато з них потім теж повернуться, але перший поклик та рефлекс буде виїхати. Ві цієї влади, від щохвилинної пам`яті про вибухи, від того, що завжди буде асоціюватись з війною. І все ж найбільша моя дяка тим людям, які залишились і залишаться в Україні. Попри все. Ми всі, хто зараз за кордоном, по суті, "ухилянти". Хоч і донатимо, хоч і підтримуємо, хоч і допомогаємо, хоч і рятуємо своїх близьких, але історію творять ті, хто в Україні. За це їм низькій уклін.

🍁 Так, увага - зараз поясню.) Постійно заношу у папку «Збережене» якісь вислови політиків, або цитати зі ЗМІ для їх подальшого аналізу. От і кинув пізно вночі цитату Волкера замість приватної папки в основний канал. Затуркався, вибачте - тільки зранку помітив, а ви вже зробили свої висновки.) Проте, це дійсно вчорашній вислів Волкера. Що стосується самих виборів, які відбудуться через три дні, який зараз сенс про них писати і вираховувати якісь відсотки, якщо всі мої і ваші слова обнуляться 6 листопада? 🤷‍♂️ Проте, цікава штука життя... Вже у найближчий вівторок всього декілька тисяч аполітичних по своїй суті американських виборців з «хитхих» штатів вирішать долю світової геополітики на найближчі роки. Ось як буває у цьому світі… Але revenons à nos moutons… Камала - стабільність і безперервна підтримка України. Донні - безумовне прискорення всіх подій на українському треку, але, боюсь, за рахунок інтересів самої України. Так хто виграє з тих, хто на фото? ♥️ - Камала! 👍 - Трамп! 🔥 - Мені все одно.

В оточенні Трампа є люди, які підтримують Україну. Серед його кандидатів на важливі міністерські посади або адміністрації є люди, які не хочуть, щоб їх вважали пропутінськими. Це може прибрати мотиви, стримувані Байденом у підтримці України"

🍁 Я на хвилинку. З цими виборами вилетіло з голови, що у понеділок виписується ще одна партія наших бійців, яким протезували одну або обидві ноги. В них буде лише день вільного часу. З урахуванням досвіду роботи з іншими групами, вже винайняли мікроавтобус для людей з особливими потребами. В цей раз я не зможу з ними побачитись, але їх 12 годин возитиме україномовний водій-гід. Магазини, природні парки, кафе тощо. Хлопці ще нічого у житті не бачили окрім своїх сіл, окопів та безкінечних шпиталів - так що це знак вдячності за їх героїзм. Від нас всіх. Автобус та гід сплачені, але якщо пожертвуєте трохи коштів на подарунки для їх рідних та якісь речі для себе, буду вдячний. Від мене традиційно отримують по дві футболки (фото у коментах) та американському прапору. Якщо скинемось по 5-10 доларів - буде супер! 💳 Buy Me a Coffee: https://buymeacoffee.com/oleg_sharp 💳 PayPal: oolmasharp@gmail.com 💳 Patreon: https://www.patreon.com/Helgi_Sharp Українські картки з технічних причин не ставлю. Шануймося!

🍁 Друзі, останній тиждень перед виборами без мене. Проте, хочу, щоб ви розуміли: як тріумф Камали не стане для нас автоматичною перемогою над путіним, так і перемога Трампа не стане поразкою, з якою треба буде змиритись. Просто зʼявиться абсолютно новий світовий розклад, на який будуть орієнтуватись як Європа з Україною, так і росія з Китаєм. Яким буде цей розклад, наразі не скаже жодний експерт. Бо передвиборча історія це одне, а післявиборча дуже часто буває зовсім іншою. Єдине, у чому я впевнений: події на українському треку почнуть розвиватись набагато стрімкіше, аніж до цього. І аналізувати подальший перебіг подій ми з вами почнемо вже наступного дня після виборів. Бережіть себе! І до зустрічі 6 листопада.

🍁 Народний депутат від "Слуги народу", брат спікера ВР Руслана Стефанчука Микола Стефанчук в інтерв'ю польському виданню Onet заявив, що президентські вибори в Україні відбудуться наступного року. Журналіст, почувши цю заяву, сказав, що згідно із українським законодавством, вибори можуть відбутися лише після війни. Микола Стефанчук підтвердив це, після чого журналіст спитав: "І як вона закінчиться?" "Росія віддає всі території, які захопила з 2014 року, включаючи весь Донбас та Крим, та виплачує репарації", - відповів нардеп. На запитання, чи цей сценарій не є "трохи нереалістичним" брат спікера українського парламенту відреагував коротко: "Зовсім ні". 🤷 Невже план Зеленського спрацює?

🍁 Ще один штрих до портрету «хороших рускіх». У розмові з Die Zeit Навальна (у реєстрі екстремістів та терористів) так відповіла на запитання про те, як вона оцінює український наступ у Курській області: «Ця ситуація має дві сторони». Такі атаки, на її думку, ще більше згуртують російський народ і зміцнять владу Путіна. На запитання, чи вважає вона постачання зброї Україні правильним рішенням, Навальна відповіла: «Важко сказати, бомби ж вражають мирних росіян». Крім того, у розмові Навальна наполягає, що це виключно «війна Путіна». На зауваження про те, що саме звичайні російські солдати щодня жорстоко атакують українців, вона відповіла: «Звичайно, люди воюють. Але це його війна». Ну і щоб не палитись зовсім відверто, вдова заявила, що «Росія КОЛИСЬ має вибачитися перед Україною». Цинізм, вєлічіє та марнославство зникають у таких людей тільки тоді, коли вони стають невидимими на екрані тепловізора. Все інше- компроміс.

🍁 Ви знаєте, що у передвиборчій гонці у США я підтримую демократів. Бо вважаю їх кращим вибором з точки зору інтересів Києва. Ми ж відкрито говоримо про вибори у Молдові та Грузії з цієї позиції - так чому не можемо говорити так само про США? Можемо, і це не втручання у вибори, а аналіз наслідків для України. Але щоб все, що я пишу, не виглядало однобокою пропагандою, наведу викладену New York Times думку експертів із зовнішньої політики республіканців - Роберта О'Брайєна, який обіймав посаду радника Трампа з нацбезпеки, та Елбріджа Колбі, помічника міністра оборони при Трампі. Зокрема, Колбі заявив, що Трамп готовий «зважати на своїх суперників і бути готовими до переговорів з ними». Мовляв, нинішнє становище Білого дому в Україні пов'язане з відсутністю гнучкості та прагматизму, властивих Трампу. Колбі заявив, що за адміністрації Трампа Україну не повинні приймати до НАТО. Також з Росією «має бути правдоподібна домовленість, яка дозволить уникнути війни» із Заходом загалом. О'Брайєн, у свою чергу стверджує, що Трамп також вестиме політику непередбачуваності, коли росіяни «не знають, що ми робитимемо, але водночас розмовлятимемо з росіянами і бути з ними сердечними». Це те, чого люди, нібито, не розуміють. Трамп був дуже сердечний із путінимутіним. Він був сердечний із Сі Цзіньпіном. Але він використав цю щирість, щоб говорити їм дуже жорсткі, важкі речі, - заявив експерт. Ключовим важелем тиску на Росію щодо України він називає санкції. «Я ввів би масштабні санкції — не символічні санкції — наклав би повні санкції на Центральний банк рф, наклав би вторинні санкції на китайські компанії, які ведуть бізнес з росією, скоротив би прибуток, який отримують путін та олігархи. Це може призвести до того, що вони сядуть за стіл переговорів з українцями в дусі доброї волі. Це один із підходів», - сказав він. Експерт вважає, що Трамп не піде на військову ескалацію, але він може піти на економічну ескалацію і стимулювати їх до досягнення рішення. Колбі також вважає, що військового рішення щодо України у США не буде, тому що «українці стикаються з дуже серйозними проблемами з робочою силою, нестачею боєприпасів, яка не має нічого спільного лише з силою волі, але пов'язана з виробничими потужностями західного світу». «І зрештою, потрібно укласти перемир'я десь уздовж лінії зіткнення, на лінії фронту, тому що саме так закінчуються війни, подібні до цієї», - додав Колбі. Брайєн при цьому вважає, що потрібно перекласти тягар подальшого озброєння Києва на європейців: «Тільки Німеччина має більшу економіку, ніж Росія. Німеччина могла б, по суті, самостійно вирішити російську загрозу із застосуванням звичайних озброєнь», - додав він. Іншими словами, закінчення війни по лінії фронту, переговори з путіним, перекладання тягаря війни на Європу, відмова у вступі до НАТО та перетворення України на буферну зону. Це план Трампа, якщо він повернеться до влади. * * * Тепер від себе… Буферною зоною з багатьох об'єктивних причин Україна більше не буде. І ніякі концепції нейтралітету тут вже не допоможуть. Або ми до останнього бʼємося за НАТО, або ми станемо частиною руского міра. Наразі 60% українців говорять, що вони готові терпіти війну стільки, скільки буде потрібно. Але є вимога справедливого розподілу тягаря війни. Журналіст, якого я давно поважаю, сказав щось на кшталт того, що спочатку відстоємо державність, а корупція то вторинне. З однієї сторони можна погодитись. З іншої, коли українці бачать умовних прокурорів з інвалідністю та голів МСЕК з мільоними статками, це викликає відчуття агресії. І повірте, з тих 60%, хто був готовий терпіти війну «до кінця», незабаром буде 50% і, нарешті, меншість. Бо людям важлива перемога, але й важлива і СПРАВЕДЛИВІСТЬ. Так що саме з причини того, що тягар цієї війни розподілений у нас в країні дуже несправедливо, більшість людей може може погодитись на трампівський підхід до завершення війни. Сумні наслідки цього чудово розумію, але вважаю, що проживаючи в Америці, не маю права щось радити українцям, які щодня знаходяться під ракетами та бомбами.

🍁 Набирає обертів протистояння в Грузії. Представники опозиції мають намір поділитися докладними доказами порушень з місцевими та міжнародними партнерами і спостерігачами. Грузинське відділення Transparency International вже відмовилося визнавати легітимними попередні результати виборів до парламенту. А лідери партій «Єдиний національний рух» і «Коаліція за зміни» заявили про ухвалене рішення не входити до Парламенту і не отримувати мандати. Що цікаво… Стан Бідзіни Іванішвілі, найвпливовішої людини в Грузії, на якого спирається «Грузинська мрія», оцінюється в 7,6 мільярда доларів, що становить чверть ВВП країни. Politico випустила матеріал «Людина, яка купила країну». Цей «бізнесмен», який основні статки заробив на ерефії, дійсно купив країну з потрохами. Грузія стала другим Придністров’єм, де володар компанії «Шеріф» також приватизував цей проросійський анклав. Хоча у опозиції ще є шанс. Невеликий, але є. Наскільки він дієвий, подивимось у найближчі дні. І останнє - для розуміння. Обʼєктивно результат прийдешніх виборів у Молдові повинен хвилювати українців значно більше, аніж у Грузії. Чому, поясню в окремому матеріалі про Молдову.

🍁 Сприймайте це як хочете, але окремі джерела стверджують, що Лукашенко хоч і піде на вибори в 2025 році, але на перемогу в них не розраховує. Боротися за владу, як у 2020 році, він вже не планує. Вусатий дрищ побоюється, що така боротьба для нього закінчиться долею Януковича. Тому зараз «президент» Білорусі всіляко відбілює себе і відсторонюється від путіна. У разі перемоги ліберальних сил він розраховує на спокійну пенсію. Він впевнений, що зможе забезпечити собі мирну передачу влади і отримати гарантії для сина Миколи. На підтвердження цієї інформації декілька останніх фактів: 👉 Спроби бульбофюрера відмежуватися від Путіна стали досить помітними. Наприклад, на форумі БРІКС Лукашенко показово дав інтерв'ю «ворожому» західному журналісту. В якому видав шедевральне: виявляється, Путін вторгся в Україну з території Білорусі без його дозволу! 👉 Далі… В одному з останніх інтерв’ю Лукашенко дав несподівану відповідь на запитання про те, "чий Крим?" Білоруський диктатор заявив, що з погляду міжнародної юриспруденції Крим не належить Росії. Оскільки у світі не визнають цю територію російською, це питання "врегульовано" односторонньо. 👉 І, нарешті, тиждень тому Лукашенко мав довгу розмову з представниками Держдепу - це він сам заявив. Після чого, за словами свідків, ходив «замислений та малоемоційний». Навіть якщо все так, путін не дасть просто так зіскочити Лукашенку зі свого гачка. Але враховуючи те, що картопляний диктатор хворіє тяжкою формою діабету (у нього навіть відняли чотири пальці на нозі) і почувається все гірше, Лука, якому залишилось недовго, може псіханути і зробити по-своєму. Поки що це гадання на кавовій гущі, але деякі сигнали того, що повне домінування путіна трохи набридло старому бульба-деруну, все ж таки є. Подивимось.

🍁 Російський гвинтокрил К-27 рухнув у Керченській протоці. Подробиць поки немає.