Пиши як чуєш

На сайті ВСЛ з поміткою "Очікується" з'явилася книга "Хлопчик, що вижив" Девіда Голмса. Статистично це переклад, над яким я плакала найбільше. А ще сміялася, обурювалася і захоплювалася. Це історія про каскадерський фах і залаштуння фільмів про Гаррі Поттера. Історія чоловіка з РДУГ, який завжди усвідомлював себе через тіло й фізичну активність, на якого чекала блискуча кар'єра каскадера й постановника трюків... Якби тільки він не залишився паралізованим, коли йому було 25 років. Життя Девіда перевернулося в одну мить. Попереду на нього чекали реабілітація, домовленості про компенсацію від кінокомпанії, наркотики, вечірки на Ібіці, арешт... Стривайте, що? Так! Але насправді це історія про те, що люди не зводяться тільки до однієї своєї риси чи навички, і про те, як наново знайти себе і новий сенс життя, коли від старого не залишається нічого.

🦖Багато ідей я вигадую, поєднуючи різні концепти. Останнім часом, наприклад, я люблю думати про привидів динозаврів в Україні. Хір мі аут. 🦕Якщо існують привиди, то чому не можуть існувати привиди не тільки людей? А якщо привидами можуть ставати всі, то можуть існувати і привиди динозаврів. А що територія України в часи динозаврів була морем, то у нас водилися не зовсім динозаври, але мега морські рептилії: мозазаври, іхтіозаври й плезіозаври. 👻Це значить, що персонаж медіум-українець, здатний бачити привидів, задерши голову, майже в будь-який час помітить, як десь високо у небі пливують, витягуючи довгі шиї й граційно повертаючи масивні тіла, напівпрозорі доісторичні ящірки. 🪸Можливо, ще й дивляться униз, не в силах збагнути, що ща дивні морські істоти завелися на дні.

Хотіла написати про привидів динозаврів, але зайшла в файл, в якому часто пишу пости (щоб мені виловлювало мимодруки), а там таке. Не пам'ятаю, коли це написала, але так, назви локацій у "Грибних справ підмайстрі" люблю досі, і дуже сильно.

Дуже рідко показую тут свою айтішну персоналію, але ось дала інтерв'ю Dev.ua https://dev.ua/news/iryna-hrabovska

Класне інтерв'ю Ірини Грабовської❤️

Моя улюблена історія про репрезентацію — це історія про жабу 🎬Про тихоокеанську деревну жабу. Ви навряд її бачили, але точно чули, бо вона скрекоче оцим характерним ріббід-ріббід, який ми завжди чуємо в кіно. Байдуже, де розвиваються події, — в часи раннього Голлівуду (у Каліфорнії) для бібліотеки звуків, щоб далеко не ходити, записали саме цю каліфорнійську жабу, і вона стала the жабою — дефолтною опцією, яку обирають, не подумавши, ну бо справді, хто буде думати про те, яке саме квакання, скрекотання чи кумкання має звучати на тлі, є ж значно важливіші історії. 🐸Жаба в цьому абсолютно не винна, але так одна історія з безлічі, причому не найбільш поширена у світі насправді, стає єдиною історією, яку ми чуємо з екрану, а згодом — єдиною, яка спливає в пам'яті. Якщо, звісно, ви не живете біля водойм і не маєте щастя засинати під жаб'ячі оргії й сварки. Бо зі стереотипами можна боротися тільки присутністю у житті тих, хто цим стереотипам не відповідає. Отаке.

Гучно, стрьомно, саме час для донату для Любарта: https://send.monobank.ua/jar/3ULWSUvUnS

Пройшла перша презентація "Грибних справ підмайстри", я такааа рада. Слів нема, але дивіться, як було гарно! (А ще мені подарували кошик грибів!)

Шок, ця людина читає на книжковому фестивалі! Вже чілю на Букспейсі, дуже ціную, як тут можна буквально потрогати траву, квіти і навіть зелені перці з помідорами!

На BookSpace чудово🫶

Уже кілька років я працюю над романом "Намалюй мені ніч" і на сьогодні — це мій найбільший текст у житті (не рахуємо магістерську роботу 😂). Історія не зовсім лінійна, а сплетена з двох часових ліній: 1955 та 2017 рік. Тож я вирішила трохи пофантазувати, як могли б виглядати інстаграми моїх персонажів, якби події відбувались в 2026. Не знаю напевне, чим вони займались би зараз, окрім одного: вони б точно волонтерили. Тому, спільно з Stasiuk Foundation та моїми персонажами запрошую вас донатити на детектори дронів. <БАНОЧКА> А ви спробуйте відгадати, хто з персонажів у романі, мешкає в 2017, а хто у 1955?

Вчора надіслали проєкт угоди на третю книжку — ту, що смішне козі-фентезі про дачний кооператив. Дуже тішуся, що і його потримаю книжкою. Я якраз писала (і дописала) цей текст, коли відродила свій канал, тому він відчувається трошки особливим, бо про нього першого я аж так розповідала в процесі і ділилася окремими шматочками. З цієї нагоди згадаю два, які вже викладала і які люблю. Така це буде книжка🥧🐐☀️🫂

Добре, сьогодні буде трошки корисного контенту. Я днями думала про створення персонажів і зрозуміла, що часто вигадую їх (особливо другорядних), користуючись дуже простим методом з театру імпровізацій. Я таким ніколи не займалася, але піддивилася його роки тому у відео про серіал "30 Рок", який тоді дуже любила. 👍Він називається "Так, і" і більше розрахований на партнерство — на те, щоб другий учасник імпровізаційної сценки підтримував і легітимізував те, що сказав перший. Все, що прозвучало на сцені, приймається за правду і розвивається далі, а не спростовується чи ставиться під сумнів. У моєму випадку цей метод розрахований на моє партнерство з внутрішнім критиком, а також на те, щоб мати одразу кластери даних про персонажів. Особливо я люблю так робити з епізодичними персонажами. 🍓Наприклад, "Він любить полуницю". 💪Вашим "Так, і" може бути те, що в нього є супермиле татуювання полунички десь на тілі (яке абсолютно не в'яжеться з, наприклад, хенчменом, який прийшов вибивати з головних героїв борг). 💰Або те, що в травні й червні в нього завжди менше грошей, бо він купує полуницю, як долар по 8 (і тому, наприклад, не може позичити головним героям гроші). 💉Або в нього алергія на полуницю, тому він їсть її тільки раз на сезон, купивши новий епіпен, щоб встигнути потім доїхати до лікарні (і саме в цей один раз головні герої намагаються витягнути з нього якусь інформацію чи послугу і взагалі заважають, як можуть). Абсолютно дрібна деталь — і її вже можна розкрутити в ідею сцени, особливість поведінки, цікавий квірк, який запам'ятається і виділить персонажа. Люблю це.

Прекрасна Аня, на вихід книжки якої я дуже-дуже чекаю, зібрала вчора інстаграм-профілі для головних персонажів своїх "Чара і Наперстянки". А потім зібрала такий же і для Доці з "Грибних справ підмайстри"! Це так красиво, не можу просто❤️❤️❤️

Друзі, будинку «Смолоскипа» потрібна допомога. Нас затопило П'ять годин нас заливало окропом, поки нарешті Київтеплоенерго перекрило теплотрасу і ми змогли бодай почати відкачувати воду. Біда в тому, що в підвалі ми зберігаємо всі наші книги. Велика частина з них просто знищена. Інші ми спробуємо врятувати і просимо допомогти нам в цьому - книги треба підняти на вищі поверхи. Завтра, в середу 10 червня, на 13:00 ми просимо прийти на Межигірську, 21 на толоку. Візьміть рукавиці, взуття, яке не промокне, і налобний ліхтарик. Фінансово підтримати можна коштами на банку: https://send.monobank.ua/jar/2CMkYtnAcz Номер картки банки: 4874100039325983 … або переказом за реквізитами Міжнародний Благодійний фонд «Смолоскип» IBAN UA403003350000000026008105121 UAH в АТ «Райффайзен банк », Призначення: БЛАГОДІЙНИЙ ВНЕСОК НА ДІЯЛЬНІСТЬ ФОНДУ

Мій найперший робочий доторк до видавничого світу, до речі, стався на моєму 3 курсі, коли мене взяли консультанткою у книгарню видавництва "Смолоскип". Я пропрацювала там рік, і за той рік у мене в житті сталося багато важливих знайомств і досвідів. А ще та робота була точно такою, як уявляється людям, коли вони романтизують роботу в книжковому: в свої зміни я сиділа у кріслі і читала книжки, які продавалися в книгарні. А коли набридало, ми з продавцем зміни (а ми працювали завжди парою) — Миколою Леоновичем — вмикали на старенькому комп'ютері серіал Black Books. В пам'ять про той час в мене на стіні висіть намальована Миколяном листівка з видом на балкон видавництва. Сьогодні в "Смолоскипі" залило склад. Завтра о 13:00 там толока, а сьогодні (або завтра, або післязавтра, словом, коли захочете) можна (я б навіть сказала, що треба) їм задонатити. (і ще — почитати про це видавництво, бо в нього дивовижна і дуже давня історія).

А поки "Грибних справ підмайстра" все ще затримується, мої найкращі в світі друзі знаходять найправильніші слова, щоб заспокоїти і підтримати. Люблю їх❤️

Виклали програму Book Space Fest 2026 у Дніпрі, і дивіться, то це тут! Востаннє була у Дніпрі трішки більш як рік тому на презентації "Дивокровців", і буду дуже рада повернутися. Також — моє велике вперше: вперше братиму участь у події, де говоритиму про ще навіть не видану книжку (бо так, хто про що, а я про ельфа і орка).

Тим часом дописала грубий аутлайн на другу частину історії про ельфа і орка — вже тепер, бо треба було зрозуміти, як події лягають по часу і чи не буде періодів, коли нічого не відбувається. Дописала, зробила знімок, задоволено поїхала на концерт "Хамерман знищує віруси" — і поки їхала, виписувала на телефоні ще одну ідею. Її вписувати вже ліньки, тож триматиму просто в голові. Така я людина.

На сайті ВСЛ знижки (50% на 50 книжок), і серед них я покажу вам ту, яка вам дуже прислужиться — знову ж таки, якщо ви пишете фентезі в не сучасному антуражі — але на яку ви ніколи не подумаєте самі. Це — "Бруд. Смердюча історія гігієни" Моніки Утник-Стругали. Я її купила ніби племіннику на виріст, але прочитала сама. І скажу так: ті з моїх бет, які відзначають, як цікаво влаштовані лазні і вбиральні орків, мають знати, що я все це взяла з цієї книжки. Тут дуже просто і коротко розказується, як давали раду з миттям, випорожненням, пранням, доглядом за волоссям, зубами, шкірою і т.д. в різних країнах і в різні епохи. Чи це максимально повний довідник? Ні. Але він дасть вам зрозуміти, куди дивитися, щоб відтворити детальніше те, що зацікавило. І просто допоможе внести приємне розмаїття у світ. Плюс, в книжці дуже смішні ілюстрації, і 602,50 грн замість 1205 — це практично подарунок.