Пиши як чуєш 🍄‍🟫 Катерина Корнієнко

Дописала 34 розділ. Не можу передати, як мене веселить вигадувати ельфійський матріархат — місцями, щоправда, абсолютно безжальний😅 (а ще в мене на тижні сталося дещо !!!!!!! Дуже сподіваюся, що скоро зможу розказати, бо страшенно радію)

істина

Не хочу хвалитися (хоча що там, хочу), але ще цей шматок з "Грибних справ підмайстри" стоїть в описі каналу Ярослави Стріхи❤️

Написала сьогодні речення і відчуваю, що це просто квінтесенція мого ельфа:

Закриваючи eerie тему. Часто, коли я чую це слово, то негайно згадую цю сцену зі старого фільму 30-х про жінку, яка шукає чоловіків, що танцювали з нею на її першому балу, щоб дізнатися, що з ними усіма сталося. 🎶Те, як звучить музика у сні героїні, — не страшно, але саме моторошно. Цього ефекту досягли тим, що музиканти грали ноти в зворотному порядку, а потім запис зіграного пустили у фільмі навспак. 🌲🌲Не може цього довести, але припускаю, що саме звідси Девід Лінч почерпнув ідею того, як мають говорити люди з вігваму у "Твін Пікс".

💃💀До речі, про "Танок смерті" Стівена Кінга (в оригіналі Danse Macabre) Це книжка, написана за мотивами курса лекцій про жанр горору, який Кінг колись читав в якомусь університеті. Після неї я почала дивитися горори, читати горори і в принципі розуміти, з якої сторони до них підходити. Писати страшне стала теж (на мою скромну думку) краще. Тут Кінг багато аналізує фільмів, книг — своїх і чужих — старий оповідань, які на нього вплинули так чи сяк, зараховує до горорів фільми типу "Опівнічний експрес" і добре пояснює, чому. Він вивертає і препарує жанр і все, що в ньому лякає, пояснюючи, чому саме це страшно, за які саме ниточки в душі це смикало колись і чому смикає і донині. Якщо раптом вам потрібен жовтневий тематичний нон-фік — це він, ви його знайшли, якщо читаєте англійською. Якщо ні, сідайте поряд, будемо разом мріяти, щоб його хтось видав, бо це дуууже добре.

Прекрасна жінка подарувала мені прекрасну книжку "Химерне і моторошне". Я колись прочитала "Танок смерті" Стівена Кінга (і більше того, вважаю цю книжку більш помічною, ніж його ж "Про письменство"), і з того часу люблю і просто горори, і знати про них більше. Словом, сподіваюся, книга порадує. В оригіналі вона називається Weird and eerie. Я окремо люблю слово eerie і колись придумала з ним слово-франкенштейн — eeriedescence✨

🐬Ви, можливо, пам'ятаєте, я ще працюю з документальними фільмами на Суспільному. Вчора на ютуб додали чудовий фільм, якому я трохи допомагала з субтитрами і перекладом. "Тиша лиманів" — це рік життя природного парку "Тузлівські лимани", де гніздяться пелікани і фламінго, є заповідні кольорові озера і плавають дельфіни. Рік життя під час повномасштабки, тому багато йдеться про її вплив на екологію, тварин і людей, які ними займаються. 🙋Збрешу, якщо скажу, що щоразу, коли в фільмі директорка парку, зітхаючи, каже, що їм треба ще кілька людей, хай навіть старшокласників, щоб просто ходили й дивилися, де є фламінго і скільки їх, я не кричу в екран: "Я, візьміть мене, я хочу!" 🦩Насправді дуже хочу тепер в цей парк, в ньому є прокладені прогулянкові стежки і все таке, але до кінця повномасштабки він, звісно, закритий для відвідувань. Добре, що може подивитися на нього хоч так, на екрані.

Жахливий ранок 💔️️️️️️ Знищено станції метро, де прожила велику частину життя, вдарили по виробництву в Ірпені, біля якого я провела іншу його частину і так любила гуляти із собакою у лісі поряд. Немає слів, аби описати свою ненависть. Але є дії. Дуже прошу підтримати мій збір для Люм'єрів донатом чи репостом. Зараз збори закриваються катастрофічно погано, проте я не знаю іншого способу не відчувати безсилля. Бійцям потрібен зв'язок💪 Ось тут банка: https://send.monobank.ua/jar/AhGLyc9qZ8 А за донати розігрую власну книгу + красиві закладинки з моїм підписом. Сподіваюсь ви й ваші близькі цілі та в безпеці🙏

They inserted their genitals into each other До речі, про спайсі-сцени. Тепер я пишу їх небагато, бо знудилася за той час, поки багато писала їх по роботі у мене є особистий смішний rule of thumb з тих часів, коли я грала на рольових. Перша спайсі-сцена зі мною трапилася англійською, і навіть не на форумі, а на рольовому борді — окремому розділі для ігр на більшому форумі, присвяченому просто спілкуванню на певні теми. Я грала тоді з хлопцем з Норвегії, і коли ми дійшли до спайсу, я сказала, що трошки хвилююся, бо ніколи ще такого не грала, а він сказав, що все напише сам, і таки написав:

They inserted their genitals into each other.

Тоді я посміялася, а тепер вважаю, що це насправді дуже мудро. Бо я (особисто я, you do you, як-то кажуть) хочу, щоб спайсі сцени або розвивали персонажів, або відкривали щось несподіване про них, або рухали сюжет. Словом, щоб така сцена виконувала ще якусь функцію. Якщо цього немає — а я це визначаю саме за тим, чи можна замінити сцену фразою "They inserted their genitals into each other" — то я її пропускаю. Але іноді, якщо дуже хочеться, пишу. (Наприклад, розширила ще вчорашню. В ній, до речі, беруть участь троє персонажів)😅 Отаке!

Дописала 33 розділ і вписала в нього — нарешті — першу в цій історії вкадрову маленьку спайсі сценочку🔥

Лапки дійшли до Доці 🥺 Хоч я ще зовсім-зовсім на початку, але яка ж хороша книжка 🥹 Мені подобається як виплітаєтеся атмосфера, магія і сама Доця. А як її кличуть всі Доцею хочеться тупотіти ногами, від того, як це мило. Я слабка до чогось миленького 🤩 І кожне речення мені подобається, і кожна дія чи слово Доці, та ну, така шикарна книга, якраз на таку погоду 🥰 Поки виглядає дуже затишно, але не нудно. Вона в такому приємному темпі починається, що хочеться читати далі і далі. А ось це речення моє улюблене без причини:

Сподівалася, що у повітрі вчуватиметься запах таємниць і призначення, але відчувала лише аромат підсохлих кізяків.

Ну як же атмосферно, я не можу вам передати 😆 #читаю

Сьогодні останній день, коли на графіку буде видно той день, тому збережу для себе. Мені досі страшенно приємно, що коли книжку анонсували, стільки людей вмить додали її в бажанки. Якщо ви були серед них, дякую вам❤️

Остаточно усвідомила, що між першою і другою частиною ельфа і орка є велика тональна зміна, коли зрозуміла, що оце ось-ось уб'ю в тексті вже п'ятого персонажа...

Побачила таку дуже сумну візуалізацію тижня: як багато книг ми втратили цього літа Спойлер: тут 13 млн книжок Радіо Марія

Це орк з ельфа і орка😅

Я така людина, що вночі додала у файл для читання другого ельфа і орка новий розділ, а вранці вже хочу переписати і його, і попередній🙃

Подруга почала читати "Грибних справ підмайстру" і негайно сказала, що в неї є питання. Питання: як нитки тримали кота?

🩸Здавала сьогодні тромбоцити в центрі крові Охматдиту. Якщо ви таким не займалися, розказую: це робить спеціальний апарат, який дозами викачує з вас кров, потім відфільтровує з неї власне тромбоцити, а потім кров без тромбоцитів закачують назад у ваше тіло. 🪷Це дуже цікаве відчуття, бо коли кров повертається в тіло, цього не помічаєш, аж поки вона дійде до серця, і серце відправить її на мале коло кровообігу. Тоді здається, що всередині грудей у мене озеро, в яке хтось кинув камінь, і я відчуваю, як по воді розходяться кола. Пишу це все тому, що поки лежала, відчувала і думала про свої відчуття, зрозуміла, кому з персонажів і в яких обставинах можна зробити щось таке ж. П — письменництво✨

На березі осені, на крисах лісу.

Сьогодні замість смартфону — книжка. А книжка про ліс, і в цьому лісі страшне затишно.