1 130
Підписники
Немає даних24 години
-37 днів
-1030 день
Триває завантаження даних...
Схожі канали
Хмара тегів
Вхідні та вихідні згадування
---
---
---
---
---
---
Залучення підписників
липень '26
липень '26
+2
в 0 каналах
червень '26
+1
в 0 каналах
Get PRO
травень '26
+7
в 1 каналах
Get PRO
квітень '26
+5
в 0 каналах
Get PRO
березень '260
в 0 каналах
Get PRO
лютий '26
+3
в 0 каналах
Get PRO
січень '26
+28
в 0 каналах
Get PRO
грудень '25
+3
в 0 каналах
Get PRO
листопад '25
+8
в 0 каналах
Get PRO
жовтень '25
+16
в 0 каналах
Get PRO
вересень '25
+4
в 0 каналах
Get PRO
серпень '25
+29
в 1 каналах
Get PRO
липень '25
+6
в 0 каналах
Get PRO
червень '25
+25
в 0 каналах
Get PRO
травень '25
+9
в 0 каналах
Get PRO
квітень '25
+13
в 1 каналах
Get PRO
березень '25
+178
в 2 каналах
Get PRO
лютий '25
+17
в 1 каналах
Get PRO
січень '25
+16
в 0 каналах
Get PRO
грудень '24
+10
в 0 каналах
Get PRO
листопад '24
+8
в 0 каналах
Get PRO
жовтень '24
+18
в 0 каналах
Get PRO
вересень '24
+574
в 1 каналах
Get PRO
серпень '24
+29
в 0 каналах
Get PRO
липень '24
+52
в 1 каналах
Get PRO
червень '240
в 0 каналах
Get PRO
травень '240
в 0 каналах
Get PRO
квітень '240
в 0 каналах
Get PRO
березень '240
в 0 каналах
Get PRO
лютий '240
в 0 каналах
Get PRO
січень '24
+8
в 0 каналах
Get PRO
грудень '23
+12
в 0 каналах
Get PRO
листопад '23
+6
в 0 каналах
Get PRO
жовтень '23
+11
в 0 каналах
Get PRO
вересень '23
+616
в 0 каналах
| Дата | Залучення підписників | Згадування | Канали | |
| 15 липня | 0 | |||
| 14 липня | 0 | |||
| 13 липня | 0 | |||
| 12 липня | 0 | |||
| 11 липня | 0 | |||
| 10 липня | 0 | |||
| 09 липня | 0 | |||
| 08 липня | +1 | |||
| 07 липня | +1 | |||
| 06 липня | 0 | |||
| 05 липня | 0 | |||
| 04 липня | 0 | |||
| 03 липня | 0 | |||
| 02 липня | 0 | |||
| 01 липня | 0 |
Дописи каналу
| 2 |  +1Немає тексту... | 1 |
| 3 | 🔹 Шлюб укладала й контролювала вся громада, а розлучення були винятком. До появи державної реєстрації єдиним юридично визнаним шлюбом був вінчаний, однак саме народне весілля з його обрядами виконувало функцію публічного «оформлення» союзу. На весіллі збиралася вся громада, яка фактично засвідчувала, що відтепер пара житиме разом і вестиме спільне господарство. Розлучення були надзвичайно рідкісними: наприкінці XIX століття в Подільській губернії на 1000 шлюбів припадало лише 1 розлучення. Домашнє насильство чи подружня невірність зазвичай не вважалися достатніми підставами для розірвання шлюбу. Офіційно його могли дозволити лише у виняткових випадках, наприклад через бажання одного з подружжя прийняти чернецтво або тяжку хворобу, що унеможливлювала подружнє життя чи народження дітей. Водночас існували так звані розлучні листи — приватні угоди, у яких подружжя домовлялося припинити спільне життя, розподілити майно та визначити долю дітей, навіть якщо церковний шлюб юридично залишався чинним.
🔹 Зради у шлюбах. Попри те, що зради були поширеним явищем (про що свідчать народні пісні та етнографічні записи), розлучення траплялися рідко. Жінки часто мовчали про невірність чоловіка, адже втрата чоловіка означала втрату основної робочої сили й загрозу виживанню родини. Шлюб був насамперед господарським союзом: після одруження подружжя об'єднувало майно, землю, працю та ставало окремою економічною одиницею громади. Розлучення руйнувало матеріальне благополуччя, а додатковими стримувальними чинниками були суспільний осуд і церковні покарання за перелюб, які могли тривати від 7 до 15 років.
🔹Вдівство було не лише емоційною, а й економічною та сексуальною втратою. Етнографічні записи свідчать, що у своїх голосіннях жінки оплакували не лише чоловіка, а й втрату господаря, батька своїх дітей, економічної опори та сексуального партнера. Повторний шлюб для вдови був значно менш імовірним, ніж для вдівця, який зазвичай прагнув одружитися знову якомога швидше. У народних віруваннях еротичні сни чи відчуття присутності померлого чоловіка пояснювали появою змія-спокусника, тоді як сучасні дослідники пов'язують ці явища з переживанням глибокого горя, психологічною травмою та сексуальною депривацією після втрати партнера. Розглядають ці явища як можливі психічні прояви глибокого горя, стресу та сексуальної депривації після втрати партнера. | 154 |
| 4 | 📚 «Тіло. Секс. Шлюб» Ірини Ігнатенко
Це історичне дослідження про шлюбні традиції XIX — початку XX століття. Читається дуже легко, я прочитала за 2-3 дні. Авторка показує, як люди ставилися до власного тіла, сексуальності, народження дітей, дошлюбних стосунків, зради, вагітності, жіночого й чоловічого здоров'я, а також до численних забобонів і народних уявлень.
Я вже досить давно читала її книги «Жіноче тіло у традиційній культурі українців», «Чоловіче тіло у традиційній культурі українців», «Шлюбно-інтимні стосунки у традиційній культурі українців», і, здається, що багато чого перегукується в цій.
Цікаві тези, які я виписала собі:
🔹Одруження було радше суспільним проєктом, ніж особистим вибором. Шлюб будувався насамперед на економічній доцільності: заможність часто цінувалася більше за красу, а дівчина із забезпеченої родини майже гарантовано виходила заміж. Найкращим віком для шлюбу вважалися 15–18 років, тоді як після 20 дівчину вже могли називати старою дівою. Водночас вона майже не мала права вибору — наречену обирали чоловік і його родина, тому дівчата нерідко вдавалися до магічних практик, щоб привернути увагу. Головним місцем знайомств були вечорниці, де дівчата демонстрували не лише вроду, а й господарські навички та достаток своєї сім'ї через одяг і прикраси. При цьому чоловіки могли їздити на вечорниці до інших сіл, тоді як жінки зазвичай були обмежені власною громадою. Відмова від участі у вечорницях сприймалася як порушення суспільних норм і могла стати причиною публічного осуду та символічних покарань.
🔹Сексуальне життя українців було значно складнішим, ніж ми уявляємо. Офіційно церква визнавала секс у шлюбі насамперед заради народження дітей, а не задоволення, тому інтимне життя було заборонено під час чотирьох постів, у п'ятницю та на великі церковниі свята — фактично значну частину року статеві стосунки були заборонені. Водночас етнографічні джерела й народний фольклор демонструють зовсім іншу картину: у піснях відкрито згадуються різні сексуальні практики, зокрема різноманітні пози, оральний та анальний секс, а також є численні свідчення, що жінки нерідко були більш пристрасними й сексуально активними, ніж чоловіки. Авторка також звертає увагу, що численні обмеження могли мати не лише релігійне, а й практичне підґрунтя: у світі без контрацепції кожен статевий акт означав ризик вагітності, пологів і багаторічного догляду за дітьми, тож для жінок це було питання не лише моралі, а й фізичного навантаження та виживання.
🔹 Цнота була справою не лише молодят, а й усієї громади. Перша шлюбна ніч відбувалася в спеціально підготовленій коморі й мала не лише приватне, а й суспільне значення, адже саме вона підтверджувала цнотливість нареченої. Якщо чоловік не міг здійснити статевий акт, це нерідко пояснювали магічним впливом жінки і карали її (мовляв намовила його, бо сама не цнотлива), а в окремих регіонах існували практики, коли дружба (проникненням) або сваха (пальцями) допомагали розірвати дівочу пліву. Втрата цноти до шлюбу вважалася серйозним порушенням суспільних норм: жінку могли публічно осуджувати й навіть бити. Водночас авторка наводить приклади, коли самі чоловіки не надавали цьому великого значення та ставали на захист своїх дружин, тоді як найсуворіший осуд часто походив саме від інших жінок громади. | 144 |
| 5 |  🤭🤭🤭 | 221 |
| 6 |  Немає тексту... | 422 |
| 7 | «Гірашки» Вікторія Климчук-Длугач
8/10
Цікаво, чи вже існує якийсь термін на позначення відчуття, коли ти звикаєш до героїв книги, а потім вона раптом закінчується і ти сумуєш за ними?
Двоє міських дівчат, Оленка та Соля, їдуть на канікули до бабусі в село Підлісся на Волині. Там на них чекає купа пригод, нові друзі, перша закоханість і трепет від цього, викликання пікової дами, ворожіння (ну а хто нє?), страшилки біля вогнища, купання в річці та дорослішання, якого вони, можливо, і не хотіли б. Книга дуже літня й сонячна, попри трагічні події, які в ній описуються. Авторка ще в анотації зазначає, що один із походів на річку закінчиться втопленням, а читачам і героям доведеться шукати винного.
Мені дуже сподобалася атмосфера 2000-х і літніх канікул у бабусі в селі, коли знайомишся з місцевими дітьми й разом проживаєш ціле маленьке життя. Коли щоранку прокидаєшся і будуєш плани на день, вигадуючи, що робити сьогодні. Тут і згадки про «Баффі — переможницю вампірів», і гра в «Усі жінки — відьми», і «допоможемо бабусі, а тоді подивимося "Злюки-бобри"».
Водночас у книзі багато регіональних особливостей Волині. Детально описано весільний обряд, використано місцеві слова (наприклад, «таварки» — це пообідній відпочинок зі сном, своєрідний аналог сієсти), показано літні роботи в селі. Видно, що авторка або сама виросла на Волині, або провела справді ґрунтовне регіональне дослідження.
Є тут і певний моралізм. Попри те, що сьогодні повчальність уже радше антитренд і сучасні автори дедалі частіше відмовляються від неї, авторка говорить про людей з аутизмом, їхню стигматизацію в українському суспільстві 2000-х і наслідки такого відмежування та нерозуміння нейровідмінних людей.
Єдине, що я б змінила, — це детективну інтригу. Хотілося б до останнього не знати, хто саме втоне. Бо від самого початку книги це зрозуміло, і через це одна з головних сюжетних ліній майже не працює на напругу.
Якщо вам хочеться книги, з відчуттям літа у бабусі, це воно! | 356 |
| 8 | Структурні проблеми
🔹Інфраструктурний дефіцит: в Україні книгарень у 6–7 разів менше, ніж у Польщі. Закон про компенсацію оренди для книгарень прийнятий, але механізм реалізації не запрацював.
🔹Бібліотеки формально є найширшою системою доступу до книжки, але на практиці найменш функціональною: застарілі фонди, відсутність комфортного простору, недофінансування.
🔹Географічна нерівність: книжкова інфраструктура сконцентрована у великих містах. Регіональний попит існує, але не реалізується.
🔹Відсутність системних даних: немає репрезентативного дослідження читання з консистентною методологією.
🔹Інституційна нестійкість: більшість позитивних змін тримається на особистій відданості конкретних людей, а не на стабільних інститутах.
Контентні ніші, яких бракує
▪️Нонфікшн для фахівців (медицина, право, програмування) українською
▪️Підліткова книжка (Young Adult) — критичний сегмент для формування звички
▪️Аудіокниги з достатнім асортиментом
▪️Подарункові та мистецькі видання
Ключові рекомендації
Для держави:
🔹Трансформація бібліотечної системи — від формальної установи до реального культурного простору
🔹Структурований час для вільного читання в шкільному розкладі (не домашнє завдання, а шкільна практика)
🔹Програми прямого стимулювання попиту за зразком «єПідтримки», зокрема для ВПО і демобілізованих
🔹Виконання вже ухвалених рішень — зокрема механізму компенсації оренди для книгарень
🔹Розвиток легальних цифрових платформ для україномовного контенту
❗️Зміна середовища є дієвішою, ніж комунікаційні кампанії. Поведінку змінює фізична наявність книжки у звичному маршруті людини, а не заклики читати. | 289 |
| 9 | 📚 Основні тези дослідження «Інструменти залучення читачів книжок в Україні»
Україна — країна з низьким рівнем систематичного читання, хоча після 2022 року частка читачів помітно зросла. Обидва твердження — «нечитаюча нація» і «нація читачів» — є надмірними спрощеннями.
Після повномасштабного вторгнення можна виділити три фази:
🔹2022 — початок 2023: шок і когнітивне виснаження, домінує фрагментований контент
🔹2023–2024: реабілітаційний підйом, рекордні продажі, зсув до «відновлювального» читання
🔹2025–2026: нормалізація, охолодження ринку після піку
Хто читає і чому повертається
Читацька аудиторія ділиться на три сегменти: систематичні читачі, ситуативні та стійкі нечитачі. Найперспективніший для промоції — другий сегмент.
Три кластери тригерів повернення до читання:
🔹Зміна обставин і вивільнення ресурсу (переїзд, зміна роботи, відключення світла)
🔹Вплив соціального оточення — рекомендація від конкретної людини зі свого кола
🔹Вплив інформаційного середовища — книжковий контент у соцмережах, екранізації
Основний бар'єр — на вході в читання, а не в підтримці звички після повернення. Після повернення люди читають активно (близько 10 книжок на рік).
Бар'єри читання
🔹Найстійкіший бар'єр — відсутність читацької звички, а не ціна чи дефіцит часу. Звичка формується переважно через сім'ю і школу, і в обох випадках Україна має задокументовані прогалини
🔹Шкільний досвід переважно негативний. Читання сприймалося як примусове виконання завдання, а не задоволення. Це один із ключових чинників тривалих читацьких пауз у дорослому житті.
🔹 Ціна — вторинний бар'єр: якби вона була справжньою причиною нечитання, люди переходили б на дешевші формати. Цього не відбувається.
«Є люди, які ніколи не читали і не розуміють, у чому сенс. А є люди – і їхня
частка, мені здається, переоцінена – хто каже, що не може собі дозволити
книжки. По-перше, бібліотеки ніхто не скасовував. По-друге, якби ціна була
справжньою причиною, люди б переходили на дешевші формати. Але вони не
переходять, вони перестають читати взагалі».
Гліб Вишлінський, дослідження та аналітика
🔹 Психологічне виснаження — специфічний воєнний бар'єр: конкуренція іде не за екран, а зі станом людини, якій легше гортати стрічку, ніж зосередитися на тексті.
🔹 Цифрова конкуренція складніша, ніж пряме витіснення книжки. Ті самі платформи (BookTok, Bookstagram) можуть бути ефективним каналом залучення до читання.
Інструменти залучення — що працює
🔹Книжкові події добре утримують наявну читацьку аудиторію, але слабо залучають нову (~80% відвідувачів — вже сформовані читачі). Найефективніші формати — коли книжка стає частиною дозвілля, а не його самостійною метою.
🔹Книжкові клуби спираються на соціальну структуру, а не індивідуальну мотивацію. Виконують три функції: зовнішня структура для підтримки звички, розширення читацького горизонту, психологічний і соціальний простір. З 2023 року набули додаткового терапевтичного значення.
🔹Фізична книгарня уможливлює незаплановане знайомство з книжкою — функцію, яку не може замінити онлайн. Формат книгарні-кав'ярні знижує поріг входу.
🔹Особиста рекомендація — один із трьох основних тригерів повернення. Рекомендація від людини зі свого кола діє принципово інакше, ніж зовнішня реклама.
🔹Бібліотерапія (програма «Книга за рецептом», коли добирають книгу за емоційним станом людини): замість чекати зацікавленого читача — виходити до людини через її актуальну потребу. Особливо ефективна для ВПО і людей у кризових станах.
🔹Цифровий контент у соцмережах формує соціальну норму — «читати це природно і цікаво». Алгоритми підлаштовуються під поведінку: якщо книжки немає в стрічці, вона не потрапить до нечитача. | 348 |
| 10 | будемо читати! | 222 |
| 11 |  +2Прям супер мені подобається ця книга, дуже швидко прочитала уже половину.
Вона про базу та основу того, як правильно розпоряджатися нашим тілом, щоб воно служило нам довго та щасливо. Багато інформації про корисний рух, дихання, сидіння, ходіння, основи нашої анатомії та фізіології. Написано дуже доступно та цікаво, книга сучасна, підкріплена останніми здобутками науки.
Гарне видання, тактильно приємне, гарний папір, шрифт ідеального розміру, з ілюстраціями.
Я б сказала що перші десь 50 сторінок це розгон/вступ в тему, я їх скорочитанням просто пробігла, але далі починається більш цікава та прикладна інформація.
Почала фоловити авторку в інстаграмі, почитала її блог — багато цікавої інформації там теж.
Дуже рекомендую! | 226 |
| 12 |  Немає тексту... | 258 |
| 13 | 📚 «Вулиця причетних» Віри Курико
Ми з читклубом вже залюбились у книгу Віри «Летиція Кур’ята...» та в саму Віру. Тому обрали ще її попередню книгу (хоч вона дуже інакша) — «Вулиця причетних».
Саме читклуб прищепив мені любов до репортажистики. Я вже писала тут про «Кухню терору» Вітольда Шабловського та «Архіви КГБ» Едуарда Андрющенка (просто прекрасні книги!), а це вже третя репортажна книга з клубом — про Левка Лук'яненка та людей, які його знали.
Віра їздить Черніговом і збирає спогади про Левка Лук'яненка. Вона намагається витягнути пам'ять із тих, хто його застав. Це для нас Лук'яненко — дисидент, автор Акта проголошення незалежності, людина з підручника, а для когось він був диваком із сусіднього під'їзду. Ходив у вишиванці, говорив про Україну тоді, коли більшість не дуже розуміла, про що він взагалі говорить. Потім сів у тюрму на 15 років. Повернувся. І знову сів ще на 11.
Раптом виявляється, що не всі сусіди згадують його з теплом. Вони навіть не підтримують перейменування вулиці на його честь. Через нього біля будинку роками крутилися кадебісти, людей викликали на розмови, змушували стежити, писати пояснення, свідчити. Лук'яненко був для них не символом спротиву, а джерелом проблем, страху та зайвої уваги держави. Деякі сусіди й колишні колеги прагнуть його забути. Деякі досі осуджують, бо він боровся за Україну, а Україна, на їхню думку, нічого їм не дала.
Але найбільше для мене це історія про Надію Лук'яненко. Ми часто говоримо про людей, які сиділи в тюрмах за свої переконання. Значно рідше — про тих, хто чекав їх удома роками. Надія Никонівна пожертвувала своїм уявленням про щасливу сім'ю, не могла завести друзів, бо нікому не можна було довіряти.
Віра не будує пам'ятник. Вона збирає голоси, які не завжди зручні. Віра знаходить і колишнього кадебіста, який доклав руку до його справи. Знаходить людей, які підписували свідчення проти нього. І фактично досліджує те, як працює людська пам'ять і самовиправдання. Те, як чинило радянське суспільство з тими, хто загрожував радянській картинці ідеального життя. І те, як хід історії та переможці вирішують, хто ж урешті напише історію зі своєї перспективи та що тоді з цим робити переможеним.
«Ми перший трудовий колектив, до якого Лукʼяненко потрапив після завершення покарання за державний злочин. І ми маємо розкрити йому справжній стан справ, донести до нього правила соціалістичного співжиття. Можливо, Лукʼяненко, не маючи досі справи з офіційними органами, вважав, що лише вони стоять на сторожі закону й соціалістичного правопорядку, а простим людям до цього всього нема справи.
Отже, він помилявся. Це всього лише слуги народу, радянської влади, нашої держави та суспільства. Тому в повсякденному житті він буде постійно зіштовхуватися з вимогами суспільства в особі його рядових членів - де б він не працював, у якому би місті не жив. І що швидше він це засвоїть, то краще для нього самого»
Книга не відповідає на питання, ким був Лук'яненко. Вона показує, наскільки по-різному одну й ту саму людину можуть пам'ятати ті, хто жив поруч із нею. Водночас книга дуже захоплива — це ніби розслідування, яке ти проводиш разом із Вірою. Дуже надихнула мене повернутись до творення свого родинного дерева, щоб плекати пам'ять 🥺 | 256 |
| 14 |  Немає тексту... | 260 |
| 15 | 🎥 Документальний фільм «Думками та молитвами» (Thoughts & Prayers) про американські школи та проблему стрілянин у них.
У фільмі показують різні інструменти, які впроваджують школи на випадок стрілянини:
▪️Локдаун-тренування (lockdown drills) — регулярні навчання, під час яких учні та вчителі відпрацьовують дії під час нападу: блокування дверей, укриття, евакуацію. Вони прям інсценізують рани під час кульового поранення, щоб психологічно бути готовим побачити це, вчителі ходять на стрільбище й вчаться поводитись зі зброєю, кожен має спробувати себе в пейнтболі стрільцем, щоб більше зрозуміти логіку стрільця, аби у випадку стрілянини вести перемовини. Симуляція нападу — велика подія, де кожен має свою роль.
Багато технічних компаній працюють саме над інструментами, які захистять школу:
▪️Броньовані рюкзаки зі спеціальними вставками, які можуть зупиняти кулі та використовуватися як щит.
▪️ Куленепробивні щити та мобільні укриття, зокрема столи, які можна швидко перевернути й використовувати як захисний бар'єр.
▪️ Куленепробивні панелі та картини — декоративні предмети на стінах, які в разі небезпеки можна зняти та використати як щит.
▪️ VR-симулятори — навчання у віртуальній реальності, де педагоги проходять сценарії нападу та відпрацьовують рішення в умовах стресу.
▪️ Роботизовані системи безпеки. Наприклад, роботизовані «собаки» та інші технологічні засоби моніторингу й реагування.
▪️ Часто учні носять у рюкзаках власні екстрені комплекти на випадок нападу. | 264 |
| 16 |  Немає тексту... | 229 |
| 17 | 📚 «Життя після "Так"» Тейлор Дженкінс Рід
Більшість історій про кохання закінчуються на весіллі, освідченні, поцілунку під дощем або бодай на моменті, коли двоє нарешті зрозуміли, що хочуть бути разом. Ну а далі? Далі те, що загалом не дуже й цікаво дивитись, тому про це мало пишуть книги і знімають фільми. Бо людям доводиться долати не одну кризу, приймати незручні речі одне в одному, визнавати власну неідеальність у близькості, якої вони спершу так сильно прагнули!
Тейлор Дженкінс Рід написала про це книгу «Життя після "Так"». Лорен і Раян після десяти років разом доходять до точки, де любов ще існує, але її важко відчути через накопичені образи, рутину та передбачуваність одне в одному. Пара доходить до ідеї - цілий рік не спілкуватися та жити окремо, щоб знову відчути бажання бути разом або переконатися, що їм і так ок.
Це доречна книга для людей, які довго в стосунках, переживають у них кризи, шукають рішення. Авторка нікого не звинувачує і не пропонує простих відповідей. Замість традиційної романтичної історії тут роздуми про різні форми любові: до партнера, родини й до себе. Книга розповідається переважно через досвід Лорен, тому криза шлюбу стає водночас історією її особистого дорослішання та переосмислення власних бажань | 287 |
| 18 |  Привіт, ми з друзями проводимо збір на хорошу справу!
Прошу долучитися і підтримати 🤗
Кожен донат важливий 🙏🏻
Посилання на банку ТУТ | 0 |
| 19 | Ташожтаке | 0 |
| 20 | Друзі, бачимо ваші коментарі й розуміємо занепокоєння щодо публічних висловлювань Наомі Вулф.
Ми вдячні всім, хто звернув на це увагу. Книжку готували до видання через її впливовість у контексті історії феміністичної думки та суспільних дискусій. Водночас публічні заяви авторки щодо України та низки інших тем не відображають цінностей і позиції нашого видавництва.
Для нас важливими є підтримка України та відповідальність перед нашою читацькою спільнотою. Ми зараз додатково вивчаємо ситуацію та обговорюємо подальшу комунікацію щодо цього видання.
Дякуємо вам за небайдужість, уважність і чесний зворотний зв’язок! | 0 |
