🇺🇦 Софія Федина

Мій виступ: https://youtu.be/aN7MrwZiaiQ?si=fM-QzKMFEYtzcvbt

247 голосами Верховна Рада ухвалила закон №13478-1 про відновлення конкурсів на державну службу та службу в органах місцевого самоврядування. Саме відновлення конкурсів – необхідний крок. Особливо коли близько 40% державних службовців були призначені без конкурсного відбору. Передбачено також пріоритет для ветеранів і ветеранок за рівної кваліфікації. Але до ухваленого закону залишається низка серйозних зауважень. Зберігаються ризики закритого кадрового добору через внутрішні конкурси, просування «своїх» людей без відкритої конкуренції за результатами однієї оцінки керівника, підлаштування вимог до посад під конкретних кандидатів. Окреме питання – доля десятків тисяч людей, призначених під час війни без конкурсів. Їхнє подальше перебування на посадах не повинно залежати від особистої чи політичної лояльності до керівництва. Ми подали цілу низку поправок, щоб усунути ці ризики. Але жодну з наших поправок не врахували.

😡Рада ПРОВАЛИЛА запрошення Філіпа Проніна до Верховної ради За чесний фінмоніторинг – лише 109 нардепів....

Верховна рада двічі провалила включення у порядок денний сесії законопроєкту №16144. До речі, щодо нього не було навіть висновку профільного комітету. Сам законопроєкт нам представляють як удосконалення роботи прокуратури, запровадження конкурсів і посилення незалежності прокурорського самоврядування. Показово є те що Бужанський попросив провести ще одне аналогічне голосування, щоб протягнути цей проєкт, а це багато про що каже... Що ж нам пропонують? 🔹 Конкурси на керівні посади в прокуратурі. Зокрема, на керівників підрозділів Офісу Генпрокурора, обласних та окружних прокуратур і їхніх заступників. Але найцікавіше, що конкурсів на посаду самого Генерального прокурора, його першого заступника та інших заступників не передбачено. Тобто нижче керівництво відбиратимемо за конкурсами, а найвище залишаємо поза новою процедурою. 🔹 А хто обиратиме переможців конкурсів? Пропонують створити комісії із семи осіб: шість прокурорів, які вже обіймають керівні посади, та один представник Ради прокурорів. Жодного незалежного міжнародного експерта з правом голосу. Тобто прокурорська система фактично сама оцінюватиме та відбиратиме власне керівництво. 🔹 А хто ухвалюватиме остаточне рішення? Конкурсна комісія рекомендуватиме щонайменше двох кандидатів. А призначатиме одного з них Генпрокурор або відповідний керівник прокуратури. 🔹 А як щодо незалежної перевірки доброчесності? Створюють Раду етичних стандартів, яка перевірятиме кандидатів до органів прокурорського самоврядування та дисциплінарної комісії. Але в її постійному складі із семи осіб п’ятеро представлятимуть прокурорську систему. Іноземних експертів можна залучати до допоміжної роботи, але не до ухвалення рішень. І все це подають як частину виконання зобов’язань України перед ЄС у межах Ukraine Facility. Я не заперечую необхідності конкурсів, перевірок доброчесності та підвищення відповідальності прокурорів. Навпаки, саме цього ми й потребуємо. Але чому реформа не стосується найвищого керівництва прокуратури? Чому в конкурсних комісіях немає незалежних зовнішніх учасників? І як така система має забезпечити реальну незалежність відбору? Не хотілося б, щоб замість реальних змін ми знову отримали профанацію під красивою назвою реформи прокуратури. Тому цей проєкт потребує серйозного доопрацювання і добре що його наразі не включили.

⚡️Верховна Рада підтримала продовження строку дії мобілізації в Україні ще на 90 днів – до 29 січня 2027 року. «За» – 281 депутат. П.с. Слуги дали лише 177 голоси.

⚡️Верховна Рада підтримала продовження строку воєнного стану в Україні ще на 90 днів – до 29 січня 2027 року. «За» – 293 депутати. П.с. Слуги дали лише 184 голоси, монобільшості не існує.

Почалось засідання

🗓️ ЩО РОЗГЛЯДАТИМЕ СЬОГОДНІ ВЕРХОВНА РАДА? У порядку денному 9 питань: 🔹 Продовження воєнного стану та загальної мобілізації ще на 90 днів (№16182, 16183). 🔹 Державний бюджет на 2027 рік (№16000). Починаємо розгляд бюджетних висновків і депутатських поправок. 🔹 Податки для банків (№15262). Пропонують і у 2027 році залишити податок на прибуток банків на рівні 50% замість базових 25%. 🔹 Повернення конкурсів на державну службу (№13478-1). Нові правила відбору та призначення держслужбовців. 🔹 Зміни в прокуратурі (№16144). Конкурси на керівників підрозділів Офісу Генпрокурора, обласних та окружних прокуратур і їхніх заступників. Але без конкурсів на Генпрокурора, його першого заступника та інших заступників. 🔹 Захист від банківського шахрайства (№16013). Зміни до Кримінального кодексу для захисту грошей громадян від махінацій із картками та рахунками. 🔹 Фонд гарантування вкладів (№15269). Зміни в управлінні Фондом, який відповідає за повернення гарантованих вкладів у разі банкрутства банків. 🔹 Зміни до Цивільного кодексу щодо фінансових операцій (№15175). Уточнюють відповідальність керівників непідприємницьких товариств, щоб узгодити законодавство з новими правилами випуску облігацій та залучення інвестицій. ❗️❗️❗️З важливого: наразі на цей тиждень не поставлено жодного антикорупційного законопроєкту у порядку денному, як і антикорупційноі стратегії на 2026–2030 рр.

О 12:00 розпочинається пленарне засідання. Один із головних викликів цього тижня. Державний бюджет на 2027 рік. Бюджет, у якому досі не вистачає справедливості. За цей час ми провели численні обговорення, подали сотні бюджетних поправок від «Європейської Солідарності», намагалися переконати уряд і парламентську більшість переглянути пріоритети. Але результат? Жодної нашої поправки, спрямованої на справедливіший розподіл бюджетних коштів, не враховано. Загалом до проєкту бюджету подали 5236 пропозицій. Бюджетний комітет відібрав лише 90, причому більшість із них – це навіть не конкретні зміни, а доручення уряду щось додатково опрацювати. І найбільший абсурд – у пріоритетах. Для суддів, прокуратури, ДБР, Офісу Президента та державного апарату знаходяться кошти на збільшення фінансування. А для підвищення грошового забезпечення військовослужбовців у поданому урядом проєкті бюджету грошей не передбачили. Ми пропонуємо зовсім іншу логіку: передусім армія, обороноздатність, підтримка військових і їхніх родин, допомога громадам, захист соціально вразливих людей та створення умов, у яких український бізнес може працювати й наповнювати бюджет. Ми пропонуємо перерозподілити кошти: забрати з менш пріоритетних програм і спрямувати туди, де вони найбільше потрібні державі під час війни. Коли уряду потрібно, він знаходить десятки мільярдів гривень. Отже, проблема не лише у відсутності грошей. Проблема в політичній волі та пріоритетах. І ще одне. Бюджет має бути реалістичним. Не можна обіцяти людям виплати, не маючи гарантованих джерел фінансування, і водночас ставити під загрозу довіру міжнародних партнерів, від допомоги яких критично залежить наша фінансова стійкість. Цього пленарного тижня ми знову будемо наполягати на своїх поправках.

Сьогодні пленарний день. Минулого тижня к Європарламенті прозвучало дуже серйозне попередження для України: у 2027 році низка найбільших країн ЄС увійде у виборчий процес. А це означає, що політична ситуація в Європі може змінитися, і прихильникам України буде значно важче відстоювати наше членство в Євросоюзі. Європейські партнери говорять: ми маємо використати час до середини 2027 року, щоб виконати ключові зобов’язання щодо судової реформи, боротьби з корупцією та верховенства права. Бо після виборів можуть з’явитися нові вимоги, нові перепони та нові причини відкладати українську євроінтеграцію. І найгірше, що необхідні рішення вже давно відомі. Але українська влада затягує їх ухвалення. Ми ризикуємо втратити історичне вікно можливостей не тому, що Європа нас не хоче, а тому, що самі не виконуємо погоджених умов.

​Чи знали ви, що Україна в свій час постачала США інертні гази, необхідні для виробництва сучасних мікрочипів, а деякі гази цієї групи використовують навіть у космічних двигунах? Про такі неочевидні речі сьогодні говорили на третьому модулі Школи громадянського лідерства #НЕБАЙДУЖІ, присвяченому місцю України у світі. Разом із Валерієм Чалим розбирали міжнародні відносини не лише через звичні нам новини про переговори, зустрічі президентів чи дипломатичні заяви, а значно глибше – через розподіл світових ресурсів, економічні інтереси, технології та геополітичні процеси, які насправді визначають поведінку держав. Говорили про те, чим Україна може бути цікавою світу, які наші можливості ми досі недооцінюємо і як можемо використовувати їх для посилення власних міжнародних позицій. Особливо цікавою була думка Валерія Чалого про лідерську дипломатію, адже дипломатія – це далеко не завжди пошук компромісу чи найнижчої спільної позиції, на яку готові погодитися всі сторони. Інколи потрібно самим формувати сильну позицію, пропонувати рішення і переконувати партнерів до неї долучатися, а не постійно підлаштовуватися під чужі умови. З Євгеном Магдою говорили про гібридний світ, інформаційні війни, механізми міжнародного впливу та нові загрози для держави, які часто залишаються непомітними, поки не починають безпосередньо впливати на наше життя. І як важливо вирівняти фейки, дезінформації і не купувати на провокації і маніпуляції, якими кишить світ. Але найбільше мене сьогодні вразив рівень запитань наших учасників. Молоді люди дуже добре орієнтуються в міжнародних подіях, ставлять складні запитання і хочуть розуміти не лише те, що відбувається, а й чому та як Україна має діяти в цих обставинах. Яка ситуація в українсько-американських відносинах? Як мають будуватися переговори? Що ми можемо запропонувати світу? Як протистояти гібридним загрозам і як Україні не просто вистояти, а розвиватися? Саме цей високий рівень інтелектуальної дискусії та небайдужість в очах учасників сьогодні окремо відзначили обоє наших лекторів. Дуже дякую Валерію Чалому та Євгену Магді за змістовні й відверті розмови, а нашим молодим учасникам – за те, що їм не все одно, що вони прагнуть розібратися у складних процесах і шукають відповіді на питання, що особисто можуть зробити для своєї держави. Величезна подяка Львівський національний університет імені Івана Франка , ректору Роман Гладишевський , проректору Олегу Бугрію, декану Факультет міжнародних відносин ЛНУ ім. Івана Франка Маркіяну Мальському за підтримку і сприяння у проведенні третього модуля Школи. Окрема подяка Robert Schuman Institute, Alessandro D'Onofrio та Фундації Едмунда Фрея за підтримку Школи. Як же круто бути в команді Небайдужих людей!!!! Дякую вам усім, НЕБАЙДУЖІ.

Такий довгоочікуваний обмін! 270 наших людей повернулися з московського полону! 🇺🇦 270 людських доль. 270 історій болю, боротьби та неймовірної сили духу. І сотні родин, які нарешті зможуть обійняти своїх найдорожчих. Додому повертаються наші захисники: воїни Збройних Сил України, Національної гвардії, зокрема «Азову», прикордонники, оборонці Маріуполя. Більшість із них були в російській неволі ще з 2022 року. Також звільнено дев’ятьох цивільних українців. Особливо щемлива новина: серед звільнених п’ятеро наших людей, яких вважали загиблими під час російського теракту в Оленівці у липні 2022 року. Лише уявіть, що зараз відчувають їхні рідні! Після років болю, скорботи та невідомості дізнатися, що найдорожча людина жива. Це справжнє диво! Дякую всім, хто докладає зусиль до повернення наших людей. Хто не припиняє боротьби за кожного українця та українку. Ми повинні повернути кожного і кожну. І не маємо права зупинятися, доки всі наші люди не будуть удома. З поверненням, рідненькі! ❤️ Слава Україні! 🇺🇦

Яке Польща має право диктувати Україні, кого вважати Героєм? Наша історична пам'ять, наші герої - це основа сучасної сили у протистоянні московській агресії. Святослав Шеремета, дякую тобі за системну роботу з відновлення історичної пам’яті українців. Більше про історичну памʼять та україно-польські взаємини – тут: https://youtu.be/3npBzXkzt0w?t=1117&si=yEvW_dR_DZ39K6KW

​Друзі, Бог почув наші молитви! ❤️ Стан Григорія Пивоварова, позивний «Єврей», покращився. Із вкрай тяжкого він перейшов у тяжкий. Це маленька, але надзвичайно важлива перемога у його боротьбі за життя. Кілька днів тому, захищаючи Донеччину, Григорій зазнав надзвичайно тяжких поранень внаслідок атаки московського FPV-дрона. Серйозно постраждали внутрішні органи. Як повідомляє Олександр Коваленко, Григорій уже може самостійно дихати. Апарат штучної вентиляції легень поки залишається як запобіжний захід. Він перебуває під цілодобовим наглядом медиків, але лікарі налаштовані позитивно. І я дуже хочу, щоб ви знали, хто такий Григорій Пивоваров. Це громадянин Ізраїлю, який ще у 2014 році добровільно став на захист України. Не своєї за паспортом держави, але своєї за переконаннями, цінностями і покликом серця. Понад десять років він боронить Україну, багато років служить у складі 24-го окремого штурмового батальйону «Айдар». Ми познайомилися з Григорієм ще у далекому 2015 році. І за цей весь час я неодноразово переконувалась, яка це надзвичайно щира, справжня людина. Без фальші, без награного патріотизму, без гучних слів заради красивої картинки. Людина, яка не просто говорить про любов до України, а щодня доводить її своїми вчинками. У ньому є те, що я надзвичайно ціную в людях: щирість, принциповість, відданість і готовність стояти за своїх до кінця. І є одна річ, яка мене болить усі ці роки. Григорій досі не має українського громадянства. Із 2020 року я неодноразово зверталася до всіх можливих українських державних структур, намагаючись домогтися надання йому громадянства України. Шість років звернень. Шість років бюрократичних перепон. Скажіть мені, що ще має зробити людина, аби Україна офіційно визнала її своєю? Григорій уже віддав Україні понад десятиліття свого життя. А тепер ризикує втратити саме життя за нашу свободу. І я переконана, що Президент України має нарешті надати Григорію Пивоварову українське громадянство! Бо українцем стають не лише за народженням. Українцем стають за вибором, за цінностями, за вірністю Україні. І Григорій цей вибір зробив ще у 2014 році. Але зараз найважливіше, щоб він вижив. Григорію, ми всі дуже чекаємо на твоє одужання! Ти ще маєш отримати свій український паспорт.

🇪🇺Мої два виступи у Європарламенті вже на каналі: 📌 Виступ на засіданні Європейського парламенту, яке було присвячене 10-річчю Діалогів Жана Моне—програми підтримки демократії в Україні. 📌Дискусія про розширення, де я доношу європейцям, що війна близько і що Україна в ЄС – це не поступки Україні, а посилення Європи Нагадаю, що я тут знаходжуся не в складі офіційної переговорної групи, а на навчальній програмі Молодих політичних лідерів — і моментів для зустрічей у нас не є так багато.   Але я вишукувала будь-яку можливість поговорити з різними євродепутатами, з представниками Єврокомісії, з представниками Євроради. Намагалася максимально донести позиції української держави та їх переконати. І на кожній великій події ми втрафили сказати своє слово. Я маю надію, що наш маленький внесок в переговорний процес буде і не зовсім такий маленький.

​Ніч московського терору: удари по підприємству на Дніпропетровщині, залізниці в Полтаві та масована атака на Суми. Є постраждалі. 🔴 Дніпропетровщина. Ворог атакував чотири райони області. Постраждали двоє людей: чоловік на Нікопольщині та жінка в Синельниківському районі. У Дніпрі пошкоджена інфраструктура, у Павлограді - адміністративна будівля та житловий будинок. Також повідомлялося про удар по підприємству. Виникли пожежі, які рятувальники ліквідували. 🔴 Одещина. Внаслідок московського обстрілу зруйновані чотири недіючі бази відпочинку, пошкоджені об’єкти енергетичної інфраструктури. На місцях влучань виникли пожежі. На щастя, обійшлося без загиблих і постраждалих. 🔴 Полтавщина. Московські безпілотники атакували залізничну інфраструктуру Полтави. Також повідомляється про пошкодження приватних будинків, господарських споруд та ліній електропередач. 🔴 Сумщина. Ворог масовано атакував Суми безпілотниками. Пошкоджена цивільна інфраструктура, зокрема житлові будинки. Постраждали двоє працівників автозаправної станції. Дякую нашим захисникам неба, рятувальникам і медикам, які цієї ночі знову рятували українські життя!

Вибачте, я втомився пояснювати, що між причинами і наслідками є міцні і нерозривні звʼязки. Польща має офіційно перепросити за те, що встала на шляху незалежності України. Але ви вірите, що Karol Nawrocki на це спроможний? Та отож… А! Ось іще: «Публічне заперечення факту правомірності боротьби за незалежність України у XX столітті (…) визнається наругою над пам’яттю борців за незалежність України у XX столітті, приниженням гідності Українського народу і є протиправним».

©️Олександр Зінченко про історичну відповідальність Польщі за втрату української незалежності, Ризьку угоду та незручні сторінки польсько-української історії: «Просто факти: Україна проголосила свою незалежність у січні 1918 року майже на рік раніше за Польщу. Але УНР мала чарівних сусідів. Якби Росія, Польща та Румунія не встали на шляху незалежності України - не треба було б за незалежність боротися, ані Шухевичу, ані Бандері, ані Ольжичу, ані Мельнику, ані ОУН, ані УПА. Волинь належала УНР. Волинь не лежала на дорозі. Якби Польща не влізла на Волинь, де у 1918 році мешкало приблизно 10% поляків, - там ніколи не було б ніякої «Волинської різанини»: бо УНР ставилася з повагою до прав національних меншин. Але Польща та Росія зробили усе, щоб знищити УНР (див. п. 1). 18 березня 1921 року для України - це те саме, що для Польщі 23 серпня 1939 року: бо для підрадянської України роль Пілсудського у 1918-1921 стає тим самим, що для Польщі - роль Сталіна у 1939. Українцям Ризька зрада Польщі коштувала близька 7 мільйонів життів. Водночас наслідком Ризької угоди Польщі та Росії стало те, що молоді українці перетворилися на мобілізаційний резерв Кремля. Вони того не хотіли. Але див. п. 1. Як мобілізаційний резерв Кремля українці опинилися у радянському війську і вочевидь не мали субʼєктності. Але там вони з літа 1941 року боролися проти Гітлера на боці Обʼєднаних Націй. У вересні 1939 року Польща не змогла протистояти німецькій агресії і капіталювала за чотири тижні: бо усе керівництво країни втекло за кордон, а військо склало зброю (зокрема на Волині). Україна памʼятає, що це значить і скільки буде коштувати втрата незалежності (див. п. 1 та 3), а тому у лютому 2022 року українці не склали зброю у подібних обставинах до польської ситуації у вересні 1939 року. Але це трохи ми забігли уперед. На території Польщі у збройній боротьбі проти війська Третього Рейха та його сателітів загинуло у три рази більше солдат і офіцерів, що були мобілізовані з України, ніж солдат і офіцерів, які були мобілізовані з Польщі: близька 700 тисяч українців проти 240 тисяч поляків. Загалом у збройній боротьбі проти вермахту на території Польщі загинуло стільки ж солдат і офіцерів, що були мобілізовані з України, з яких можна було б сформувати 230 дивізій або (приблизно) 1400 батальйонів. Підкресоюю: усі ці люди віддали своє життя у боротьбі проти Гітлера та на стороні Обʼєднаних Націй. Але в Польщі хочуть говорити лише про одну дивізію, яка складалася з українців («Галичина») та два батальйони (ʼНахтігаль» та «Роланд»). Добре, давайте поміркуємо і про це: як же ж треба було Польщі допікти українцям, щоб певна їх частина почала вважати, що піти на службу бо Гітлера - це кращий вибір?! Отже, у збройній боротьбі з Гітлером на території Польщі загинуло 240 тисяч поляків та 700 тисяч українців. Водночас, у вермахті проти сил Обʼєдннаних Націй, зокрема на території України воювало близька 450 тисяч поляків (за оцінкою Ришарда Карчмарека). Усі колабораційні мілітаризовані формації, що складалися з українців протягом усієї Другої світової війни, разом налічують близька 250 тисяч. Тобто поляків у вермахті було у два рази більше, ніж загинуло у боротьбі з вермахтом. Загалом у збройній боротьбі проти вермахту українців загинуло у 12 разів більше, ніж поляків - більше 3 мільйонів. Що було - то було. В історії обох країн була і боротьба проти нацизму, і колаборація з нацизмом. От тільки баланс різний. З української перспективи поляки проти нацизму і не боролись. Внесок українців у перемогу Обʼєднаних Націй над нацизмом у рази вагоміший. Якщо комусь в Польщі щось не подобається в тому, що українці памʼятають те, чого в Польщі памʼятати не хочуть - це не означає, що того не було, а просто означає, що багато поляків неадекватно спииймають свою роль в історії. Багато проблем в історії і тоді, і тепер вдалося б уникнути, якби Польща не встала на шляху незалежності України у 1918-1921 роках. А отже - див. п. 1! P.S. За минулу ніч по Києву прилетіло більше 20 балістичних ракет. Це дуже цікаво: ворог бомбардує українців, а поплавило поляків. P.P.S.

Мала включення з Європарламенту у Страсбурзі. Обговорювали, що зараз відбувається у відносинах України з ЄС та США, як європейці реагують на політику Трампа і чому для нас наступні кілька місяців можуть бути вирішальними. Що цікаво, підтримка України в Європарламенті залишається дуже сильною. Але європейці дедалі відвертіше говорять про те, що більше не можуть покладатися на Америку, як раніше. І водночас прекрасно розуміють, наскільки їм потрібна Україна для власної безпеки. А ще про нашу євроінтеграцію. Тут ситуація дуже непроста. Європейські партнери попереджають, що до середини 2027 року ми маємо використати нинішнє вікно можливостей. Бо далі через вибори в європейських країнах усе може суттєво ускладнитися. І найбільше обурює, що необхідні для вступу в ЄС реформи в Україні гальмуються не тому, що їх неможливо провести, а через відсутність політичної волі. Загалом розмова вийшла цікава, місцями дуже гостра. Запис👇 https://youtu.be/Dw93PIX8NX0?si=FyCAdWjBEuvIjI19