Люди скуповують книжки. А що робить держава?
Лише за це літо року московити знищили понад 10 мільйонів українських книжок, прямі втрати перевищили 1,2 млрд грн. Представники галузі оцінюють втрати книжкового ринку за липень-серпень щонайменше у 2 млрд грн лише в книжках, без урахування обладнання та приміщень.
Близько місяця тому ми з Комітетом Верховної Ради з питань гуманітарної та інформаційної політики звернулись до прем’єр-міністра Сергія Корецького щодо необхідності державної підтримки галузі.
27 липня прем’єр доручив Мінкульту та Мінфіну підготувати відповідний механізм. І лише за місяць, 28 серпня Мінкульт представив частину запланованих рішень: відновлення закупівлі книжок для бібліотек, швидкі гранти для малих видавництв, розширення програми «єКнига», компенсацію оренди книгарням та використання існуючих грантових програм для постраждалих підприємств.
Це нікому не завадать. Але проблема книжкової галузі сьогодні значно ширша за виплату разової фінансової допомоги, хоча чомусь влада Зеленського так любить цей механізм.
Видавництва втрачають склади і змушені перевозити наклади між регіонами. Оренда великих приміщень дорога, книжки потребують відповідних умов зберігання, а страхування воєнних ризиків для такого бізнесу залишається фактично недоступним. Банки також неохоче кредитують видавців, оскільки надрукований наклад практично не сприймається як ліквідна застава.
Після знищення мільйонів книжок окремі видавництва вже самостійно переходять до моделі менших розосереджених складів. Саме цю логіку держава мала б перетворити на системну політику.
Тому я вважаю, що державна програма українського книговидання має включати:
✅допомогу з релокацією та створенням мережі розосереджених захищеніших складів, компенсація частини їх оренди та логістичних витрат;
✅реальний механізм доступного страхування воєнних ризиків і пільгового кредитування для видавців, друкарень та книгорозповсюджувачів;
✅компенсація втрати вже надрукованих накладів, бо разом із книжкою згорає оборотний капітал: права, переклад, редактура, дизайн, папір і друк;
✅системні державні закупівлі українських книжок для публічних і шкільних бібліотек, а також українських бібліотек, культурних центрів і освітніх просторів за кордоном;
✅повноцінна підтримка книгарень, щоб книжки не накопичувалися місяцями на великих складах, а швидше потрапляли до читачів.
Саме такі інструменти називають серед першочергових і представники книжкового ринку: пільгове кредитування, страхування воєнних ризиків, підтримка книгарень, бібліотечні закупівлі та стимулювання попиту.
❗️І наостанок про ще одну серйозну проблему. Закон України «Про державну підтримку книговидавничої справи» уже передбачає державну субсидію книгарням на компенсацію оренди.
Однак Мінкульт зараз просуває на уряд проєкт постанови щодо реалізації цієї норми, який, за інформацією, наявною у профільного Комітету та представників ринку, запроваджує додаткові обмеження і може фактично вивести з-під програми переважну більшість книгарень на період воєнного стану та ще на рік після нього.
По-перше, підзаконний акт не може звужувати право на підтримку, яке Верховна Рада прямо встановила законом.
По-друге, якщо книгарні не зможуть отримати передбачену законом компенсацію оренди, частина з них просто не витримає фінансового навантаження і закриється. А це знову ж таки збільшить навантаження на склади.