< [пост]анарх і я на війні >

росії мало халеп. вона відчиняє нові й оновлені двері у пекло

Слава піхоті, слава життю! Це найбільша і найбільш затребувана частина нашого війська. Найменш висвітлена в медіа, недостатньо глорифікована, проклята і відштовхуюча, найбільш оскотинена і розлюднена сила тіл і їх потоків. Друзі-медіа, якщо ви висвітлюєте у себе воїнів і їх життя, 2/3 (а то й 3/4) контенту присвячуйте піхоті. Панове законотворці. Уся шана, пільги і грошове забезпечення має віддаватися піхоті у першу чергу. Панове вищі командири. Для розмазування нещастя тоншим шаром і для ефективності роботи кожного організму. Всі воїни мали б повоювати невеликий термін «ногами», а офіцери - командирами піхотних відділень і взводів.

Наші бійці, Веган та Крот. З різних підрозділів, але одним шляхом. Після гарячої стрілянини якась граната Ф1 завжди зіпсує враження і змусить відпочити від війни довго-довго. Дякуємо медикам евакуації за знеболення і швидку поїздку 🖤💚

Вертаєшся після довгих покатушек і прогулянок у темряві на ставшу трошки рідною базу ~> за невловимі миттєвості до пані Передсвітанкової Сірості. Сонний мозок генерує автопідйоби аби перебити втому, а передусім стрес, заглушити нервові спогади самоіронією. [Дякую маман і побратимам за цю життєствердну рису, її вирізнюючі приклади в оточуючих]. Підловлюю самого мого надійного тут водія бездоріжжя: - Птаха, довези мене до НП-шки, на мене там пачка чекає. А він гальмує, знову підгальмовує, зависає на роздоріжжі. Я нарешті посміхаюся трохи пересохшими губами: добже, зачекає до ранку. 4:20~ перші амарантові відблиски зі сходу. 4:45 ~ сірість стає непристойно прозорою. Нотую собі це, знімкую, змальовую поглядом. Аби планувати наступні виїзди. А згодом мовити до Неї поміж іншим: Тобі довподоби яскравість зірок? просто неба файно цілуватися. Згадай поміж місій, як піднімаєш очі вгору, в цю майже безхмарну ніч, над чорнотою морського обрія після опівночі, коли місто засинає, рухаючи лиш подекуди баштою крану в портý, а Ти лежиш на піску з іншої сторони затоки, і бачиш, як все це тоне у масі води, зливаючись з горизонтом. Тож у цих перепетіях у мене є як політичні, етичні, культурні причини ненавидіти русню, професійно працювати із цим на різних рівнях, присвячувати найкращі роки життя Обороні нинішніх рубежів на Донбасі чи Слобідчині, але й глибоко особисті, екзістенційні, аби [згодом уможливити розпад імперії на Незалежні Суб'єкти історії, а також] повернути собі всі зірки .. над Керченським морем

мурал на пам'ять про побратимів, що полягли у жорсткій боротьбі, у неймовірному змаганні, в шаленій гонці, в нерівній сутичці із російським імперіалізмом за волю українського народу, за життя, культуру та свободу, за вибір жити вільно від рашистської диктатури [десь в Україні]

Сьогодні відзначається річниця загибелі трьох товаришів-інтернаціоналістів, які зробили останній постріл за свободу 19 квітня 2023 року під Бахмутом. Дмитро “Лєший” Петров, Фінбар “Чіа” Кафферкі та Купер “Гарріс” Ендрюс поклали своє життя заради захисту свободи українського народу проти російського імперіалізму. Сьогодні товариші і товаришки з різних країн зберуться разом, щоб провести вечір пам’яті Лєшего, Купера й Чіа. Анархістські меми теж доєдналися і разом з товаришами намалювали невеличкий мурал на честь полеглих воїнів-інтернаціоналістів. 💔🏴🕯️

Revolutionary love and greetings from Bern. Leshy, Finbar & Cooper are allways with us🖤

​​19 квітня 2023 року в боях за "дорогу життя" на околицях Бахмута загинуло троє наших бойових товаришів, інтернаціоналістів і революціонерів. Їхні імена: Дмитро "Леший" Петров, Фінбар "Чіа" Каферкей та Купер "Гарріс" Ендрюс. Загибель товаришів стала величезним ударом для всіх нас і переломним моментом в осмисленні участі лібертаріїв у війні. Один з героїв, Діма Петров, не тільки був нашим бойовим товаришем і людиною, що стояла біля витоків нашого проєкту, а й живим втіленням полум'яних революціонерів минулого. Чесний, щирий і добрий, але при цьому рішучий і сміливий у своїй боротьбі за анархічні ідеали. Таким ми запам'ятаємо Діму. Про нього можна писати нескінченно, але краще про Діму розкажуть його близькі товариші з БОАК і та спадщина, яку він залишив після себе. У своєму прощальному листі Діма писав: "Найкраща пам'ять для мене - це якщо ви продовжите активну роботу, долаючи особисті амбіції та необов'язкові шкідливі чвари. Якщо ви продовжите активну боротьбу, щоб домогтися вільного суспільства, заснованого на рівності та солідарності. За себе і за мене, і за всіх наших товаришів". Пам'ятаючи ці слова, анархісти Берліна, Лейпцига, Дрездена, Амстердама, Києва та інших міст сьогодні зберуться, щоб вшанувати пам'ять цих трьох видатних товаришів. Дмитро "Леший" Петров, Фінбар "Чіа" Каферкей та Купер "Гарріс" Ендрюс назавжди в строю!