uk
Feedback
цвіт папороті

цвіт папороті

Відкрити в Telegram

склад фотокарток і життя якщо є якісь питання-пишіть @mariam_blueberry

Показати більше
760
Підписники
Немає даних24 години
Немає даних7 днів
+730 днів
Архів дописів
Поцелуйко А. Б. Загальноіндоєвропейські міфологічно-релігійні архетипи та їх вияв в українській духовній традиції : дис. … канд. філос. наук : 09.00.11. Львів, 2004. #Книги

photo content
+1

photo content
+7

photo content
+4

Переправа через Припʼять, 30р.
Переправа через Припʼять, 30р.

хто веде (хто виграє) свідоме чи підсвідоме?

Repost from N/a
Сон усе це чи ні? Реальність чи ілюзія? І хто я, мандрівник? Звідки й куди йду?

Діяти щоб відновити сферу потрібно вже зараз. Підтримуйте тих хто постраждав (список буде доповнюватись) Урбіно (також запустили акцію на -30 на всі ел. книги додатково) Паперові -10% Уроборос Віват Основи Readeat Book.ua Старий лев АртБукс Віхола Стилет і стилос Верба Бімба Книголав IPIO Уважно! В видавництва "Хто це" згоріло 80% книг на складі Їхній сайт ТУТ Абабагаламага Видавництво Видавництво Крапки УВАГА У НИХ ТЕЖ ВСЕ ДУЖЕ НЕДОБРЕ Муркіт Букшеф Ранок Пломінь creative women publishing Стретович Лабораторія Жорж Риби на даху

⚜️Юхим Сіцінський (1859-1937) — історик, археолог, православний священник, який зібрав незвичайну колекцію зразків вишивки Сх
+3
⚜️Юхим Сіцінський (1859-1937) — історик, археолог, православний священник, який зібрав незвичайну колекцію зразків вишивки Східного Поділля🕊️🇺🇦 Окрім того, Ю. Сіцінський, заснував музей старожитностей у Кам’янці-Подільському, редаговував журнал "Подільські єпархіальні відомості", очолював Подільське церковне історико-археологічне товариство, належав до Наукового товариства імені Т.Шевченка і Українського наукового товариства у Києві. Подейкуди говорять, що дана колекція Сіцінського, досі є маловідомою навіть серед науковців🔥

🐮 Ніч. Лісова стежка. І неквапливий рух стада … Попри те, що здичавілі корови вже багато років живуть самостійно, на фотопастках вони трапляються доволі рідко. Саме тому кожне таке відео - цінне спостереження, яке дозволяє краще зрозуміти їхню поведінку та маршрути пересування. 🌿 Вночі стадо спокійно прямує знайомою стежкою. Такі природні коридори використовують багато тварин, адже вони ведуть до місць годівлі, водопою або відпочинку. З роками ці маршрути стають невід'ємною частиною життя диких мешканців. 🐄 Ці здичавілі корови вже давно стали частиною природних екосистем зони відчуження. 📸 з фотопасток Чорнобильського заповідника

photo content
+2

🐄 ВОНИ ВСЕ ЩЕ ПАМ'ЯТАЮТЬ ДОРОГУ ДОДОМУ… Історія здичавілого стада корів у Чорнобильському заповіднику нерозривно пов'язана з
+4
🐄 ВОНИ ВСЕ ЩЕ ПАМ'ЯТАЮТЬ ДОРОГУ ДОДОМУ… Історія здичавілого стада корів у Чорнобильському заповіднику нерозривно пов'язана з самоселами села Луб'янка, зокрема з місцевою жителькою Ольгою Ющенко (на фото). Після аварії на ЧАЕС вона разом із родиною повернулася до рідного села й продовжила тримати худобу. У Луб'янці було найбільше стадо - сім корів. Коли у 2016 році господарів не стало, тварини залишилися без догляду. Замість того щоб загинути, вони поступово перейшли до життя у дикій природі. 🏡 Цікаво, що навіть сьогодні через колишню садибу Ольги Ющенко проходить найбільш утоптана стежка стада. Корови вже давно не ночують біля обійстя, але ніби пам'ятають місце, де колись жили поруч із людиною. 🌿 За роки життя без людей вони сформували справжню дику соціальну структуру: захищають телят, разом протистоять вовкам і ведмедям, самостійно знаходять корм у будь-яку пору року та не потребують ветеринарного догляду. 📸 з архіву Заповідника 📸 Микола Семиног - автор фото Ольги Ющенко (кінець 90-х років)

Галина Севрук (1929 - 2022) Ілюстрації до книги "Давня кам'яна скульптура" (Київ, "Мистецтво", 1972)
+6
Галина Севрук (1929 - 2022) Ілюстрації до книги "Давня кам'яна скульптура" (Київ, "Мистецтво", 1972)

+3
трошки ще відео з ватри

Repost from Саспенс
Полісся 3.0 Коники звисають з кольорових ниток, Дзвоники блищать, проганяють смуток. Місячне тепло від розмов щоночі — Ти стаєш собою, відкриваєш очі. Веселкові люди ділять гарні миті, Затанцюють в колі, сонцем оповиті. Ватра зажевріє ластовинням світлим, Тим, що змалку пахне чимось дуже рідним. Чимось справді дружнім, де зовсім не страшно Стрибати з каміння — щиро і відважно. Із піску та глини... Забруднивши тіло, Радісно сміятись й почуватись вільно. Де строката стрічка захопила гілку — Зупинись на мить, не біжи, як білка, Що летить за часом і біжить в нікуди. Постривай, будь ласка... Хай побудуть люди — На скелястих схилах, по рясних стежинах, Де зоря скупалась в запашних полинах. Гомін сосен давніх, дихання Полісся... Тут дороги наші в спільності зійшлися. 20 червня 2026 Світлана Беруашвілі #ЕкваторЛіта #Поезія