By Elvira Tarihçı

На днях Российский этнографический музей пополнил свой электронный каталог, а значит у нас небольшой праздник этнографии Поделюсь с вами самыми редкими материалами по крымскотатарскому народному танцу, а остальные бесценные фонды можете посмотреть сами Самые ранние фотографии датируются 1866 годом. На них запечатлена борьба-куреш, фото мужского танца на свадьбе в Карасубазаре и трое мужчин в танцевальной позиции. Фотографии прекрасно демонстрируют и традиционный крымскотатарский оркестр давулджылар Далее идет целый ряд фотографий советского периода: гуляние на байраме в 1925 году, дёрт къыз оюны из Симферополя, а также фотография парного танца из села Отуз Судакского района (к слову район можно определить и по позиции женских рук на фото) Всю коллекцию можете посмотреть тут, она действительно уникальна и бесценна: https://collection.ethnomuseum.ru/entity/OBJECT?query=%D0%A2%D0%B0%D1%82%D0%B0%D1%80%D1%8B%20%D0%BA%D1%80%D1%8B%D0%BC%D1%81%D0%BA%D0%B8%D0%B5

Описание Крыма в книге по географии за 1926 год, на азербайджанском языке).

Что порекомендуете посмотреть либо прочитать про фольклор литовских татар?

Джума куню хайырлы олсун 🫶🏻

Я обіцяв трохи розказати про записи з Добруджі, які публікував раніше. Почну з найважливішого для мене – мізерного уривка з дестану Şora batır (Шора батир). Дестан – це епос, історія про героя, розказана в піснях і прозових вставках між ними. В багатьох тюркських традиціях є два жанри епосів: героїчний, про війни і подвиги, і любовний – про пригоди закоханих пар. Чистих жанрів не буває, богатирі так само закохуються, а любовники так само можуть воювати. Але є тенденції. В кримській традиції героїчні дестани більше пов'язані з степовою культурою і мають багато спільного з народами колишньої Золотої орди. Наприклад, Шора (Чора, Чура) батир – це реальний герой 16 століття з Казанського ханства, був одним з найвпливовіших людей держави. Воював з московським Іваном IV і загинув в бою в 1546 році. Очевидно десь тоді й були складені перші пісні, які оспівували Шору як фантастичного героя, шо мав надприродні здібності і надлюдську сміливість. Через те, шо європейська література походить від давньогрецьких епосів Гомера, в європейських дослідників є особливий інтерес до тих традицій, де епоси побутують і зараз. Через це дестан добруджанських татар Шора батир записали і видали в 20 столітті кілька разів. В Криму його теж записували ше з 1880х починаючи, але ніколи не приділяли йому достатньо уваги. Відповідно, цей уривок на 19 секунд – це все аудіо, яке можна почути в публічному доступі. https://youtu.be/uoIn619cUWk?si=5_jaYAbChjxgu5jH

Группа крымских татар (Слева стоит уроженкц с. Вейрат по имени Аблямим,имена остальных людей неизвестны) 20 октября 1916 год #крымскиетатары

https://youtube.com/shorts/hfhe57lOfq0?si=fgoUyrDTvWeXBvOr Перед вами видео, на котором вы видите как мусульмане отмечают Ураза Байрам в лагере для военнопленных в Германии в 1916-м году. В период Первой Мировой войны в Германии было создано два лагеря для военнопленных мусульман: «Лагерь полумесяца» и «Лагерь виноградника». Учитывая, что Османская империя была союзником Германии и призывала всех мусульман из коалиции Антанта не служить за страны этого союза, отношения к мусульманам в лагере для военнопленных было больше положительным. Так, для мусульман была построена отдельная мечеть в 1915 году, Вюнсдорфская мечеть. Жили мусульмане в отапливаемых бараках и палатках. У них была своя униформа. В этот же лагерь попадали и крымские татары, башкиры, поволжские татары. Такой лагерь был создан не просто так, в нем пытались убедить, чтобы военнопленные сменили сторону и начали бороться против колониальных государств. Dieses Video zeigt Muslime, die 1916 in einem Kriegsgefangenenlager in Deutschland Uraza Bayram feiern. Während des Ersten Weltkriegs wurden in Deutschland zwei Lager für muslimische Kriegsgefangene eingerichtet: das Halbmondlager und das Weinberglager. Da das Osmanische Reich ein Verbündeter Deutschlands war und alle Muslime der Entente-Koalition aufforderte, nicht für die Länder dieses Bündnisses zu dienen, war die Haltung gegenüber den Muslimen in den Kriegsgefangenenlagern eher positiv. So wurde 1915 eine eigene Moschee für Muslime gebaut, die Wünsdorfer Moschee. Die Muslime lebten in beheizten Baracken und Zelten. Sie hatten ihre eigenen Uniformen. Krimtataren, Baschkiren und Wolga-Tataren wurden ebenfalls in das gleiche Lager geschickt. Ein solches Lager wurde aus einem bestimmten Grund eingerichtet: Man versuchte, die Kriegsgefangenen dazu zu bewegen, die Seiten zu wechseln und gegen die Kolonialstaaten zu kämpfen.