Гіпертелія

«Вечір на Івана Купала» мені пощастило подивитись на великому екрані завдяки проєкту @dovzhenko_centre «Дивне, химерне, фантастичне» — це ретроспектива старих українських фолк-горорів в київському кінотеатрі «42». Кінознавець Довженко-центру Станіслав Битюцький @horrornih написав чудову статтю про цей пласт українського кіно, почитайте: https://birdinflight.com/kino-3/20220722-folk-gorori-v-ukrayini.html

«Вечір на Івана Купала» (1968) — фільм, видатний в усіх сенсах. Я ж хочу звернути окрему увагу на саундтрек. Композитор Леонід Грабовський навалює там такої люті, що хочеться разом з головним героєм піти ловити чортів. Грабовський був важливою частиною «Київського авангарду» — неформальної групи композиторів, які у 1960-х посеред радянського Києва умудрились затягнути в український простір ідеї Шонберга, Кейджа, Ксенакіса та інших передових авангардистів. Музику Грабовського не так просто знайти в інтернетах, тож довелось спеціально для вас вирізати улюблену коротеньку композицію з «Вечора на Івана Купала». Мрію послухати це дике крещендо в хорошій якості з нормальним мастерингом, але поки хай хоч так.

​​На Спотіфай та інші стрімінги залили «Болєзні пєвчих птіц» — альбом гурту Фактично Самі 2000-го року випуску. Послухайте його негайно — це один з найкращих альбомів української інді-музики, і точно найбільш недооцінений. Гурт кілька разів змінював склад і назву. На стрімінгах він залишився під вивіскою Qarpa — в 2007 вони перейменувалися на честь вокалістки. В ті часи Ірена Карпа писала «скандальні» книги, знімалася для «Плейбоя» і взагалі з усіх сил відігравала роль анфан терібль. «Болєзні пєвчих птіц» — це її перші кроки в цій ролі, їй тут лише 20. Взагалі, до Карпи можна ставитись по-різному, але давайте зійдемось на тому, що вона класна вокалістка. І її голосу дуже личить та саунд-каша, яку заварив на альбомі продюсер та мозковий центр гурту Олег Артим. Звучання «Б.П.П.» — плоть від плоті 90-х. Тільки не тих 90-х, які в блискучих лосінах, а швидше тих, які в картатих сорочках і з густою чорною підводкою на очах. Брудні «гранжеві» гітари, глухі «тріп-хопові» ударні, все таке агресивно-індустріальне і ніжно-лоуфайне. Еклектичність помітна і по списку семплів, використаних на альбомі: Massive Attack, The Beatles, Майлз Девіс, Тартак (лол). Коротше, це схоже одночасно на все, що любили гіпстери покоління Ікс — і, в той же час, ні на що не схоже. Альбом крепко збитий, цілісний, тримається купи — і, в той же час, дозволяє собі багато дичини. Наприклад, поставити четвертим треком беліберду в жанрі «нойзи з жопи», а одразу ж після неї — головний поп-хіт «Між нами ніж». До речі, на цю пісню є ще дуже крутий кліп з використанням хронофотографій Едварда Мейбріджа. На жаль, у свій час пєвчі птіци пролетіли майже непоміченими. Фактично Самі подрейфували в бік комерційнішої музики. В результаті навіть отримали свої 14 хвилин слави у середині нульових — засвітилися в ефірі М1 і увійшли в історію як виконавці веселої поп-мазафаки для неформальних тінейджерів. Але популярність довго не протрималась. Пам’ятаєте їхній шлягер «Сашахуй»? Ні? Ну і слава Богу. Запам’ятайте краще «Болєзні пєвчих птіц».

🔌 ELP WIRE FEST 📟 18 / 06 / 22 🇺🇦 Благодійний онлайн фестиваль шумової музики. Раді познайомити вас з учасниками фесту, що гримітиме 18 червня з ваших колонок! Провести суботній вечір незабутньо вам допоможуть 11 виконавців з України та Чехії що наводитимуть галасу заради підтримки тих то зараз захищає нас від російського агресора! 🎺🎺🎺 solaireofastorapraisethesun Сад Змішаних Культур Emotional Anhedonia Kavkazka sound What's-his-face Буду думати wet.blanketttt murdered organ.eD zipcult Dissipativ Єржан Електроніка, шум, поезія, хаунтологія, даб та мавпячий грайндкор - лиш частина того що чекатиме на вас на ELP WIRE FEST! Такого ви точно не бачили. Усі зібрані кошти підуть на підтримку ЗСУ, лікарів, волонтерів та інших людей що боряться за свободу. 📽 До прямого ефіру можна буде долучитись на нашому ютуб каналі. ⚠️ Щоб не пропустити його, радимо зберегти нагадування про подію 🙃 ⚡️ Разом до перемоги!

Ті, хто слухає нойз вдома на домашніх колонках (а не на концертах) - сертифіковані психопати і маньяки. А якщо ви хочете послухати нойз не просто вдома, а ще й під час живої трансляції - то навіть не знаю, що й думати. Це заняття не для людей, а для потойбічних лавкрафтіанських створінь. Боюся навіть уявити ці тентаклі, які завтра клікнуть на лінк нижче, підключаться до фестивалю @elpgig і задонатять на ЗСУ. Кров у жилах холоне!

Давайте спробуємо описати словами те, що відбувається на цьому відео: youtube.com/watch?v=oRkJuAxnMio В приміщенні одного з головних державних культурних центрів столиці проходить фестиваль. На сцені виступає музичний ансамбль: два чоловіка в балетних пачках співають абсолютно дику пісню про знищення москалів, обмазуючись бутафорською кров'ю. В країні тим часом війна, столиця постійно потерпає від ракетних обстрілів - ось і зараз звучить повітряна тривога, тому після першої ж пісні концерт мусять перервати. Всі спускаються в найбличже укриття, по дорозі співаючи гімн і скидуючись пожертвами на збройні сили. Легендарно. Це Україна, браття і сестри. Центр Всесвіту, фронтир людського духу, точка максимальної густини реальності. Де ще таке можливо? Хто ще так може? Яка ще культура здатна створювати такі гіперподії і гетеротопії? Слава Довженко-центру, Хамерманам та ЗСУ.

​​Письменник Аркадій Любченко (1899—1945) провів Другу світову в постійних евакуаціях і переїздах: з Києва у Харків, з Харкова у Київ, потім у Львів, нарешті у Берлін. Тривожне й злиденне життя українських міст під німецькою окупацією він детально описав у своєму щоденнику. Чому успішний радянський письменник вирішив співпрацювати з німцями? Про що думали і розмовляли звичайні українці під час війни? Як Німеччина приймала українських біженців, що тікали від червоної армії? Про все це читайте в нашій новій статті: Письменник в окупації. Щоденник Аркадія Любченка 1941—1944 років

Письменник Аркадій Любченко бачить на Харківській Управі синьо-жовтий стяг, і ледь стримує сльози радості. Письменник Аркадій Любченко слухає, як за стіною його дружина трахається з німецькими офіцерами. Письменник Аркадій Любченко шукає собі нову квартиру у Києві — бажано на нижчих поверхах, так надійніше вижити під час бомбардувань. Письменник Аркадій Любченко витрачає останні гроші на грушку, а її одразу ж відбирає угорський солдат, щоб кинути своєму псу. Письменник Аркадій Любченко іде на блядки з львівською студенткою і хвилюється, що вона якась підозріла, раптом це більшовицька агентура? На фоні — бомбардування Харкова, руїни Хрещатика, львівська богема і табори українських біженців у Європі. Ось така історія Другої світової очима радянського письменника, який вирішив стати колаборантом.

Картини харківської художниці Поліни Кузнєцової, написані під час війни.

😔 Робота художника із Маріуполя Василя Ткаченка