Амнезія

Виставку "Вільна музика" в ЛММЦ ми продовжуємо до кінця березня, просто тому що можемо. Якщо ви хотіли її побачити й не встигли, тепер встигнете. 📀💿 Пара матеріалів, які можна почитати чи послухати перед тим як їхати до Львова та/або йти на Стефаника, 11: Інтерв'ю частини команди для СЛУХ Інтерв'ю трохи іншої частини команди в Галас-подкасті Репортаж від Neformat А завтра перший день весни й ми з сейрою готуємося розмовляти про її енциклопедичний проєкт ANTENNA, приходьте теж: 💭реєстрація

Увага, вільна музика! У львівському муніципальному мистецькому центрі 27 грудня відкриється виставка про історію української незалежної музики. А також про спільноти, які довкола тієї музики збиралися. А також про те, як музика взагалі може бути незалежною. (Спойлер: вільну музику роблять вільні люди.) В експозиції будуть фотографії, афіші, постери, малюнки, відоси, касети, диски, самвидавні зіни, глянцеві журнали, сценічні костюми, навіть пара скульптур - купа всяких таємничих артефактів з темних 80-х, брудних 90-х, дурнуватих 00-х, хаотичних 10-х і звитяжних 20-х. Більше інформації тут: https://www.lvivart.center/exhibitions/vilna-muzyka-ukrayinski-nyzovi-inicziatyvy-vid-1980-yh-do-2020-yh/ Сердешно запрошуємо і хай щастить!

«Виставка "В епіцентрі бурі: український модернізм, 1900-1930" в Мадриді — етапна подія в процесі деколонізації української культури, — пише в колонці для «Української правди» критик та історик Костянтин Дорошенко. — Масштаби культурних втрат через ескалацію російської війни проти України 2022 року зробили це питання алярмовим. "Деколонізація" буде ключовим словом в українській культурі ще довго після перемоги. Але застосування цього терміну стосовно України потребує ґрунтовної наукової дискусії». Рекомендуємо уважно прочитати. Адже український модернізм та авангард початку минулого століття — це історія, яку необхідно розповідати заново і для іноземної аудиторії, і для нас самих. На «Амнезії» є чудова стаття Костянтина Малеонюка про скандальні виставки українських авангардистів 1908-1914 років: «Їхніх учасників як тільки не називали: хуліганами, дикунами, декадентами. Над ними глузували в газетах та малювали злісні карикатури. Їхні роботи псували. Їм погрожували судом. Саме цього молоді художники і добивалися». Українське мистецтво завжди хвилювало Європу. Навіть тоді, коли європейці ще не дуже знали слово «Україна». Сьогодні — тим більше: виставка в Мадриді має шалений успіх. Деколонізуймося, бо ми того варті!

​​Чудова книга «Микола Глущенко — художник і шпигун» нашої авторки Катерини Лебедєвої вийшла за пару тижнів до великої навали, і ось зараз нарешті дочекалася нормальної презентації. Це біографія людини, яка продала душу дияволу: успішний і титулований художник Глущенко працював на радянську розвідку з 1930-х і регулярно писав доповіді про своїх друзів та колег. А ще він, наприклад, їздив у гітлерівський Берлін у 1940 році і був одним з тих, хто попереджав Сталіна про невідворотний напад Німеччини на СРСР. Про дивне свінгерство подружжя Глущенків з Володимиром Винниченком у книзі теж написано. Ну тобто біографія на будь-який смак. На сайті Амнезії опубліковано кілька уривків з книги, але навіщо вам уривки, якщо сама книга надзвичайно красива. Купіть її негайно! Ну і приходьте послухати і побачити Катерину Лебедєву вживу. Київ, 24 березня, музей літератури.

​​Янгол українського підпілля Ігор Цимбровський нарешті виступить в Києві! Основна програма включатиме в себе сучасні авторські інтерпретації власних композицій, написаних протягом 35 років. Тобто, той самий культовий альбом «Прийди янголе» (1995), але переосмислений і перевідкритий. Творитимуть таїнство сам Ігор і барабанник Тарас Мельниченко. У 2018-му Цимбровський дав «Амнезії» інтерв'ю. В той момент він зовсім не давав концертів, і мав сумніви, чи варто взагалі ворушити старий матеріал: «Зараз, після випуску вінілу пару років тому, постала дилема. Багато хто хоче мене запросити на виступи, але в старому форматі (так принаймні говорили посередники, в яких не було зі мною до порозуміння в тій справі). А пройшло майже 20 років! І це стало великою проблемою і непорозумінням: виходило, що я мав повторювати альбом 23-літньої давності». Що ж, у киян нарешті є можливість почути, як Цимбровський розрулив цю дилему. Купуйте квитки!

​​Чудова новина для цінителів експериментальної музики 90-х: лейбл «Шукай» видає на вінілі ретроспективну компіляцію Олександра Юрченка. На початку минулого року на «Амнезії» вийшла стаття про феномен Юрченка: «Олександр Юрченко (1966-2020) — один з найцікавіших і найнесподіваніших музичних експериментаторів України. Протягом 1990-х він долучився до безкінечної кількості різноманітних музичних проектів, жоден з яких не вписувався у будь-які жанрові рамки. Синті-поп, індастріал, пост-рок, ембієнт, фанк, дарк-фолк, імпровізаційна модальна музика — називайте як хочете. Юрченко грав на синтезаторах, електровіолі і саморобних інструментах. Записував спільні альбоми з Катею Chilly та Світланою Няньо. Створював графічні ілюстрації та літерації» Дуже радісно бачити дикий ажіотаж з передзамовленням платівки: реліз анонсували лише вчора, а на момент написання цього поста від тиража 500 примірників залишилося менше сотні. Поспішайте, любі колекціонери, сноби та авангардні задроти, бо зараз все розберуть!

Хто вже подивився відео про діаспорянську музику від Телебачення Торонто, запрошуємо продовжити дослідження на Амнезії: у нас є великий матеріал про лейбл «Кока», польсько-український гурт «Оселедець» та журнал «Відрижка». А про нью-йоркців «Електро-Нова» та Квітку Цісик ми писали в нашому рейтингу найкращих альбомів 70-х.

Усі ми звикли до того, що музика української діаспори — це насамперед фольк, і це не дивно, адже багато хто займався консервуванням рідної культури і традиції у тому вигляді, у якому вони запам’ятались. Але діаспорянська музика — це і рок, і панк, і електро. Про ці винятки ми поговоримо у нашому сюжеті. Готуйтесь відриватися і танцювати разом з нами!

​​У Львові вперше за 30 років виступить з концертом Ігор Цимбровський! Якщо вам знайоме це ім'я, ви розумієте, наскільки ця новина сенсаційна. Якщо не знайоме — терміново покиньте всі справи і прочитайте нашу давню статтю про Цимбровського. Єдиний альбом Ігоря Цимбровського «Прийди янголе» (1995) досі залишається чи не найхимернішим явищем в українській музиці від часів незалежності. Історія його автора — яскравий приклад культурної амнезії. В доінтернетну епоху Цимбровський був помітним діячем українського андеграунду, виступав на «Червоній руті», їздив з гастролями Німеччиною. Однак, залишив мінімум доказів своєї активності і став тихою легендою для небагатьох. Наша авторка Олександра Яковенко поспілкувалася з Ігорем, аби з'ясувати, звідки він прийшов і куди прямує. Що ж, тепер є унікальна можливість послухати підпільного янгола наживо. Виступ відбудеться 3 грудня в Нижньому залі Театру Ляльок в рамках серії концертів «ЗРІЗ». Все це дійство мають відзняти і викласти на ютуб-канал — так що підписуємось.

​​Сьогодні відбулося силове блокування роботи Довженко-Центру, вилучення документів та печатки підприємства. СБУ повідомила журналістам, що в Довженко-Центрі відбулися слідчі дії, тому що одному із колишніх посадовців Центру готується повідомлення про підозру у “зловживанні владою або службовим становищем”. СБУ прийшла в Довженко-Центр із ухвалою про обшук, в якій були зазначені конкретні документи, які необхідно вилучити. Але на цьому вони не зупинилися. Слідчі вилучили печатку підприємства та флешку з бухгалтерськими документами, не надавши обґрунтованих пояснень мети своїх дій. Після майже 6 годин "обшуку" у правоохоронців раптом закінчилася карта пам’яті відеокамери, що фіксувала події. Тому вони вирішили "призупинити" слідчі дії, що є порушенням процедури. Ще годину після цього співробітникам забороняли покидати приміщення. Загалом частина колективу провела без права виходу більше 7 годин. Протокол слідчих дій підписаний не був, також не була надана копія протоколу. Колектив Довженко-Центру викликав поліцію, яка прийняла заяву, але не перешкоджала незаконному вилученню документів та печатки. Оскільки Довженко-Центр не отримав протокол проведеного обшуку, ми маємо підстави стверджувати, що документи та печатки були вилучені з порушенням кримінально-процесуального кодексу. Реорганізація, призначення нового “керівника”, обшуки, вилучення документів та печаток є послідовними актами приниження і руйнування нашого колективу та інституції. Інтертитри з фільму "Кармелюк" (1931).