Blood bath

Емілі Кар (1871–1945) багато подорожувала й на початку свого творчого шляху активно досліджувала культуру корінних народів Канади та індіанських сіл. Як і Пелтон та О'Кіф, вона прагнула відобразити світ природи, зокрема Тихоокеанське північно-західне узбережжя Британської Колумбії. Галюциногенні лісові пейзажі Кар пронизані особливим відчуттям надприродного. Здається, можна відчути, як вітер свище поміж дерев, несучи в собі неймовірну силу, енергію і душу природи. Роботи О'Кіф і Пелтон занурені у світ містики, а картини Кар більш приземлені. Художниця звертається до сили землі й поринає у світ природи. Кар та О'Кіф є одними з найвидатніших художниць у своїх країнах, однак Пелтон здобула широке визнання лише нещодавно завдяки великій виставці, організованій у різних штатах США. Попри те що ці жінки творили окремо, кожна з них по-своєму переосмислює північноамериканський ландшафт і передає неймовірну духовну силу його безмежної експансивної природи. "Історія мистецтва без чоловіків" Кеті Гессел

Термін «Gnostikos», що означає «гностик» або «той, хто пізнає», використовувався нечасто в перших століттях н.е. Більшість гностиків називали себе просто християнами, хоча існували і нехристиянські школи Гнозису, відомі як Герметизм. Загальновідомо, однак, що люди, про яких йде мова, є здатними до навчання кандидатами і співучасниками досвіду, який привів їх до визвольного знайомства з Божественністю та із скрутним становищем людини. Ми не в змозі сказати, якими конкретно засобами вони здобули ці знання. Юнґ неодноразово заявляв, що гностичні писання свідчать про містико-психологічний досвід вражаючого ступеня, і що те, що ми називаємо гнозисом, є, безсумнівно, психологічним знанням, отриманим за допомогою одкровень архетипічної психіки. Гершом Шолем, великий дослідник єврейської містики, говорить про цей досвід, як про містичну езотерику, засновану на набутті вищого священного пізнання речей і божественності. Шолем був також сильно вражений захопленістю гностиків другого і третього століття сходженням через сфери планет до реальності за межами Землі і Космосу. Таким чином, гностики повертаються у свідомості до їхнього споконвічного духовного дому в повноті Божественного Світла — що в гностичній традиції називалося викуплення. Ці «небесні польоти», мабуть, є головною метафорою визволення і освячення знання, до якого ці люди прагнули. Монотеїстичні релігії — юдаїзм, християнство і іслам — у своїй основі робили великий акцент на вірі. «Вірую» (Символ Віри) є головним твердженням більшої частини звичайного релігійного свідоцтва. На відміну від них, гностичний розум прагне (і врешті-решт досягає своєї мети) не до віри, але до внутрішньої сутності знання, яке звільняє його від несвідомого і, зрештою, переносить за межі оцінок самого існування. Цей стан, вельми ймовірно, має велику перевагу порівняно з простою вірою чи переконанням. Вільям Джеймс, великий американський філософ-психолог, зауважив, що віра для більшості людей означає віру в чужу віру. В умах багатьох релігійних народів, віра передається в переконанні, отриманому з других рук від інших віруючих, ніхто з яких, ймовірно, не мав ніякого переживання об'єкта своєї віри. Віра, як метод, надто відмінна від знання, тому так легко зрозуміти, чому звичайні релігії настільки різняться з гностицизмом. Один із видів віри (пістіс) визнається дієвим у гностицизмі, але це віра в свій досвід, дотримання вірності тому, що відчуваєш своїм внутрішнім досвідом, звільненим знанням. Гностична божественна жіноча фігура, Софія, називається Пістіс (Віра), оскільки у всіх своїх негараздах вона залишається вірною своєму баченню світла. "Гностицизм: Новий погляд на Древню Традицію Внутрішнього Знання" Стефан Геллер

Амінь

Тг преміум помер

ДЯКУЮ ВСІМ! ЗАКРИТО!

Мені снилось шо я на кмб від АЗОВу

🫨🫨🫨

Блять нахуй я живу взагалі

Репостіть, будь ласка 🐈

Тепер ціль 5к!